Sunday, 17 April 2022, 00:27
Sito: Система електронного забезпечення навчання ЗНУ
Corso: Історія держави і права зарубіжних країн (Середа Анжела Миколаївна) (ІДПЗК)
Glossario: Глосарій
Д
Децемвіри
колегії в Давньому Римі, що створювались для виконання певної державної мети, до складу яких входили десять осіб.
|
Децимація
страта кожного десятого воїна підрозділу в Давньому Римі, який зганьбив себе під час військового походу.
|
Деша
назва провінцій у період імперії Гуптів.
|
Джаджати
органи, що стояли на чолі сільських общин Єгипту за часів Давнього царства. До їхнього складу входили старости общин та общинні ради. Розглядали судові справи, здійснювали господарську та адміністративну владу на місцях.
|
Джаті (візир)
вищий сановник, помічник, один з найближчих родичів фараона у справах управління країною у Стародавньому Єгипті. Функції джаті еволюціонували від управління царським двором до контролю за всією системою управління, виконанням вищих судових функцій.
|
Джентрі
не титуловане середнє та дрібне дворянство в Англії XVI – XVIII ст. В Англії джентрі стало основою для «нового» дворянства, яке під час буржуазної революції підтримало боротьбу буржуазії проти короля, феодального дворянства та англіканської церкви.
|
Джизья
подушний податок, що сплачувало немусульманське населення завойованих територій на користь халіфа (становив 50% урожаю).
|
Джихад
«священна війна» мусульман з «невірними». Використовується як засіб поширення ісламу на немусульманські території. Смерть у «священній війні» вважається почесною перепусткою до раю.
|
Дзайбацу
монополії та фінансова олігархія Японії. До закінчення другої світової війни об’єднувалися в концерни, кожен з яких складався з десятків різноманітних компаній під контролем головної сімейної компанії. Контролювали основні галузі економіки, сприяючи мілітаризації Японії.
|
Диван
1) список для розподілу прибутків держави між чиновництвом, виплати платні війську, а також місце зберігання цих списків в Арабському халіфаті за часів правління Омара (634 – 644 рр.); 2) відомство за часів Омейядів та Абассидів в Арабському халіфаті; 3) глава фінансового відомства, перший міністр у Делійському султанаті.
|
Дигести
основна частина візантійської кодифікації римського права, яка відома під назвою Зводу цивільного права. Були складені комісією під керівництвом Трибоніана й видані у 533 р. у період правління імператора Юстиніана. За змістом дигести були систематизованими уривками з творів римських юристів (проте вони мали силу закону).
|
Диктатура
нічим необмежена, не заборонена ніякими законами влада, що спиралася на пряме насилля.
|
Дими
нижня ланка в системі візантійських державних установ, організації вільних громадян візантійських міст. Виконували господарські, політичні та військові функції на місцях. Дими були створені у IV ст. і проіснували до IX ст.
|
Динар
старовинна золота монета країн мусульманського Сходу, яка чеканилась із VII ст.
|
Динати
служила та церковна знать – великі землевласники, які обіймали посади магістрів, обласних начальників, єпископів, ігуменів.
|
Директорія
уряд Французької республіки, який був створений на основі Конституції 1795 p. та діяв з 4 листопада 1795 p. дo 10 листопада 1799 р.
|
Діггери («копачі»)
найбільш радикальна частина левеллерів – третього політичного угруповання часів англійської буржуазної революції. Вимагали доведення революції до кінця, в т.ч. відміни приватної власності.
|
Діоцез
1) у Давньому Римі спочатку міський округ (з І ст. до н.е.); у період принципату – частина провінції; з часів Діоклетіана – велика адміністративна одиниця, до складу якої входило кілька провінцій. На чолі стояв вікарій, підлеглий префекту преторію; 2) у IV – VII ст. адміністративно–територіальна одиниця Візантії; всього нараховувалось 14 діоцезів.
|
Довгий парламент (1640 – 1653 pp.)
парламент, створений англійським королем Карлом І, в якому панівне становище зайняли пресвітеріани. Перетворився на законодавчий орган під час англійської буржуазної революції XVII ст. Довгий парламент протягом свого існування обстоював ідею та принципи конституційної монархії.
|
Домен
сукупність спадкових земельних володінь короля у країнах Західної і Центральної Європи в середні віки.
|
Домініони
назва самоврядних частин колишньої Британської імперії, а після 1931 p. (Вестмінстерський статут) – деяких країн – колишніх британських колоній, що отримали незалежність, стали членами Співдружності та визнали главою держави британського монарха, представленого на їхній території генерал-губернатором.
|
Дхарма
правовий, релігійний та етичний закон індивідуального та громадського життя.
|
Дхармашастри
давньоіндійські збірники релігійно–етичних приписів (дхарм), складені брахманами спочатку для своїх учнів, що з часом стали авторитетними джерелами права, витіснивши артхашастри. Дані про точний час появи дхармашастр та про їх загальну кількість відсутні. Найдавнішими дхармашастрами є Дхармасутри («сутра» – «нитка»). Дхармашастри Гаутама, Баудхаяна, Аластамба з’явились з др. пол. І тис. до н.е. Особливе місце серед дхармашастр посідають Закони Ману.
|
Е
Евпатриди
родова знать, що захопила політичні панівні позиції в Афінах VIII – VI ст. до н.е. Обіймали вищі посади архонтів в ареопагу, за давньою традицією тлумачили звичаєве право та мали безпосереднє відношення до перерозподілу земельних угідь.
|
Едикт
1) наказ посадової особи в Давньому Римі; 2) загальне розпорядження імператора для всього населення Римської імперії; 3) назва деяких королівських актів у феодальній Франції.
|
Едили
посадові особи в Давньому Римі, які здійснювали поліцейські функції.
|
Еклесія
народні збори громадян в Афінській державі. Мали широке коло повноважень – приймали закони, затверджували проголошення війни й миру, ратифікували договори з іноземними державами та ін. Питання зборів обговорювались заздалегідь Радою, головуючий обирався жеребкуванням. Народні збори були найвищим законодавчим органом Афін, причому кожен громадянин мав право винести будь–який закон на розгляд зборів. Ті, хто голосував «за» чи «проти» розходились у протилежні сторони.
|
Екскусія
повне або часткове звільнення феодалів від податків, з правом збирати податки на свою користь з селянських общин, що практикувалось у Візантії (XI – XII ст.).
|
Екстраординарний процес
форма цивільного процесу в період Римської імперії (справа розглядалась державним службовцем в одній стадії, зі сторін збиралось судове мито на користь держави).
|
Ексцепція
посилання на фактичні обставини або правову норму в римському праві, що виключала можливість задовольнити позов.
|
Елевтери
селяни, які орендували землю у феодалів, сплачували податки і несли повинності на користь феодала (Візантія).
|
Еллінізм
своєрідне суспільство та культура, які виникли після насильницького об’єднання давньогрецького та східного світу в єдину систему держав, що мали спільне в соціально–політичному ладі, економіці та культурі.
|
Емір
намісник халіфа на завойованих територіях, який здійснював управління ними (Арабський халіфат).
|
Емірат
світська влада халіфа (Арабський халіфат).
|
Емфітевзис
одна з форм користування землею часів пізньої Римської імперії, за якою селяни сплачували землевласникові щорічну фіксовану платню (канон) і мали право здати наділ в оренду, продати або передати у спадок.
|
Епарх (префект)
гоолова Сенату, глава міської адміністрації у Візантії.
|
Епонім
перший архонт Стародавніх Афін, наділений судовими повноваженнями в питаннях шлюбно–сімейних та спадкових відносин.
|
Ефори
члени колегії ефорів у Спарті, які, починаючи з VIII ст. до н.е., обирались на народних зборах із складу всіх спартіатів строком на один рік. Колегія ефорів була незалежною від апели та герусїі. Ефори спочатку були помічниками царів, згодом їх повноваження стали ширшими. Пізніше одним із важливих завдань ефорів було здійснення нагляду за царською владою та запобігання її посиленню, а також організація і проведення криптій. За ім’ям першого ефора називався рік у Спарті.
|
Є
Європейське Співтовариство
європейська організація, основною метою якої є досягнення економічної та політичної інтеграції європейських держав. Основу ЄС було покладено підписанням у 1957 p. Римських договорів шістьма країнами-засновниками.
|
Єзуїти
орден католицької церкви, заснований у Парижі Ігнатієм Лойолою 1534 р. І. Лойола став одним із найголовніших у боротьбі з Реформацією, брав активну участь в інквізиції. Єзуїтам приписується принцип «мета виправдовує засоби».
|
Єпископ
глава церковного округу (єпархії) у християнській церкві.
|
Ж
Жакерія
селянське повстання у Франції середині XIV ст., що переросло в селянську війну.
|
Жирондисти
політичне угруповання періоду французької буржуазної революції XVIII ст., яке репрезентувало республіканську торгово-промислову буржуазію, що виступала за встановлення республіки та політичні й економічні права, свободи громадян. Жирондисти були найвпливовішим угрупованням другого етапу Великої французької революції. Лідерами жирондистів виступали Бриссо, Верньо, Кондорсе.
|
Жреці
особи, які у багатьох стародавніх державах, відправляли релігійні культи.
|
З
З’їзд курфюрстів
державний орган у Німеччині в період станово–представницької монархії. Скликався щорічно імператором у складі курфюрстів для вирішення загальнодержавних справ.
