Біохімія 102 хімія ...

не синтезуються в організмі тварин і людини або синтезуються в недостатній кількості і тому повинні надходити з їжею. Для людини необхідні 8 н.а.: валін, ізолейцин, лейцин, лізин, метіонін, треонін, триптофан, фенілаланін. Інші амінокислоти відносять до замінних, але деякі із них - лише умовно. Наприклад, тирозин утворюється в організмі тільки з фенілаланіну і при недостатній кількості останнього в їжі може виявлятися незамінним.

ненасичені жирні кислоти (головним чином ліноленова, лінолева і арахідонова), необхідні для росту і розвитку ссавців. Внесення в їжу н.ж.к. знімає патологічні симптоми, обумовлені утриманням на раціоні, позбавленого жирів. Ліноленова і арахідонова кислоти можуть синтезуватися в організмі з лінолевої кислоти, лінолева кислота не синтезується в тваринному організмі і повинна надходити з їжею.

Н.ж.к. - структурні компоненти гліцеридів, а також фосфоліпідів, які входять до складу біологічних мембран. Арахідонова кислота - попередник простогландинів.

група водорозчинних сполук, що включає піридин-3-карбонову кислоту та її похідні. Поширені у природі: нікотинова кислота і нікотинамід. Синтезуються в організмі у процесі розщеплення триптофану. У вигляді нікотинаміднуклеотидних коферментів (НАД, НАДФ) багатьох дегідрогеназ беруть участь на початкових етапах біологічного окисненнявуглеводів, органічних кислот та інших сполук.

Нестача Н. веде до розвитку пелагри. Багаті Н. продукти тваринного походження та дріжджі. Добова потреба людини - 15-20 мг.

динуклеотид, побудований з аденіну, аміду нікотинової кислоти, двох залишків рибози і двох залишків фосфатної кислоти; кофермент деяких дегідрогеназ, виявлений в усіх живих клітинах, функціонує на початкових етапах біологічного окиснення жирів, білків, вуглеводів.

У реакціях, які каталізують дегідрогенази НАД і його фосфорильоване похідне НАДФ, виступають акцепторами і перенощиками електронів і протонів. Механізм переносу зводиться до оборотнього відновлення піридинового кільця. У клітинах НАД зустрічаються у значно більших кількостях, ніж НАДФ. У більшості тканин біосинтез Н. здійснюється багатоферментною системою як з нікотинаміду, так і із нікотинової кислоти; в печінці, нирках є ферментні системи, здатні синтезувати Н. із триптофану.

є в усіх живих клітинах, кофермент ферментів групи дегідрогеназ, які каталізують важливі окисно-відновні реакції енергетичного і пластичного обміну. Відрізняється від НАД наявністю третього залишку фосфатної кислоти біля С₂ рибози аденінового нуклеотиду. У клітинах Н. наявний в основному у відновленій формі (НАДФ^.Н). Окиснений Н. (НАДФ⁺) - акцептор Гідрогену при окисненні глюкозо-6-фосфату в пентозофосфатному циклі, у світлових реакціях фотосинтезу і т.д. Відновлений Н. використовується головним чином у біоситезах жирних кислот, вуглеводів (в темнових реакціях фотосинтезу), відновному амінуванні α-кетоглутарової кислоти.

При дії специфічної НАДФ-цитохромредуктази відбувається пряме окиснення Н. в дихальному ланцюзі. Біосинтез Н. відбувається при фосфорилюванні НАД ферментом НАД-кіназою.

складний фермент, здатний відновлювати атмосферний азот до йонів амонію за наявності АТФ.

медіатор нервової системи з групи катехоламінів, гормон. Біохімічним попередником Н. є дофамін. Нейрони, спеціалізовані для синтезу і секреції Н. - медіатора (норадренергічні), зустрічаються у деяких безхребетних.

Н. проявляє сильну судиннозвужуючу дію, у зв'язку з чим секреція Н. наднирниками і симпатичними нейронами відіграє ключову роль у механізмах регуляції кровотоку.

ферменти класу гідролаз; каталізують реакції розщеплення фосфодиетерних зв'язків у полінуклеотидному ланцюгу нуклеїнових кислот з утворенням моно- і олігонуклеотидів.

гетерополімери, їхніми мономерами є мононуклеотиди. Мононуклеотид складається з азотистої основи і рибози в РНК (або дезоксирибози в ДНК) - разом вони складають нуклеозид,і залишку фосфатної кислоти.

У нуклеопротеїдах молекула простого білка пов'язана з нуклеїновою кислотою, яку можна розглядати як полімер, що є за структурою складним полінуклеотидом. Єдиним типом зв'язків між мононуклеотидами є 3,5-фосфодиефірний зв'язок, який з'єднує 3-гідроксильну групу пентози одного мононуклеотиду з 5-гідроксильною групою пентози іншого мононуклеотиду.

У складі нуклеїнових кислот мононуклеотиди зв'язані 3,5-диефірними зв'язками між D-дезоксирибозами сусідніх мононуклеотидів через залишок фосфатної кислоти.Всі існуючі в природі нуклеїнові кислоти відносяться або до рибонуклеїнових кислот (РНК), або до дезоксирибонуклеїнових кислот (ДНК) залежно від того, який у них міститься вуглевод - рибоза або дезоксирибоза. Крім того, вони відрізняються піримідиновими основами: до ДНК входить тімін, а в РНК - урацил. Обидва типи нуклеїнових кислот (РНК і ДНК) містять незначне число модифікованих, шляхом метилювання, пуринових і піримідинових основ.

сполуки, побудовані з залишків азотистої основи і вуглеводу рибози (рибонуклеозиди) або дезоксирибози (дезоксирибонуклеозиди); N-глікозиди пуринових або піримідинових основ.

У молекулі Н. вуглевод сполучений через перший вуглецевий атом β-глікозидним зв'язком з атомом азоту (N-3) піримідинової основи або атомом азоту (N-9) пуринової основи. Найбільше значення у природі мають Н., що входять до складу нуклеїнових кислот: аденозин, гуанозин, уридин, цитидин і тимідин.

У складі транспортних РНК у невеликих кількостях виявлені 5-оксіметилцитидин, псевдоуридин, інозин. При гідролізі нуклеїнових кислот утворюються вільні Н. Специфічні нуклеозидази каталізують гідроліз Н., розриваючи зв'язки між цукром і основою. За участю кіназ здійснюється фосфорилювання Н. з утворенням нуклеотидів.