Біологія мисливських ...

кількість видів в екосистемі або в певному регіоні: різноманіття у певному середовищі існування називається альфа-різноманіттям, а кількість усіх видів, що перебувають в усіх середовищах існування, називають бета-різноманіттям.

це певна ділянка простору, яка має сукупність умов (рельєф, клімат, їжа, сховища тощо), необхідних для існування та мешкання на ньому певного виду тварин. Стацією у більш вузькому сенсі прийнято називати ділянку, що використовуються тваринами з певною метою (гніздова, кормова стації тощо), або в певний час (денна, нічна, сезонна стації). Характерні для кожного виду стації розташовуються в межах видового ареалу мозаїчно. Окремі стації, заселені видом, можуть характеризуватися рядом відмінностей, що впливає на ступінь використання та їх значущість для тварин.

це група організмів, пов’язаних між собою тим чи іншим ступенем спорідненості і об’єднаних на основі прийнятих методів класифікації. Ця група достатньо відокремлена від інших груп, що дає можливість визначити для неї таксономічну категорію того чи іншого рангу. На відміну від таксономічної категорії (вид, род, родина тощо) таксон завжди позначає конкретні біологічні об’єкти. Наприклад, поняття «папороті», «китоподібні» чи «хребетні» позначають групи організмів, що слугують об’єктами класифікації, і тому являються таксонами.

поняття, що застосовується в систематиці для позначення підпорядкування різних груп живих організмів, що відрізняються одна від одної ступенем спорідненості. Таксономічні категорії різного рівня, або рангу (вид, рід, родина тощо), присвоюють реальним відокремленим групам організмів – таксонам. На відміну від таксонів таксономічні категорії позначають не реальні організми, а визначений ранг чи рівень класифікації, тобто ступінь ієрархії. Головні таксономічні ранги (категорії) це: домен (domain), царство (regnum), тип (phylum) (для тварин) або відділ (division ) (для рослин, бактерій та грибів), клас (classis), ряд (ordo) (для тварин) або порядок (для рослин та ін.), родина (familia), рід (genus) і вид (species).

це ділянка рослинності з рівноцінними (подібними) умовами, переважно кормовими і захисними, для мисливських тварин, які за умови рівного господарського використання вимагають однакових мисливсько-господарських заходів.

послідовність видів або груп видів, кожна попередня ланка якої слугує їжею для наступної. Ланцюг живлення створює певну послідовність у передачі речовини та енергії. Основою кожного ланцюга живлення є види-продуценти  наступні ланки становлять консументи  остання ланка редуценти. Загальна кількість ланок не перевищує 4-5. Зникнення будь-якої ланки призводить до порушення усіх наступних ланок.

фактори, зумовлені діяльністю людини, які забруднюють довкілля (газодимові викиди, стічні води, шуми, вібрація, радіація).

історично сформована сукупність видів тварин, що мешкають у певній області та входять до всіх її біогеоценозів. Розрізняють водну і суходільну фауну, а також сучасну фауну і викопні фауни (наприклад, кембрійська фауна, трипільська фауна, мамонтова фауна). Поняття «фауна» застосовують також щодо окремих таксонів тварин (ентомо-, орніто-, теріофауна та ін.). Вивченням фауни займається розділ зоогеографії – фауністика.

це історично сформована сукупність видів рослин, поширених на конкретній території або на території з певними умовами у даний час або в минулі геологічні епохи. Розрізняють сучасну флору і флору минулих геологічних часів (наприклад, флора силурійська, флора гінкгова), флору певних типів рослинності та флору окремих відділів рослин (квіткових, голонасінних) та ін. Вивченням флори займається флористика.

анотований перелік рідкісних і зникаючих видів рослин, тварин і грибів з вказівками їх сучасного і минулого розповсюдження, чисельності і причин її скорочення, вже прийнятих та необхідних заходів охорони.