|
Задруга
велика патріархальна сім’я, найнижча суспільна ланка феодальної Сербії.
|
Зевгіти
одна з чотирьох категорій корінного вільного населення Афін після реформ Солона, яка мала 200 мір доходу. Складалася з землеробів, що за реформою вперше отримали право брати участь у народних зборах.
|
Земські стани
дворянство і духовенство, городяни князівських міст у період станово–представницької монархії у князівствах Німеччини (XIV – XVI ст.).
|
Зімії
соціальна група, яка утворилась у результаті завойовницьких війн, які вели араби. Зімії не прийняли ісламу й уклали договір, що гарантував їм життя і недоторканність майна.
|
Зоряна палата
вища судова установа Англії XV – XVII ст., створена Генріхом VII як Комітет королівської Таємної ради для боротьби з феодалами, які не підкорялись короні, але надалі перетворилась на судовий трибунал, що розглядав в основному політичні справи (застосовуючи методи інквізиційного процесу).
|
І
Ібадат
вказівки шаріату, які регламентують відносини мусульман з Аллахом.
|
Ікта
умовне дарування земельного наділу у країнах Близького та Середнього Сходу в середні віки. Ікта підлягала оподаткуванню, могла бути й продана.
|
Ілоти
поневолені Спартою жителі провінції, які вважалися колективною власністю держави. Жили на землі, що належала спартіату, обробляли його наділ – клер і сплачували хазяїну щомісячну платню. Життя ілотів охоронялось законом, однак під час щорічного обряду криптій відбувалось їх масове знищення.
|
Ільк
майно (земельний наділ, сад, худоба, будинок), що надавалось вавилонським воїнам за службу.
|
Імам
особа, яка стоїть на чолі ісламського політичного угруповання.
|
Імамат
духовна влада халіфа.
|
Імператор
1) почесний титул полководця в Римі періоду республіки (як нагорода за видатні військові перемоги); з часів Цезаря (45 р. до н.е.) – титул глави держави; 2) надавались деяким монархам (найчастіше тим, хто стояв на чолі т.зв. світової імперії).
|
Імперія
складна багатонаціональна держава, що утворилася в результаті приєднання (добровільного чи примусового) нових територій, і в якій є абсолютною залежність її складових частин від верховної влади.
|
Імперський суд
верховний суд, який був утворений у 1495 р. на германських землях. Члени суду призначались курфюрстами і князями міст, а голова – імператором.
|
Імпічмент
процедура звинувачення вищих посадових осіб та вирішення питання про їхню відповідність посаді найвищим органом законодавчої влади.
|
Імунітет
привілеї великих землевласників у феодальних державах Європи, що полягали в наявності політичної влади над населенням вотчини (право на збір податків, здійснення судових функцій). Оформлювались королівськими грамотами.
|
Інавгурація
1) у Давньому Римі – урочистий акт введення посадової особи на посаду; 2) урочиста процедура вступу на посаду глави держави.
|
Інвеститура
юридичний акт передання земельного феода (лена), посади, сану, що закріплював васальну залежність у країнах середньовічної Західної Європи. Господар передавав символи його влади над феодом: меч, скіпетр. Це означало, що сторони зв’язували себе обов’язками. Особливе місце посідала церковна інвеститура, що полягала у призначенні на церковну посаду й введенні в сан.
|
Індепенденти
прихильники релігійно-церковної течії, одного з напрямів протестантизму. В період Англійської буржуазної революції – політична партія, що висловлювала інтереси радикального спрямування середніх прошарків міської буржуазії та нового середнього й дрібного дворянства (політ. лідер – О. Кромвель).
|
Індульгенції
1) у римському праві – помилування з приводу якоїсь події; 2) грамоти, що продавались у період середньовіччя західною (римсько–католицькою) церквою «у спокуту гріхів».
|
Інквізиційний процес
форма кримінального процесу, у якому функції суду, звинувачення і захисту були зосереджені в одному органі. Характерне також використання формальної теорії доказів, застосування тортур, відсутність гласності, письмова форма судочинства.
|
Інквізиція
трибунал католицької церкви (з 1231 р.), створений для боротьби з єрессю. Однак практично інквізиція виконувала функції боротьби з інакомислячими, звинувачені зазнавали тортур, їхнє майно конфісковувалось. Як вища міра покарання для особи, визнаної церквою єретиком, використовувалось спалення на вогнищі. Діяла до Великої французької революції.
|
Інституції
підручники римських юристів, що дають систематичний огляд діючого законодавства. Найдавнішими, що дійшли до нас, є інституції Гая. У IV ст. на основі інституцій Гая з використанням матеріалів інших юристів–класиків були складені інституції Юстиніана.
|
Інтеграція
взаємне пристосування, розширення економічного та виробничого співробітництва країн, інтернаціоналізація господарського життя; процеси, спрямовані на консолідацію, злиття суспільних, політичних, військових, економічних структур або етносів з метою протистояння деструктивним внутрішнім і зовнішнім чинникам.
|
Інтервенція
збройне втручання однієї або кількох держав у внутрішні справи іншої країни.
|
Інтердикт
у Давньому Римі – наказ магістрату (прийнятий на прохання однієї із сторін у судовій справі для прискорення її розгляду), за яким справа розглядалась без вислуховування свідків та детального вивчення справи.
|
Інтерцесія
у Давньому Римі право посадових осіб протидіяти рішенню своїх колег. Найчастіше застосовувалось народними трибунами проти консулів.
|
Іригація
система штучного зрошування земель, необхідна для сільсько¬господарських робіт.
|
Іслам
одна з трьох світових релігій (нарівні з буддизмом та християнством). Бере свій початок з VII ст. Засновником ісламу вважається пророк Мухаммед. Головними принципами є визначеність і незмінність людської долі (фаталізм), покірність єдиному богові Аллаху, щоденна п’ятиразова молитва (намаз), сплачування податку на користь бідних (зак’яту), а також дотримання місячного посту (рамадану). Джерело і єдиний закон – Коран. Іслам проголошує рівність всіх віруючих перед законом. Влада належить Богові, здійснюється через його представника – пророка Мухаммеда. а далі – заступників пророка – халіфів.
|
Ішаку
правитель Ашшуру (столиці Ассирії), який мав адміністративну владу, був верховним жрецем і командуючим військом під час військових дій.
|
Й
Йомени
заможні селяни з числа вільних селян (фригольдерів) в Англії..
|
К
Казі (каді)
суддя в мусульманських країнах, який здійснює судочинство на основі мусульманського права (шаріату). У період середньовіччя заміняв також нотаріуса, призначав опікунів та ін.
|
Кальвінізм
протестантське віровчення, засновником якого був Ж. Кальвін. Виникло в XVIII ст. в процесі Реформації. В основу віровчення покладено ідеї фатального характеру розвитку життя та божественного невтручання в мирські справи.
|
Камерарій
чиновник у середньовічній Франції, завідувач королівською казною.
|
Канонікон
подвірний грошовий податок з селян, що разом із сіноною збирався з візантійських селян. Канонікон поширювався й на безземельних селян.
|
Канцлер
вища посадова особа або чин у деяких середньовічних державах Європи, яка здійснювала поточне керівництво та контроль за діяльністю чиновників.
|
Капітулярії
законодавчі постанови франкських королів династії Каролінгів.
|
Карл Великий (742 – 814 рр.)
король франків з 768 р., імператор з 800 р. Створив ранньофеодальну монархію з відносно сильною центральною владою.
|
Касити
одна з груп гірських племен Загросу, що вторглася у Вавилон 1742 р. до н.е. У період 1595 – 1155 рр. до не. у Вавилоні правила касситська династія.
|
Касти
замкнені соціальні або етнічні групи, характерні для всіх давньосхідних суспільств, вільне населення яких не було однорідним, а мало різні права та обов’язки. Найяскравішими прикладами давньосхідних каст є касти в Індії. Касти в Давній Індії виникли з варн, об’єднавши представників певних професій, станів, етнічних меншин.
|
Каштеляни
польські королівські чиновники, які займались спочатку наглядом за будівництвом фортеці, а пізніше керували князівським містом.
|
Квестор
посадова особа в Давньому Римі, яка відала попереднім слідством з кримінальних справ, пізніше – казною та архівами.
|
Квірити
корінні члени римської общини, що вклонялись богу Квірину. В епоху Римської республіки – назва громадян, що вживалась в офіційних повідомленнях. Члени курій, сукупність яких склала у процесі формування Римської держави римське громадянство (носії т.зв. квіритського права та квіритської власності).
|
Кворум
певне число учасників зібрання, засідання достатнє для визнання його правомочним.
|
Кенбети
судові органи у Стародавньому Єгипті.
|
Керли
вільні селяни–общинники в середньовічній Англії.
|
Клан
корпорація людей у середньовічній Японії, які об’єднані родинно–сімейними відносинами та визначеними інтересами. Клан очолював старійшина–патріарх. Члени клану поділялись на людей «великих» (дайдзин) і «нижчих» (геко).
|
Клери
земельні наділи разом з рабами, які надавались у користування громадянам Спарти й не могли відчужуватись.
|
Кмети
напівзакріпачені селяни в середньовічній Польщі. Під час сільськогосподарських робіт вони три дні на тиждень повинні були працювати на поміщика.
|
Когнати
кровні родичі по жіночій лінії в Давньому Римі.
|
Колакрети
посадові особи, які після реформ Солона слідкували за фінансовим забезпеченням жертвоприношень.
