Державний вищий навчальний заклад
«Запорізький національний університет»
Міністерство освіти і науки України



А. Д. Баранецька


ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ 

Навчально-методичний посібник 
для здобувачів ступеня вищої освіти бакалавра 
напряму підготовки «Журналістика»  


     Затверджено
вченою радою ЗНУ
                                                                                           Протокол №  від 






Запоріжжя 
2016

УДК: 070 (075.8)
ББК: Ч612я73
Б 241

     Баранецька А. Д. Вступ до спеціальності : навчально-методичний посібник  для здобувачів ступеня вищої освіти бакалавра напряму підготовки «Журналістика» / А. Д. Баранецька. – Запоріжжя : ЗНУ, 2016. – 63 с.
     
     
      
     Навчально-методичний посібник містить систематизований матеріал, який стане при нагоді студентам у підготовці до курсу «Вступ до спеціальності». Посібник спрямований на формування цілісної картини про характер та специфіку журналістської діяльності. Представлені розробки дадуть можливість аудиторії структурувати систему знань із журналістського фаху і скерують студентів у підготовці до практичних занять з цієї дисципліни. У праці визначено ключові положення, на які варто звернути увагу під час вивчення тієї чи тієї теми, подано питання для самоперевірки, творчі вправи, завдання для індивідуальної роботи студента, подано категоріальний апарат та літературу до курсу. 

     
     
     Рецензент О. О. Семенець, доктор філологічних наук, професор 
	Відповідальний за випуск А. Д. Баранецька 




ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………4
Зміст практичних занять………….….……………………………………..6
Тема 1. Специфіка журналістської професії… …………………………..6
Тема 2. Журналістська освіта……………………………………………..12
Тема 3. Журналістика як масово-інформаційна діяльність…………….16
Тема 4. Журналістика як система засобів масової інформації…..……..20
Тема 5. Соціальна позиція журналіста……………………………………25
Тема 6. Свобода друку і журналістської діяльності………………………29
Тема 7. Журналістика в системі соціальних інститутів………………….34
Тема 8. Жанри журналістики………………………………………………37
Тема 9. Журналіст як суб’єкт діяльності ЗМІ…………………………….42
Зміст індивідуальних завдань………………………..……………………45
Тести.………………………………………………….…………………….47
Категоріальний апарат (словник основних термінів та понять)………..50
Список використаних джерел……………………………………………..55

     
     
     
     
     
     
     ВСТУП
     
     Робота журналіста пов’язана зі щоденним збором та обробкою інформації про події, явища, ситуації, які мають місце у житті суспільства, а також передачею її аудиторії. Усі ці процеси базуються на творчому перетворенні фактів соціальної дійсності у певне повідомлення. 
     Професію журналіста пов’язують з умінням «специфічно» бачити світ і людину в ньому, з умінням відтворювати життя людини, її переживання і впливати на суспільну свідомість, на формування громадської думки. Діяльність мас-медіа – це постійний діалог з соціумом і про соціум. Журналістика – це погляд «над»: над кожною людиною і суспільством в цілому. Це уміння в загальному бачити індивідуальне, і навпаки, особисте розкривати через загальнозначущі цінності. 
     Мас-медіа як соціальний інститут та своєрідний вид спілкування вирізняються низкою притаманних їм специфічних рис. Незважаючи на те, що їх діяльність ґрунтується на основі загальновідомої комунікаційної моделі “автор-текст-реципієнт”, кожен із цих складників у контексті масового спілкування має свої характеристики. Віднесення мас-медіа до типу соціальної комунікації зумовлене особливістю такого спілкування, що передбачає комунікативну взаємодію соціальних суб’єктів (журналіст-автор – реципієнт/аудиторія) через засоби масової інформації, необхідність у якій визначена власне соціальною дійсністю та життєдіяльністю людей. 
     Крім щоденного буденного життя, дійсність перед людиною постає в інших вимірах. Одним із таких «модусів» є картина світу, яку щодня презентують мас-медіа, намагаючись зосередити увагу споживачів на значущих, нагальних для них моментах. Журналістські публікації є своєрідним орієнтиром в інформаційному просторі. Тому на сучасному етапі розвитку соціуму мас-медіа набули значення незамінного засобу комунікації, що зумовлює необхідність вивчення особливостей її реалізації.
     Навчально-методичний посібник містить перелік тем та плани практичних занять до них, контрольні запитання, творчі завдання, список   літератури та методичні поради щодо розкриття того чи того питання (теми), завдання для самостійної та індивідуальної роботи студентів, а також додаткові матеріали для тих, хто бажає більш поглиблено ознайомитися з визначеними питаннями.
     Міждисциплінарні зв’язки курсу. Цей курс пов'язаний з такими дисциплінами, як «Теорія масової інформації», «Теорія масової комунікації», «Теорія і методика журналістської творчості».
	Метою курсу «Вступ до спеціальності» є сформувати фундаментальні основи діяльності ЗМІ правової соціальної держави на демократичних і гуманістичних принципах, пізнавально-методично зорієнтувати студентів-першокурсників у специфіці журналістської діяльності  	
	

	Завдання курсу: 
1. Ознайомити студентів з базовими засадами та  специфікою журналістської професії, її роллю та значущістю в соціумі, основними тенденціями розвитку мас-медійної діяльності в сучасному медіапросторі.
2. Сформувати уявлення про завдання, види і характер, умови та парадокси в професійній роботі журналістів.
3. Представити історичний дискурс щодо розвитку та становлення журналістики, познайомити з системою журналістської освіти у світлі вітчизняних традицій а також у контексті зарубіжного журналістикознавства. 
4. Опанувати базовий термінологічний апарат із журналістикознавства. Розкрити особливості професійної діяльності творчих працівників мас-медіа, висвітлити правові й етичні норми журналістської діяльності.

За підсумками вивчення курсу студент має знати:
-  чинники та основні історичні факти зародження й становлення професійної діяльності журналістів;
- домінантні традиції журналістської освіти;
- базовий категоріальний апарат з фаху, зокрема володіти такими поняттями та термінами, як масово інформаційна природа журналістики, функції журналістики, соціальна позиція журналіста, свобода слова, друку і журналістської діяльності, система ЗМІ, жанри журналістики, інформаційний простір;
- правові засади та етичні норми діяльності журналістів. 
 
У результаті засвоєння курсу студент має вміти:
- практично застосовувати здобуті теоретичні знання;
- описувати характерні типологічні риси засобів масової інформації;
- визначати функції, тематику, проблему та жанрові особливості журналістських матеріалів;
- аналізувати журналістські матеріали на предмет їх функціонально-жанрових особливостей;
- оперувати базовими правовими положеннями з фаху.
   Знання, отримані в процесі ознайомлення та засвоєння матеріалу дисципліни «Вступ до спеціальності», сформують певну основу/платформу для подальшого поглиблення знань із журналістського фаху, що і визначає актуальність видання методичних рекомендацій, які стануть для першокурсників своєрідним стрижнем у вивченні засад журналістикознавства.





ЗМІСТ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Специфіка журналістської професії

     План:
     
 1.	Творче знайомство.
2.	Що таке журналістика (історія походження слова, синонімія терміну).
3.	Труднощі і привабливі характеристики журналістики. 
4.	Професійний і соціальний портрети журналіста. 
5.	Творчі спілки журналістів. Періодичні журналістські видання.

Основні поняття: журналістика, творчість, майстерність, глашатай, творчі спілки журналістів, журналістські видання

    (                          Методичні рекомендації та поради

     Обговорення запропонованих до розгляду питань сприятиме не лише ознайомленню студентів із професійними якостями журналістської діяльності, але й дасть можливість сформувати чітке уявлення про її специфіку, певні переваги на тлі інших спеціальностей, можливі недоліки та парадокси на шляху до суспільного визнання, що і є метою заняття. 
     Відповідаючи на перше питання плану практичного заняття, бажано, насамперед, зосередити увагу на професійній специфіці журналістського фаху («Журналістська праця – це не просто вміння вправно написати замітку чи статтю, хоча ці ази ремесла треба засвоїти, а своєрідний спосіб сприйняття світу, спосіб бачення реальності, спосіб мислення і світовідчуття, спосіб існування й усвідомлення себе в неспокійному житті» (Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості : підручник / Володимир Здоровега. – 3-тє вид. – Львів : ПАІС, 2008. – С. 12.), що виявляється в єдності різних, часом суперечливих, характеристик та принципів діяльності, що утворили низку парадоксів журналістської діяльності (див. [11, с. 78-80]), зокрема: творчий талант та організаторські здібності, індивідуально-колективний характер творчості/майстерності, оперативність та глибинність подачі матеріалу, суб’єктивно- об’єктивне відтворення дійсності та ін. (див. [4, c. 15-16]; [18, c. 8-15], [10, c. 16-26]).     
     
      
     
     
     
     
     
     
     Насамперед, необхідно наголосити на своєрідності творчості у журналістиці, що виявляється у «творенні», формулюванні  нових та оригінальних думок, поглядів на явища, нових образів, втілених у відповідну досконалу форму (Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості : підручник / Володимир Здоровега. – 3-тє вид. – Львів : ПАІС, 2008. – С. 21-22), а також описати особливості пізнання дійсності та її відтворення в журналістських публікаціях (див. [8, c. 59-77]). Зверніть увагу на любительську (аматорську) та професійну форми творчої діяльності, а також на три сходинки опанування журналістською професією (навченість, вмілість та майстерність) [5, c.9-24, 121-146]. 
     Тут варто охарактеризувати специфічні ознаки журналістського твору, зокрема такі, як: актуальність та оперативність, політична гострота та практична спрямованість, постійна циклічна повторюваність тем та строгий документалізм (див. [4, c. 17-21]). Таким чином необхідно розкрити роль засобів масової інформації у формуванні громадської думки, суспільної свідомості.
     
      
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     У підготовці до другого питання запропонованого плану слід звернути увагу на те, що саме слово журналістика багатозначне. Існують різні версії його походження (див. [11, c. 52-55];  [2, c. 5]), однак найпоширенішим стало визначення, що основою для назви журналістика стало французьке слово journal. 
     Необхідно відзначити, що поняття журналістика має різні дефініції (див. [2, c. 5-8]). Журналістикознавці можуть дотримуватися тих чи тих поглядів та позицій в тлумаченні природи цього феномена (див. журналістикознавчі словники та категоріальний апарат). У зв’язку з чим сформовано умовні рубрики щодо розуміння журналістики (див. [6, c. 25]). 
     Зважаючи на різні підходи до інтерпретації журналістики, слід усвідомлювати, що головним покликанням журналістів є саме вміння творчо осмислити вже відомі знання й запропонувати аудиторії те нове, що до цього їй не було відомо. Зрозуміло, що для досягнення цієї мети необхідно мати відповідні вміння та знання по збиранню, обробці, способах та шляхах поширення інформації. Тому сьогодні про журналістику варто говорити як про специфічний соціальний інститут (зокрема: [6, с. 26], [7, c.166] та ін.), роль якого полягає в безперервному забезпеченні інформаційних потреб широкої аудиторії.
     В опануванні цього питання доречно звернутися також до словників, які пропонують визначення журналістики, зокрема доцільно ознайомитися із різними дефініціями (див. [3], [14], [15] та ін.). Такий дискурс-аналіз дасть можливість акцентувати на тому, що журналістика – це не лише наука чи не тільки творчість, а взаємодія умінь та здібностей до творчості зі знаннями про специфіку журналістської професії/діяльності. Варто пригадати міркування М. Парцея, який виділяє три взаємодіючі засади публіцистичної творчості, а саме життєву (неспецифічну), внутрішньолітературну (специфічну) та особисту (індивідуальну) [16, с.112]. 
     Необхідно вказати на переваги професійної діяльності, її привабливі позиції: а) широкі можливості в самореалізації людини як творчої особистості; б) можливість боротися за справедливість, творити добро, поширювати загальнолюдські цінності; в) здатність формувати громадську думку, витворювати суспільну свідомість;  г)  можливість бути в центрі подій, отримувати інформацію від ключових осіб, спілкуватися з видатними особистостями; д) часті подорожі; е) мати славу, бути знаменитим; є) отримувати гарні заробітки ([6, с. 5-12], [10, с. 17-26], [9, с.331-357]). 
     Висвітлюючи труднощі журналістської професії (див. [6, с. 12-19]; [11, c. 65-78], [10, с. 17-26]), варто наголосити на: а) необхідності таланту; б) потребі в постійному самовдосконаленні; в) високому рівні соціальної та моральної відповідальності перед широкою аудиторією, суспільством в цілому; г) комунікативній (та емоційній) компетентності (тобто, володінню мистецтвом спілкування); д) універсальності е) стресовості спеціальності; є) загрозі виникнення честолюбства [11, c. 65-78]. Досить чітко сформульовані умови та характеристики журналістської діяльності в Законі України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».
     Розбудовуючи професійний та соціальний портрети  журналіста, необхідно простежити основні складники журналістської професії (зокрема, спеціальні знання та практичні навички [8, 8-15]) та ознайомитися з відповідними аспектами професіограми журналіста (див. [11, c. 52-64], [7, c. 180-195], [12]).
     Для більш глибинного висвітлення своєрідності журналістської діяльності варто проаналізувати професію журналіста в контексті інших споріднених професій, зокрема письменника, діяча мистецтва, вченого, історика, політика, юриста, оратора, педагога, священика (див. [11, c. 25-38]; [13]). 
     Також бажано відзначити, що категорія журналіста-автора ґрунтується на запропонованій Г. Солгаником дихотомії “автор – людина соціальна” – “автор – людина приватна” [17, с.76]. 
     Бажано розкрити професійний портрет журналіста як діалектичну єдність ремесла та творчості, охарактеризувавши професійні якості журналіста (почуття обов’язку, відповідальність, інтелект, поінформованість, допитливість, компетентність, харизма, внутрішній світ, уміння писати, здібності та схильності та ін. [10, с. 17-26], [9, с. 330-342], [7, c. 180-195], [8, 33-45]). 
     Відповідаючи на п’яте питання (творчі спілки журналістів та періодичні журналістські видання), слід вказати на передумови та чинники формування творчих спілок. Тут потрібно говорити про міжнародні організації, зокрема про Міжнародну Федерацію Журналістів (1926), а також про історію заснування та діяльність Спілки журналістів України, 1959 ( з 1998 р. – Національна спілка журналістів України). Коротко розкрити зміст Статуту НСЖУ, її основні завдання (див. словник [14, с. 34]; [3, с. 185-186, 170-171]). Необхідно описати ситуацію із функціонуванням періодичних журналістських видань, зокрема: «Журналіст України», «Вісник Київського університету. Серія : журналістика», «Наукові записки Інституту журналістики», «Українське журналістикознавство», «Актуальні питання масової комунікації», «Стиль і текст», «Образ», «Інформаційне суспільство»,  «Вісник Львівського університету. Серія : журналістика», «Наукові записки кафедри періодичної преси» та ін. [6, с. 32-34]; [3, c. 170-171, 185-186].
     Опрацювання матеріалу із визначеної теми сприятиме формуванню чіткому уявленню про специфіку журналістської діяльності, розумінню привабливих позиції цієї професії та реальних труднощів й недоліків на шляху до визнання таланту журналіста. 

