Курс лекцій

11. Людина як об'єкт дослідження

На відміну від класичних об’єктів генетики, людина – специфічний і складний об’єкт генетичного аналізу. Специфічність людини полягає в тому, що вона поєднує в собі закони органічної еволюції і закони соціального життя. Гібридологічний метод, основу якого становить система експериментальних схрещувань, для людини неприйнятний.

Експериментальні шлюби для людини неможливі. Генетичні експерименти на людях заборонені. Існують й інші особливості, які створюють труднощі при вивченні спадковості і мінливості людини.

Основні з них такі:

1.                              неприйнятність направлених схрещувань для генетичного аналізу;

2.                              неможливість експериментального отримання мутацій;

3.                              пізній строк статевого дозрівання у людини;

4.                  повільна зміна поколінь (приблизно через 25-30 років). Тривалість життя людини, як об‘єкта спостережень, може перевищувати тривалість життя дослідника.

5.                              мала чисельність нащадків;

6.                  неможливість створення однакових умов для розвитку нащадків від різних шлюбів та умов, які суворо контролюються;

7.                  недостатня точність реєстрації спадкових ознак та невеликі родоводи;

8.                  складний каріотип, який включає 46 хромосом (24 групи зчеплення – 22 пари аутосом, Х-, Y-хромосоми). Для порівняння – у дрозофіли 8 хромосом (4 групи зчеплення).

9.                  людині властивий значний генотиповий поліморфізм, що, поряд з різними екологічними і соціальними умовами, обумовлює високу ступінь фенотипового поліморфізму.