|
Колегія 10 агараномів
урядова колегія в Афінах, посадові особи якої наглядали за порядком на торгових площах.
|
Колегія 10 астиномів
урядова колегія в Афінах, що стежила за санітарним станом міста.
|
Колегія 10 метрономів
урядова колегія в Афінах, що контролювала точність мір.
|
Колегія 10 ситофілаків
урядова колегія в Афінах, посадові особи якої займалися цінами на хліб.
|
Колегія 10 стратегів
найбільш авторитетна урядова колегія в Афінах, яка відала військовими справами.
|
Колегія архонтів
вища магістратура в Афінах. Початок своєї історії бере з VIII ст. до н.е. Складалась з 9 архонтів – вищих посадових осіб. До компетенції архонтів належали: вирішення деяких військових справ, організація релігійних церемоній та свят, встановлення порядку судочинства. За ім’ям першого архонта називався рік в Афінах.
|
Колегія магістрів
орган управління в містах Пруссії в період князівського абсолютизму. Призначалась королем.
|
Колонат
форма залежності сільського населення від великих землевласників, які здавали свої землі орендарям (колонам), за що ті повинні були відбувати повинності на користь власника землі. Саме колони стали основою для закріпачення.
|
Колонія
країна, політично залежна від іншої держави. Така залежність може носити повний або обмежений характер. Колоніальний розподіл світу завершився наприкінці XIX ст. Розпалась колоніальна система після другої світової війни. 14 грудня 1960 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення про надання незалежності колоніальним країнам і народам.
|
Комендація
1) право рекомендувати сенату своїх кандидатів на державні посади в Давньому Римі (було в Юлія Цезаря й Августа); 2) у Західній Європі в період раннього середньовіччя – договір,, що закріплював акт самопередання особи під захист іншої («патрона»).
|
Коміції
народні збори в Давньому Римі. Коміції були куріатними, трибутними (територіальними) та центуріатними, що мали найширшу компетенцію.
|
Комонер
член англійської палати общин.
|
Коморник
посадова особа в деяких державах Центральної і Південно-Східної Європи в період середньовіччя, яка займалася постачаннями королівського двору всім необхідним.
|
Композиція
відшкодування заподіяних збитків. Існувала з часів первіснообщинного ладу, коли кровна помста була замінена спочатку таліоном, а надалі – штрафом на користь потерпілого або його родичів (у випадку вбивства). Відшкодовувати збитки мали винна особа або її родичі.
|
Комуни
органи міського самоуправління в середньовічній Франції. Мали право видавати розпорядження, обов’язкові для всіх міських жителів.
|
Конвент
законодавчі збори 1) штатів (США); 2) у період Великої французької буржуазної революції.
|
Конгрес
однопалатний представницький орган США, до якого повинні обиратися делегати від штатів. Конгрес створювався для управління справами сполучених штатів і не був парламентом, маючи обмежену компетенцію при розв’язанні внутрішніх справ. В сучасний період конгрес – двопалатний вищий загальнофедеральний законодавчий орган.
|
Конетабль
командир кінного рицарського ополчення; згодом – командуючий королівською армією в середньовічній Франції.
|
Конклав
зібрання кардиналів, які обирають Папу Римського.
|
Конкордат
угода між державою та римсько–католицькою церквою в особі Папи як її глави, згідно з якою налагоджувались взаємовідносини між церквою і державою в даній країні.
|
Конкубінат
позашлюбне тривале співжиття у Стародавньому Римі.
|
Консерватори
прихильники традиційного розвитку суспільства та традиційних цінностей; члени політичної партії консервативного спрямування. Поняття «консерватизм» виникло в період буржуазних революцій (автор – французький письменник Ф. Шатобріан) і означало ідеологію феодальної аристократії
|
Консесуальний контракт
різновид контрактів у римському зобов’язальному праві класичного періоду, який передбачав настання юридичних наслідків з моменту досягання згоди й оформлення угоди, а не передачі речі. До консесуальних контрактів належать купівля–продаж, наймання та ін.
|
Консисторій
державна рада при Візантійському імператорові.
|
Конституції римських імператорів
декрети, едикти, мандати, рескрипти.
|
Конституція
основний закон держави, в якому закріплюються її форма, основні права та обов’язки громадян, символіка тощо. Наявність Конституції – одна з ознак суверенності держави.
|
Консул
один з найвищих римських посадовців в період республіки. Обиралися два консули на один рік у центуріатних коміціях і були наділені вищою цивільною та військовою владою; 2) у містах середньовічної Франції – виборні особи з числа дворянства й духівництва, а також представників ремісничої еліти, які здійснювали управління міськими справами.
|
Континентальна система права
система права, що виникла завдяки поширенню французьких (і частково, в більш пізній період – німецьких) правових пам’яток у період після французької буржуазної революції (зокрема, поширенню в країнах Європи та Латинської Америки французького цивільного права (Кодекс Наполеона)) і базується на основах римського цивільного права, її нормативні джерела побудовані на системі кодексів, вся система права поділена на приватне та публічне право, чітко відмежовуються норми матеріального й процесуального права.
|
Контрасигнатура
особлива процедура, яка полягала в тому, що всі акти виконавчої влади, крім підпису глави держави, повинні бути підписані відповідним міністром.
|
Конунг
вождь у германців у перехідний період від родового до державного ладу.
|
Конфуціанство
етико-релігійне вчення поряд з іншими світовими вченнями – даосизмом та буддизмом. Виникло в Китаї на межі VI – V ст. до н.е., назва походить від імені його основоположника – Конфуція. За Конфуцієм, ідеалом держави є така держава, у якій поряд з правителем, що обожнюється (але не має реальної влади), існує «жу» – група вчених, які й здійснюють реальне управління.
|
Кооптація
самопоповнення певного виборного органу новим членами без проведення виборчої ппоцедури.
|
Копігольдери
нащадки колишніх кріпосних селян в середньовічній Англії, які за користування своїми земельними ділянками продовжували виконувати феодальні повинності.
|
Коран
священна книга мусульман, яка складається з притч, молитв та проповідей, що приписується пророку Мухаммеду. Структура корану 114 глав (сур), поділених на 6219 віршів (аятів).
|
Королівська курія
загальнодержавний орган державної влади і управління феодальної Франції, з’їзд найбільших феодалів країни.
|
Королівські посланці
призначені франкським королем світські або духовні особи, які направлялись в округи для здійснення контролю за управлінням королівськими маєтностями, королівськими судами.
|
Котери
феодально залежні селяни в Англії, земельні наділи яких були найменшими.
|
Криптії
обряд масових щорічних вбивств ілотів у Спарті, що ініціювався державою з метою стримування руху ілотів за громадянські права.
|
Кріпосне право
феодальне право, що регламентувало вид особистої залежності селян у феодальному суспільстві від господарів землі, на якій вони працювали. Селяни в період найбільшого розквіту кріпосного права не мали права переходу від одного пана до іншого, були позбавлені особистих прав і сплачували хазяїну землі данину (натуральну ренту й грошовий чинш) та відробляли панщину за право користування землею. Феодали, у свою чергу, мали право власності на результати праці, майно селянина–кріпака, а також право продажу його як із землею, так і без неї (до того ж, юридична відповідальність передбачалась лише за вбивство кріпаків). В європейських країнах кріпосне право формувалось впродовж XI–XVIII ст.
|
Ку-клукс-клан
таємна расистська терористична організація в США, була створена в 1865 р., об’єднала всі терористичні організації плантаторів, які тероризували негритянське населення, фізично знищуючи невдоволених й борців за громадянські права.
|
Куріали
дрібні та середні землевласники у візантійській імперії. Входили до складу міських курій, займалися управлінням міста.
|
Курія
1) об’єднання 10 родів у Давньому Римі, 10 курій складали трибу; 2) провінційний сенат Римської імперії; 3) у період середньовіччя – рада і суд при сеньйорі, що складались з його васалів; 4) королівська курія – орган найвищої влади в деяких країнах середньовічної Європи, до складу якого входили король та наближені до нього особи.
|
Курфюрст
германський князь–виборщик, який мав право брати участь в виборах імператора в період станово–представницької монархії у князівствах Німеччини.
|
Кутюми
збірки правових звичаїв окремих провінцій, округів, міст на півночі феодальної Франції.
|
Кшатрі
одна з двох вищих варн в Індії, що утворилась з військово–племінної аристократії. З неї походили царі та вищі посадові особи.
|
Л
Ландтаг
1) виборчий представницький двопалатний орган у державах Германського союзу (XIX– поч. XX ст.ст.); 2) законодавчий органи ФРН та Австрії
|
Латини
найближчі сусіди римлян, підкорені ними і приєднані до Римської держави. Не були римськими громадянами.
|
Левеллери
радикальне демократичне угруповання періоду англійської буржуазної революції, що відокремилося від партії індепендентів. Левеллери знайшли найбільшу підтримку у ремісників та селян, висуваючи гасла народного суверенітету, загальної рівності; виступали за проголошення республіки, встановлення загального виборчого права та ін.
|
Легат
посол або уповноважений у Давньому Римі, який призначався сенатом і виконував політичні доручення. У період республіки призначався помічником намісників у провінціях.
|
Легізм
вчення китайської школи законників фацзя з питань управління людиною, суспільством і державою, що з’явилось у VI – III ст. до не. На відміну від конфуціанства, що на перше місце ставило моральні якості людей, легізм акцентував увагу на тому, що політика несумісна з мораллю. Прихильниками легізму були відомі китайські громадські й державні діячі: Гу–ань Чжун, Шан Ян та ін.
