Неорганічна хімія (б ...

фізична величина, що показує яка кількість речовини або яка маса речовини міститься в одиниці об'єму розчину.

розчин,у якому кількості розчиненої речовини і розчин­ника виражені співставнимивеличинами.

число лігандів, що оточують центральний атом.

фізична величина, яка чисельно дорівнює зниженню температури кристалізації одномоляльного розчину.

молекули або іони, які координуються навколо комплексоутворювача.

тип хімічного зв'язку, при якому валентні електрони атомів делокалізуються і притягуються до всіх ядер іонів кристалічної гратки.

реакції, в яких атоми, що відновлюються та окиснюються знаходяться в різних молекулах.

найменша частинка даної речовини, що має її хімічні властивості.

кількість речовини, що містить стільки структурних одиниць (молекул, атомів, іонів, електронів чи інших), скільки атомів міститься в 0,012 кг ізотопу Карбону ¹²С.

величина, що дорівнює відношенню маси речовини до кількості речовини (г/моль).

розчин, який перебуває у динамічній рівновазі з надлишком розчиненої речовини.

розчин, у якому вміст розчиненої речовини менший, ніж у насиченому за даної температури.

хімічні реакції, які відбуваються лише в прямому напрямку до повного витрачання вихідних реагентів.

реакції, які одночасно відбуваються в прямому і в зворотному напрямках.

хімічний процес, під час якого елемент (або сполука) втрачає електрони, при цьому ступінь окиснення її елементів підвищується.

атом, молекула чи іон, які в ході хімічної реакції здатні отримувати електрони від відновника.

хімічні реакції, що відбуваються зі зміною ступеня окиснення атомів, які входять до складу реагентів, і реалізуються перерозподілом електронів між атомом-окисником та атомом-відновником.

складні речовини, утворені двома елементами, одним з яких є Оксиген.

складні сполуки, що складаються з катіона, та гідроксид-іона.

утворення на поверхні деяких металів (напр., алюмінію) плівки окису, яка щільно прилягає до металу, захищаючи його від подальшого окиснення.

розчин, що містить розчиненої речовини більше, ніж насичений за даної температури.

характеристика хімічного зв'язку, що показує перерозподіл електронної щільності в просторі поблизу ядер в порівнянні з вихідним розподілом цієї щільності в нейтральних атомах, утворюючих даний зв'язок.

речовина, утворена з атомів одного елемента.

реакції, в яких атоми одного елементу перетворюються на речовину (речовини) зі змінною ступенів окиснення.

розчин, у якому вміст розчиненої речовини значно менший, ніж вміст розчинника.

однорідні суміші з двох (або кількох) речовин, в яких молекули (або іони) одної речовини рівномірно розподілені між молекулами другої речовини.

речовини, що повністю розпадаються на іони при розчиненні у воді.

речовина, утворена з атомів різних елементів.

речовини, які лише частково дисоціюють на іони при розчиненні у воді.

речовини, до складу молекул яких входять кислотні залишки (аніони), поєднані з катіонами різного походження (атоми металів, металоподібні групи, як NH₄⁺, та ін.).

ставлення частини солі, яка піддається гідролізу, до загальної концентрації її іонів у розчині.

відношення числа молекул, що розпалися на іони, до загального числа молекул розчиненої речовини.

умовний електростатичний заряд, який приписують атому в молекулі, припускаючи, що електронні пари, які здійснюють зв'язок, повністю зміщені в бік більш електронегативних атомів.

величина, що показує, у скільки разів зросте швидкість реакції у разі підвищення температури на 10 градусів.

тип (вид, сорт) атомів з однаковим зарядом атомних ядер (тобто однаковою кількістю протонів в ядрі атому) і певною сукупністю властивостей.

взаємодія атомів, що призводить до утворення ядерно-електронних  систем, що вміщують два або більше атомних ядер.

кількість структурних одиниць (атомів, молекул або інших) в одному молі.

зміна кількості одного з реагуючих речовин (або продукту реакції) за одиницю часу в одиниці реакційного простору.