Неорганічна хімія (б ...

реакція обмінного розкладу між речовиною й водою з утворенням слабких кислот та слабких основ.

сукупність двох точкових електричних зарядів, рівних за величиною та протилежних за знаком, які знаходяться на деякій відстані один від одного.

молярне підвищення температури кипіння, що визначається за стандартною розчиненою речовиною з точно відомою молекулярною масою.

це умовна чи реальна частка, яка може вивільняти, приєднувати або будь-яким іншим способом бути еквівалентна катіону гідрогену, який бере участь в іонно-обмінних реакціях, або електрону в окиснювально-відновних реакціях.

маса одного еквівалента даної речовини.

хімічні речовини або їх системи, в яких проходження електричного струму зумовлене переміщенням іонів.

розпад молекул електролітів на іони при розчиненні їх у полярному розчиннику.

хімічна властивість атома, кількісна характеристика здатності атома в молекулі притягати до себе спільні електронні пари.

елементи, що мають подібну електронну будову.

та надлишкова кількість енергії (у порівнянні з середньою величиною), яку повинні мати молекули у момент зіткнення, щоб прореагувати.

молекули або іони, які оточують комплексний іон.

величина, що показує, у скільки разів збільшується кількість часток при дисоціації порівняно з недисоційованою речовиною.

стала величина добутку концентрацій іонів гідрогену та гідроксид-іонів при незмінній температурі.

хімічний зв'язок, при якому електрони переходять із одного атома до іншого, й основний вклад в притягання вноситься електростатичною взаємодією.

складні речовини, що складаються з одного чи декількох атомів Гідрогену та кислотного залишку.

хімічний зв'язок, який здійснюється між атомами за рахунок електронних пар, що однаковою мірою належать обом атомам.

хімічні сполуки, кристалічні решітки яких складаються з комплексних груп, утворених внаслідок взаємодії іонів або молекул, здатних існувати самостійно.

центральний атом чи іон (звичайно додатньо заряджений), до якого приєднуються нейтральні молекули або аніони.

фізична величина, що дорівнює відношенню добутку концентрацій іонів, на які дисоціював електроліт, до концентрації недисоційованих молекул електроліту.

величина, яка показує в скільки разів швидкість прямої реакції більша за швидкість зворотної.

фізична величина, що показує яка кількість речовини або яка маса речовини міститься в одиниці об'єму розчину.

розчин,у якому кількості розчиненої речовини і розчин­ника виражені співставнимивеличинами.

число лігандів, що оточують центральний атом.

фізична величина, яка чисельно дорівнює зниженню температури кристалізації одномоляльного розчину.

молекули або іони, які координуються навколо комплексоутворювача.

тип хімічного зв'язку, при якому валентні електрони атомів делокалізуються і притягуються до всіх ядер іонів кристалічної гратки.

реакції, в яких атоми, що відновлюються та окиснюються знаходяться в різних молекулах.

найменша частинка даної речовини, що має її хімічні властивості.

кількість речовини, що містить стільки структурних одиниць (молекул, атомів, іонів, електронів чи інших), скільки атомів міститься в 0,012 кг ізотопу Карбону ¹²С.

величина, що дорівнює відношенню маси речовини до кількості речовини (г/моль).

розчин, який перебуває у динамічній рівновазі з надлишком розчиненої речовини.

розчин, у якому вміст розчиненої речовини менший, ніж у насиченому за даної температури.

хімічні реакції, які відбуваються лише в прямому напрямку до повного витрачання вихідних реагентів.

реакції, які одночасно відбуваються в прямому і в зворотному напрямках.

хімічний процес, під час якого елемент (або сполука) втрачає електрони, при цьому ступінь окиснення її елементів підвищується.

атом, молекула чи іон, які в ході хімічної реакції здатні отримувати електрони від відновника.

хімічні реакції, що відбуваються зі зміною ступеня окиснення атомів, які входять до складу реагентів, і реалізуються перерозподілом електронів між атомом-окисником та атомом-відновником.

складні речовини, утворені двома елементами, одним з яких є Оксиген.

складні сполуки, що складаються з катіона, та гідроксид-іона.

утворення на поверхні деяких металів (напр., алюмінію) плівки окису, яка щільно прилягає до металу, захищаючи його від подальшого окиснення.

розчин, що містить розчиненої речовини більше, ніж насичений за даної температури.

характеристика хімічного зв'язку, що показує перерозподіл електронної щільності в просторі поблизу ядер в порівнянні з вихідним розподілом цієї щільності в нейтральних атомах, утворюючих даний зв'язок.

речовина, утворена з атомів одного елемента.

реакції, в яких атоми одного елементу перетворюються на речовину (речовини) зі змінною ступенів окиснення.

розчин, у якому вміст розчиненої речовини значно менший, ніж вміст розчинника.

однорідні суміші з двох (або кількох) речовин, в яких молекули (або іони) одної речовини рівномірно розподілені між молекулами другої речовини.

речовини, що повністю розпадаються на іони при розчиненні у воді.

речовина, утворена з атомів різних елементів.

речовини, які лише частково дисоціюють на іони при розчиненні у воді.

речовини, до складу молекул яких входять кислотні залишки (аніони), поєднані з катіонами різного походження (атоми металів, металоподібні групи, як NH₄⁺, та ін.).

ставлення частини солі, яка піддається гідролізу, до загальної концентрації її іонів у розчині.

відношення числа молекул, що розпалися на іони, до загального числа молекул розчиненої речовини.

умовний електростатичний заряд, який приписують атому в молекулі, припускаючи, що електронні пари, які здійснюють зв'язок, повністю зміщені в бік більш електронегативних атомів.

величина, що показує, у скільки разів зросте швидкість реакції у разі підвищення температури на 10 градусів.

тип (вид, сорт) атомів з однаковим зарядом атомних ядер (тобто однаковою кількістю протонів в ядрі атому) і певною сукупністю властивостей.

взаємодія атомів, що призводить до утворення ядерно-електронних  систем, що вміщують два або більше атомних ядер.

кількість структурних одиниць (атомів, молекул або інших) в одному молі.

зміна кількості одного з реагуючих речовин (або продукту реакції) за одиницю часу в одиниці реакційного простору.