Історія держави і пр ...

майно (земля, гроші), яке надавалось рабу у Давньому Римі. Раб працював на землі, віддаючи господареві частину врожаю або фіксовану платню. Власником пекулія вважався рабовласник.

вільні люди з неповними громадянськими правами, які мешкали в гірських неплодючих районах Спарти.

вільне, але неповноправне населення в Давньому Римі, що стояло поза родовою організацією суспільства. Плебейські общини, скоріше за все, формувались як внаслідок насильницького або добровільного переселення до Риму жителів сусідніх поселень, так і внаслідок майнової диференціації римського суспільства. Внаслідок реформи С. Туллія плебеї отримали право брати участь в ополченнях та центуріатних коміціях. На поч. III ст. до н.е. верхівка плебеїв разом з патриціями склали нобілітет, що зосередив привілеї у своїх руках.

постанова в римському праві, що приймалася зібраннями плебеїв, яка була обов’язковою спочатку лише для плебеїв, пізніше (з 449 р.) набула загального значення як закон для всіх римлян.

договір зберігання речей, безоплатна віддача речей на зберігання.

посадові особи з часів Солона, до функцій яких входило надання державного майна в оренду.

третій за статусом архонт Афінського полісу, який відав справами, пов’язаними з метеками та іншими іноземцями.

особлива форма організації суспільства у Стародавній Греції. Місто–держава, яке складалося з міста та сільських територій, що його оточували.

члени однієї із найбільш важливих жрецьких колегій. Понтифіки охороняли та тлумачили закони, звичаї, релігійні обради (Давній Рим).

політична течія в Давньому Римі, угруповання рабовласницької демократії, що утворилось у II ст. до не. за часів братів Гракхів. Популяри виступали за надання селянам земельних наділів шляхом перерозподілу державного земельного фонду.