КАЗЕЇНскладний білок (фосфопротеїн), в якому залишок фосфатної кислоти утворює естер з гідроксильною групою серину. Наявний у молоці у формі свого попередника казеїногена (білки коров'ячого молока на 80% складаються із казеїногена). Містить повний набір незамінних амінокислот, особливо багатий на метіонін (≈3,5%), лізин (≈ 6,9%), триптофан (≈1,8%), лейцин (≈12,1%), валін (7%). |
КАЛЬЦИТИРОНІН, ТИРОКАЛЬЦИТОНІН –гормон хребетних, який регулює обмін кальцію і фосфору в організмі. Основний орган-мішень К. - кісткова тканина. К. гальмує ресорбцію Са із кісткової тканини, що супроводжується пониженням вмісту Са (гіпокальциємія) і Р (гіпофосфатимія) в плазмі крові. Це особливо важливе в періодпідвищеної потреби організму в Са (ріст кісток у молодих тварин, вагітність і лактація у ссавців, яйценоскості у птахів). Секреція К. залежить від вмісту Са в плазмі крові: підвищення Са в крові посилює, а зменшення пригнічує секрецію К. Нормальний рівень К. в плазмі крові людини 0,002-0,4 нг/мл. К. - антагоніст паратгормону. |
КАЛЬЦИФЕРОЛИвітамін D, група жиророзчинних сполук антирахітичної дії; похідні стеринів.
Найважливіші - ергокальциферол (вітамін D2) і холекальциферол
(вітамін D3). Перший одержують синтетично, опромінюючи ергостерол
(провітамін D2, див. ергостерол),
другий утворюється в організмі (в шкірі) тварин і людини із 7-дегідрохолестеролу
(провітаміну D3) під дією УФ-променів. Основне джерело К. - жир печінки риб,
китів та інших морських тварин, опромінені дріжджі. К. регулює обмін кальцію і фосфору
(необхідні для всмоктування Са і Р в кишківники їх реабсорбції в нирках і
мобілізації з кісткової тканини).
Нестача вітаміну D веде до порушення мінералізації скелета (рахіту і розщеплення кісткової тканини), надлишок − до підвищення вмісту Са в крові і відкладання його в м'яких тканинах (D-гіпервітаміноз). Добова потреба дорослої людини 2,5 мкг, дітей - 12,5 мкг. |
КАРБГЕМОГЛОБІН, НbСО2сполука гемоглобіну (Нb) з карбон (ІV) оксидом (СО2), бере
участь в обміні СО2 в організмі тварин і людини. У процесі
життєдіяльності тканин виділяється СО2 і дифундує в капіляри, де
частково вступає у зв'язок з Нb, який віддав до цього Оксиген тканинам. У
капілярах легень К.легко розпадається на Нb і СО2. У формі К. транспортується біля⅓ СО2, що виділяється через легені (більша частина СО2 транспортується у формі солей карбонатної кислоти, які містяться у плазмі та еритроцитах). |
КАРБОАНГІДРАЗАфермент класу ліаз, каталізує оборотну реакцію гідратації карбон (IV) оксиду. Виявлена у тварин, людини, рослин, бактерій. Містить у якості кофактора атом Zn. Регулятор кислотно-лужної рівноваги в тканинах і біологічних рідинах; відіграє важливу роль у фізіологічних процесах при необхідності швидкого зв'язування або вивільнення СО2, наприклад при диханні (К. еритроцитів забезпечує зв'язування СО2 кров'ю в тканинах і вивільнення СО2 в легенях або зябрах), при підкисленні сечі в нирках, секреції кислого шлункового соку, утворенні гідрокарбонатів у соці панкреатичної залози. |