Література: 
Основна: 
     
     1. Ворошилов В. В. Журналистика. Базовый курс. [учебник, 5-е изд-е] / В. В. Ворошилов. – СПб. : Михайлов В. А., 2006. – 640 с. 
     2. Гриценко О. М. Основи теорії міжнародної журналістики / О. М. Гриценко, В. І. Шкляр. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. – 304 с.
     3. Журналістика : словник-довідник / авт.-уклад. І. Л. Михайлин. – К. : Академвидав, 2013. – 320 с. – (Серія «Nota bene»).
     4. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості : підручник / Володимир Здоровега. – 3-тє вид. – Львів : ПАІС, 2008. – 276 с.
     5. Лазутина  Г. В. Основы творческой деятельности журналиста [учебник для вузов ; 2-е изд., перераб. и доп.] / Г. В. Лазутина. – М. : Аспект Пресс, 2007. – 240 с.  (http://evartist.narod.ru/text6/39.htm)
     6. Михайлин І. Л. Основи журналістики : підручник [вид. 3-е доп. і поліпш.] / Михайлин І. Л. – К : ЦУЛ. – 2002. – 284 с.  (http://pidruchniki.com/1584072024050/zhurnalistika/osnovi_zhurnalistiki)
     7. Москаленко А. З. Основи масово-інформаційної діяльності : підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов. – К. : КНУ ім. Тараса Шевченка, 1999. – 634 с.
     8. Основы творческой деятельности журналиста : учеб. для студ. вузов по спец. «Журналистика» / ред.-сост. С. Г. Корконосенко. – СПб. : Знание ; СПбИВЭСЭП, 2000. – 272 с.  (http://evartist.narod.ru/text5/58.htm)
     9. Прохоров Е. П. Введение в теорию журналистики : учеб. для студентов вузов, обучающихся по направлению и специальности «Журналистика» / Е. П. Прохоров. – 5-е изд., испр. и доп. – М. : Аспект Пресс, 2003. – 367 с. – (Классический университетский учебник). (https://vk.com/doc223668175_295812257?hash...dl...)
     10. Самарцев О. Р. Творческая деятельность журналиста : очерки теории и практики [учеб. пособ. ; под общ. ред. Я. Н. Засурского] / О. Р. Самарцев. – М. : академический Проект, 2007. – 528 с. (Gaudeamus). 
     11. Свитич Л. Г. Введение в специальность: профессия: журналист [учеб. пособ., 2-е изд., испр. и доп.] / Л. Г. Свитич. – М. : Аспект Пресс, 2007. – 255  с.
      
   Додаткова:
     12. Баранецька А. Аспекти професіограми творчої діяльності автора-журналіста / Баранецька А. Д. // Інформаційне суспільство. – 2008. – Вип. 8. (лип. – груд.) – С. 8-11.
     13. Бобков А. К. Основы творческой деятельности журналиста : учеб. пособие / А. К. Бобков. – Иркутск: Иркут. ун-т. – 2005. – 96 с.
     14. Вартанов Г. І. Засоби масової інформації : короткий словник термінів і понять [за ред. проф. А. А. Чічановського] / Г. І. Вартанов. – К. : Грамота, 2005. – 64 с. 
     15. Григораш Д. С. Журналістика у термінах і виразах / Д. С. Григораш. – Л. : Вища школа, 1974. – 296 с.
     16. Парцей М. П. Авторський фактор у публіцистиці / М. П. Парцей. – Львів : Світ, 1990. – 200 с. 
     17. Солганик Г. Я. Автор как стилеобразующая категория публицистического текста / Г. Я. Солганик // Вестник московского университета. – 2001. – № 3. – С. 74–83. – (Серия 10. Журналистика).
     18. Фихтелиус Э.  Десять заповедей журналистики / Фихтелиус Э. ; пер. со шведского В. Менжун. – Швеция : Вэрнамо, 2003. – 155 с .
     
     Вказівки до виконання завдань: готуючись до занять, насамперед, варто переглянути визначену до плану заняття основну літературу, за бажанням, з метою поглибити свою відповідь на конкретне питання, студент може скористатися додатковою літературою, або навіть звернутися до загального списку джерел. Важливо у процесі підготовки до занять користуватися словниками, а також звертатися до категоріального апарату. Запропоновані творчі завдання слід виконувати відповідно до рекомендацій викладача курсу. 

      Творчі завдання до плану практичного заняття : 
     
     1. Спробуйте знайти думки та судження відомих персоналій щодо професії журналіста та журналістики як явища в цілому.
     2.  Ознайомтеся з уривком праці Е. Фіхтеліуса «Десять заповедей журналистики» (2003) про специфіку зацікавленості журналіста та об’єктивність відтворення фактів дійсності (с. 9-13). Прокоментуйте, чому автор вважає одним із домінантних складників журналістської творчості зацікавленість. 
     3. Запропонувати на власний розсуд публіцистичні та художні твори, в яких висвітлюються аспекти журналістської професійної діяльності.
     4. Складіть таблицю, в якій представте труднощі та привабливі сторони журналістської діяльності. Порівняйте, яких позицій у вашому переліку більше.
     
	
     Для зацікавлених : 
     
   Поцікавтесь публікацією: Михальчук В. Ів Аньєс: «Журналістика – це щось більше, ніж професія!» Вікторія Михальчук // Медіакритика. –  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mediakrytyka.info/media-filosofiya/iv-anyes-zhurnalistyka-tse-schos-bilshe-nizh-profesiya.html. –  Назва з екрану.
   
    
    
• Контрольні питання 

1. Що таке журналістика? У чому її сутність?
2. Яка роль журналістики в суспільстві?
3. Закінчіть думку та інтерпретуйте її: журналістика – це наука чи/та творчість … (подайте визначення)
4. Які професійні якості журналіста Ви вважаєте домінантними? Чому?
5. Переваги журналістської діяльності – це … (перерахуйте)
6. Які недоліки в журналістській діяльності Вам відомі?
7. У чому полягають парадокси журналістської професії? 
8. Що таке професійний портрет журналіста?
9. У чому сутність соціального портрета журналіста?
10.  Що таке МФЖ?
11.  Що Ви знаєте про Національну спілку журналістів України? 
12.  Які Вам відомі періодичні журналістські видання?


























Тема 2. Журналістська освіта
План: 
     
     1.	Історія журналістської освіти. Перші школи в Європі, США, Китаї.
     2.	Журналістська освіта в Радянському Союзі.
     3.	Система підготовки журналістських кадрів в Україні. Основні напрями підготовки та проблеми навчання журналістів. Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
     
Основні поняття: глашатай, типи журналістської освіти, інструктажне навчання, школа  виховання інформатора, школа виховання аналітика
     
     
    (                   Методичні рекомендації та поради
     
     Вивчаючи цю тему, доцільно ознайомитися з передумовами становлення та розвитку фахової журналістської освіти. Варто згадати джерела та праявища журналістики, що першометою так званих журналістів (а в історичній довідці – «глашатаїв») було саме інформування, повідомлення про щось (більш детально чит. [11, с. 14-15]). Власне діяльність глашатаїв можна розглядати як перші прояви професіоналізації журналістської та рекламної діяльності як видів соціальної комунікації. Вже тоді формувалися певні засади інформування аудиторії, а також мали місце факти законодавчого регулювання цієї праці (див.: Санакоєва Н. Д. Теорія та історія реклами: навчально-методичний посібник для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» спеціальності «реклама» / Н. Д. Санакоєва. – Запоріжжя : Просвіта, 2014. – 144 с. – С. 21-25). 
     Слід зазначити, що від початку існував персональний журналізм, а вже згодом сформувався масовий, а згодом виник і новий журналізм (див. [11, c. 18-22], [7, c. 150-151], [8, с. 15-25], [9, с. 28-35]). Однак нагальність фахової освіти журналістів виникла на межі XIX-XX ст.: формуються перші школи журналістів у Німеччині, Великобританії, Швейцарії, США, Росії (див. [6, с. 36-40], [1, с. 59-65], [10, c. 474-478]).
     Необхідно розкрити типи журналістської освіти, зокрема висвітлити особливості школи інструктажного навчання (характерна для країн з тоталітарним режимом і ґрунтується на служінні партії), школи виховання інформатора (ця модель освіти зосереджена на висвітленні фактів, поданні новин, але не їх інтерпретації) та школи виховання аналітика (домінантою такої освіти є аналітичній підхід до подачі матеріалів) [6, с. 36-40], а також коротко окреслити головні тенденції журналістської освіти в інших країнах [10, с. 477-483], [2, с. 84-86].
     Розвиток журналістської освіти особливо активізувався у радянський період, де журналістика розглядалася як управлінський  інструмент пропаганди, агітації та впливу на широкі маси [6, с. 36-40], [1, с. 59-65].
     Потрібно охарактеризувати становлення вищої журналістської освіти в Україні, першим осередком якої став Харків, а згодом – Київ та Львів. Необхідно повідомити про підготовку фахівців із журналістськи в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка [6, с. 41-43], [2, с. 84-86, 151]; [5]. 
        

Література: 
Основна:
     
     1. Ворошилов В. В. Журналистика. Базовый курс. [учебник, 5-е изд-е] / В. В. Ворошилов. – СПб. : Михайлов В. А., 2006. – 640 с. 
     2. Журналістика : словник-довідник / авт.-уклад. І. Л. Михайлин. – К. : Академвидав, 2013. – 320 с. – (Серія «Nota bene»).
     3. Костюк В. В. Портфоліо у журналістській професійній освіті / В.В.Костюк // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. – 2014. - № 3 (37). – С. 240-247.   
     4. Костюк В. В. Професійна журналістська освіта: запорізький досвід (до десятиріччя факультету журналістики ЗНУ)  В.В.Костюк // Наукові записки Інституту журналістики. – 2014. – Вип. 56. – С. 229-232.
     5. Костюк В. В. Проблеми сучасної журналістської освіти / Костюк В. В. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.stattionline.org.ua/pedagog/80/14109-problemi-suchasnoї-zhurnalistskoї-osviti.html. – Назва з екрану.
     6. Михайлин І. Л. Основи журналістики : підручник [вид. 3-е доп. і поліпш.] / Михайлин І. Л. – К : ЦУЛ. – 2002. – 284 с. 
     7. Москаленко А. З. Основи масово-інформаційної діяльності : підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов. – К. : КНУ ім. Тараса Шевченка, 1999. – 634 с.
     8. Основы творческой деятельности журналиста : учеб. для студ. вузов по спец. «Журналистика» / ред.-сост. С. Г. Корконосенко. – СПб. : Знание ; СПбИВЭСЭП, 2000. – 272 с.
     9. Прохоров Е. П. Введение в теорию журналистики : учеб. для студентов вузов, обучающихся по направлению и специальности «Журналистика» / Е. П. Прохоров. – 5-е изд., испр. и доп. – М. : Аспект Пресс, 2003. – 367 с. – (Классический университетский учебник). 
     10. Самарцев О. Р. Творческая деятельность журналиста : очерки теории и практики [учеб. пособ. ; под общ. ред. Я. Н. Засурского] / О. Р. Самарцев. – М. : Академический Проект, 2007. – 528 с. (Gaudeamus). – С. 474-483.
     11. Свитич Л. Г. Введение в специальность: профессия: журналист [учеб. пособ., 2-е изд., испр. и доп.] / Л. Г. Свитич. – М. : Аспект Пресс, 2007. – 255  с.
     
• Контрольні питання:
     
     1. Що стало передумовами та рушійними силами до організації журналістської освіти?
2. Коли і де виникли перші школи у світі?
3. Які типи журналістської освіти Вам відомі?
4. У чому полягає основна ідея школи інструктажного навчання?
5. Якою є головна позиція школи виховання інформатора?
6.  У чому виявляється специфіка школи виховання аналітика?
     7. Де і коли сформувалися навчальні заклади журналістської освіти в Україні?
     8. Що спільного та чим різниться система підготовки журналістських кадрів у світі та в Україні?
     9. Вкажіть ключові тенденції журналістської освіти в Запоріжжі та зокрема в Запорізькому національному університеті.  




















Тема 3. Журналістика як масово-інформаційна діяльність

     План:

1.	Інформація, її роль у житті суспільства.
2.	Сучасні погляди на інформацію у журналістиці. Види інформації.
3.	Масова інформація.
4.	Значення поняття «функція для розуміння специфіки журналістської діяльності».
5.	Журналістика – поліфункціональне явище.
6.	Функції журналістики:
-	спілкування;
-	інтегруюча;
-	вираження і формування громадської думки;
-	організаторська;
-	пропагандистська;
-	просвітницько-педагогічна;
-	виховна ;
-	естетична;
-	розважальна. 

	
Основні поняття: інформація, журналістика, «інформаційний вибух»,  «інформаційний голод», соціальна інформація, масова інформація, функція.

