Менеджмент (Менеджме ...

форма адміністративних повноважень, за якої персонал має право накласти вето на рішення лінійного керівництва.

формальна група в організації, відповідальна за виконання конкретного набору завдань для організації в цілому.

система заходів, спрямована на досягнення мети і виконання завдань.

вид управлінської діяльності (трудових процесів), який визначає перспективу і майбутній стан організації, шляхи і способи його досягнення.

діяльність, що перекриває і пов’язує чотири основні функції управління: планування, організація, мотивація і контроль в управлінні. До пов’язуючих процесів відносяться ухвалення рішень і комунікація.

обмежене право використовувати матеріальні, фінансові, трудові та ін. ресурси підприємства і спрямовувати зусилля підлеглих працівників на виконання встановлених завдань.

формування рівнів управління (інституційного, управлінського та технічного), що забезпечує координацію управлінської роботи.

призначення конкретних менеджерів для управління підрозділами в межах відповідного рівня управління.

загальне керівництво для дій і прийняття рішень, які сприяють досягненню цілей організації.

фаза процедури контролю, що виконується до фактичного початку виконання завдань, полягає у здійсненні оцінки планів, розробки процедур і правил роботи, а також складання посадових інструкцій у письмовій формі.

особа, яка забезпечує замовників, споживачів, покупців продукцією (товарами, роботами, послугами).

відчуття фізіологічної або психологічної нестачі людиною чого-небудь, що викликано існуванням традицій, рівнем розвитку суспільства.

точне визначення того, що варто робити в конкретній унікальній ситуації.

грошові винагороди за успіхи або заслуги в певній галузі діяльності, виконання та перевиконання планових показників, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції тощо.

сума, на яку сукупні доходи перевищують сукупні витрати в організації за певний період.

основні положення, що формують засади менеджменту. Найпоширенішими є принципи цілеспрямованості, врахування потреб та інтересів, ієрархічності, взаємозалежності, динамічної рівноваги, економічності, активізації, системності, єдиновладдя тощо.

метод, в якому використовуються як накопичений у минулому досвід, так і поточні допущення щодо майбутнього з метою його визначення. Якщо прогнозування виконане якісно, результатом є картина майбутнього, яку цілком можна взяти за основу планування.

показник ефективності використання трудових ресурсів, що вимірюється кількістю продукції (в натуральному або грошовому виразі), виробленою одним працівником за певний час (годину, день, місяць).

розпорядження щодо того, які дії слід вжити в конкретній ситуації.

загальний обсяг безперервних взаємопов’язаних дій або функцій у рамках організації.

є комплексом взємопов’язаних операцій, що здійснюються в певній послідовності і спрямовані на розв’язання конкретних проблем шляхом розробки і прийняття ефективних рішень.

ґрунтуються на уявленнях про те, як поводять себе люди з урахуванням їх сприйняття і пізнання.