Історія держави і пр ...

родова знать, що захопила політичні панівні позиції в Афінах VIII – VI ст. до н.е. Обіймали вищі посади архонтів в ареопагу, за давньою традицією тлумачили звичаєве право та мали безпосереднє відношення до перерозподілу земельних угідь.

1) наказ посадової особи в Давньому Римі; 2) загальне розпорядження імператора для всього населення Римської імперії; 3) назва деяких королівських актів у феодальній Франції.

посадові особи в Давньому Римі, які здійснювали поліцейські функції.

народні збори громадян в Афінській державі. Мали широке коло повноважень – приймали закони, затверджували проголошення війни й миру, ратифікували договори з іноземними державами та ін. Питання зборів обговорювались заздалегідь Радою, головуючий обирався жеребкуванням. Народні збори були найвищим законодавчим органом Афін, причому кожен громадянин мав право винести будь–який закон на розгляд зборів. Ті, хто голосував «за» чи «проти» розходились у протилежні сторони.

повне або часткове звільнення феодалів від податків, з правом збирати податки на свою користь з селянських общин, що практикувалось у Візантії (XI – XII ст.).

форма цивільного процесу в період Римської імперії (справа розглядалась державним службовцем в одній стадії, зі сторін збиралось судове мито на користь держави).

посилання на фактичні обставини або правову норму в римському праві, що виключала можливість задовольнити позов.

селяни, які орендували землю у феодалів, сплачували податки і несли повинності на користь феодала (Візантія).

своєрідне суспільство та культура, які виникли після насильницького об’єднання давньогрецького та східного світу в єдину систему держав, що мали спільне в соціально–політичному ладі, економіці та культурі.

намісник халіфа на завойованих територіях, який здійснював управління ними (Арабський халіфат).