|
Легіон
основна організаційна одиниця в армії Давнього Риму.
|
Легісакційний процес
форма цивільного процесу, процедура вирішення майнових суперечок між римськими громадянами в республіканський період. Відрізнявся суворим формалізмом.
|
Лейбористи
назва робітничих партій Великобританії, Австралії та ін. країнах. У 1981 p. в керівництві Лейбористської партії Великобританії відбувся розкол, внаслідок якого частина членів партії вийшла з неї та створила Соціал-демократичну партію Великобританії. Ідеологія лейборизму прагне до гармонізації інтересів як робітників, так і підприємців та встановлення продуктивної співпраці між ними.
|
Лен
земельне володіння в Середньовіччі, надане якійсь особі на умовах виконання військової або адміністративної служби.
|
Лібелярний процес
форма судового процесу, що склався у Візантії, всі стадії якого оформлювались у письмовій формі.
|
Ліберали
ідейно-політичний рух, що виник у процесі буржуазних революцій. Його прихильники відстоюють ідеї «свобод» у всіх сферах суспільного життя. Ідеологами лібералізму були Ш. Монтеск’є, І.Кант, Г.Гегель та ін.; члени ліберальних політичних партій у Великобританії, Франції та ін. сучасних державах.
|
Ліберум вето
принцип прийняття рішення представницьким органом лише за умови, коли за нього проголосували всі без винятку депутати.
|
Ліга Націй
міжнародна організація, створена після першої світової війни. Л.н. була першою міжнародною організацією, створеною для вироблення та встанов¬лення міжнародного механізму щодо попередження військо¬вих конфліктів, досвід якої було використано для створення Організації Об’єднаних Націй. Діяла протягом 1920 - 1946 рр.
|
Ліктори
служителі вищих магістратів Давнього Риму. Пізніше виконували–охоронні функції при них.
|
Лікург
легендарний законодавець, цар Спарти, якому приписувалось укладення із спартіанською общиною усного договору – «ретри», згідно з яким кожна з 9 тис. спартанських сімей отримала окрему ділянку землі (клер). Одночасно вилучались золота і срібна монети, замість яких вводилась важка залізна, яку було нелегко сховати або вкрасти. Спартіатам заборонялось займатись виробництвом, споруджувати розкішні будівлі; їм приписувалось розвивати військову справу. Реформи, приписувані Лікургу, були спрямовані на запобігання майновому розшаруванню спартіатів та збереження їхнього панування над ілотами та періеками.
|
Літеральний контракт
різновид договорів у римському зобов’язальному праві класичного періоду, для дійсності яких необхідно було складання певного письмового документа (хірограф – розписка боржника про його борг, синграф – документ, складений від імені обох сторін про взаємні зобов’язання з їхніми підписами).
|
Літи
категорія напіввільного населення в германських племенах, франків і саксів. Літургії – державні повинності в Давній Греції, що поширювались на заможних громадян полісів і складались з хорегії – створення та утримання святкового хору, гімнасіархії – організації спортивних змагань та трієрархії – оснащення військового судна за власний рахунок.
|
Лобізм
діяльність груп, спеціально створених для здійснення тиску на органи законодавчої та виконавчої влади з метою досягнення певних результатів. Особливо поширений у США.
|
Логофет
титул осіб у Візантії, які обіймали вищі державні посади, був введений з VIII ст.
|
Лорд
великий землевласник в Англії.
|
Лорд–лейтенант
королівський чиновник у графстві, який очолював місцеве ополчення і керував діяльністю мирових суддів і констеблів (Англія періоду абсолютизму).
|
Лугаль («велика людина»)
військовий вождь Стародавнього Вавилону, згодом – вавилонський цар.
|
Люмпен–пролетаріат
соціальний прошарок населення Стародавнього Риму, що складався із збіднілих, розорених верств, позбавлених засобів виробництва.
|
М
Мавалі
мусульмани неарабського походження. Мали статус, подібний до статусу клієнтів у Давньому Римі.
|
Магараджі
головні князі, глави індуських монархій (VI – XII ст.).
|
Магдебурзьке право
система феодального права, що регулювала самоврядування міст. Назва походить від міста Магдебург, яке отримало широкі права та привілеї у XIII ст.
|
Магістратура
сукупність посадових осіб Римської республіки, її магістратів.
|
Мажоритарна виборча система
порядок визначення результатів голосування, за яким перемагає кандидат, що набрав абсолютну (більше 50%) або відносну (більше, ніж його суперники) більшість голосів. Абсолютна мажоритарна виборча система застосовується у Франції, Еквадорі; відносна – у Канаді, Великобританії тощо.
|
Мазалім
суд під керівництвом султана або намісника провінції в середньовічній Індії.
|
Майорат
принцип спадкоємства, за яким усе майно переходить до старшого чоловіка в сім’ї. Бере свою історію з часів феодального права.
|
Майордом
посадова особа, яка керувала господарством королівського
двору у Франкській державі за часів Меровінгів й носила титул герцога. Посада майордома поступово стала спадковою. Майордом Піпін Короткий у 1751 р. започаткував династію Каролінгів.
|
Мандати
інструкції службовим особам (один із видів імператорських конституцій у Давньому Римі).
|
Маніфест
урочисте письмове звернення верховної влади до народу.
|
Манор
домен короля, феодальне передмістя в середньовічній Англії.
|
Мансабдарі
організація бюрократичного апарату Могольської імперії за військовим зразком з поділом вищих чиновників на 33 ранги. Введена падишахом Акбаром.
|
Манси
селянські наділи у Франкській державі.
|
Мантрипаришад
рада сановників, дорадчий орган при царі для вирішення важливих питань внутрішньої та зовнішньої політики у Стародавній Індії.
|
Манципація
угода в римському праві, яка застосовувалась для придбання права на речі. Складний обряд, який передбачав обов’язкову присутність власника речі і покупця, п’яти повнолітніх свідків і вагаря. Власник речі торкався її паличкою, промовляв передбачені законом слова, тим самим передаючи покупцеві право власності на неї. Покупець приймав це право, також торкаючись до речі та промовляючи обрядові слова. На терези покупець клав символ речі або всю річ, а продавець – символ платні.
|
Марка
сусідська община у франків, що прийшла на зміну родовій общині.
|
Маршал
один з міністеріалів у франків, начальник кінного війська.
|
Масонство
релігійно-етична течія, що виникла на поч. XVIII ст. в Європі й проявилась у створенні таємних товариств (лож), члени яких проголошували своєю метою «створення Царства Божого на землі», об’єднуючись на засадах рівності, братерства та взаємодопомоги. Сформувавши відмінні від загальних моральні норми, власні закони та органи управління, масонство поступово перетворилось на транснаціональне об’єднання еліти суспільства, яке характеризується своєю кастовістю. Перші масонські ложі з’явились в Італії, Франції, Англії, Німеччині.
|
Медимн
міра ємкості для зерна – 52,4 л (Афіни).
|
Мейдзі
період правління японського імператора Муцухіто (1868-1912 pp.), протягом якого відновлено абсолютистську імператорську владу та скасовано військову диктатуру сьогуна.
|
Метеки
некорінні жителі Аттики, які були обмежені у правах й не мали громадянства; мали обмежену правоздатність, не мали права купувати землю, брати участь у народних зборах та обиратись на посади. Однак за певних особливих випадків народні збори дарували громадянство деяким метекам.
|
Метрополія
держава, що володіє колоніями, при цьому втручається у внутрішні справи цих країн та експлуатує їх економічні ресурси.
|
Мирові судді
посадові особи графств Англії, які призначались із місцевої знаті. З XIV ст. виконують важливі функції місцевого управління.
|
Мікадо
титул імператора Японії.
|
Міністеріали
слуги королівського палацу в середньовічній Франції; особи, які здійснювали контроль за виконанням повинностей на користь короля (в центрі держави). Спочатку міністеріали призначались із світських феодалів королівського домену та священиків. З XIII ст. до центрального управління все частіше залучаються представники міст, дрібні й середні феодали (рицарі короля) та легісти.
|
Місдимінор
проступки, незначні правопорушення (феодальна Англія).
|
Містії
наймані, некваліфіковані працівники у Візантії.
|
Монтаньяри
радикально налаштований блок демократичних сил періоду Великої французької революції, що складався з представників дрібної буржуазії, селянства та люмпенів. На чолі стояли М. Робесп’єр та ін.
|
Морти
орендар–землероб у Візантії.
|
Муджахіри
прихильники пророка Мухаммеда, які втекли разом з ним із Мекки.
|
Мульк (мільк)
приватні земельні володіння в Арабському халіфаті, Делійському султанаті.
|
Мухаджири
прибічники пророка Мухаммеда, які мали військові та адміністративні повноваження.
|
Мухтсахиб
глава загонів найманців, які перебували на службі в арабів в якості поліцейських сил.
|
Мушкенуми
вільні люди у Стародавньому Вавилоні, які мали обмежені, у тому числі майнові права.
|
Н
Навкрарія
територіальний округ в Афінах у період виникнення держави, жителі якого повинні були побудувати, озброїти та укомплектувати один військовий корабель.
|
Наїб
помічник еміра в Арабському халіфаті.