     
    (                       Методичні рекомендації та поради
     Ознайомлюючись із запропонованою темою, потрібно оволодіти такими поняттями, як: інформація, соціальна та масова інформація, функція, журналістський текст, реципієнт, а також вміти застосовувати їх під час аналізу мас-медійної сфери як виду соціальних комунікацій (взаємодії). 
     Відповідаючи на перше питання плану практичного заняття, варто розкрити особливості функціонування інформації в соціокультурному просторі, виділити її значущість та роль у формуванні, розвитку та становленні суспільства. Тут інформація постає як чинник успішного розвитку соціуму, соціальної взаємодії та прогресу, як умова та стимул до дії, а також як важливий складник представлення картини світу (див. за : [4, с. 12]). Розкриваючи коротку історію терміну «інформація», доцільно звернутися зокрема до праць В. Іванова [4, с. 10-28] та А. Соколова [14]. Необхідно звернути увагу на поняття «інформаційний вибух» та «інформаційний голод» (див. [4, c. 12], [12, c. 36]).
     Слід зосередити увагу на варіації визначення та інтерпретації поняття інформація (див. [4, с. 10-28, 106-118], [7, c. 10, 96-97, 152, 159-161], [10], [11], [12], [5, c. 10-11]), що свідчить про неоднозначність розуміння цього феномена. Говоримо про дві концепції поняття «інформація»: атрибутивний та функціональний [4, с. 33-34], [6, с. 45]. Серед представлених тлумачень варто вказати на ті, які вирізняються досить загальною характеристикою цього явища та окремо виділити вузькоспеціалізовані (щодо журналістської сфери) дефініції [6, c. 45-46]. Важливим є озвучення та аналіз визначення поняття «інформація», подане в основному Законі інформаційного законодавства України – Законі України «Про інформацію».   
     Слід зупинитися на критеріях інформативності журналістського тексту (небанальність, оригінальність, доступність, декодованість, необхідність та релевантність) [4, с. 107], [9, c. 41-47]. Також необхідно зробити короткий екскурс щодо сукупності класифікацій інформації та охарактеризувати їх. Так, зокрема, В. Здоровега пропонує всю інформацію, яку подають ЗМІ, поділяти на такі групи: офіційна, подієва, науково-просвітницька, ділова, естетично-розважальна, власне публіцистика, а також довідкова інформація та реклама [3, c. 22-27]. А. Москаленко, Л. Губерський, В. Іванов поряд із статистичною, довідково-енциклопедичною, правовою та інформацією про особу вирізняють масово-розповсюджувану (масову) інформацію [7, 159-160]. Своєю чергою В. Іванов наголошує на класифікації саме соціальної інформації й пропонує її розподіляти на міжособистісну, групову та масову [4, c. 34].
     Також говоримо про: 
     - фундаментальну та оперативну масову інформацію [7, c. 161];
     -  зовнішній та внутрішній типи інформації; 
     - три форми існування масової інформації – пасивна, стихійна, активна;
     - два рівні масової інформації – стихійний та організований.
      (див. [6, c. 57-58], [5, c. 35]).
     Відповідаючи на третє питання, студент має показати освіченість у розумінні таких понять, як соціальна інформація (див. категоріальний апарат) та масова інформація, окреслити сектори їхньої «дії», розшифрувати алгоритм/формулу перетворення соціальної інформації на масову, тобто «тієї, що складає зміст мас-медіа» (детально див. праці [4, с. 109, 97-99], [5, c. 25-35], [6, c. 46-52], [7, c. 96-98, 153-161], [9, c. 35-41],). Тут варто також розкрити такі ознаки масовості та атрибутивні характеристики масової інформації, як оперативність, одночасність поширення на широку аудиторію, масовість та об’єктивність [6, c. 52-56]. Говоримо також про масово-інформаційні потоки як спосіб актуалізації масової інформації [5, c. 38-40].  
     Відповідь на наступне питання плану передбачає визначення поняття «функція» (необхідно представити визначення поняття «функція», звернувшись до словників, або ж, користуючись визначенням, що запропоноване в категоріальному апараті методичних рекомендацій) та тлумачення його сутності в контексті мас-медійної діяльності. Спираючись на загальне розуміння цього явища, необхідно зробити короткий історичний екскурс щодо його інтерпретації в радянській теорії журналістики (функціями останньої були: пропаганда, агітація та організаційна) [6, c. 110] та спроектувати на сучасні позиції журналістики в демократичному суспільстві, де функції журналістики зумовлені відповідними обов’язками медіа перед суспільством як соціального інституту, що забезпечує інформаційний обіг у соціумі.    
     Пояснюючи поліфункціональність журналістики, слід чітко окреслити суть журналістики як багатогранного (тобто, багатофункціонального) феномена. Варто зазначити, що є різні підходи щодо класифікації функцій журналістики. Це питання порушено у працях різних дослідників (див. перелік літератури до теми). Розкрити узагальнену концепцію поділу функцій журналістики на загальні й спеціальні [6, c. 112-113], комунікативну, безпосередньо-організаційну, ідеологічну, культуроформуючу, рекламно-довідкову та рекреаційну функції [9, с. 52-82] та охарактеризувати  функції інформування, артикуляції, соціалізації, критики та контролю, кореляції, обслуговування, розважання, спираючись на праці [7, c. 460-463], [1, с. 125-127].

Література: 
 Основна: 
     1. Гриценко О. М. Основи теорії міжнародної журналістики / О. М. Гриценко, В. І. Шкляр. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. – 304 с.
     2. Закон України «Про інформацію» (1992). 
     3. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості : підручник / Володимир Здоровега. – 3-тє вид. – Львів : ПАІС, 2008. – 276 с.
     4. Иванов В. Ф. Массовая коммуникация : монография / В. Ф. Иванов. – К. : Акад. укр. прессы, центр свободн. прессы, 2013. – 902 с. 
     5. Лазутина  Г. В. Основы творческой деятельности журналиста [учебник для вузов ; 2-е изд., перераб. и доп.] / Г. В. Лазутина. – М. : Аспект Пресс, 2007. – 240 с.  (http://evartist.narod.ru/text6/39.htm)
     6. Михайлин І. Л. Основи журналістики : підручник [вид. 3-е доп. і поліпш.] / Михайлин І. Л. – К : ЦУЛ. – 2002. – 284 с.
     7. Москаленко А. З. Основи масово-інформаційної діяльності : підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов. – К. : КНУ ім. Тараса Шевченка, 1999. – 634 с. 
     8. Основы творческой деятельности журналиста : учеб. для студ. вузов по спец. «Журналистика» / ред.-сост. С. Г. Корконосенко. – СПб. : Знание ; СПбИВЭСЭП, 2000. – с.
         9. Прохоров Е. П. Введение в теорию журналистики : учеб. для студентов вузов, обучающихся по направлению и специальности «Журналистика» / Е. П. Прохоров. – 5-е изд., испр. и доп. – М. : Аспект Пресс, 2003. – 367 с. – (Классический университетский учебник). 
      
   Додаткова: 
   10. Вартанов Г. І. Засоби масової інформації : короткий словник термінів і понять [за ред. проф. А. А. Чічановського] / Г. І. Вартанов. – К. : Грамота, 2005. – 64 с. 
   11. Григораш Д. С. Журналістика у термінах і виразах / Д. С. Григораш. – Л. : Вища школа, 1974. – 296 с.
   12. Журналістика : словник-довідник / авт.-уклад. І. Л. Михайлин. – К. : Академвидав, 2013. – 320 с. – (Серія «Nota bene»).
   13. Самарцев О. Р. Творческая деятельность журналиста : очерки теории и практики [учеб. пособ. ; под общ. ред. Я. Н. Засурского] / О. Р. Самарцев. – М. : академический Проект, 2007. – 528 с. (Gaudeamus). 
    14. Соколов А. В. Общая теория социальной коммуникации : учеб. пособие / А. В. Соколов. – СПб. : Изд-во Михайлова В. А., 2002. – 461 с.

     Творчі завдання до практичного заняття :  
     
     1. Навести приклади фактів соціального життя (або сформулювати уявні ситуації), відсутність публічного висвітлення яких (або їх неповне, недостовірне, викривлене представлення) може завдати (або вже завдала) шкоди суспільству (певній соціальній групі чи окремій особистості). Напр. : таким є всесвітньо відомий факт про аварію на ЧАЕС. 
     2. Сформувати теку із мас-медійних публікацій (не менше 7 матеріалів), які б презентували реалізацію тієї чи тієї функції, або їх сукупності. 
     Увага! Кейс має містити різні, а не однотипні за характером тексти.    
     
• Контрольні питання : 
     
1. У чому полягає роль інформації в суспільстві? 
2. Що таке інформація? Представте різні погляди на це явище.
3. Розкрийте феномен «інформації» в контексті журналістики.
4. Чому визначення із Закону України «Про інформацію» є неповним з позиції журналістики? 
5. Які шляхи досягнення інформованості аудиторії Вам відомі?
6. За яких умов журналістська публікація є інформаційно насиченою?
7. Що таке масова інформація?
8. Дайте визначення поняття «функція» та інтерпретуйте його у світі журналістської професійної діяльності.
9. У чому полягає поліфункціональність журналістики?
10.  Перерахуйте та коротко прокоментуйте функції журналістики?
     
     
     
     
     
     
     Тема 4. Журналістика як система засобів масової інформації
     План:
     
1. Національний інформаційний простір.
2. Типоформуючі чинники ЗМІ.
3. Газети і журнали як тип видання. Альманах.
4. Радіомовлення у системі ЗМІ.
5. Телебачення у системі ЗМІ.
6. Інформаційні агентства в системі ЗМІ.
7. Книговидання на сучасному етапі.
8. Інтернет: форма чи ЗМІ?
9. Система ЗМІ Запорізької області.

Основні поняття: інформаційний простір, національний інформаційний простір, система ЗМІ, преса, газета, телебачення, радіо, інформаційні агентства, альманах, інтернет

     
    (                          Методичні рекомендації та поради
	Ознайомлення студентів із запропонованою темою зумовлено необхідністю показу всієї широти та різнобічності способів та шляхів відображення фактів соціальної дійсності засобами масової інформації.  
     Готуючись до розкриття запропонованої теми, потрібно чітко розуміти такі поняття, як інформаційний простір (сукупність територій, що охоплені ЗМІ певної категорії – регіональними, національними, світовими (див. [7, c. 71]), а також оперувати такими дефініціями, як національний інформаційний простір (використовуємо теж поняття, але щодо конкретної, чітко визначеної території) та, відповідно, світовий інформаційний простір (звертаємось до категоріального апарату). Необхідно визначити основні складники національного інформаційного простору та охарактеризувати їх (див. [2, c. 193-200], [8, c. 38-69]). У контексті порушеної теми слід володіти такими поняттями, як: інформаційне поле (поширення «дії» конкретного ЗМІ), інформаційне середовище (інформаційні пріоритети серед низки доступних ЗМІ певної групи чи окремої особистості) [10, c. 239-240]. 
	Потрібно вказати ті чинники, які зумовили виникнення, розвиток та становлення цілісної системи органів масової інформації, яка вибудовується на основі таких двох підсистем, як друковані ЗМІ або преса (газети та журнали) та електронні ЗМІ (радіомовлення та телебачення), а також мережі Інтернет. (У цілому слід зазначити, що науковці неоднозначні у виділенні складників системи ЗМІ (див. список літератури до заняття, зокрема О. Гриценко та В. Шкляр [2, с. 67] відносять до системи ЗМІ пресу, телебачення, радіомовлення, інформаційні агентства, видавництва, документальне кіно. У монографії В. Іванова [3, c. 155] зазначено, що систему мас-медіа складають: кіно, радіо, телебачення, преса, а також інтернет-медіа). Відповідаючи на це питання, бажано представити різні класифікації ЗМІ, зокрема за регіоном обслуговування, тематичною та галузевою спеціалізацією, за періодизацією та типом аудиторії. Подаючи коротку характеристику складників системи ЗМІ, необхідно наголосити, що кожен із них виконує свою роль в цілісній системі мас-медіа і тому жоден не підлягає взаємозаміні іншим. Необхідно розкрити загальновідоме у журналістиці правило: повідомлення радіо відповідають на питання «що?» сталося, сюжети телебачення показують «як?» це сталося, а газетні публікації розкривають причини того, що відбулося [7, c. 61-62], [3, c. 155-161], [9, 220-239], [10, c. 241-259, 258-279]. 
	Третє питання має містити відповідь на такі пункти: що таке «преса» (див. словники чи (та) категоріальний апарат методичних рекомендацій), її типологічні характеристики та складники. Доцільно описати функціональні можливості преси як одного із засобів реалізації соціальної комунікації та прокоментувати специфічні риси. Зокрема: представлення різних коментарів та думок щодо одного й того ж факту, комплексний підхід до питання (формування тематичних інформаційних блоків), аналітичність та оцінність, швидке та вибіркове читання, можливість «відкладеного читання» та інші (як позитивні, так і негативні) властивості преси у контакті з аудиторією (див.  [7, c. 63-65], [8, c. 510-512], [10, с. 241-250], [11, c. 26-29]. Також тут говоримо про альманах як тип неперіодичного видання ( див. словники до курсу та [13]).
     Проводячи паралелі з іншими ЗМІ, варто наголосити, що преса у цій системі займає свою нішу з притаманною лише для преси специфікою висвітлення дійсності, на чому наголошують не лише теоретики, але й журналісти-практики. (Як зазначає А. Кобинець, подаючи полемічні та публіцистичні роздуми, аналітичні узагальнення, висновки, коментарі, замітки, соціологічні зрізи, порівняльні характеристики, друковані періодичні видання доповнюють електронні мас-медіа (Кобинець А. В. Газета – соціотворча структура й підприємство : навч. посіб. / А. В. Кобинець. – Запоріжжя : КПУ, 2011. – 264 с. – С.13)).  
	Розкриваючи специфічні риси радіо (четверте питання), варто наголосити на оперативності, всюдисущності, доступності та зручності використання, можливості фонового прослуховування, «чистого звука», повторюваності систематичності виходу випусків новин і т.д. [7, с. 65-66], [8, c. 512-518], [10, с. 241-250], [11, c. 29-32]. Необхідно охарактеризувати такі формотворчі та виражальні засоби радіо, як слово, музика, шуми та монтаж. Тут слід вказати переваги та недоліки радіо у порівнянні з пресою та телебаченням, провести паралелі щодо реалізації кожним із ЗМІ своїх можливостей.
	Говорячи про телебачення (п’яте питання) як про домінуючий засіб масової інформації, який має можливість поєднати в собі текст, звук та картинку (візуалізація), варто зосередити увагу на тому, що кожний із його попередників (преса та радіо) мають свої переваги, які й на сучасному етапі розвиту та становлення мас-медіа є домінантними позиціями цих ЗМІ. Однак, треба відзначити переваги саме телебачення: синтезує переваги попередніх ЗМІ, формує ефект присутності на місці події, використовує невербальні засоби спілкування / картинку  / відеоряд та ін. [7, с. 67-68], [8, c. 512-518], [10, с. 241-250],  [11, c. 32-47].
	Слід чітко зазначити, що таке сучасне інформаційне агентство та описати передумови й чинники їх виникнення.  Розкриваючи це питання, необхідно вказати на їхню роль посередника у реалізації мас-медійної комунікації, про нагальну потребу в таких організаціях (структурах) та певні особливості їх функціонування. Відзначаємо, що перше інформаційне агентство – «Гавас» – виникло у Франції (1835), а також назвати такі широковідомі інформаційні агентства, як: Ассошіейтед Пресс, Юнайтед Пресс Інтернешнл (США), Рейтер (Європа),  Кіодо Цусін (Японія), Телеграфне агентство Радянського Союзу (з часом – Російське інформаційне агентство) та Радіо-телеграфне агентство України (пізніше – Державне інформаційне агентство України) [7, с. 72-75], [8, c. 518-522], [10, c. 251-257], а також див. словники до курсу.
	Говорячи про книговидавничу справу, доцільно показати загальну картину книговидання як в історичному екскурсі, так і на теренах сучасної України. Варто висвітлити проблеми та тенденції розвитку книговидавництва в Україні. «Паперова криза» як рушійна сила активного становлення книговидавничої справи в незалежній Україні [12, c. 262-286]. Описати чіткі тенденції в книговидавничій справі (див. [4], [8, c. 66-68]). 
     Висвітлюючи питання інтернету (восьме питання) та його ролі у системі традиційних засобів масової інформації [3, с. 159-161], варто звернути увагу на його специфічне місце в цій системі не лише як четвертого типу каналів інформації [10, c. 249-251], а як «нового типу журналізму в цілому» [7, c. 75-80]. Описуючи його функціональні можливості, слід вказати не лише на переваги всесвітньої мережі (інтерактивність, демократична система безперервного всесвітнього інформаційного обміну, відсутність цензурних обмежень), але й окреслити ті недоліки/загрози, що виникають із активізацією глобалізаційних процесів. Більш детально з характеристиками інтернету можна познайомитися в працях [1], [3], [7], [10].
 	Останнє питання плану має дослідницький характер. Вивчаючи систему ЗМІ Запорізької області, потрібно охарактеризувати сучасний стан «наповнення» мас-медіа інформаційного простору як міста Запоріжжя, так і Запорізької області в цілому (зокрема див. [5]). Сформувати цілісну картину забезпечення засобами масової інформації території Запорізького регіону, чітко назвавши ті ЗМІ, які функціонують на сучасному етапі розвитку країни.  	
	
