Теорії мотивації сукупність положень, принципів, законів, закономірностей, що відображають зміст та аналіз потреб людини, процес стимулювання, умови забезпечення ефективного мотивування та встановлення обґрунтованих винагород з метою досягнення очікуваних результатів.

Теорія очікувань процесуальна концепція, відповідно до якої наявність у людини активних потреб не є єдиною і достатньою умовою мотивації її поведінки на досягнення якої-небудь мети. Людина повинна чекати, що її дії обов’язково забезпечать досягнення мети.

Теорія потреб Д. МакКлеланда змістовна модель мотивації, що описує поведінку людей організації через три категорії потреб: влади, успіху, приналежності.

Теорія систем концепція, відповідно до якої менеджери повинні розглядати організацію як відкриту систему взаємопов’язаних частин, що намагається досягти мети у непостійному зовнішньому середовищі.

Теорія справедливості процесуальна теорія мотивації, згідно якої люди суб'єктивним чином визначають відношення очікуваного заохочення до витрачених для цього зусиль і зіставляють отримане відношення із стосунками, що отримуються іншими людьми, що виконують аналогічну роботу. Якщо людина в даній ситуації вважає, що його колега отримує більшу винагороду, то він прагнутиме ліквідовувати це дисбаланс.

Технологічні документи сукупність носіїв інформації, що відображають перелік технологічних операцій, вказівки з використання конкретного обладнання та оснащення, обґрунтовану послідовність виконання трудових процесів тощо. Є різновидом технологічних методів менеджменту.

Технологія будь-який засіб перетворення вихідних матеріалів для одержання бажаних результатів.

Управління цілеспрямована дія на об'єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв’язку зі зміною обставин.

Управління по цілях метод об’єднання планування, контролю і мотивації, який успішно застосовують багато організацій для зменшення числа конфліктів і зниження негативної реакції людей на контроль шляхом їх участі в цьому процесі. Метод УПЦ допомагає реалізувати стратегію шляхом поліпшення зв’язку між цілями підлеглих, цілями їх начальників і цілями всієї організації.

Управлінське обстеження методична оцінка функціональних зон організації, призначена для виявлення її стратегічно сильних і слабких сторін.

Управлінське рішення результат альтернативної формалізації економічних, технологічних, адміністративних, соціально-психологічних методів менеджменту, на основі якого керуюча система організації безпосередньо впливає на керовану.

Управлінський потенціал керівника вся сукупність ділових і особистісних якостей, і можливостей керівника, які можуть бути використані для рішення управлінських завдань і досягнення поставлених цілей.

Фактори внутрішнього середовища організації основні внутрішні змінні організації (цілі, структура, завдання, технологія, працівники та ресурси), які впливають на її діяльність із середини.

Фактори впливу на організацію рушійні сили, які впливають на виробничо-господарську діяльність організації та забезпечують певний рівень отриманих результатів.

Фактори зовнішнього середовища організації рушійні сили, що визначають функціонування організації у зовнішньому середовищі. Поділяють на дві групи: прямої дії (безпосередньо впливають на діяльність організації та залежать від цієї діяльності); непрямої дії (впливають не безпосередньо, а через фактори зовнішнього середовища прямої дії).

Форма оплата праці спосіб оплати праці працівників, в основі якого закладається ідея стимулювання процесу та певних результатів трудової діяльності (продуктивності праці, використання робочого часу, зменшення собівартості, збільшення прибутку тощо).

Франчайзинг взаємовигідна форма співпраці великого та дрібного підприємства, за якої відбувається надання невеликій фірмі (франчайзі) ліцензії на товарний знак чи технологію, права на виробництво чи продаж продукції великої незалежної фірми (франчайзера) з високим рейтингом на ринку.

Функції менеджменту види управлінської діяльності, які забезпечують формування способів управлінського впливу.

Функції менеджменту загальні (основні) види управлінської діяльності, які використовують в усіх управлінських процесах. До них належать: планування, організація, мотивація, контроль та регулювання.

Функціональний потенціал діапазон потенційних можливостей, що включає функціональні служби організації: маркетинг, виробництво, НДДКР, фінанси тощо, а також навички загальноорганізаційного управління, наприклад, розвиток, диверсифікація.

Функціональні керівники це керівники, які забезпечують лінійних менеджерів необхідною інформацією та методичними рекомендаціями.

Функціональні повноваження форма адміністративних повноважень, за якої персонал може почати дії за вказівками керівника, але може і накласти на них вето в межах своєї компетенції.

Харизма вплив, заснований на властивостях особистості керівника або його спроможності залучати прихильників.

Централізація управління зосередження виконання управлінських функцій та прийняття важливих управлінських рішень у єдиному центрі.

Цілі конкретний кінцевий стан або очікуваний результат діяльності організації (групи).

Цінності набір стандартів і критеріїв, яким людина слідує в своєму житті; загальні переконання, віра людини з приводу того, що добре і що погано, або що байдуже в житті.

Чутки інформація, що передається неформальними каналами комунікації.

Школа людських відносин концептуальний підхід, центром якого є людський фактор, що включає й відносини між людьми в процесі роботи.

Школа наукового керування перший формальний підхід до управління, заснований на тому, що ручну працю може бути замінено, перепрофільовано шляхом спостереження, вимірювань, логіки й аналізу так, що вона стає більш ефективною.

Школа поведінкових наук концептуальний підхід до управління, що допомагала співробітникам повністю реалізувати свій потенціал, застосовуючи концепції наук поведінки до проектування організації і керування ними, підвищуючи тим самим їх ефективність.

Шум усе, що спотворює значення інформації, що передається в процесі комунікації.

Юридична відповідальність дотримання конкретних державних законодавчих актів, інструкцій, положень тощо, які визначають межі, норми, засади функціонування організацій.