Історія держави і пр ...

кодифікація, проведена комісією під проводом магістрату Трибоніана. Результатом її стала відома збірка римського права Звід законів Юстиніана, що надалі дістав назву Звід цивільного права. Складалася із систематизованих найбільш відомих та цінних творів класиків, перероблених (інтерпольованих) працівниками комісії з метою виключити застарілі норми та привести наявні норми римського права у відповідність до розвитку Візантійської держави, її централізації та формування основ феодалізму. Звід опуб¬ліковано протягом шести років. Перша його частина вклю¬чала імператорські конституції (Кодекс Юстиніана). Друга частина, під назвою Дигестів (або Пандектів), які складалися з частин 2000 творів 39 найвидатніших юристів та Інституцій Юстиніана (перероблених Інституцій Гая). Четверта частина Зводу включала імператорські конституції, прийняті після роботи комісії (Новели).

прийнята Конвентом у Філадельфії 17 вересня 1787 р.; юридичної сили набула 26 липня 1788 р. після її ратифікації 3/4 штатів (за іншою точкою зору — після прийняття Білля про права 1791 р.). Текст Конституції розроблено Конвентом, до якого входили 55 представників від 12 штатів. Конституція США була першою конституцією, в якій вводився принцип народного суверенітету. Одним з основних принципів, що проголошувала Конституція, визнавався принцип розподілу гілок влади на законодавчу, виконавчу й судову, який включає також відносну незалежність і взаємне стримування гілок влади. Вища загальнофедеральна законодавча влада за Конституцією належить Конгресу, що складається з двох палат — палати представників, до якої обиралися прямим голосуванням громадяни віком не молодші 25 років, та сенату, до якого законодавчими зборами штатів обиралися по двоє громадян від кожного штату з 30 років на період 6 років. 1/3 сенаторів переобиралася через кожні 2 роки (принцип ротації). З 1913 р. сенаторів почали обирати прямими виборами (17-та поправка). Двопалатна структура парламенту відображає федеративний устрій держави. За Конституцією сенат має право контролювати федеральні службові особи, в тому числі й президента (процедура імпічменту). Обидві палати наділені однаковими правами (законопроекти щодо податків повинні були виходити з палати представників, сенат мав право лише вносити поправки). На чолі виконавчої влади поставлено президента з повноваженнями глави держави (функції го¬ловнокомандуючого, право помилування та відстрочки виконання вироків, призначення вищих посадових осіб за узгодженням із сенатом і т.п.) і глави уряду (керівництво поточним управлінням державою за допомогою підпорядкованого йому державного апарату та видання в рамках законів адміністративних розпоряджень). Президент обирається непрямим шляхом (колегією виборщиків, яка, в свою чергу, обирається населенням штатів). Судова влада США має свої особливості (федеральна та місцева системи). На чолі її стоїть Верховний суд США. Члени Верховного суду призначаються президентом за погодженням із сенатом. Для вирішення особливо важливих справ Конституція США запроваджує суд присяжних. Така система співпраці й розподілу повноважень між різними гілками влади (при якій жодна з палат Конгресу не може прийняти закон без згоди іншої; Конгрес має право притягнути президента до відповідальності в порядку імпічменту, а президент, у свою чергу, має право вето, за допомогою якого може затримати прийняття закону; лише Конгрес має право приймати закони, в той час як президент не має права законодавчої ініціативи; Верховний Суд може визнати закон таким, що не відповідає Конституції; сенат може не погодитись з кандидатурою на державну посаду, запропонованою президентом) отримала назву системи стримань і противаг. Іншою особливістю Конституції є розподіл повноважень між федеральними органами та місцевими (органи влади штатів). Федерація отримала право ведення зовнішньої політики, регулювання торговельних відносин, державної грошової системи, вирішення питань армії. Федеральне право має пріоритет перед правом окремих штатів. Перші 10 поправок до Конституції США були прийняті 1791 р. на вимогу штатів й отримали назву Білля про права. Цей крок був зумовлений необхідністю конституційного закріплення декларованих прав людини. Другий цикл поправок належить до періоду громадянської війни, наділяє колишніх рабів громадянськими правами. Конституція США відноситься до жорстких конституцій.

нормативно-правовий документ Новгородської феодальної республіки. Відображала своєрідність суспільно-політичного ладу «господина Великого Новгорода». В основному складалася з правових норм, що регламентували судочинство. Також Новгородська Судна грамота визначала злочини та систему покарань, що діяла в Новгороді (заголовок грамоти — «Про суд та покарання за напади та грабежі»). Частина тексту Новгородської Судної грамоти не дійшла до наших днів.