Література:
Основна: 
	1. Ворошилов В. В. Журналистика. Базовый курс. [учебник, 5-е изд-е] / В. В. Ворошилов. – СПб. : Михайлов В. А., 2006. – 640 с. 
     2. Гриценко О. М. Основи теорії міжнародної журналістики / О. М. Гриценко, В. І. Шкляр. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. – 304 с.
     3. Иванов В. Ф. Массовая коммуникация : монография / В. Ф. Иванов. – К. : Акад. укр. прессы, центр свободн. прессы, 2013. – 902 с. 
     4. Індутка К. І. Розвиток книговидавничої справи в Україні / Індутка К. І.  – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://clck.yandex.ru/redir/dv/*data=url%3Dhttp%253A%252F%252Feip.org.ua%252Fdocs%252FEP_10_2_145.pdf%26ts%3D1462731359%26uid%3D680901161307811062&sign=524f950d300439b0d0565bd1fafb9786&keyno=1. – Назва з екрану.
     5. Костюк Ю.  В. Типологічні характеристики сучасного регіонального радіомовлення / Ю.В.Костюк // Наукові записки Інституту журналістики. – 2014. – Вип. 56. – С. 30-34.
     6. Кучина Н. І. Розвиток книговидавничої справи в незалежній Україні : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук ; 17.00.01 – теорія та історія культури  / Кучина Наталія Іванівна. – К., 2009. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://revolution.allbest.ru/history/00458275_0.html. – Назва з екрану.
     7. Михайлин І. Л. Основи журналістики : підручник [вид. 3-е доп. і поліпш.] / Михайлин І. Л. – К : ЦУЛ. – 2002. – 284 с.
     8. Москаленко А. З. Основи масово-інформаційної діяльності : підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов. – К. : КНУ ім. Тараса Шевченка, 1999. – 634 с.
     9. Основы творческой деятельности журналиста : учеб. для студ. вузов по спец. «Журналистика» / ред.-сост. С. Г. Корконосенко. – СПб. : Знание ; СПбИВЭСЭП, 2000. – 272 с.
     10. Прохоров Е. П. Введение в теорию журналистики : учеб. для студентов вузов, обучающихся по направлению и специальности «Журналистика» / Е. П. Прохоров. – 5-е изд., испр. и доп. – М. : Аспект Пресс, 2003. – 367 с. – (Классический университетский учебник). 
     11. Самарцев О. Р. Творческая деятельность журналиста : очерки теории и практики [учеб. пособ. ; под общ. ред. Я. Н. Засурского] / О. Р. Самарцев. – М. : академический Проект, 2007. – 528 с. (Gaudeamus). – С. 26-61.
     12. Тимошик М. С. ЇЇ величність книга. Історія видавничої справи Київського університету. 1834-1999 : монографія [передмова В. В. Скопенка] / Микола Тимошик. – К. : Наша культура і наука, 1999. – 308 с. 
     13. Усманова О. В. Альманах як тип неперіодичного видання в історії української журналістики / О. В. Усманова // Наукові записки Інституту журналістики. – 2014. – Вип. 56. – С. 335-339.
     



      Творчі завдання до практичного заняття :  

     1. Простежити особливості подачі однієї й тієї ж інформації в різних засобах масової інформації. Охарактеризувати різницю презентації матеріалу в пресі, на радіо, телебаченні та інтернеті. Вказати на характерні переваги та недоліки. Прокоментувати, чи сприяє представлення інформації в різних ЗМІ відтворенню/формуванню об’єктивної картинки факту соціальної дійсності в реципієнта. 
     2. Розбудувати таблицю (або розробити схему), в якій представити переваги та недоліки кожного із засобів масової інформації. 
     Для зацікавлених :
     
1. Ознайомитися з публікацією:

➢ Потятиник Б. 100-процентна журналістика? / Борис Потятиник // Медіакритика. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mediakrytyka.info/onlayn-zhurnalistyka/100-protsentna-zhurnalistyka.html. – Назва з екрану.

• Контрольні питання:

1. Продовжіть думку: національний інформаційний простір – це … .
2. Назвіть складники системи ЗМІ.
3. Вкажіть недоліки та переваги газети порівняно з телебаченням.
4. Проаналізуйте особливості представлення повідомлення на радіо та телебаченні. Назвіть їх основні виражальні засоби.
5. Яка роль інформаційних агентств у системі мас-медіа?
6. Охарактеризуйте місце та роль інтернету в системі ЗМІ? 
7. Назвіть основні тенденції книговидання в сучасному соціумі.
8. Що формує систему ЗМІ Запорізької області?







	

Тема 5. Соціальна позиція журналіста
План:

1.	Що таке соціальна позиція журналіста.
2.	Загальнолюдські гуманістичні цінності – основа соціальної позиції журналіста. 
3.	Принципи журналістської діяльності – основа соціальної позиції:
-	правдивість та об’єктивність;
-	масовість та народність;
-	патріотизм і націоналізм;
-	інтернаціоналізм і космополітизм;
-	демократизм і гуманізм.

Ключові поняття: соціальна позиція журналіста, цінності (ціннісні орієнтації), принцип

    (                        Методичні рекомендації та поради
     
     Готуючись із цієї теми, слід чітко усвідомлювати, в чому полягає соціальна позиція журналіста (тобто підтримка та відстоювання інтересів тих чи інших соціальних сил, що виражається у творчій діяльності журналіста, особливості її формування [6, c. 83-101], [2, c. 111-112]. Варто говорити про засади журналістики як підґрунтя соціальної позиції журналіста. Виділити її домінанти з позиції журналістської професійної діяльності [3, c. 125-126]. 
     Треба наголосити, що вагомою детермінантою ефективності соціальної комунікації є цінності (ціннісні орієнтації [1]) як  психоетносоціокультурне явище, які розкривають світоглядні позиції людини в контексті умов її існування.
     Особистісні цінності керують поведінкою індивіда, спрямовують його діяльність на досягнення бажаного результату. В процесі сприйняття інформації цінності є певними критеріями оцінки. Важливо, щоб цінності комуніканта та комуніката перебували в спільній площині, що створює сприятливі умови для реалізації комунікації. Домінантні цінності суспільства є своєрідною системою координат для діяльності журналістів. Адже цінності репрезентують ті суспільні ідеали, до яких прагне конкретний соціум, а тому журналісти, керуючись цим набором, мають можливість передбачати реакції аудиторії на повідомлення. Саме тому цінності слід розглядати як своєрідне спільне тло для реалізації комунікації, що сприяє досягненню ефективності порозуміння між комунікантами.
     
     
     
     
     
      
      
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     Необхідно представити / висвітлити загальнолюдські гуманістичні цінності та інтерпретувати їх щодо журналістської професійної діяльності. Тут варто звернутися до посібника Є. Прохорова (Введение в теорию журналистики : учеб. для студентов вузов, обучающихся по направлению и специальности «Журналистика» / Е. П. Прохоров. – 5-е изд., испр. и доп. – М. : Аспект Пресс, 2003. – 367 с. – (Классический университетский ученик). – С. 87), де автор відзначає, що до  «набору» цих цінностей належать біблійні заповіді, загальнозначущі ідеї інших релігій, гуманістичні лозунги Французької революції, вічні ідеї служіння «добру, істині, справедливості». (Більш детально про категорії добра і зла, справедливості, совісті та щастя див.: Іванов В. Ф. Журналістська етика : підручник / В. Ф. Іванов, В. Є. Сердюк ; [передм. В. П. Мостового ; 3-є вид., випр.]. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. – 224 с. – С. 10-12.). Культурні цінності формують певну систему етико-естетичних координат [10, с. 316], якими керується журналіст у своїй діяльності.
     
      
     
     
     
     
     
     
     
     
     Водночас, варто наголосити на значущості мас-медіа в репрезентації цінностей, адже вони виконують роль провідників системи цінностей. Журналісти у своїх публікаціях пропонують готові ціннісно-смислові та поведінкові моделі, які можуть як сприяти консолідації суспільства, так і, навпаки, викликати в ньому дисонанс [12, с. 62], [11]. Зокрема, Т. Кузнєцова [9] розвинула питання корекції мас-медіа системи цінностей. І. Брага [7] та Н. Клушина [13] досліджували ідеї репрезентації у ЗМІ різних аксіологічних моделей («добро» – «зло», «нове» - «старе», «корисне» - «шкідливе», «своє» - «чуже»). 
     Розкриваючи питання принципів журналістської діяльності, слід спиратись власне на поняття «принцип», яким науковці позначають домінантне положення певної теорії, вчення, керівну ідею, основне правило конкретної діяльності; та внутрішнє переконання особистості, що визначає норми її поведінки [2, с. 111]. Надалі варто охарактеризувати принципи журналістської діяльності (гуманізм, демократизм, патріотизм, націоналізм, інтернаціоналізм, космополітизм, народність, масовість, правдивість, об’єктивність), проаналізувавши їх роль у формуванні соціальної позиції журналіста (детально див. [2, с.111], [3, c. 125-132], [4, c. 270-273], [6, c. 112-133].

Література:
Основна: 
     1. Аванесова Г. А. Ценностная ориентация / Г. А. Аванесова // Культурология. XX век : энциклопедия : в 2 т. – Т. 2. – СПб. : Университетская книга, 1998. – 447 с.
     2. Гриценко О. М. Основи теорії міжнародної журналістики / О. М. Гриценко, В. І. Шкляр. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. – 304 с.
     3. Михайлин І. Л. Основи журналістики : підручник [вид. 3-е доп. і поліпш.] / Михайлин І. Л. – К : ЦУЛ. – 2002. – 284 с.
     4. Москаленко А. З. Основи масово-інформаційної діяльності : підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов. – К. : КНУ ім. Тараса Шевченка, 1999. – 634 с.
     5. Основы творческой деятельности журналиста : учеб. для студ. вузов по спец. «Журналистика» / ред.-сост. С. Г. Корконосенко. – СПб. : Знание ; СПбИВЭСЭП, 2000. – 272 с.
     6. Прохоров Е. П. Введение в теорию журналистики : учеб. для студентов вузов, обучающихся по направлению и специальности «Журналистика» / Е. П. Прохоров. – 5-е изд., испр. и доп. – М. : Аспект Пресс, 2003. – 367 с. – (Классический университетский учебник). 
     
     Додаткова: 
     7. Брага І. І. Ціннісні орієнтації в газетному тексті : соціолінгвістичний та прагматичний аспекти / І. І. Брага // Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. – 2003. – Вип. 9. – № 3. – С. 152–155.
     8. Журналістика : словник-довідник / авт.-уклад. І. Л. Михайлин. – К. : Академвидав, 2013. – 320 с. – (Серія «Nota bene»).
     9. Кузнєцова Т. «Парадоксальна оцінність медійних текстів» / Тетяна Кузнєцова // Стиль і текст. – 2008. – Вип. 9. –  С. 29-40. (Електронна версія: www.journ.kiev.ua)
     10. Метельова Т. Культурні цінності / Т. Метельова // Філософський енциклопедичний словник. – К. : Абрис, 2002. – С. 316.
     11. Поликарпова Е. Аксиологические функции масс-медиа в современном обществе [Электронный ресурс] : монография / Поликарпова Е.  – Режим доступа: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Gurn/Polikarp/index.php - 10.09.13. – Загл. с экрана.
     12. Ховалыг Д. В. Коммуникативная природа ценностей и их трансформация в медийном пространстве / Ховалыг Д. В. // Полис (Политические исследования). – 2008. – № 1 (103). – С. 61–66.   
     13. Язык СМИ как объект междисциплинарного исследования [Электронный ресурс] : [учеб. пособ.] / ответ. ред. д.ф.н. проф. Володина М. Н. – М. : Изд-во МГУ, 2003. – Режим доступа:  http://evartist.narod.ru/text12/01.htm. – Загл. с экрана.
     
     

       Творчі завдання до плану практичного заняття :
     1. Простежити, які загальнолюдські та національні гуманістичні цінності найчастіше представлені в мас-медійних матеріалах (на прикладі будь-яких ЗМІ). Сформувати теку, в якій мають бути представлені копії матеріалів, або посилання на джерело матеріалу. Під час виконання завдання скористайтеся джерелами з поданого списку літератури – див.: [7], [9], [12]. 
     2. Інтерпретуйте переконання Ніцше про сутність добра в контексті журналістської діяльності (див. методичні рекомендації до практичного заняття). 
     
     Для зацікавлених:
     
     1. Ознайомтеся з працею: Кузнєцова Т. В. Аксіологічні моделі сучасної мас-медійної інформації : монографія / Тетяна Кузнєцова. – Суми : Університет. кн., 2010. – 304 с.

     
• Контрольні питання:
     
1. Соціальна позиція журналіста – це …
2. Дайте визначення поняттю «цінності». 	
3. Які загальнолюдські цінності Вам відомі? 
4. Назвіть та охарактеризуйте принципи журналістської діяльності.



Тема 6. Свобода друку і журналістської діяльності

План:

1.	Свобода слова. Свобода і необхідність. 
2.	Проблема свободи журналістської діяльності. Аспекти свободи журналістської діяльності.
3.	Культура свободи журналіста, її складники.
4.	Економічний аспект свободи слова. Роль держави в економічній підтримці мас-медіа. ЗМІ і вибори.
5.	Юридичний аспект свободи  журналістської діяльності:
-	міжнародні правові документи про свободу журналістської діяльності;
-	законодавство України, що регламентує діяльність ЗМІ:
а) Конституція України;
б) Закон України «Про інформацію»;
в) Закон України «Про телебачення і радіомовлення»;
г) Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»;
д) інші законодавчі акти, що регулюють діяльність ЗМІ.

