Біохімія 102 хімія ...

рідка або драглеподібна частина біологічних структур - крові, лімфи, клітин (цитоплазма) та ін.

зовнішня оболонка тваринної клітини; складається з ліпідного бішару і білків, які представлені в такій кількості, як і ліпіди. В плазматичній мембрані білки або знаходяться в ліпідному бішарі, або приєднані до нього.

природні чи синтетичні біополімери, побудовані з залишків багатьох нуклеотидів (мононуклеотидів).

полімери, побудовані з залишків амінокислот (від 10 до декількох десятків). Умовна межа між П. і білками лежить у ділянці (нижче неї - П., вище - білки). Біосинтез білків на рибосомах здійснюється у вигляді поліпептидних ланцюгів ("один ген - один поліпептидний ланцюг”). Білок може складатися з кількох поліпептидних ланцюгів, кожен з яких синтезується окремо, і лише після цього вони сполучаються (як, наприклад, у гемоглобіні). Численні антибіотики, гормони, токсини - П. Здійснений хімічний синтез багатьох П.

високомолекулярні вуглеводи, молекули яких побудовані з моноцукоридних залишків, сполучених глікозидними зв'язками. Утворені при цьому ланцюги можуть бути лінійними або розгалуженими. До складу найпростіших П. входять залишки тільки одного моноцукориду (гомополіцукориди), складніші П. (гетерополіцукориди) побудовані з залишків двох і більше моноцукоридів і можуть мати регулярно повторювані олігоцукоридні блоки. Крім звичайних гексоз і пентоз, зустрічаються дезоксицукри, аміноцукри (глюкозамін, галактозамін), уронові кислоти. Частина гідроксильних груп деяких П. ацильована залишками ацетатної, сульфатної, фосфатної та ін. кислот. Вуглеводні ланцюги П. можуть бути ковалентно пов'язані із пептидними ланцюгами з утворенням глікопротеїдів. Властивості та біологічні функції П. надзвичайно різноманітні. Деякі лінійні регулярні гомополіцукориди (целюлоза, хітин, ксилани, манани) не розчиняються у воді через міцні міжмолекулярні асоціації. Складніші П. схильні до утворення драглів (агар, альгінові кислоти, пектини), а розгалужені П. добре розчинні у воді (глікоген, декстрини). Кислотний чи ферментативний гідроліз П. призводить до повного або часткового розщеплення глікозидних зв'язків і утворення відповідно моно- або олігоцукоридів.

пігменти рослин і тварин, в основі молекул яких лежить структура з чотирьох пірольних кілець - порфін. Важливе біологічне значення мають Fe-комплекси П. (входять до складу гемоглобінів, ряду ферментів) і Mg-комплекс П. (хлорофіл і його аналоги). Біосинтез П. у клітинах відбувається з гліцину і бурштинової кислоти.

жіночий стероїдний статевий гормон хребетних. Виробляється жовтим тілом яєчника, плацентою, а також (у невеликих кількостях) корою наднирників і сім'яниками.

Синтез і секреція П. регулюються лютеїнізуючим гормоном і хоріотичним гонадотропіном. Концентрація П. у плазмі крові жінок залежить від фази статевого циклу: 0,03 - 0,2 мкг% (фолікулярна), 1-3,0 мкг% (лютеїнова); при вагітності - 15-20 мкг%. П. і його природні і синтетичні похідні (гестагени) використовуються в медицині. П. виявлений у безхребетних (голкошкрі, молюски) і у квіткових рослинах.

виробляється особливими ацидофільними клітинами передньої частини аденогіпофіза і має широкий спектр дії. У ссавців стимулює розвиток молочних залоз і лактацію, виявлення материнського інстинкту, ріст внтурішніх органів. За хімічною природою - білок, побудований з 198 амінокислотних залишків, структурно близький до гормону росту і до плацентарного лактогенного гормону. Секреція П. регулюється гіпоталамічними рилізинг - гормонами, естрогенами, прогестороном і β-ендорфіном.

глобулярні білки. Містяться в зернах злаків. Разом з глютелінами утворюють запасні білки (ендосперма насіння) і складають основну масу клейковини зерна пшениці. Полідисперсні речовини, комплекс білків з подібними властивостями. П. бідні на окремі незамінні амінокислоти, містять велику кількість глутамінової кислоти (46%) і проліну (до 14%). Основні представники П. - гліадинендосперма зерен пшениці і жита, гордеїн ячменю, зеїн кукурудзи, кафірин сорго і авенін вівса. Вміст П. у зернах злаків - 5% від сухої ваги.

гетероциклічна амінокислота. Входить до складу всіх природних білків. Багато П. у рослинних білках - проламінах, фібрилярних білках, β-казеїні. П. - складова частина інсуліну, адренокортикотропного гормону, граміцидину та ін. біологічно важливих пептидів. Єдина амінокислота, що не утворює α-спіраль і суттєво впливає на третинну структуру білка. Гідроксилювання пептидного П. зумовлює його перехід у оксипролін. Метаболізм П. тісно пов'язаний з глутаміновою кислотою.