КАРБОКСИПЕПТИДАЗИпротеолітичні ферменти, які каталізують реакції відщеплення С-кінцевих амінокислотних залишків від білків і пептидів. Найкраще вивчені К. А і К. В, що синтезуються клітинами підшлункової залози тварин і людини у вигляді неактивних попередників − прокарбоксипептидаз, перетворюються в К. А і К під дією трипсину. К. Апереважно відщеплюють залишки ароматичних амінокислот і амінокислот з боковими ланцюгами гідрофобного характеру. К. В вибірково гідролізує зв'язки основних амінокислот. К. вищих рослин (К. С) і дріжджова К. (К. У) відносяться до типу так званих серинових К., на відміну від К. тварин, які являють собою металоферменти. К. використовують при вивченні первинної структури білків. |
КАРБОНОВІ КИСЛОТИорганічні сполуки, молекули яких містять одну або декілька карбоксильних груп (-СООН). В організмах виявлені К.к. аліфатичного (жирні кислоти), ароматичного (бензойна, саліцилова) аліциклічного (камфорна, хаульмугрова, хінна) і гетероциклічного (нікотинова, індолілацетатна) ряду. За числом карбокильних груп розрізняють монокарбонові (жирні кислоти), дикарбонові (малонова, фумарова, щавелева, бурштинова), трикарбонові (ізоцитринова, цитринова) і полікарбонові кислоти. К.к. можуть бути насиченими і ненасиченими. К.к. відіграють важливу роль в обміні речовин, будучи продуктами перетворення вуглеводів, білків, жирів та інших сполук. При фізіологічних значеннях рН у клітинах К.к. містяться в основному у вигляді солей. У значних кількостях в організмах зустрічаються етери К.к. (ліпіди, ацетилхолін та ін). Важливе місце в обміні речовин займають активовані похідні К.к., наприклад тіоетери К.к. із коферментом А. До інших похідних К.к. належать оксикислоти, що містять одну або більше гідроксильних груп (-ОН), кетокислоти, містять кетогрупу (-С=О) (α-кетоглуторова, піровиноградна, оксалоацетатна), амінокислоти, аміди К.к. (нікотинамід, аспаргін). |
КАРІОПЛАЗМАкаріолімфа, ядерний сік, вмістиме клітинного ядра, в яке занурені хроматин, ядерце, а такожрізні внутрішньоядерні гранули. Після екстракції хроматину хімічними агентами в К. зберігається так званий внутрішньоядерний матрикс, що складається з білкових фібрил товщиною 2-3 нм, які утворюють в ядрі каркас. Він сполучає ядерця, хроматин, порові комплекси ядерної оболонки та інші структури. |
КАРОТИНИоранжево-жовті пігменти із групи каротиноїдів. За хімічною природою
ізопреноїдні вуглеводні, які містять 40 атомів Карбону (тетратерпени).
Синтезуються рослинами; багаті К. зелені
листки (особливо шпінату), корені моркви, плоди шипшини, смородини, томатів та
ін. Тканини тварин звичайно містять мало каротину, однак деякі ссавці здатні вибірково накопичувати β-К. у жировій клітчатці, молоці, жовтих тілах яєчників. |
КАТАЛце кількість ферменту, що забезпечує перетворення 1 моля субстрату за 1 секунду. |
КАТАЛАЗАфермент класу оксидоредуктаз; каталізує реакцію розкладу токсичного для організму пероксид-гідрогену (Н2О2) з утворенням Н2О і О2. Поширена в живих клітинах, де спільно з ферментами, що утворюють Н2О2 (оксидазамиамінокислот та ін), міститься у спеціальних органоїдах-мікротільцях (пероксісомах). Визначення активності К. в еритроцитах застовують у медичній діагностиці. |
КЕТОЗИмоноцукориди, які містять у своїй молекулі кетонну групу: фруктоза, сорбоза та ін. |
КІНАЗИ, ФОСФОТРАНСФЕРАЗИферменти класу трансфераз. Каталізують реакції переносу фосфатного залишку (-РО3Н2) від АТФ (рідше відінших нуклеозидтрифосфатів) на різні субстрати. За участю К. фосфорилюються низькомолекулярні сполуки (наприклад, глюкоза, вітаміни), а також білки; при цьому (у більшості випадків) затрачається енергія АТФ. Деякі К. містяться в усіх живих клітинах і відіграють важливу роль у регуляції обміну речовин. Відомо біля 200 К. Визначення активності креатинкінази в сироватці крові застовують у діагностиці інфаркту міокарда, міопатій. |