Ключові слова: свобода, свобода слова, свобода друку, журналістська відповідальність, культура свободи журналіста

    
    (                          Методичні рекомендації та поради
     
     Вивчаючи запропоновану тему, потрібно, насамперед, зосередити увагу на такому понятті, як свобода (можливість самостійно приймати рішення), характеризуючи його парадоксальність/суперечливість щодо інтерпретації в журналістській діяльності [9, c. 148-180]. Висвітлюючи питання свободи преси та свободи творчості (див. зокрема: Журналістика : словник-довідник / авт.-уклад. І. Л. Михайлин. – К. : Академвидав, 2013. – 320 с. – (Серія «Nota bene»). – С. 247-249) як важливих аспектів свободи у журналістиці [5, c. 98-103], водночас, слід наголосити на відповідальності журналіста перед своєю аудиторією та суспільством в цілому, яка полягає в наданні лише правдивої інформації [3, c. 59-64]. Свобода слова як конституційне право отримувати достовірну інформацію [12, с. 43]. 
     Необхідно висвітлити складники «культури свободи» журналіста, а також вказати на юридичний, економічний та соціально-творчий аспекти свободи журналістської діяльності [9, 148-180].
     Економічні умови свободи ЗМІ зумовлені фінансовою забезпеченістю цього ж ЗМІ. Для діяльності ЗМІ необхідним є стартовий капітал, або ж спонсорство, або ж фінансова підтримка держави, своєрідними альтернативами є утворення концернів чи холдингів [9, c. 158-162].     
     Соціально-творчі чинники свободи ЗМІ базуються на взаємоіснуванні та взаємокореляції свободи та необхідності: свобода як пізнана необхідність, «проникнення» в необхідність, свобода як знання. Варто наголосити, що виявом необхідності є закони функціонування та розвитку суспільства [9 c. 150-158], [7, c. 404-412]. Тут потрібно говорити про діалектичну єдність «свобода – необхідність» [2], [5, c. 97-98], [7, c. 260-278, 310-335].
     Юридичний аспект свободи журналістики виявляється в законодавчому регламентуванні цієї діяльності. Треба коротко прокоментувати законодавчу базу країни, що регулює функціонування журналістики на її теренах. Проілюструвати концепції юридичного боку свободи журналістської діяльності: авторитарну, повної свободи та відповідальної свободи [7, c. 266-270], [9, с. 162-170]. 
     Характеризуючи діяльність мас-медійників під час виборів, варто прокоментувати права та обов’язки журналістів, акцентувати увагу на чесному висвітленні факту, його всебічному аналізі та поданні різних позицій щодо нього, а також вказати на вимоги до журналістських публікацій, що стосуються виборів (див. детально [3, c. 159-170], [7, c. 558-571], [8].
     Розкриваючи питання про міжнародні правові документи щодо свободи журналістської діяльності [5, c. 97-106], [7, c. 350-370] студент має зосередити увагу, насамперед, на:
     - Декларації прав людини (1948 р.), зокрема статті 19 та 29. 
     - Європейській Конвенції про права людини (1950), зокрема статті 10 та 17.
     - Також, варто назвати такі правові акти, що регулюють свободу діяльності журналістів, як Хартія свободи преси, Документи міжнародної федерації журналістів та ін. (див. додатки [1]).
	Стосовно українського законодавства, яке регламентує діяльність ЗМІ (див., зокрема [5, с. 103-106], слід розпочати зі студіювання положень Конституції України. Насамперед варто ознайомитися зі змістом статтей: 3, 9, 15, 32, 34, 41, 50, 54. 
	У Законі України «Про інформацію» (1992) варто зосередитись на  ст. 46, 26, 28-37.
	У Законі України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (1992) насамперед варто звернути увагу на ст. 1, 2, 3.
     У Законі України «Про телебачення та радіомовлення» (1993) визначені економічні, законодавчі, соціальні, правові та інші основи діяльності ЗМІ (ст.  3, 4, 5, 6). 
     Варто згадати також і такі Закони України, як «Про рекламу», «Про державну таємницю», «Про інформаційні агентства», «Про авторське право» та ін. 





Література: 
Основна:
     1. Гриценко О. М. Основи теорії міжнародної журналістики / О. М. Гриценко, В. І. Шкляр. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. – 304 с.
     2. Давиденко Е. Усвідомлена необхідність / Е. Давиденко // Журналіст України. – 2001. – №5. – С.10-13. 	  
     3. Іванов В. Ф. Журналістська етика : підручник / В. Ф. Іванов, В. Є. Сердюк ; [передм. В. П. Мостового ; 3-є вид., випр.]. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. – 224 с.
     4. Иванов В. Ф. Массовая коммуникация : монография / В. Ф. Иванов. – К. : Акад. укр. прессы, центр свободн. прессы, 2013. – 902 с. 
     5. Михайлин І. Л. Основи журналістики : підручник [вид. 3-е доп. і поліпш.] / Михайлин І. Л. – К : ЦУЛ. – 2002. – 284 с.
     6. Основы творческой деятельности журналиста : учеб. для студ. вузов по спец. «Журналистика» / ред.-сост. С. Г. Корконосенко. – СПб. : Знание ; СПбИВЭСЭП, 2000. – 272 с.
     7. Москаленко А. З. Основи масово-інформаційної діяльності : підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов. – К. : КНУ ім. Тараса Шевченка, 1999. – 634 с. 
	8. Приступенко Т. О. Журналістська етика і вибори / Т. О. Приступенко. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1024. – Назва з екрану.
     9. Прохоров Е. П. Введение в теорию журналистики : учеб. для студентов вузов, обучающихся по направлению и специальности «Журналистика» / Е. П. Прохоров. – 5-е изд., испр. и доп. – М. : Аспект Пресс, 2003. – 367 с. – (Классический университетский учебник). 
     	
     Додаткова: 
     10. Бондаренко І. С. Правові основи масової комунікації : навчально-методичний посібник для студентів факультету журналістики / І. С. Бондаренко. – Запоріжжя : Запорізький національний університет. – 2011. – 84 с.
     11. Ворошилов В. В. Журналистика. Базовый курс. [учебник, 5-е изд-е] / В. В. Ворошилов. – СПб. : Михайлов В. А., 2006. – 640 с. 
     12. Инджиев А. А. Универсальный справочник начинающего журналиста / А. А. Инджиев. – Ростов н/Д. : Феникс, 2007. – 469 с. (Профессиональное мастерство). – С. 25-33. 
     13. Іванов В. Ф. Журналістські права та обов’язки у світлі Європейської конвенції з прав людини // Іванов В. Ф. Законодавство про засоби масової інформації: український та зарубіжний досвід. – К. : Школяр, 1999. – С. 105-128.  
      14. Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова і цензура Україні: парламентські слухання 4 грудня 2002 // Журналіст України. – 2002. – червень-грудень. – С. 18-68.
     
       Творчі завдання до плану практичного заняття :
     1. Знайти тлумачення поняття свободи у видатних персоналій та інтерпретувати їх щодо журналістської діяльності.
     2.  Проаналізувати Закони України «Про інформацію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та інші законодавчі акти (Європейська Конвенція та Декларація), чинні в Україні на предмет свободи журналістської діяльності та творчості. Схематично або шляхом формування таблиці відтворити позиції, які гарантують журналістам певні свободи та права й такі, які покладають певні обов’язки та обмеження. 
     
     Наприклад: 
Назва законодавчого акту
Рік вступу документа в дію
Статті, які гарантують журналістам певні свободи та права
Статті, які покладають певні обов’язки та обмеження щодо журналістської діяльності
Примітки (за потреби)
Конституція України
1996 
№ статті: зміст
№ статті: зміст

     
   3. Сформулювати  власну коротку доповідь на питання «Свобода слова та цензура/самоцензура: чи можливі точки перетину?». 
   4. Згідно з твердженням Ніцше, «свобода обтяжлива, вона багато до чого зобов’язує» (За : Немировская Л. З. «Ницше: мораль «по ту сторону добра и зла» (Из цикла «История этических учений». – М. : Знание, 1991. – 64 с. (Новое в жизне, науке, технике. Сер. «Этика»; № 6.). Як можна інтерпретувати цю думку стосовно до журналістської діяльності?
   5. Ознайомтесь зі справою: «Українська прес-група проти України» // day.kiev.ua. (Додатково див.: Іванов В. Ф. Журналітська етика : підручник / В. Ф. Іванов, В. Є. Сердюк ; [передм. В. П. Мостового ; 3-є вид., випр.]. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. – 224 с. – С.81-83). 
   

   Для зацікавлених:
   
1. Григорій Сковорода 
De Libertate
Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою!
	

• Контрольні питання:
     
     1. Перерахуйте основні міжнародні документи, які ввійшли до інформаційного законодавства України. 
     2. Охарактеризуйте поняття права та свободи людини.
     3. Розкрийте зміст ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (1950) Ради Європи. 
     4.   Інтерпретуйте статті Декларації прав людини (1948), які стосуються власне журналістської діяльності.
     5. Пригадайте прецедентні справи щодо свободи вираження поглядів, розглянуті Європейським судом. 
     6. Поясність явища «цензура» та «самоцензура».

     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     Тема 7. Журналістика в системі соціальних інститутів
   План:
   
1. Журналістика та інформаційний порядок у демократичному суспільстві.
2. Державна політика у сфері ЗМІ.
3. ЗМІ як четверта влада.
4. «Інформаційна війна» та ЗМІ.
5. Світовий інформаційний простір. Шляхи досягнення інформаційної безпеки. 

Ключові слова: четверта влада, інформаційна війна, інформаційний простір (світовий інформаційний простір, національний інформаційний простір), інформаційна безпека

  (                         Методичні рекомендації та поради
   У процесі вивчення цієї теми слід керуватися твердженням про те, що у сучасному суспільстві основною вимогою функціонування (роллю) журналістики є інформаційне забезпечення демократії шляхом максимальної поінформованості соціуму, що ґрунтується на засадах плюралізму, толерантності та соціального діалогу і результатом чого є формування громадськості [9, c. 196-204]; [4, c. 84-96].
   Потрібно простежити принципи взаємодії журналістів та влади, зокрема: - влада як джерело інформації для мас-медійників, - влада як об’єкт конструктивної критики для журналістів [2, с. 143-145].
   Характеризуючи державну політику щодо засобів масової інформації, треба розкрити специфіку реалізації низки стосунків, зокрема: держава – ЗМІ, власник – журналіст, журналіст – джерело інформації, журналіст – аудиторія [9, 212-222], а також [6, 370-376].
   Необхідно роз’яснити  сутність твердження «журналістика – четверта влада» [12, 25-34]. Варто розкрити роль журналістики у демократичному суспільстві як регулятора контакту/взаємодії між громадянами та державними, політичними та соціальними інститутами [1, c. 107-110, 155-164], як  важливого інструмента демократії. Тут важливо показати своєрідність «четвертої влади» порівняно з трьома усталеними гілками влади – законодавчою, виконавчою та судовою, а також характер їх взаємодії та взаємоконтролю. Показати шляхи (знати та висвітлювати інформацію, формування масової свідомості, налагодження соціального діалогу) та проблеми реалізації «четвертої влади» [9, c. 182-196].
   Необхідно розкрити поняття «інформаційна війна» [11, с. 19-20], [2, с. 163] та «інформаційна боротьба». Варто вказати ознаки інформаційної війни [11, 19-20], [7]. О. Гриценко, В. Шкляр (Гриценко О. М. Основи теорії міжнародної журналістики / О. М. Гриценко, В. І. Шкляр. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. – 304 с.) вважають, що взаємодія бізнесу та преси розвивалася у кількох стадіях: а) епоха комерціалізації; б) використання «газет-дубин»; в) інформаційна війна. Остання супроводжувалася виникненням теорії необхідності компромату та зниженням іміджу країни [1, c. 86].
   Інформаційна безпека виявляється в збалансованій поінформованості всіх суб’єктів інформаційного процесу відповідно до їхніх об’єктивних потреб, тобто в захисті інформаційних інтересів, прав та свобод усіх соціальних суб’єктів. У цьому питанні необхідно представити складники реалізації інформаційної безпеки [9, c. 222-238].

Література: 
Основна: 
  1. Гриценко О. М. Основи теорії міжнародної журналістики / О. М. Гриценко, В. І. Шкляр. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. – 304 с.
  2. Іванов В. Ф. Журналістська етика : підручник / В. Ф. Іванов, В. Є. Сердюк ; [передм. В. П. Мостового ; 3-є вид., випр.]. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. – 224 с.
  3. Иванов В. Ф. Массовая коммуникация : монография / В. Ф. Иванов. – К. : Акад. укр. прессы, центр свободн. прессы, 2013. – 902 с. 
  4. Михайлин І. Л. Основи журналістики : підручник [вид. 3-е доп. і поліпш.] / Михайлин І. Л. – К : ЦУЛ. – 2002. – 284 с.
  5. Основы творческой деятельности журналиста : учеб. для студ. вузов по спец. «Журналистика» / ред.-сост. С. Г. Корконосенко. – СПб. : Знание ; СПбИВЭСЭП, 2000. – с.
  6. Москаленко А. З. Основи масово-інформаційної діяльності : підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов. – К. : КНУ ім. Тараса Шевченка, 1999. – 634 с. 
	7. Почепцов Г. Информационные войны. Основы военно-коммуникативных исследований / Георгий Почепцов. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ligis.ru/librari_2/049/contents.html. – Назва з екрану.
  8. Приступенко Т. О. Журналістська етика і вибори / Т. О.Приступенко . – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1024. – Назва з екрану.
  9. Прохоров Е. П. Введение в теорию журналистики : учеб. для студентов вузов, обучающихся по направлению и специальности «Журналистика» / Е. П. Прохоров. – 5-е изд., испр. и доп. – М. : Аспект Пресс, 2003. – 367 с. – (Классический университетский учебник). 
	
  
  
  Додаткова:
  10. Бондаренко І. С. Правові основи масової комунікації : навчально-методичний посібник для студентів факультету журналістика / І. С. Бондаренко. – Запоріжжя : Запорізький національний університет. – 2011. – 84 с.
  11. Журналістика : словник-довідник / авт.-уклад. І. Л. Михайлин. – К. : Академвидав, 2013. – 320 с. – (Серія «Nota bene»).
  12. Инджиев А. А. Универсальный справочник начинающего журналиста / А. А. Инджиев. – Ростов н/Д. : Феникс, 2007. – 469 с. (Профессиональное мастерство). 
  
  Творчі завдання до практичного заняття :  
  
   1. Сформулюйте засади професійної діяльності журналіста як представника «четвертої влади». 

• Контрольні питання:

1. Що таке інформаційний простір?
2. Розкрийте поняття «світовий інформаційний простір» та «національний інформаційні простір».
3. Розкрийте суть явищ «інформаційна війна» та «інформаційна боротьба».
4. Охарактеризуйте роль держави у сфері засобів масової інформації?
5. У чому виражається роль ЗМІ як четвертої влади?
6. У чому сутність інформаційної безпеки? Вкажіть шляхи її досягнення в країні.











Тема 8. Жанри журналістики
План:

1.	Поділ літературної творчості на роди.
2.	Поняття про жанровий різновид (жанр) у журналістиці:
	а) поняття жанр / журналістський рід;
	б) класифікації жанрів.  
3.	Інформаційні жанри.
4.	Аналітичні жанри.
5.	Художньо-публіцистичні жанри.