|
Націонал-соціалістична німецька робітнича партія
створена 1919 p., у 1933 p. на чолі з А. Гітлером захопила владу та встановила в Німеччині тоталітарний режим у вигляді нацистської диктатури. Після розгрому Німеччини та її союзників у другій світовій війні партія була визнана на Нюрнберзькому процесі злочинною організацією, що підлягала ліквідації.
|
Неджес
вільні селяни–общинники у Стародавньому Єгипті.
|
Ном
адміністративний округу Стародавньому Єгипті, на чолі якого стояв номарх.
|
Номізма
грошова одиниця Візантії – золота монета (у VIII ст. за одну номізму можна було придбати 600 кг зерна).
|
Нормани
скандинави, які займались піратством на морях Європи у IX – XI ст..
|
Нубанду
управитель царського палацу в Стародавньому Вавилоні.
|
Ньяя
давньоіндійське правове поняття, близьке до європейського «закон», більш вузьке, ніж дхарма.
|
О
Обітниця
особлива форма зобов’язань у мусульман.
|
Октроювання
«дарування», як правило монархами, конституцій своїм підданим.
|
Олдермен
посадова особа на чолі графства в середньовічній Англії, яка призначалась королем із представників місцевої знаті.
|
Олігархія
за Платоном та Аристотелем – правління невеликої кількості багатих людей. Існувала в багатьох рабовласницьких державах (Спарта, Рим (нобілітет)), а також у деяких середньовічних містах та державах (Венеція).
|
Омаж
ритуал, церемонія вступу феодала у васальську залежність, що супроводжував акт інвеститури (васал вкладав свої долоні у долоні сеньйора та цілував його плече, після чого приносив присягу).
|
ООН
міжнародна організація безпеки. Виникла 1945 p. з ініціативи країн антигітлерівської коаліції, виступає як інструмент впливу та організатор вироблення компромісу, досягнення дипломатичних рішень в умовах міжнародних конфліктів.
|
Ордалії
система випробувань вогнем, розпеченим залізом, водою з метою довести винність або невинність особи, яка підозрюється у скоєнні злочину.
|
Ордонанси
королівські укази в деяких державах Західної Європи у XII –XIX ст., що мали силу законів.
|
Остракізм
процедура, що була введена Клісфеном, згідно з якою відбувалось голосування на афінських народних зборах за допомогою глиняних черепків стосовно вигнання на 10 років будь–якої особи, яка загрожувала афінській демократії.
|
Охармадьякша
верховний судовий чиновник, начальник судового відомства у Стародавній Індії.
|
П
П’ятисотники
частина населення Аттики після реформ Солона, яка отримувала 500 медимнів доходу речами або олією чи вином. П’ятисотники мали всі громадянські права, обирались на найвищі державні посади. Були представниками великих землевласників.
|
Паг
Адміністративно-територіальна одиниця Франкської держави, округ, керований графом, графство.
|
Палата цензорів
центральний орган влади в період правління династії Мин. Цензорат здійснював наглядово–контрольовані функції, спостерігав за діяльністю чиновників, виправляв їхні помилки, застосовував каральні санкції. До складу палати цензорів входили два головні цензори та близько ста інспекторів.
|
Палатини
радники французького короля, виконавці його особливих доручень.
|
Панчаят
рада общини в середньовічній Індії, яка виконувала судові функції.
|
Парацели
земельні наділи у Франції, що оброблялися селянами, а належали феодалам (сеньйорам).
|
Паргана
назва району в період Делійського султанату.
|
Парики
залежні селяни – власники як державної так і приватно¬власницької землі (Візантійська імперія).
|
Парії
представники нижчих станів населення у Стародавній Індії, які виконували принизливу роботу і не входили в систему варн.
|
Парламент
виборний (повністю або частково) вищий законодавчий орган у ряді держав, що складається з однієї або двох палат
|
Пата
адміністративно–територіальна одиниця в період Делійського султанату, яка включала одне–два села.
|
Патриції
родова аристократія в Римській державі, яка мала найбільше прав та здійснювала державну владу.
|
Патронат (клієнтела)
вид суспільних відносин у Давньому Римі, який будувався на залежності одних римських громадян («клієнтів») від інших, найбільш впливових («патронів»), які ставали їх покровителями. Патронами могли бути лише вільнонароджені римські громадяни, у той час як клієнтами – вільновідпущеники, перегріни (вільні громадяни іноземних держав).
|
Пекулі
майно (земля, гроші), яке надавалось рабу у Давньому Римі. Раб працював на землі, віддаючи господареві частину врожаю або фіксовану платню. Власником пекулія вважався рабовласник.
|
Періеки
вільні люди з неповними громадянськими правами, які мешкали в гірських неплодючих районах Спарти.
|
Плебеї
вільне, але неповноправне населення в Давньому Римі, що стояло поза родовою організацією суспільства. Плебейські общини, скоріше за все, формувались як внаслідок насильницького або добровільного переселення до Риму жителів сусідніх поселень, так і внаслідок майнової диференціації римського суспільства. Внаслідок реформи С. Туллія плебеї отримали право брати участь в ополченнях та центуріатних коміціях. На поч. III ст. до н.е. верхівка плебеїв разом з патриціями склали нобілітет, що зосередив привілеї у своїх руках.
|
Плебісцит
постанова в римському праві, що приймалася зібраннями плебеїв, яка була обов’язковою спочатку лише для плебеїв, пізніше (з 449 р.) набула загального значення як закон для всіх римлян.
|
Поклажа
договір зберігання речей, безоплатна віддача речей на зберігання.
|
Полети
посадові особи з часів Солона, до функцій яких входило надання державного майна в оренду.
|
Полімарх
третій за статусом архонт Афінського полісу, який відав справами, пов’язаними з метеками та іншими іноземцями.
|
Поліс
особлива форма організації суспільства у Стародавній Греції. Місто–держава, яке складалося з міста та сільських територій, що його оточували.
|
Понтифіки
члени однієї із найбільш важливих жрецьких колегій. Понтифіки охороняли та тлумачили закони, звичаї, релігійні обради (Давній Рим).
|
Популяри
політична течія в Давньому Римі, угруповання рабовласницької демократії, що утворилось у II ст. до не. за часів братів Гракхів. Популяри виступали за надання селянам земельних наділів шляхом перерозподілу державного земельного фонду.
|
Прево
посадова особа у феодальній Франції. Спочатку – правитель сеньйорії або її окремої частини, з XI ст. – королівський чиновник, який мав адміністративну, судову, фіскальну та військову владу в межах превотажу (округа, на які був поділений домен). Декілька превотажів складали бальяж. Прево призначались на посаду королем і підпорядковувались бальї.
|
Презид
глава цивільного управління провінції (IV – VI ст.) у Візантійській імперії. Виконував судові функції, контролював збори податків та місцеву адміністрацію.
|
Прекарій
1) форма користування землею часів пізньої Римської імперії (близька до феодальної), при якій селяни отримували земельні наділи в користування на певних умовах (найчастіше, за чинш). Землевласником також встановлювався строк користування землею; 2) у період середньовіччя – право користування землею селянином, яка надавалась власником на більш або менш довгий строк за зверненням до нього в письмовому вигляді. У VIII – IX ст. поширився в усіх країнах середньовічної Європи та проіснував до XIII ст. Прекарій був одним із засобів закріпачення селянства.
|
Пресвітеріани
прихильники кальвіністської (реформаторської) церкви, члени політичної партії періоду англійської буржуазної революції.
|
Претор
заступник консула в Давньому Римі в період республіки. За умов частої відсутності консулів у Римі у зв’язку з командуванням арміями претор став управителем міста. Із 306 р. претор – керівник судового відомства, видавав загальнообов’язкові постанови – едикти. Спочатку обиравсь один претор, розглядав лише справи римських громадян. Згодом з’явилася посада претора перегринів, що розглядав справи, які стосувались іноземців. Претор перегринів створював т.зв. право народів.
|
Префект
адміністративна, судова та військова посада, а також особа, що її обіймала. У VIII – VI ст.ст. до н.е. і в період ранньої республіки царі та консули в Давньому Римі призначали префектів для ведення справ за своєї відсутності.
|
Прецендент
прийняте раніше судове рішення, або постанова суду або іншого державного органу, що було взяте за зразок при вирішенні в подальшому аналогічних питань.
|
Приватне право
право, норми якого визначали і захищали інтереси окремих осіб.
|
Принцепс
вища посадова особа в Давньому Римі часів принципату. Мав вищу військову владу, владу вищих римських магістратур і вважався священною особою. Влада принцепса була спадковою.
|
Принципат
форма державного правління, що була проміжною ланкою між республікою та необмеженою монархією в Римі (27 – 284 рр.). За часів принципату республіканські інститути не були скасовані.
|
Притани
члени афінської Ради 500, що займалась поточними справами з управління державою.
|
Пронія
вид земельного пожалування на користь фізичної особи від держави на умовах несення служби. Надавалась на час несення служби в деяких державах Центральної і Південно–Східної Європи в період середньовіччя.
|
Пропорційна виборча система
виборча система, згідно з якою депутатські мандати розподіляються за партійними списками й відповідно до кількості голосів, поданих за кожний партійний список на виборах. Виникла на поч. XX ст., застосовується переважно в Європі.
|
Проскрипції
обнародування списку осіб у Давньому Римі, які проголошувались поза законом, а також сама назва цих списків. Особа, яка була занесена у проскрипції, підлягала смертній карі, а її майно – конфіскації.