серія реформ, необхідність яких була зумовлена Великою депресією в еко-номіці США, спричиненою безконтрольністю великого бізнесу з боку держави. Було прийнято також ряд законодавчих актів, що поклали початок розвитку т.зв. економіки загального благоденства, тобто такій організації виробництва, що гарантує соціальне забезпечення громадян. Найбільш значними законами, що закріпили новий курс, були: Закон про регулювання сільського господарства (ААА) та Закон про національне промислове відновлення (НІРА), прийняті в 1933 р. Відповідно до першого з них передбачалося створити державний орган для здійснення сільськогос¬подарського регулювання, а також певні заходи для того, щоб підняти ціни на сільськогосподарські продукти (наприклад, компенсація фермерам за скорочення посівних площ та заохочення знищення отриманої продукції). НІРА визначав комплекс заходів щодо поліпшення стану економіки (а саме, надання президентові надзвичайних повноважень у галузі керування конкуренцією та зайнятістю населення; дозвіл на створення робітничих професійних організацій). Після певного періоду дії законів ААА та НІРА було визнано Верховним судом США не відповідними Конституції разом з іншими 10 законами, що були прийняті під час здійснення нового курсу. В період проведення нового курсу також розпочато випуск паперових доларів, не забезпечених золотом, та заборонено обмін паперових грошей на золото.

«варварська правда», складена королем невеликої англосаксонської держави Кент Етельбертом для оформлення нового державного утворення після підкорення Ессекса. Складалася з 90 статей, які регулювали питання укладення миру та проголошення війни, питання спадщини, шлюбно-сімейні питання, а також визначали злочини та покарання за них (здебільшого, проблеми відшкодування збитків та виплати штрафів). Є однією з найдавніших пам’яток англосаксонського права початку VI ст., де яскраво простежуються залишки общинного ладу (наприклад, королівська влада постає як влада військового ватажка, оскільки вергельд за вбивство короля дорівнював вергельду за вбивство служителя церкви). Правда Етельберта дає уявлення про соціальний склад населення в англосаксів VI VII ст.ст. (ерли великі землевласники; керли вільні селяни, які мали власний земельний наділ; лети особи, права яких були обмежені).

збірка візантійського цивільного, кримінального, процесуального й церковного права, зроблена за наказом імператора Василя Македонського. Складається з 40 статей, які містять норми цивільного та кримінального права. За характером близький до кодексу Юстиніана, оскільки в його основу покладено римське право. Щодо того, чи був Прохірон офіційною збіркою, погляди дослідників різко розходяться.

реформи римських імператорів Діоклетіана (284 305 рр.) та Константина (285 337 рр.), спрямовані на централізацію Римської держави та остаточне оформлення її як імперії. За часів Діоклетіана реформи торкнулися системи управління (новий адміністративно-територіальний поділ держави (на діоцези й провінції) з відповідним реформуванням влади, перетворенням її на бюрократичну та централізовану), фінансової системи держави (введення прямого поземельно-подушного податку, грошова реформа) та організації війська. Константан завершив реформування держави й суспільства, об’єднавши імперські землі в найбільші адміністративно-територіальні одиниці — префектури; він також побудував нову столицю імперії — Константинополь.

заходи, спрямовані на реформування ассірійської держави з метою посилення централізації державної влади. Намісники областей підпорядковувалися царській владі, було створено регулярну армію. Сильна централізація та посилена військова могутність держави сприяли тому, що Ассирія стала першою «світовою імперією».

заходи, спрямовані на викорінення залишків родового ладу в період царства Цинь. Перша серія заходів з реформування держави передбачала новий територіальний поділ держави на осередки з кількох сімей, пов’язаних між собою круговою порукою; заохочення ремесел; ліквідацію спадкових привілеїв знаті та відміну кровної помсти. З 350 р. до н.е. введено новий адміністративний поділ на повіти, дозволено купувати та продавати землю, а також — проведено уніфікацію системи мір та ваги. Після закінчення реформ більшість землеробів стала власниками землі.

збірка норм звичаєвого права та судової практики Саксонії, яку уклав саксонський рицар шеффен Ейке фон Репгау. Збірка складається з двох частин: перша — присвячена земському праву (праву шеффенського стану — вільного, але не шляхетного, містить норми шлюбно-сімейного, речового, спадкового, зобов’язального, кримінального права й процесу); друга — денному (праву великих феодалів). В основу збірки було покладено принципи божественного походження права та його непохитного авторитету в суспільстві. Саксонське зерцало розмежовує світську та церковну юрисдикцію (з пріоритетом влади імператора, який, однак, повинен був обиратися (з правом вирішального голосу представників церкви) й затверджуватися Римським Папою).