Менеджмент (Менеджме ...

вид управлінської діяльності, який на засадах лідерства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій.

група всередині організації, якій делеговані повноваження для вирішення якого-небудь завдання чи комплексу завдань.

(від лат. competere - відповідати, підходити) - це особистісна здатність фахівця (співробітника) вирішувати певний клас професійних завдань. Також під компетенцією розуміють формально описані вимоги до особових, професійних тощо якостей співробітників організації.

процес обміну інформацією з метою розв'язання конкретної проблеми.

юридичні чи фізичні особи, що змагаються за досягнення ідентичної мети (володіння ресурсами, ринками тощо).

сукупність її якісних і вартісних характеристик продукції, що забезпечують відповідність продукції (товарів, робіт, послуг) вимогам ринку в певний період.

вид управлінської діяльності щодо оцінки рівня виконання завдань та досягнення цілей, виявлення відхилень, збоїв, недоліків та причин їх виникнення з метою уникнення нагромадження та повторення помилок, мінімізації втрат, подолання складних організаційних проблем тощо.

відсутність згоди між двома чи більше суб'єктами, зіткнення протилежних сторін, сил (осіб, груп працівників); також внутрішній дискомфорт однієї особи.

1) система поглядів, певне розуміння явищ, процесів; 2) об'ємна й змістова сукупність поглядів щодо об’єкта (фрагмента) дійсності. Вона є не лише способом розуміння, а й тлумачення будь-яких явищ і процесів світу; 3) це провідна ідея у системі теоретичних і методологічних знань (характеристик, параметрів).

форма організації праці, при якій велика кількість людей спільно беруть участь в одному чи декількох, пов’язаних між собою, процесах.

сукупність цінностей, традицій, норм поведінки, поглядів, властивих членам організації.