|
Протекторат
1) залежність однієї держави від іншої (колоніальна залежність); 2) протекторат Кромвеля - форма правління в Англії (1653–1659) - на чолі держави стояв лорд-протектор.
|
Протекціонізм
державна економічна політика сприяння вітчизняній промисловості й торгівлі.
|
Протовестіарій
міністр фінансів, охоронець царської і державної скарбниці в середньовічній Болгарії.
|
Псефізми
постанови народних зборів Афін, які стосувались окремих осіб.
|
Пурани
середньовічні індійські легенди про стародавній період. Є джерелами з історії Давньої Індії.
|
Пуритани
противники англійського абсолютизму, в основному, представники нового дворянства й буржуазії. На початку англійської буржуазної революції об’єдналися під гаслами реформації англіканської церкви та звільнення її від королівської залежності.
|
Пурохіта
головний радник і жрець царя у Стародавній Індії.
|
Пфальцграф
один з міністеріалів у франків, який спочатку спостерігав за королівськими слугами, потім очолював палацовий суд.
|
Р
Рабіанум
правитель невеликого міста або територіальної общини у Стародавньому Вавилоні.
|
Рабство класичне
вид рабства, притаманний тим державам, що визначаються як рабовласницькі (Греція в період розвитку полісів, Давній Рим). При ньому кількість рабів у державі є значною (близько третини); раби, зайняті у всіх сферах виробництва, як правило, не мають ніяких прав і прирівняні у своєму статусі до речі (перебувають у повній залежності від рабовласника, їхнє життя належить хазяїну), поширеною є работоргівля. Рабство патріархальне – вид рабства, при якому, на відміну від рабства класичного, застосування рабської праці не є вирішальним для існування економічної системи суспільства. Кількість рабів незначна, вони, як правило, виконують лише домашню роботу, входячи до складу патріархальної сім’ї в якості її наймолодших членів. Було поширеним у державах Стародавнього Сходу, а в деяких народів – у період раннього феодалізму.
|
Рада 400
вищий орган виконавчої влади Афін, створений за реформою Солона для забезпечення кращої роботи, народних зборів. До Ради обирались 400 осіб – по 100 від кожної філи (із числа п’ятисотників, вершників та зевгітів).
|
Рада 500 («буле»)
вищий орган виконавчої влади Афін, створений за реформою Клісфена. Обирався по 50 осіб із кожної 10 афінських філ шляхом жеребкування строком на один рік з усіх афінських громадян. Основними функціями Ради 500 були підготовка й організація роботи народних зборів та виконання їх функцій у перервах між засіданнями. Раджа – правитель держави у Стародавній Індії.
|
Рада Економічної Взаємодопомоги
організація соціалістичних країн (1949 – 1991 pp.), що була створена як міжнародна міжурядова організація економічного та науково-технічного співробітництва.
|
Рада Європи
європейська організація, заснована 1949 p. десятьма державами з основним завданням створити єдину Європу. На сьогодні більшість країн Європи належать до цієї організації. Працює над гармонізацією політики і практики прийняття спільних норм в державах-членах. Із цією метою вона об’єднує представників усіх гілок влади країн, експертів, представників місцевих і регіональних органів влади, молодіжні асоціації та міжнародні неурядові організації.
|
Рахінбурги
члени виборного сотенного (общинного) суду франків, що складався з семи осіб, під головуванням виборного Тунгіна. Спори розглядались у присутності всіх вільних общинників.
|
Реальний контракт
різновид договорів у римському зобов’язальному праві класичного періоду, дійсність яких ґрунтувалась на фактичній передачі речі, яка була предметом угоди; саме з цього моменту реальний контракт вважався дійсним. До реальних відносились контракти позики, позички, зберігання тощо.
|
Регент
у монархічних державах – тимчасовий правитель, який призначається у випадку вакантності престолу, а також тривалої відсутності, хвороби або неповноліття монарха.
|
Регламент
сукупність правил, що визначають порядок роботи державних органів, установ, організацій; порядок ведення засідань, зборів, конференцій, сесій та з’їздів представницьких органів.
|
Редум
професійні воїни, які несли царську службу, одержуючи за неї у користування певну нерухомість та рухоме майно (Стародавній Вавилон).
|
Рейхсканцлер
глава уряду Німеччини 1871– 1945 pp. У період Германської імперії призначався імператорам та не залежав від рейхстагу.
|
Рейхсрат
1) в Австро-Угорщині 1867–1935 рр. – двопалатний парламент, що складався з палати панів та палати депутатів; 2) у Німеччині 1919–1934 рр. – орган представництва земель, що займався питаннями загальнонімецького законодавства та управління.
|
Рейхстаг
1) загальноімперський станово-представ¬ницький орган; 2) установчі збори в Австрії 40-х рр. XIX ст.; 3) парламент Північно-німецького союзу (1867–1871) та Германської імперії (нижня палата); 4) парламент Веймарської республіки (1919–1933).
|
Рельєф
феодальна платня васала своєму сеньйору в середньовічних Англії та Франції при зміні сеньйора або васала. Сплачувався в розмірі річного та дворічного прибутку з феоду, був обов’язковим для вступу у володіння феодом.
|
Реплікація
за римським правом – спростування позивачем заперечень відповідача у процесі розгляду цивільної справи.
|
Рескрипти
письмові відповіді римських імператорів на запити приватних осіб і магістратів.
|
Республіка
форма державного правління, при якій верховна влада здійснюється виборними органами, які обираються населенням. Історичними видами республіки є Р. аристократична (Спарта, Рим) і демократична (Афіни).
|
Республіканці
члени політичної партії США, що захищає інтереси великих промисловців. Свою історію партія Р. веде з 1854 p., коли вперше вийшла на політичну арену з критикою системи рабовласництва. Партія Р. обстоює збереження протестантських традицій, насамперед, відносно праці як основної суспільної цінності та економії витрат зароблених коштів.
|
Референдум
загальнонародне голосування громадян щодо питань державного значення, результати якого мають, як правило, вищу юридичну силу.
|
Реформа
перетворення, зміна чи нововведення, що не знищують основ існуючої структури.
|
Рецепція
запозичення будь–якою внутрішньодержавною правовою системою принципів, інститутів іншої правової системи.
|
Рицарі
соціальний прошарок у країнах Західної та Центральної Європи в середні віки, які володіли одним–двома поселеннями і перебували у васальній залежності від знатних землевласників.
|
С
СА
«штурмові загони». В 1920 p. виникли перші воєнізовані загони нацистів, які охороняли нацистські зібрання, здійснювали напади на учасників мітингів лівих сил тощо. В 1921 p. «служба порядку» перетворена на «штурмові загони» (СА), що складалися з декласованих елементів, демобілізованих солдатів та офіцерів. В 1932 p. в СА створено спеціальні моторизовані пропагандистські загони. На 1933 p. армія штурмовиків, очолюваних колишнім капітаном кайзерівської армії Е. Ремом, налічувала 4 млн. чол., що створило реальну загрозу одноосібній диктатурі А. Гітлера.
|
Савафі
державна земля («земля халіфа») на завойованих територіях.
|
Сакеларій
спеціалізоване відомство державного контролю у Візантії з IX ст., яке здійснювало контроль за чиновництвом і фінансами.
|
Самураї
служилий стану середньовічній Японії, який мав суворий кодекс честі, що визначав принципи поведінки і взаємовідносини з господарем.
|
Сан
високий чин або звання.
|
Сахиб
управитель відомства. В Арабському халіфаті сахиби поділялись на три ранги.
|
Сацебарон
посадова особа королівської влади у Франкській державі.
|
Світові імперії
державні утворення, які виникали внаслідок насильницького об’єднання територій, неоднорідних за своєю економікою та економічними потребами, за географічними умовами, етнічним складом населення, культурними традиціями з метою забезпечити для більш розвинутих країн насильницький обмін з менш розвинутими країнами. Вся держава підпорядковувалася єдиному центру, а автономні одиниці, якщо й зберігалися, то мали абсолютно другорядне значення - імперія прагнула перетворити їх на звичайні територіальні адміністративні підрозділи.
|
СД
створена в 1931 p. служба внутріпартійної розвідки. З 1934 p. - закритий орган розвідки в складі СС, служба розвідки НСНРП. З 1937 p. виконувала функції забезпечення безпеки гітлерівської Німеччини; з вересня 1939 p. по 1945 p. –. Шосте управління Головного управління гітлерівської безпеки. Діяла в рамках СС. Нюрнберзький процес визнав СД злочинною організацією.
|
Сегрегація
дискримінація людей за расовою (або національною) ознакою. Була поширеною та узаконеною в рабовласницьких Південних штатах США до внесення другого циклу поправок до Конституції США в період громадянської війни (1861–1865 рр.).
|
Сезина
земельне володіння у феодальній Франції, яке залежало від сеньйора, але було визнане звичаєвим правом. Сезина охоронялась як власність у суді.
|
Сеиьйорія
феодальна вотчина в середньовічній Європі, що склалась у VIII – IX ст. і поглинула всі общинні землі.
|
Сейм
станово–представницький орган у західнослов’янських феодальних державах, нижня палата парламенту сучасної Польщі.
|
Секрет
канцелярія у Візантії з VII ст., яку очолював державний чиновник й об’єднувала окрему галузь державного управління.
|
Секуляризація
перетворення державою церковної власності (переважно земельної) на світську.
|
Сенапаті
командуючий армією у Стародавній Індії.