Основні поняття: жанр (жанровий різновид), дифузія (симбіоз, асиміляція), інформаційні жанри, аналітичні жанри, художньо-публіцистичні жанри  

   
    (                         Методичні рекомендації та поради
     
     Ознайомлюючись із цією темою, насамперед, доцільно зробити екскурс у літературні традиції, а зокрема осмислити поняття «літературний рід» у контексті журналістської жанрології: лірика, драма, епос [5, c. 213-218], [4, с. 147-148]. 
     Висвітлюючи питання, потрібно представити визначення поняття жанр. Необхідно вказати, що традиційно у журналістиці під жанром розуміють усталений тип твору, який  склався історично та вирізняється своєрідним способом освоєння та організації життєвого матеріалу й характеризується чіткими ознаками структури [2, c. 76]. 
     Водночас, слід звернути увагу на те, що загалом існують різні тлумачення самого поняття жанр, проте кожна з інтерпретацій розширює розуміння цієї категорії (для повноти відповіді студент має запропонувати також для розгляду й інші, крім традиційного, тлумачення поняття жанр). Наприклад, Ю. Марущак, називає жанри критеріями до якості викладу та побудови публікації [13, c. 5]. О. Нерух розглядає жанр як форму твору, що впливає на його зміст, як певний спосіб «упакування» фактів і думок [14, c. 45]. І. Михайлин пропонує тлумачити жанр як у певний спосіб окреслений зміст, що «відшукав» найбільш вдалу форму для свого втілення [5, c. 213]. Також жанр розглядають як своєрідний алгоритм підбору виразних засобів журналістики та їх структурування у цілісну публікацію, яка б максимально достовірно відображала реальну комунікативну ситуацію актуальної соціальної практики [7, c. 49]. Саме тому необхідним чинником аналізу будь-якої публікації є визначення її жанру як специфічного коду розкриття факту дійсності і втілення змісту твору. 
     Констатуємо, що жанр – це конкретна, чітко визначена і зумовлена практикою модель організації змісту, своєрідний макет можливого способу його упорядкування, втілення осмисленої журналістом картини реалії (епізоду життя). Це специфічний чинник формо-змістової цілісності конкретного журналістського твору. Кожному жанрові властива своя специфіка подачі інформації, її обсяг та інформаційно-емоційне наповнення. 
     Варто наголосити, що використання автором тієї чи тієї жанрової одиниці  завжди зумовлено предметом зображення, спрямуванням публікації, масштабом відображуваної дійсності та літературно-стилістичними особливостями [4, c. 148-162]. (Ці жанрові критерії стали вже загальновідомим правилом у журналістській практиці).
     Необхідно зазначити, що за чітко визначеними, усталеними групами криється досить активна динаміка, дифузія жанрової палітри,  міжжанрова асиміляція та взаємопроникнення жанрів (В. Учьонова симбіоз жанрів відмічала ще у 1970-х рр.). Студент має охарактеризувати причини модифікації жанрової системи (суб’єктивні, об’єктивні) [4, 148-162]. 
     Вивчаючи питання жанрів у журналістиці, студент вже має чітко усвідомлювати, що діяльність мас-медіа ґрунтується на репрезентації довкілля у всій його багатоманітності. Тому внаслідок історичного розвитку соціуму, безперервного росту та змін суспільних інформаційних запитів і потреб, у журналістській практиці сформувалися різні варіації текстової презентації дійсності. Висвітлюючи це питання, потрібно наголосити, що на сучасному етапі становлення журналістикознавства працівники засобів масової інформації оперують системою жанрів, яка сприяє різнобічному висвітленню соціального життя. 
     Слід зазначити, що у цілому в світі існують різні системи класифікації жанрів. У той час, як для західної журналістики традиційним є розподіл жанрів на «подієві» та «коментарні» [12,c. 33] або інформаційні та публіцистичні [1, c. 20], у вітчизняному журналістикознавстві укорінилася тригрупова парадигма – інформаційні, аналітичні та художньо-публіцистичні жанри, або інфомаційно-публіцистичні, аналітично-публіцистичні та художньо-публіцистичні (на чому наголошують О. Гриценко, В. Шкляр [3, c. 243-248]. Дещо іншу класифікацію журналістських жанрів пропонує Л. Кройчик. Вона містить п’ять груп: оперативно-новинні, оперативно-дослідницькі, дослідницько-новинні, дослідницькі, дослідницько-образні [6, 125-160]. 
   Розкриваючи специфіку групи інформаційних жанрів/інформаційного журналістського роду (див. [4, c. 169-180], [5, c. 218-219] та ін.) необхідно відзначити, що до цієї групи належать: замітка, інтерв’ю, репортаж, звіт, хроніка (хоч у випадку розподілу жанрів на групи науковці не завжди однозначні), та коротко охарактеризувати кожен із зазначених жанрів цієї групи. При цьому студент має пам’ятати, що основне покликання інформаційних жанрів – інформувати про те, що сталося.
   Групу аналітичних жанрів журналістики формують: стаття, кореспонденція, рецензія та огляд. Крім інформування про подію, жанрові закономірності організації таких публікацій дають можливість розширити спектр висвітлення факту, додати аналітики, представити різнобічні коментарі, деталізувати матеріал та узагальнювати безліч фактів [4, c. 199-213], [5, c. 219-220] та ін.
   До групи художньо-публіцистичних жанрів належать: нарис, замальовка, фейлетон, памфлет, есе. Це саме ті жанри, які дають можливість використовувати авторові елементи домислу, поетики, художньо виражальні засоби, вводити авторські відступи, подавати певні оцінки та враження, що сприяє розширенню можливостей журналістики у репрезентації дійсності [4, c. 249-262], [5, c. 220-224] та ін. 
   Більш детально про кожен жанр окремо та їх групи студент має можливість прочитати в працях, запропонованих в переліку списку літератури до плану заняття. 
   
   Література:
   Основна: 
   1. Гід журналіста : зб. навч. матеріалів, склад. за фр. методикою вдоскон. працівників ЗМІ / адапт. та упорядкув. А. Лазарєвої ; Центр підготов. й вдоскон. журналістів (Париж), Ін-т мас. інформації (Київ). – К. : [б. в.], 1999. –    96 с.
   2. Григораш Д. С. Журналістика у термінах і виразах / Д. С. Григораш. – Л. : Вища школа, 1974. – 296 с.
   3. Гриценко О. М. Основи теорії міжнародної журналістики / О. М. Гриценко, В. І. Шкляр. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. – 304 с.
   4. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості : підручник / Володимир Здоровега. – 3-тє вид. – Львів : ПАІС, 2008. – 276 с.
   5. Михайлин І. Л. Основи журналістики : підручник [вид. 3-е доп. і поліпш.] / Михайлин І. Л. – К : ЦУЛ. – 2002. – 284 с.
   6. Основы творческой деятельности журналиста : учеб. для студ. вузов по спец. «Журналистика» / ред.-сост. С. Г. Корконосенко. – СПб. : Знание ; СПбИВЭСЭП, 2000. – 272 с.
   7. Социальная практика и журналистский текст / под. ред. Я. Н. Засурского, Е. И. Пронина. – М. : Изд-во МГУ, 1990. – 176 с. 
   8. Шебеліст С. Трансформаційні процеси в системі журналістських жанрів / С. Шебеліст // Вісник Львів. ун-ту. – 2010. – Вип. 9. Ч. 1. – С. 274–280. – (Серія теле- та радіожурналістика).
   
   Додаткова: 
   9. Василенко М. К. Динаміка розвитку інформаційних та аналітичних жанрів в українській пресі : монографія / М. К. Василенко ; Київ. нац. ун-т ім.      Тараса Шевченка, Ін-т журналістики. – К. : Ін-т журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, 2006. – 236 с.
   10. Ворошилов В. В. Журналистика. Базовый курс. [учебник, 5-е изд-е] / В. В. Ворошилов. – СПб. : Михайлов В. А., 2006. – 640 с.
   11.	 Ким М. Н. Жанры современной журналистики / М. Н. Ким. – СПб. : Изд-во Михайлова В. А., 2004. – 355 с. – (Библиотека профессионального журналиста).
   12.	 Колесниченко А. Жанры прикладной журналистики / Александр Колесниченко // Журналистика и медиарынок. – 2008. – № 2. – С. 33–36.
   13.  Марущак Ю. Д. Структура газетного жанра : лекция /                         Ю. Д. Марущак . –– М. : ВКШ при ЦК ВЛКСМ, 1983. –– 20 с.
   14. Нерух О. Першооснови журналістської творчості. Навчальний посібник для студентів філологічного ф-ту, спеціальність «журналістика» / Міністерство освіти України, ХНУ ім.В.Н.Каразіна. - Х.: Світ дитинства. - 2000. - 108с.
   15. Подолян М. П. Публіцистика як система жанрів / Микола Подолян ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т журналістики. – К. : Ін-т журналістики, 1998. – 42 с. – (Слово-зброя ; № 4). 
   16. Прохоров Е. П. Введение в теорию журналистики : учеб. для студентов вузов, обучающихся по направлению и специальности «Журналистика» / Е. П. Прохоров. – 5-е изд., испр. и доп. – М. : Аспект Пресс, 2003. – 367 с. – (Классический университетский учебник). 
   
   
   Творчі завдання до практичного заняття :  
     1. Сформуйте теку з публікаціями різних журналістських жанрів (не менше 7 позицій).
     2. Спробуйте знайти серед газетних публікацій матеріали різні за жанром, однак, такі, що висвітлюють один і той же факт соціальної дійсності. Проаналізуйте особливості представлення повідомлення у різних формах.
     3. Спираючись на запропоновані тлумачення феномена «жанр», виділіть основні характеристики цього явища.
	
	Для зацікавлених: 

     1. Ознайомтеся з працею : Дускаева Л. Р. Гипотеза адресата газетных речевых жанров / Л. Р. Дускаева // Вестник Московского университета. – 2004. – № 2. – С. 97–107. – (Сер. 10 журналистика).

   
• Контрольні питання:
   
1. Що таке жанр? Яка його роль у «взаємодії» з матеріалом?
2. Які класифікації жанрів вам відомі?
   3. Інтерпретуйте думку відомого філософа, літературознавця М. Бахтіна, який зауважує, що «жанр завжди і той, і не той, завжди старий і новий одночасно. Жанр відроджується і оновлюється на кожному етапі розвитку літератури і в кожному індивідуальному творі цього жанру» (Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоевского  / М. М. Бахтин. – М. : «Художественная литература», 1972. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.philosophy2.ru/library/bahtin/01/index.html. – Загл. с экрана.) На ваш погляд, який процес функціонування жанрової системи описує автор? 
   4. Назвіть жанри, які представляють інформаційну групу. Розкрийте домінантні характеристики цих жанрів.
   5.   Охарактеризуйте аналітичну групу жанрів.
   6. У чому специфічність художньо-публіцистичних жанрів? 


























Тема 9. Журналіст як суб’єкт діяльності ЗМІ
План:

1.	Сучасна масово-інформаційна ситуація в Україні.
2.	Соціальний статус українського журналіста.
3.	Посадовий статус журналіста.
4.	Журналіст – професіонал: яким він є, на мою думку.
	
    (                         Методичні рекомендації та поради
	Готуючись до цієї теми, необхідно представити цілісну картину масово-інформаційної ситуації сучасної України. Необхідно розкрити основні тенденції та ознаки української журналістики на сучасному інформаційному ринку країни [7, c. 240-252], [5]. 
     Описуючи посадовий та соціальний статуси журналіста, слід вказати на низку професійних особливостей як своєрідної інтелектуальної діяльності, зокрема оперативність та інтенсивність праці, її суспільно-виробничий характер, багатофункціональність [5]. Треба говорити про обов’язки (планування, пропозиції ідей та пошук інформації, організаторська робота, підготовка до випуску інформації, індивідуально-колективний аналіз діяльності журналіста, літературна творчість [7, с. 166], [8, c. 25-32], [11, с. 279-284, 331-357], [4, 127-149], а також «алгоритм» творчої роботи журналіста, що виявляється у вивченні, дослідженні та розробленні своєї тематики. Для повноти висвітлення професійного портрета журналіста потрібно проаналізувати семантичний, синтаксичний та прагматичний аспекти творчості журналіста [7, c. 168 -181]; [6, c. 58-60].
     Тут же слід представити умови та види діяльності журналістів, спеціалізації (організаторська, редакторська, авторська) та штатний розподіл [11, c. 279-284], [6, c. 46-54, 121-146], [8, c. 25-32, 220-239]. Варто відзначити про можливі перешкоди у здійснення журналістської діяльності (різні способи тиску на журналістів, зокрема політичний, ідеологічний, економічний, моральний та фізичний) [7, c. 248-250],  [5].
     Відповідаючи на четверте питання плану, потрібно сформувати цілісний портрет журналіста, користуючись здобутими із попередніх занять знаннями. У процесі відповіді мають бути розкриті домінантні характеристики фахівця журналістської діяльності.
     
     Література: 
     
	1. Гриценко О. М. Основи теорії міжнародної журналістики / О. М. Гриценко, В. І. Шкляр. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. – 304 с.
     2. Журналістика : словник-довідник / авт.-уклад. І. Л. Михайлин. – К. : Академвидав, 2013. – 320 с. – (Серія «Nota bene»).
	3. Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/540/97-вр. – Назва з екрану.
     4. Инджиев А. А. Универсальный справочник начинающего журналиста / А. А. Инджиев. – Ростов н/Д. : Феникс, 2007. – 469 с. (Профессиональное мастерство).  
     5. Корконосенко С. Г. Основы журналистики : учеб. для вузов.  / Корконосенко С. Г. – М. : Аспект Пресс, 2001. – 287 с. – [Электронный ресурс].  – Режим доступа: http://knigi.link/jurnalistika-uchebniki/osnovyi-jurnalistiki-uchebnik-dlya-vuzov.html. – Загл. с экрана.
     6. Лазутина Г. В. Основы творческой деятельности журналиста : учеб. для студ. вузов [2-е изд., перераб. и доп.] / Г. В. Лазутина. – М. : Аспект Пресс, 2007. – 240 с.
     7. Михайлин І. Л. Основи журналістики : підручник [вид. 3-е доп. і поліпш.] / Михайлин І. Л. – К : ЦУЛ. – 2002. – 284 с.
     8. Основы творческой деятельности журналиста : учеб. для студ. вузов по спец. «Журналистика» / ред.-сост. С. Г. Корконосенко. – СПб. : Знание ; СПбИВЭСЭП, 2000. – 272 с.
     9. Москаленко А. З. Основи масово-інформаційної діяльності : підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов. – К. : КНУ ім. Тараса Шевченка, 1999. – 634 с. 
     10. Правові засади діяльності журналістів в Україні. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0062323-11. – Назва з екрану.
     11. Прохоров Е. П. Введение в теорию журналистики : учеб. для студентов вузов, обучающихся по направлению и специальности «Журналистика» / Е. П. Прохоров. – 5-е изд., испр. и доп. – М. : Аспект Пресс, 2003. – 367 с. – (Классический университетский учебник). 
     
