Історія держави і пр ...

у Давньому Римі – наказ магістрату (прийнятий на прохання однієї із сторін у судовій справі для прискорення її розгляду), за яким справа розглядалась без вислуховування свідків та детального вивчення справи.

у Давньому Римі право посадових осіб протидіяти рішенню своїх колег. Найчастіше застосовувалось народними трибунами проти консулів.

система штучного зрошування земель, необхідна для сільсько¬господарських робіт.

одна з трьох світових релігій (нарівні з буддизмом та християнством). Бере свій початок з VII ст. Засновником ісламу вважається пророк Мухаммед. Головними принципами є визначеність і незмінність людської долі (фаталізм), покірність єдиному богові Аллаху, щоденна п’ятиразова молитва (намаз), сплачування податку на користь бідних (зак’яту), а також дотримання місячного посту (рамадану). Джерело і єдиний закон – Коран. Іслам проголошує рівність всіх віруючих перед законом. Влада належить Богові, здійснюється через його представника – пророка Мухаммеда. а далі – заступників пророка – халіфів.

правитель Ашшуру (столиці Ассирії), який мав адміністративну владу, був верховним жрецем і командуючим військом під час військових дій.

заможні селяни з числа вільних селян (фригольдерів) в Англії..

суддя в мусульманських країнах, який здійснює судочинство на основі мусульманського права (шаріату). У період середньовіччя заміняв також нотаріуса, призначав опікунів та ін.

протестантське віровчення, засновником якого був Ж. Кальвін. Виникло в XVIII ст. в процесі Реформації. В основу віровчення покладено ідеї фатального характеру розвитку життя та божественного невтручання в мирські справи.

чиновник у середньовічній Франції, завідувач королівською казною.

подвірний грошовий податок з селян, що разом із сіноною збирався з візантійських селян. Канонікон поширювався й на безземельних селян.