КОМПЛЕКС ГОЛЬДЖІ, АППАРАТ ГОЛЬДЖІпластинчастий комплекс клітинний органоїд, що виконує ряд важливих функцій. За допомогою електронної мікроскопії було показано, що К.Г. присутній в усіх еукаріотичних клітинах. Будова його в різних клітинах сильно варіює. Структурно-функціональна одиниця К.Г. - диктіосома. В клітині міститься до 20 диктіосом, які розподілені в цитоплазмі дискретно або зв'язані у спільну сітку. Зона К.Г. практично позбавлена рибосом. В секреторних клітинах К.Г. розташовується в апікальній частині клітини і до його складу входять секреторні гранули. Функції К.Г.: модифікація білків (глюкозилювання, сульфування, фосфорилювання, часткове розчеплення поліпептидних ланцюгів і т.п.), упаковка секреторних продуктів у гранули, синтез деяких поліцукоридів, формування клітинної мембрани, утворення лізосом. |
КОНСТАНТА МІХАЕЛІСА, Кмодин з кінетичних параметрів ферментативної реакції. Чисельно дорівнює концентрації субстрату, при якій швидкість реакції складає половину від максимальної. Є функцією декількох констант швидкості; у деяких випадках характеризує ступінь спорідненості фермента до субстрату. |
КОРТИКОСТЕРОНстероїдний гормон хребетних. Виробляється корою наднирників. Має виражену глюкокортикоїдну властивість. |
КОРТИКОТРОПІНадренокортикотропний гормон, АКТГ, гормон хребетних. Виробляється базофільними клітинами передньої частини аденогіпофізу; стимулює ріст кори наднирників і утворення в ній гормонів-кортикостероїдів (головним чином глюкокортикоїдів). К. - пептид із39 амінокислотних залишків. Біологічна активність К. обумовлена фрагментом із 24 амінокислотних залишків, який прилягає до амінного кінця молекули. |
КОФАКТОРИсполуки небілкової природи, необхідні для проявлення максимальної активності багатьох ферментів. |
КОФЕРМЕНТИ, КОЕНЗИМИорганічні
сполуки небілкової природи, які входять до складу активного центра деяких
ферментів. Сполучаючись з апоферментом, К. утворюють каталітично активний комплекс - так званий холофермент. Багато К. легко відділяються від білкової молекули і служать переносниками окремих атомів чи груп атомів, що відщеплює фермент від субстрату. Міцно зв'язані з білком К.називаються простетичними групами. Більшість К.- похідні вітамінів, тому відсутність останніх у їжі людини призводить до недостатньої активності деяких ферментів і викликає порушення обміну речовин. |
КРОХМАЛЬосновний
резервний вуглевод рослин, який складаєтьсяз лінійної амілази (біля 25%) і розгалуженогоамілопектину (біля 75%). Утворюється
в хлоропластах і амілопластах, відкладається в клітинах у вигляді крохмальних
зерен; накопичується в зернах, бульбах, кореневищах і цибульках. Розщеплення
α-1→4 зв'язків в К. каталізується амілазами або (в присутності фосфату)
фосфорилазою, α-1→6-зв'язків - аміло-1,6-глюкозидазою. |
КСИЛОЗАмоноцукорид із групи пентоз. Входить до складу пектинових речовин, камедей, слизей, геміцелюлоз, деяких глікопротеїдів. Основне джерело D-К. - ксилани деревини. Продукт відновлення К. - ксиліт використовують як замінник цукру при цукровому діабеті. |