|
Сенат
1) рада старійшин у Давньому Римі, у подальшому – один із вищих органів влади в державі; 2) у деяких середньовічних державах – державний орган, у руках якого знаходилась вся повнота виконавчої влади; 3) у деяких державах новітнього часу – верхня палата парламенту.
|
Сенатори
великі землевласники у Візантійській імперії, які обіймали вищі державні посади, звільнялись від сплати натуральних повинностей на користь держави.
|
Сенатус-консульти
постанови сенату в Давньому Римі, що мали силу законів.
|
Сенешал
спеціально призначений чиновник з місцевих феодалів, глава адміністративного органу на півдні Франції (з XIII ст.).
|
Сеньйор
1) феодал, земельний власник (власник сеньйорії), у залежності від якого знаходились селяни (часто й жителі міст); 2) феодал, у особистій залежності від якого знаходились дрібніші феодали – васали (у країнах Західної Європи).
|
Серби
вільні селяни-общинники в Сербії.
|
Серви
селяни в середньовічній Франції, якими ставали як колишні раби, так і колишні вільні. Були прикріплені до землі, могли бути продані разом з наділом, але лише разом з усією сім’єю.
|
Сецесія
один із засобів боротьби плебеїв з патриціями, який супроводжувався виходом плебеїв за межі Риму, в основному на священну гору або Авентинський пагорб на знак протесту проти їх громадянського безправ’я.
|
Сикофант
донощик в Афінах, який виступав з обвинуваченням проти когось або загрожував судом з метою отримання хабара за мовчання. Якщо в такому випадку висунуте звинувачення приймалось судом, донощик отримував частину майна, відібраного в засудженого.
|
Симонія
продаж та купівля церковних посад, поширена в період середньовіччя в багатьох європейських країнах.
|
Син-бу
відомство покарань періоду династії Мін. Відносилось до столичних судово–слідчих органів (середньовічний Китай).
|
Синдик
виконавчий орган общинного самоуправління у Франції. Складався з найбільш заможних і авторитетних селян.
|
Синекура
церковна посада в середні віки, що приносила прибуток, але не була пов’язана з виконанням будь–яких обов’язків або з перебуванням на місці служіння.
|
Синкліт
сенат Візантії, існування якого сприяло запобіганню узурпації влади главою надмірно централізованої держави (василевсом).
|
Синойкіз
злиття кількох територіальних общин в одне місто–поліс (Стародавня Греція).
|
Синона
податок, що стягувався з візантійських селян у комплексі з каноніконом.
|
Сисахвія
відміна боргового рабства згідно з реформою Солона.
|
Сиситія
спільні трапези, які проводились у Спарті з метою підтримання єдності, що організовувались за рахунок встановлених щомісячних внесків спартіатів.
|
Скабіни
королівські чиновники, якими було замінено рахінбургів.
|
Скарбник
посадова особа в деяких державах Центральної і Південно–Східної Європи в період середньовіччя, яка займалась карбуванням монет та оснащенням армії.
|
Сокаж
просте вільне володіння землею (не рицарське) у середньовічній Англії.
|
Сокмени
особисто вільні селяни в середньовічній Англії, які мали земельний наділ – сок, з якого сплачували державі грошову ренту. У період з XI по XIII ст. в основному перетворились на кріпаків (віланів).
|
Солемнії
візантійські пожалування за службу, що давали право стягувати частину державних податків на свою користь.
Спарта
керівник повстання рабів у Давньому Римі у 74 – 71 рр. до н.е.
|
Солід
золота монета у франків (за два соліди можна було придбати корову).
|
Спікер
голова нижньої палати парламенту в багатьох країнах.
|
СС
створені в 1925 p. для особистої охорони А. Гітлера та еліти НСНРП, а з часом – «спеціальні загони» – для виконання особливих завдань фюрера, а саме, для охорони 22 концтаборів і 2 тисяч їх філій, до яких у 1936 – 1945 pp. було кинуто 18 млн. чол.; полк особистих охоронців А. Гітлера. Перед нападом на СРСР чисельність військових з’єднань СС була доведена до 35 дивізій (600 тис. чол.), яким відводилась особлива роль в «расово-ідеологічній війні на знищення».
|
Стратиг
намісник імператора у Візантії, який управляв фемою.
|
Стратіоти
візантійські воїни з числа селян–общинників, що з’являються з VII ст. Стратіоти отримували за службу земельні наділи, які передавались у спадок.
|
Султан
посада світського правителя при халіфі, яка була введена у 945 р. Султану підпорядковувались армія, адміністрація і місцеві правителі, за халіфом закріплювалась вища духовна і судова влада (Арабський халіфат).
|
Сунна («священний переказ»)
друге після Корану джерело мусульманського права, яке визнають лише сунніти. Складається з кількох тисяч розповідей (хадисів) про судження і різноманітні діяння Мухаммеда. Практично сунна є офіційною біографією пророка.
|
Сунніти
політична ісламська течія, що склалася на противагу схизматикам (шиїтам) і виступала за визнання сунни. Одна з двох основних ісламських церков, що сформувались у процесі боротьби за владу після смерті пророка Мухаммеда.
|
Схизма
офіційний розрив церков.
|
Сьогун («великий полководець»)
титул військово–феодальних правителів Японії, під час правління яких (1192 – 1867 рр.) імператори практично були позбавлені реальної влади. Сьогун належав до одного з наймогутніших феодальних домів, влада яких поширювались на одну або кілька провінцій Японії. Сьогун фактично правив феодальною Японією за допомогою уряду – «бакуфу».
|
Сьогунат
особлива форма феодально–військової диктатури в Японії, при якій влада в центрі та на місцях концентрувалась у руках сьогуна.
|
Сюзерен
верховний сеньйор території (король, герцог, князь), який був правителем щодо залежних від нього васалів (у країнах Західної Європи в середні віки).
|
Т
Тайпіни
ідеологічне товариство, що виникло внаслідок «опіумної війни» в Китаї та очолило селянське повстання, метою якого було створення «небесної держави загального благоденства». У 1864 p. їх владу на території Китаю було скасовано.
|
Талант
грошова одиниця Давньої Греції, що складалась із 6 тисяч драхм.
|
Таліона принцип
принцип обмеженої кровної помсти («око за око, зуб за зуб»), що був поширений на першому етапі утворення держав стародавнього світу у варварських та арабських народів. Розрізнявся таліона принцип у матеріальній формі (пошкоджувався аналогічний орган винуватця) та символічний (пошкоджувався орган винуватця, яким було заподіяно шкоду: наклепнику вирізали язик).
|
Тамкари
банкіри, купці, лихварі у Стародавньому Вавилоні.
|
Тезаурарій
державний скарбник у франків.
|
Тенноїзм
напрям державної ідеології в Японії (з 60-х pp. XIX ст.), що, базуючись на релігійних та міфологічних началах, мав на меті реставрацію сильної імператорської влади.
|
Тиранія Пісистрата
період в історії Афін, коли після смерті Солона до влади в результаті запеклої боротьби прийшов представник з клану діакріїв – Пісистрат (560 – 527 рр. до н.е.), і період правління його синів (527 – 510 рр. до н.е), які продовжували його політику. Пісистрат проголосив себе тираном – верховним правителем полісу. Основною метою правління було задоволення інтересів того клану, який привів його до перемоги. Однак під час правління він також заохочував розвиток землеробства, надаючи селянам кредит, вів активну зовнішню політику, створив військовий флот, чим привернув на свій бік торговців, а широкомасштабне будівництво громадських споруд сприяло зайнятості бідноти.
|
Токсоти
афінські раби, що складали загони міської поліції.
|
Торі
англійська політична партія, що існувала з 30-х pp. XVII ст. (в 30-і pp. XIX ст. трансформувалася в партію консерваторів). Складалася з дворян та представників англіканської церкви, які обстоювали позиції монархії. З XIX ст. остаточно сформувалася як партія, основним завданням якої став захист інтересів землевласницької аристократії та фінансової верхівки
|
Тоталітаризм
один з типiв політико-правового режиму, за якого всі сфери суспільного життя піддаються повному контролю; вся повнота влади, а також контроль за засобами масової інформації належить одній партії; інші партії та демократичні суспільні інститути заборонені; громадянське суспільство не розвивається; конституційні права та свободи не дотримуються. Вільнодумство репресується, відбувається мілітаризація державного життя.
|
Триби
три римські племені, з яких складалась римська патриціанська община; пізніше – адміністративно–територіальні округи (4 міські та 12 – 17 сільських).
|
Трибуни плебейські
вищі магістрати у Стародавньому Римі (трибунат затверджений у 494 р. до н.е), які обиралися трибутними зборами. До кола їх повноважень належав захист прав плебеїв. Народні трибуни обирались у кількості 10 осіб і мали право вето на постанови сенату, народних зборів, інших магістратів.
|
Тритії
територіальні округи, на які були поділені Афіни відповідно до реформи Клісфена. Тритії входили до складу філ.
|
Триумвірат
союз трьох впливових осіб Римської держави (перший тріумвірат – Помпей, Цезар, Красс; другий тріумвірат – Октавіан, Антоній, Лепід), які представляли різні верстви населення щодо взаємної підтримки та спільних дій з управління державою у випадку приходу до влади одного з них.
|
Тунгін
сотник, глава невеличкої адміністративної одиниці Франкської держави. Здійснював також функції виборного судді.
|
У
Узуфрукт
право пожиттєвого користування чужим майном та доходами з нього за умови не піддавати його якимсь суттєвим змінам.
