Історія держави і пр ...

посадова особа у феодальній Франції. Спочатку – правитель сеньйорії або її окремої частини, з XI ст. – королівський чиновник, який мав адміністративну, судову, фіскальну та військову владу в межах превотажу (округа, на які був поділений домен). Декілька превотажів складали бальяж. Прево призначались на посаду королем і підпорядковувались бальї.

глава цивільного управління провінції (IV – VI ст.) у Візантійській імперії. Виконував судові функції, контролював збори податків та місцеву адміністрацію.

1) форма користування землею часів пізньої Римської імперії (близька до феодальної), при якій селяни отримували земельні наділи в користування на певних умовах (найчастіше, за чинш). Землевласником також встановлювався строк користування землею; 2) у період середньовіччя – право користування землею селянином, яка надавалась власником на більш або менш довгий строк за зверненням до нього в письмовому вигляді. У VIII – IX ст. поширився в усіх країнах середньовічної Європи та проіснував до XIII ст. Прекарій був одним із засобів закріпачення селянства.

прихильники кальвіністської (реформаторської) церкви, члени політичної партії періоду англійської буржуазної революції.

заступник консула в Давньому Римі в період республіки. За умов частої відсутності консулів у Римі у зв’язку з командуванням арміями претор став управителем міста. Із 306 р. претор – керівник судового відомства, видавав загальнообов’язкові постанови – едикти. Спочатку обиравсь один претор, розглядав лише справи римських громадян. Згодом з’явилася посада претора перегринів, що розглядав справи, які стосувались іноземців. Претор перегринів створював т.зв. право народів.

адміністративна, судова та військова посада, а також особа, що її обіймала. У VIII – VI ст.ст. до н.е. і в період ранньої республіки царі та консули в Давньому Римі призначали префектів для ведення справ за своєї відсутності.

прийняте раніше судове рішення, або постанова суду або іншого державного органу, що було взяте за зразок при вирішенні в подальшому аналогічних питань.

право, норми якого визначали і захищали інтереси окремих осіб.

вища посадова особа в Давньому Римі часів принципату. Мав вищу військову владу, владу вищих римських магістратур і вважався священною особою. Влада принцепса була спадковою.

форма державного правління, що була проміжною ланкою між республікою та необмеженою монархією в Римі (27 – 284 рр.). За часів принципату республіканські інститути не були скасовані.