     
Творче завдання практичного заняття : 

     1. Спробуйте сформулювати власну професіограму журналіста.
     2. Розбудуйте свою модель журналіста-професіонала. Виділити найцінніші, на вашу думку, якості його професійної діяльності та вказати, що не є домінуючим і займає останні позиції в ієрархічній сходинці. Обґрунтувати свою позицію. Назвати імена журналістів, які відповідають саме вашій формулі. 
     
     Для зацікавлених:
     
     1. Бондарєва Х. Журналістика за Портниковим / Христина Бондарєва // Медіакритика. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  //http://www.mediakrytyka.info/populyarni-i-yakisni-media/zhurnalistyka-za-portnykovym.html. – Назва з екрану.

• Контрольні запитання:
     
     1. Що таке права журналіста? Які саме права забезпечують його професійну діяльність?
     2. Вкажіть тенденції функціонування мас-медіа в сучасному інформаційному просторі країни.
     3. Назвіть ознаки сучасної журналістики України.
     4. Розкрийте посадовий статус журналіста.
     5.  Охарактеризуйте соціальний статус журналіста.
















   
   
   
                              Зміст індивідуальних завдань

     1. На власний вибір прочитати будь-який художній твір, що стосується журналістської професійної діяльності. Написати коротку доповідь-роздум на вільну тему, інтерпретуючи прочитане у вирі сучасної журналістики. Зауваження: у доповіді обов’язково зробити бібліографічний опис простудійованої книжки та поряд зі своїми роздумами використовувати матеріали з прочитаного твору.
     2. Обрати за власним бажанням особистість будь-якого журналіста. Простудіювати його матеріали і на основі проаналізованого написати короткий матеріал-висновок: «Образ журналіста: яким він є», де відобразити основні аспекти його творчості/творчої манери та сформулювати/відтворити професійний портрет. 
     3. Простежити на прикладі будь-якого друкованого ЗМІ частотність використання жанрових форм. Виділити ті, які вживаються найчастіше, та ті, які – рідше. Прокоментувати доцільність такого співвіднесення жанрів. Пояснити, чим, на вашу думку, зумовлена така ситуація. (Див. С. Шебеліст та ін.).
     4. Проаналізувати Закони України, що регламентують діяльність ЗМІ в Україні («Про інформацію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні») на предмет прав та обов’язків журналістів. Складіть порівняльну таблицю.
     5. Визначити три найактуальніших, на вашу думку, теми сьогодення країни (регіону, міста) та прокоментувати глибину її висвітлення/розкриття в мас-медіа (вказати тему і подати журналістські матеріали, які їй присвячені).
     6. На власний розсуд написати журналістський матеріал будь-якого жанру про певний життєвий факт сучасної соціальної дійсності.
     7. На обрану вами тему напишіть коротке інтерв’ю (будь-якого різновиду, на будь-яку тему, з реальним або уявним співбесідником) та твір будь-якого іншого жанру. Проведіть паралелі у розбудові матеріалу, прокоментуйте основні жанрові закономірності кожного з них.  
     8.  Сформулюйте поведінку журналіста у випадку такої ситуації:
     Вам із «бабусиних» чуток стало відомо про два випадки хвороби людей у країні «N» від невідомого вірусу.
     Ви, як журналіст:
     а. 1) станете активним учасником розмови бабусь, які про це заговорили; 
     а. 2) взагалі, не звернете уваги на цю розмову;
     
     б. 1) звернетеся до медичних закладів вищого рангу з прохання підтвердити  чи спростувати ці чутки;
     б. 2) відразу подасте цю інформацію до ЗМІ, спираючись на розмови бабусь або взагалі не зазначаючи джерела інформації типу : «Стало відомо»;
     б. 3) забудете про цей факт, як такий, що, на вашу думку, видався недостовірним;
     
     в. 1) спробуєте більш детально розпитати, де саме це сталося, в якій лікарні були ці люди, хто вони і звідки, де почули бабусі цю інформацію … та інші необхідні вам для повної первинної картинки деталі;
     в. 2) спробуєте розшукати цих людей і ті медичні заклади, де саме вони проходили лікування; 
     
     г. 1) познайомитесь із потерпілими (за їх бажанням) чи поспілкуєтесь із їхніми родичами;
     г. 2) отримаєте офіційну версію ситуації від компетентних осіб;
     г. 3) навіщо витрачати час, маю й так достатню кількість інформації.
     Спираючись на цю вигадану історію, напишіть матеріал вашої діяльності як журналіста.
     
     9. Розробити презентацію самого себе як фахівця журналіста в теперішньому/майбутньому. Наприклад, «Я через 20 років …»
     Тут варто розкрити такі аспекти: 
     - моє ім’я чи псевдонім;
     - мій вік;
     - мій сімейний стан;
     - моя професійна драбинка: починав, потім працював (працюю);
     - моя посада; 
     - мій професійний стаж;
     - мої улюблені теми/сфери;
     - мій улюблений жанр;
     - мої позитивні риси як журналіста-професіонала;
     - мої цінності (подати ієрархію від найголовнішого до менш вагомого);
     - мої недоліки в роботі; 
     - чого я вже досяг у своїй професії;
     - до чого я прагну в професійній перспективі; 
     - чим я хочу похвалитися: я кращий, бо…;
     - про що я б не хотів говорити;
     - мої конфліктні ситуації в професійній діяльності;
     - що б я порадив своїм наступникам.
  
  
   
   (                            ТЕСТИ 
1. Інформація  в журналістиці – це:
	а) вся інформація, знання, що оточують людину;
	б) повідомлення про факти, події, які відбуваються в соціумі, характеризуються певними жанровими ознаками й визначаються оперативністю та актуальністю;
	в) нова спеціалізована інформація у певному напрямку діяльності.
2. До якої групи журналістських жанрів належить стаття:
	а) аналітичної;
     б) інформаційної;
     в) подієвої.
3. Кореспонденція – це …:
	а) розповідь учасника події, очевидця… 
	б) оперативний відгук на подію, представлення образу особистості, відтворення її внутрішнього світу…; 
	в) розкриття певної теми, проблеми на конкретному життєвому матеріалі.
4. Яка стаття Європейської Конвенції гарантує свободу слова?
     а) 15;
     б) 10;
     в) 2.
5. Основним Законом України, яким, насамперед, керується журналіст є:
а) ЗУ «Про телебачення та радіомовлення в Україні»;
б) ЗУ «Про інформацію»;
в) Конституція України. 
6. До якої групи журналістських жанрів належить замітка:
     а) аналітичної;
     б) інформаційної;
     в) художньо-публіцистичної.
 7. До переліку функцій журналістики належать:
а) рекреаційна, розважальна, соціальної критики, культурна функція;
	б) документальна, оперативна;
	в) демократична, гуманна, інтернаціональна, виховна.
8.  Оперативність, всюдисущість, можливість фонового прослуховування, простота технічного забезпечення … – це домінантні характеристики:
	а) радіо;
	б) газет;
	в) телебачення та інтернету.
9. До домінантних характеристик телебачення належать:
а) оперативність подання інформації;
	б) аудіовізуалізація, можливість поєднувати у собі слово, звук та картинку; 
	в) можливість оглядово та вибірково знайомитися із журналістськими матеріалами.
10. Національний інформаційний простір – це :
	а) сукупність інформації в соціокультурному просторі;
     б) сукупність журналістських матеріалів різних жанрів; 
     в) сукупність інформаційних потоків як національного, так і закордонного походження.
11. Серед інших ЗМІ преса вирізняється: 
     а) аналітичним підходом до розроблення тем;
     б) оперативністю подання інформації;
     в) аудіовізуалізацією картинки.  
12. Журналістика – поліфункціональне явище, бо:
	а) вона має різні засоби масової комунікації – пресу, радіо, телебачення;
	б) реалізує сукупність функцій;
	в) має низку законодавчих актів, які регламентують її діяльність.
13. Альманах – це видання:
	а) неперіодичний збірник;
	б) щомісячник;
	в) виходить раз на рік.
14. До домінантних принципів журналістики належать:
	а) гуманізм, демократизм, патріотизм, націоналізм, інтернаціоналізм, космополітизм, народність, масовість, правдивість, об’єктивність;
     б) гуманізм, демократизм, патріотизм, націоналізм, інтернаціоналізм, космополітизм, народність, комунікабельність, масовість, правдивість, об’єктивність, харизматичність;
     в) гуманізм, демократизм, патріотизм, націоналізм, народність, масовість, правдивість, комунікабельність, харизматичність.
15. Що таке масова інформація:
	а) вся сукупність інформаційних продуктів;
     б) будь-яка інформація в суспільстві;
     в) частка соціальної інформації, інтерпретована в мас-медіа і спрямована широку (масову) аудиторію.
16. Найвища сходинка журналістського професіоналізму – це:
     а) навченість;
     б) майстерність;
	в) вмілість.
17. Серед пріоритетів журналістської діяльності є:
	а) соціальна відповідальність, ненормований робочий день, комунікабельність;
	б) творчий характер праці, самореалізація, престиж, першим отримувати інформацію, спілкування з видатними людьми; 
	в) стати знаменитим, мати гарні заробітки, постійне самовдосконалення, універсальність праці.
18. До труднощів журналістської діяльності науковці відносять:
	а) ненормований робочий день, стресовість, соціальна відповідальність;
	б) наявність таланту, престиж, комунікабельність;
	в) широке коло спілкування, першим отримувати інформацію.
19. В якому місті України була вперше запроваджена вища журналістська освіта? 
	а) Львів;
	б) Київ;
	в) Харків.
20. У статті 15 Конституції України зазначено, що:
	а) цензура заборонена;
	б) цензура дозволена;
	в) цензура дозволена, якщо…
21. «Четвертою владою» називають:
     а) народ;
     б) ЗМІ;
     в) народ та ЗМІ. 
22. Вислів «Свобода – це усвідомлена необхідність» належить:
	а) Б. Спінозі;
	б) Г. Сковороді;
	в) до народної мудрості.
23. Функцією «сторожового собаки» називають:
	а) функцію соціальної критики;
	б) ідеологічну функцію;
	в) розважальну функцію.
24. Що означає така професійна дефініція, як «журналістська відповідальність»?
	а) відповідальність мас-медіа/журналіста виключно перед редактором;
	б) відповідальність мас-медіа/журналіста перед владою;
	в) відповідальність мас-медіа/журналіста перед суспільством. 
25. Серед атрибутивних ознак «масової інформації» є:
	а) актуальність, оперативність, документалізм, повторюваність тем, прагматизм;
	б) актуальність, оперативність, документалізм, повторюваність тем, прагматизм; стихійність;
	в) стихійність, активність, пасивність, актуальність, оперативність.