|
Умма
мусульманська община.
|
Упарики
намісники у провінціях у період імперії Г’уптів (середньовічна Індія).
|
Ур
шумерське місто–держава раннього періоду.
|
Урф
сукупність правових звичаїв в арабів.
|
Ушр
земельний податок з мусульман.
|
Ф
Фа
правові норми конфуціанства. Нормам «фа» відводилась другорядна роль, порівняно з нормами «лі».
|
Фараон
титул царів у Стародавньому Єгипті. Вважався єгиптянами сином бога сонця Ра.
|
Фашизм
терористична диктатура найреакційніших верств суспільства, яка використовує насильницькі методи для захоплення та утримання влади, що мала місце в історії Італії під час диктаторства Муссоліні (1922 – 1943 pp.); друга назва німецького нацизму (подібно до ідеології італійських фашистів).
|
Фелонія
1) незаконний або образливий вчинок у відносинах між сеньйором та васалом у феодальному праві; 2) в англосаксонському праві – будь–який тяжкий злочин.
|
Феми
військово–адміністративні округи Візантії на чолі зі стратигом, що з VII ст. замінили римські діоцези.
|
Феод (ф’єф, лей)
земельне володіння, що васал отримував від свого сеньйора. Фесмофети – вищі посадові особи в Афінах, які виконували суддівські функції; входили до складу колегії 9 архонтів.
|
Фети
селяни–общинники, що втратили свій земельний наділ і були змушені найматись до заможних селян за платню. Після реформ Солона склали четвертий розряд громадян. Мали право голосувати на народних зборах та бути обраними до геліеї, однак на інші державні посади не обирались.
|
Філи
об’єднання родів, основа політичної та військової організації общини за часів гомерівського періоду. Практично втратили своє значення після реформи Клісфена.
|
Фолькленд
земельний наділ у середньовічній Англії, право розпорядження яким належало всім членам сім’ї.
|
Формалізм
відірваність формальної юридичної процедури від змісту правового акта.
|
Формулярний процес
форма цивільного процесу середини II ст. до н.е., який склався в результаті активізації правотворчої діяльності преторів.
|
Фоуджидари
військові начальники, які призначались в області у період правління Великих Моголів.
|
Фратрія
об’єднання не менше двох родів у Стародавніх Афінах.
|
Фригольдери
категорія особисто вільних селян–землевласників у середньовічній Англії, які володіли землею пожиттєво.
|
Фуа
клятва васала на вірність сеньйору (під час ритуалу омажу).
|
Фюрер
одноосібний глава єдиної з липня 1933 p. в Німеччині політичної партії – НСНРП, воля якого була законом і мала виконуватися беззаперечно. Ф. також називали партійних функціонерів і чинів СС.
|
Х
Хакер
особа, яка чинить незаконні діїв сфері інформатики.
|
Халіф
глава арабської ісламської держави, який був одночасно і релігійним лідером общини. Мав вищу світську владу – емірат і духовну – імамат.
|
Харадж
державний земельний податок, збирався на основі мусульманського законодавства у країнах Близького та Середнього Сходу з підкореного немусульманського населення. Складав 50% з урожаю.
|
Хартія
грамота, політичний документ з основними вимогами широкого загалу чи окремих верств населення країни.
|
Хартуларій
вищий чиновник у Візантії з IX ст., який завідував майном імператора.
|
Хіджаз
та частина Аравійського півострова, де жив Мухаммед, вона є святою; складається із м. Мекка та саме Хіджазу. На цій землі не мали права селитися немусульмани, не можна було полювати, знищувати дерева, з мешканців цієї землі бралась десятина.
|
Хлодвіг (466 – 511 рр.)
король франків з 481 р., з його ім’ям пов’язують виникнення франкської ранньофеодальної держави і складання Салічної правди.
|
Хуанді
титул імператора Китаю в період імперії Цинь (221 – 207 рр. до н.е.).
|
Ц
Цезар Гай Юлій (102 – 44 р. до н.е.)
давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник, військовий диктатор з 49 по 44 рр. до н.е.
|
Цензива
форма селянського феодального землеволодіння, з якого сеньйору сплачувалася грошова рента (ценз). Селяни-цензитарії були особисто вільними й передавали землю у спадок.
|
Цензори
виборні посадові особи в Давньому Римі. Оцінювали майновий стан римлян, розподіляли їх по класах, складали списки сенаторів, здійснювали нагляд за мораллю громадян, складали перепис населення.
|
Центенарій
франкський королівський чиновник, представник королівської адміністрації на народних зборах.
|
Центурія
одиниця військово–політичного поділу громадян (сотня) у Давньому Римі, що відбувся внаслідок реформи С. Туллія. Центурія також стала й одиницею, за якою відбувалося голосування на народних зборах. Найбагатші римляни першого класу (80 центурій) та вершники (18 центурій) голосували першими і у випадку одностайного дотримання певних позицій мали більшість голосів – 98, після чого голосування припинялось.
|
Церемонія
офіційний урочистий акт, який здійснюється за попередньо розробленим планом (протоколом), за певними правилами або традиціями.
|
Цехи
організації ремісників, що поряд з питанням економічного характеру вирішували питання прав та обов’язків всіх їх членів. Діяли на підставі статутів, на засадах самоврядування, мали чітку ієрархію.
|
Цзедуши
військові губернатори, чиновники в період династії Тан.
|
Цивільний лист
визначена законом сума, що виділяється монарху (при конституційній монархії) на утримання двору.
|
Цивітас
римська громадянська община, колектив громадян, що здійснював функції держави. Мала також право верховного розпорядження усією землею. Звідси – самоназва римлян – квірити або цивес й права – jus quiritum та jus civile – квіритське або цивільне право.
|
Ч
Чартизм
масовий рух англійських робітників 30 50 х pp. XIX ст. Програмний документ (хартія) передбачав введення широких політичних прав для всіх верств населення Англії.
|
Чжухоу
соціальна група, яка уособлювала правителів спадкових володінь китайської держави Чжоу, представники вищої аристократії.
|
Чинш
регулярний фіксований оброк продуктами чи грошима, який платився в європейських країнах сеньйору.
|
Чиншовик
особисто вільний селянин, який сплачував феодалу чинш.
|
Ш
Шакканакум
обласні правителі у Стародавньому Вавилоні.
|
Шампар
сеньйоріальний податок (визначена частина врожаю) у феодальній Франції, збирався головним чином із земель, що знаходились у постійному користуванні феодально залежних селян.
|
Шаріат
писане мусульманське право, що склалося в Аравії у VII – XII ст., в основу якого покладені релігійні, моральні, побутові та юридичні норми з Корану та Сунни. Найважливішими джерелами шаріату є т.зв. практичні норми, що поділяються на культові приписи (порядок виконання релігійних
обов’язків) та правила, що регулюють всі інші сторони життя мусульман. Об’єктами регулювання шаріату є правила релігійного культу іслйму (ібадат), правила поведінки мусульманина в суспільстві (маумалят) та ін.
|
Шастри
збірники приписів і повчань із різних галузей знань у Стародавній Індії.
|
Шейх
глава роду в арабів, сільський староста, представник вищого мусульманського духівництва, богослов та правознавець.
|
Шеньши
служила аристократія, чиновники середньовічного Китаю. Шеньши поділялися на дві групи: чиновники, які причетні до влади та кандидати в чиновники.
|
Шериф
представник королівської влади у графстві (середньовічна Англія). Мав важливі поліційні та судові повноваження, контролював своєчасне надходження до королівської казни податків та судових штрафів, посадова особа в Англії, Ірландії та США, що здійснює адміністративні функції в окрузі.
|
Шеффени
1) засідателі феодальних судів у XIII – XVI ст. у деяких державах Західної Європи; 2) землевласник нешляхетного походження у середньовічній Німеччині.
|
Шиїти
прихильники мусульманського фундаменталізму, які з’явилися на політичній арені мусульманського світу в сер. VII ст., коли підняли під зеленим прапором повстання під гаслом передання влади найближчим родичам пророка.
|
Шляхта
феодали в Польщі, які отримували землю за несіння служби.
|
Шудри
найнижча із чотирьох індійських варн. Це варна слуг, яким заборонялось на відміну від перших трьох варн, вивчати священні книги аріїв – веди. Надалі трансформувались у варну землеробів та ремісників, права яких були суттєво обмежені.
|
Шумери («чорноголові»)
корінні жителі південної частини Месопотамії, які першими в цьому регіоні створили свої міста–держави (Ур, Урук, Лагаш та ін. ).
|
Ю
Юстиніан І
імператор Візантії (527 – 565 рр.). Здійснив систематизацію римського права. Провів ряд реформ. Підкорив Північну Африку, Сицилію, Італію, частину Іспанії.
|
Юстиціарій
духовна особа, знавець канонічного права. Фактично правив Англією за відсутності короля.
|
Я
Якобінці
представники найбільш радикальної частини буржуазії періоду французької буржуазної революції Підтримували теорію суспільного договору. Найбільш відомі діячі – М. Робесп’єр, Ж.-П. Марат, Ж. Дантон. У 1793 p. встановили диктатуру, що проіснувала до 27.07.1794 p. Під час диктатури було прийнято Конституцію (1793 p.), основними ідея ми якої були встановлення демократичної республіки, рівність громадян та захист приватної власності, а основним недоліком – те, що вона так і не набула законної сили.
|