КАТЕГОРІЙНИЙ АПАРАТ
Словник основних термінів та понять

     Альманах – «неперіодичний збірник художньо-публіцистичних текстів доволі широкого змісту, упорядкований часто за певною тематикою, жанровою чи стильовою ознакою (Словник журналіста : Терміни, мас-медіа, постаті / [за заг. ред. Ю. М. Бідзілі]. – Ужгород : ВАТ «Закарпаття», 2007. – С. 12). 
     Дифузія в журналістиці – процес взаємопроникнення, що передбачає запозичення закономірностей організації змісту публікації одними жанрами з інших.  
     Жанр – «усталений тип твору, який  склався історично та вирізняється своєрідним способом освоєння та організації життєвого матеріалу й характеризується чіткими ознаками структури» (Григораш Д. С. Журналістика у термінах і виразах / Д. С. Григораш. – Л. : Вища школа, 1974. – С. 76).	
     Журналіст – журналіст-професіонал – «особа, яка присвятила себе творчій діяльності у засобах масової інформації, має вищу спеціальну освіту, нахил до журналістської діяльності» (Вартанов Г. І. Засоби масової інформації : короткий словник термінів і понять [за ред. проф. А. А. Чічановського] / Г. І. Вартанов. – К. : Грамота, 2005. – С. 18). «Творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює інформацію для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові, службові обов’язки в ЗМІ» (Словник журналіста : Терміни, мас-медіа, постаті / [за заг. ред. Ю. М. Бідзілі]. – Ужгород : ВАТ «Закарпаття», 2007. – С. 39).
     Журналістика – «вид суспільної творчої діяльності, що характеризується особливими прийомами та формами підготовки, викладення й поширення оперативної інформації з актуальних питань за допомогою засобів масової комунікації та сучасної електронно-комп’ютерної технології. Сприяє формуванню національного інформаційного простору» (Вартанов Г. І. Засоби масової інформації : короткий словник термінів і понять [за ред. проф. А. А. Чічановського] / Г. І. Вартанов. – К. : Грамота, 2005. – С. 18). 
     Засоби масової інформації – засоби, що забезпечують оперативну передачу і поширення інформації на актуальні теми. До них належать преса, радіо телебачення, а також (за певними переконаннями) інтернет, документоване кіно та ін.  (Вартанов Г. І. Засоби масової інформації : короткий словник термінів і понять [за ред. проф. А. А. Чічановського] / Г. І. Вартанов. – К. : Грамота, 2005. – С. 21). «Загальна назва будь-яких інформаційних організацій і установ та будь-якої інформаційної продукції, яку вони випускають. Використовується як синонім до поняття «журналістика» у значенні всі друковані (паперові та електронні) видання, телерадіомовні організації загалом» (Журналістика : словник-довідник / авт.-уклад. І. Л. Михайлин. – К. : Академвидав, 2013. – 320 с. – (Серія «Nota bene»). – С. 91).
     Інтернет – «найбільша у світі комп’ютерна мережа, створена з метою нагромадження, обміну і швидкісного поширення інформації» (Журналістика : словник-довідник / авт.-уклад. І. Л. Михайлин. – К. : Академвидав, 2013. – 320 с. – (Серія «Nota bene»). – С. 99).
     Інформаційна безпека – «складова національної безпеки, процес управління державними й недержавними інституціями управління, окремими громадянами, за умов якого гарантується державний суверенітет країни; впровадження новітніх технологій у сфері інформації; наповнення внутрішнього та світового інформаційного простору достовірною інформацією про державу, активне залучення органів ЗМІ до боротьби з корупцією, зловживаннями службовим становищем, іншими явищами, які загрожують національній безпеці; неухильне дотримання конституційного права громадян на свободу слова, доступу до інформації тощо»  (Словник журналіста : Терміни, мас-медіа, постаті / [за заг. ред. Ю. М. Бідзілі]. – Ужгород : ВАТ «Закарпаття», 2007. – С. 44).
     Інформаційна війна – «явище, характерне для сучасних засобів масової інформації за умов інтеграції журналістики у світовий простір, використання новітніх технологій для дезорієнтації або введення в оману громадськості, а відтак і дестабілізації суспільних процесів з усіма їх складовими насамперед у військовій, оборонній, дипломатичній сферах» (Вартанов Г. І. Засоби масової інформації : короткий словник термінів і понять [за ред. проф. А. А. Чічановського] / Г. І. Вартанов. – К. : Грамота, 2005. – С. 24). Також: «1) дії, спрямовані на досягнення інформаційної переваги шляхом застосування методів підриву, дестабілізації й руйнування інформаційного потенціалу противника, його функцій; 2) заходи з метою захисту власних інформаційних ресурсів і телекомунікаційних систем» (Словник журналіста : Терміни, мас-медіа, постаті / [за заг. ред. Ю. М. Бідзілі]. – Ужгород : ВАТ «Закарпаття», 2007. – С. 44).
     Інформаційні інтереси – «потреба аудиторії в тій чи іншій інформації» (Иванов В. Ф. Массовая коммуникация : монография / В. Ф. Иванов. – К. : Акад. укр. прессы, центр свободн. прессы, 2013. – С. 107).
     Інформаційний простір – «територія кількох держав у світі, на якій створюється та поширюється за допомогою творчих і новітніх технічних засобів оперативна, змістовна, текстуальна інформація про події та факти дійсності» (Вартанов Г. І. Засоби масової інформації : короткий словник термінів і понять [за ред. проф. А. А. Чічановського] / Г. І. Вартанов. – К. : Грамота, 2005. – С. 25). Складником інформаційного простору є національний інформаційний простір – «сфера поширення інформації на території держави та поза її межами з використанням аудіовізуальних і друкованих систем за активної участі працівників засобів масової інформації, зокрема журналістів, діяльність яких гарантована правовим забезпеченням країни» (Вартанов Г. І. Засоби масової інформації : короткий словник термінів і понять [за ред. проф. А. А. Чічановського] / Г. І. Вартанов. – К. : Грамота, 2005. – С. 35). О. Гриценко та В. Шкляр трактують національний інформаційний простір як «структурність і протяжність інформаційного зв’язку суспільства: матеріальні (технологічні) можливості отримання, збереження і розповсюдження інформації на території країни і за її межами за допомогою всіх діючих компонентів національної (загальнодержавної) системи інформації та зв’язку, діяльність котрої має гарантоване правове забезпечення» (Гриценко О. М. Основи теорії міжнародної журналістики / О. М. Гриценко, В. І. Шкляр. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. – С. 193-194). «Сукупність інформаційних потоків як національного, так і закордонного походження» (Словник журналіста : Терміни, мас-медіа, постаті / [за заг. ред. Ю. М. Бідзілі]. – Ужгород : ВАТ «Закарпаття», 2007. – С. 45).
     Інформація – «відомості про які-небудь події, чиюсь діяльність і т. ін.»; «повідомлення про щось» (Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — С. 42). «Коротка стаття, допис у газеті, що містить фактичні дані», або «відомості» (Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. : Ірпінь ; Перун, 2004. – 1440 с. – С. 403). «Будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді» (ЗУ «Про інформацію», ст. 1). Г. Вартанов визначає інформацію в журналістиці як повідомлення про факти, події, новини, що відбуваються та визначаються оперативністю, наявністю цікавих прикладів, жанровими ознаками (Вартанов Г. І. Засоби масової інформації : короткий словник термінів і понять [за ред. проф. А. А. Чічановського] / Г. І. Вартанов. – К. : Грамота, 2005. – С. 18). 
     Масова інформація – «Публічна друкована, аудіовізуальна та інша інформація, яка поширюється на необмежену аудиторію за допомогою технічних каналів» (Словник журналіста : Терміни, мас-медіа, постаті / [за заг. ред. Ю. М. Бідзілі]. – Ужгород : ВАТ «Закарпаття», 2007. – С. 51). «Головне завдання масової інформації – це відображення дійсності. Причому тут відіграє роль не тільки об’єкт, але і суб’єкт відображення. Тобто зміст інформації залежить не тільки від об’єктивної реальності, але й від того, на яку аудиторію направлена комунікація. Потрібно додати до цього списку також установки комунікатора, характер каналів комунікації і тому подібне» Иванов В. Ф. Массовая коммуникация : монография / В. Ф. Иванов. – К. : Акад. укр. прессы, центр свободн. прессы, 2013. – С. 109). 
     Масова комунікація – процес забезпечення отримання інформації широкою аудиторією споживачів (масово) шляхом публікацій, передач та різних організаційних заходів (Вартанов Г. І. Засоби масової інформації : короткий словник термінів і понять [за ред. проф. А. А. Чічановського] / Г. І. Вартанов. – К. : Грамота, 2005. –С. 32).
     Преса – періодичні друковані видання (газети, журнали, альманахи, бюлетені, вісники, тощо), в яких відтворюються найактуальніші суспільно-політичні події. Розрізняють якісну, масову та жовту П». (Словник журналіста : Терміни, мас-медіа, постаті / [за заг. ред. Ю. М. Бідзілі]. – Ужгород : ВАТ «Закарпаття», 2007. – С. 65).
     Радіо – «один із засобів масової інформації – звукова передача інформаційних, музичних програм тощо» (Словник журналіста : Терміни, мас-медіа, постаті / [за заг. ред. Ю. М. Бідзілі]. – Ужгород : ВАТ «Закарпаття», 2007. – С. 68).
     Реципієнт – «людина, яка одержує інформацію, що поширюється через мас-медіа або інші канали ЗМК» (Словник журналіста : Терміни, мас-медіа, постаті / [за заг. ред. Ю. М. Бідзілі]. – Ужгород : ВАТ «Закарпаття», 2007. – С. 73).
     Самоцензура – «контролювання самими журналістами своєї творчості в державах з тоталітарними політичними режимами, де існує офіційна чи прихована цензура» (Журналістика : словник-довідник / авт.-уклад. І. Л. Михайлин. – К. : Академвидав, 2013. – 320 с. – (Серія «Nota bene»). – С. 247).
     Свобода слова – «право громадян та їх організацій вільно висловлювати свої погляди усно або через ЗМІ, відтворювати і витлумачувати об’єктивну дійсність відповідно до своїх поглядів та уподобань, не порушуючи законів держави» (Словник журналіста : Терміни, мас-медіа, постаті / [за заг. ред. Ю. М. Бідзілі]. – Ужгород : ВАТ «Закарпаття», 2007. – С. 75-76). 
     Свобода преси – «право громадян та їх організацій вільно викладати свої погляди через газети, журнали та інші організації масової інформації; життєво необхідна умова для найповнішого виявлення політичного змісту і суспільних функцій друкованого слова» (Журналістика : словник-довідник / авт.-уклад. І. Л. Михайлин. – К. : Академвидав, 2013. – 320 с. – (Серія «Nota bene»). – С. 247).
     Свобода творчості – «визнання за автором права вільно, відповідно лише до своїх поглядів і уподобань, відтворювати і витлумачувати об’єктивну дійсність» (Журналістика : словник-довідник / авт.-уклад. І. Л. Михайлин. – К. : Академвидав, 2013. – 320 с. – (Серія «Nota bene»). – С.  249).
     Симбіоз – перен. Вдале поєднання різнорідних елементів (Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — С. 174).
     Соціальна інформація – «повідомлення, які передані будь-яким зрозумілим для людини кодом і містить в собі відомості про процеси функціонування людини і суспільства, а також все те, що стосується та може вплинути на ці процеси». Головними характеристиками соціальної інформації – її кількість, цінність, зміст, об’єктивність, адекватність, точність, оперативність, надійність та достовірність. (Иванов В. Ф. Массовая коммуникация : монография / В. Ф. Иванов. – К. : Акад. укр. прессы, центр свободн. прессы, 2013. – С. 99-100)
     Телебачення – «вид електронних ЗМІ – передавання повідомлень, різних інформаційних програм по телевізору» (Словник журналіста : Терміни, мас-медіа, постаті / [за заг. ред. Ю. М. Бідзілі]. – Ужгород : ВАТ «Закарпаття», 2007. – C. 81).
     Функція – явище, яке залежить від іншого явища, є формою його виявлення і змінюється відповідно до його змін; або, робота кого-, чого-небудь, обов'язок, коло діяльності когось, чогось (Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — С. 653.). «Визначити функції журналістики – означає визначити ролі, які вона відіграє в суспільстві по відношенню до масової аудиторії» (Гриценко О. М. Основи теорії міжнародної журналістики / О. М. Гриценко, В. І. Шкляр. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. – С.122).  
	Цінності – важливість, значущість чого-небудь (Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — С. 237). «Фундаментальні ментальні утворення, абстрактні ідеали, що існують у свідомості кожної людини, орієнтири, з якими індивіди й соціальні групи співвідносять свої дії» (Ховалыг Д. В. Коммуникативная природа ценностей и их трансформация в медийном пространстве / Ховалыг Д. В. // Полис (Политические исследования). – 2008. – № 1 (103). – С. 62). Цінності – положення, які людина прагне втілити в життя. Разом із поняттям цінності науковці використовують й термін “ціннісна орієнтація”, що є комплексом духовних детермінант діяльності окремої особи чи групи осіб (Аванесова Г. А. Ценностная ориентация / Г. А. Аванесова // Культурология. XX век : энциклопедия : в 2 т. – Т. 2. – СПб. : Университетская книга, 1998. – 447. – С.343).
	
	
















СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
     1. Аванесова Г. А. Ценностная ориентация / Г. А. Аванесова // Культурология. XX век : энциклопедия : в 2 т. – Т. 2. – СПб. : Университетская книга, 1998. – 447 с.
     2. Базюк Л. Регіональне телебачення у трактуванні електронних та друкованих ЗМІ / Л. Базюк  // Теле- та радіожурналістика. – Вип. 8. – 2009. – С. 39–46.
     3. Баранецька А. Аспекти професіограми творчої діяльності автора-журналіста / Баранецька А. Д. // Інформаційне суспільство. – 2008. – Вип. 8. (лип. – груд.) – С. 8-11.
     3. Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоевского [Электронный ресурс] / М. М. Бахтин. – М. : «Художественная литература», 1972. – С . 178-179. – Режим доступа: http://www.philosophy2.ru/library/bahtin/01/index.html. – Загл. с экрана.
     4. Бондаренко І. С. Правові основи масової комунікації : навчально-методичний посібник для студентів факультету журналістики / І. С. Бондаренко. – Запоріжжя : Запорізький національний університет. – 2011. – 84 с.
     5. Бобков А. К. Основы творческой деятельности журналиста : учеб. пособие. / А. К. Бобков. – Иркутск: Иркут. ун-т. – 2005. – 96 с.
     6.	 Брага І. І. Ціннісні орієнтації в газетному тексті : соціолінгвістичний та прагматичний аспекти / І. І. Брага // Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. – 2003. – Вип. 9. – № 3. – С. 152–155.
     7. Бухарцев Р. Г. Творческий потенциал журналиста / Р. Г. Бухарцев. – М. : Мысль, 1985. – 140 с. 
     8. Вакуров В. Н. Стилистика газетных жанров : уч. пособ. для вузов / В. Н. Вакуров, Н. Н. Кохтев, Г. Я. Солганик. – М. : Высш. шк., 1978. – 183 с.
      9. Вартанов Г. І. Засоби масової інформації : короткий словник термінів і понять [за ред. проф. А. А. Чічановського] / Г. І. Вартанов. – К. : Грамота, 2005. – 64 с.
     10. Василенко М. К. Динаміка розвитку інформаційних та аналітичних жанрів в українській пресі : монографія / М. К. Василенко ; Київ. нац. ун-т ім.      Тараса Шевченка, Ін-т журналістики. – К. : Ін-т журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, 2006. – 236 с.
     11. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. : Ірпінь ; Перун, 2004. – 1440 с. 
     12. Витаньи И. Общество, культура, социология / И. Витаньи ; [пер. с венгер. ; общ. ред. С. Н. Плотникова ; вступ. ст. И. С. Нарского]. – М. : Прогресс, 1984. – 288 с.
     13. Ворошилов В. В. Журналистика. Базовый курс. [учебник, 5-е изд-е] / В. В. Ворошилов. – СПб. : Михайлов В. А., 2006. – 640 с. 
     14.	 Гід журналіста : зб. навч. матеріалів, склад. за фр. методикою вдоскон. працівників ЗМІ / адапт. та упорядкув. А. Лазарєвої ; Центр підготов. й вдоскон. журналістів (Париж), Ін-т мас. інформації (Київ). – К. : [б. в.], 1999. –    96 с.
     15. Голік О. В. Взаємокореляція та взаємозбагачення жанрів: новітні тенденції розвитку журналістської творчості : дис. … канд. наук із соц. комунікацій : 27.00.04 / Голік Оксана Василівна. – К., 2009. – 283 с.
     16. Григораш Д. С. Журналістика у термінах і виразах / Д. С. Григораш. – Л. : Вища школа, 1974. – 296 с.
     17. Гриценко О. М. Основи теорії міжнародної журналістики / О. М. Гриценко, В. І. Шкляр. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. – 304 с.
     18. Гуревич С. М. Газета : вчера, сегодня, завтра : учеб. пособие для вузов / С. М. Гуревич. – М. : Аспект Пресс, 2004. – 288 с.
     19. Давиденко Е. Усвідомлена необхідність / Е. Давиденкова // Журналіст України. – 2001. – №5. – С.10-13. 	  
     20. Дзялошинский И. Проблема эффективности пропагандистской деятельности, осуществляемой с помощью СМИ [Электронный ресурс] / Иосиф Дзялошинский. – Режим доступа: http://www.dzyalosh.ru/01-comm/statii/dzyalosh-01/f-kommunik2.html. – Загл. с экрана.
     21. Дускаева Л. Р. Гипотеза адресата газетных речевых жанров / Л. Р. Дускаева // Вестник Московского университета. – 2004. – № 2. – С. 97–107. – (Сер. 10 журналистика).
     22. Дяченко М. Д.  Формування засад професіоналізму в процесі навчання майбутніх журналістів / М. Д. Дяченко  // Педагогічний дискурс. – 2011. – Вип. 9. – С. 118-121.
     23. Жанры советской газеты : учеб. пособие. – М. : Высш. шк., 1972. – С. 64–90.
     24. Журналістика : словник-довідник / авт.-уклад. І. Л. Михайлин. – К. : Академвидав, 2013. – 320 с. – (Серія «Nota bene»).
     25. Законом України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів». – [Електронний ресурс].  – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/540/97-вр. – Назва з екрану.
     26. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». – [Електронний ресурс].  – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2782-12. – Назва з екрану.
     27. Закон України «Про інформацію». – [Електронний ресурс].  – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2657-12. – Назва з екрану.
     28. Закон України «Про телебачення і радіомовлення». – [Електронний ресурс].  – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3759-12. – Назва з екрану.
     29. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості : підручник / Володимир Здоровега. – 3-тє вид. – Львів : ПАІС, 2008. – 276 с.
     30. Іванов В. Ф. Журналістська етика : підручник / В. Ф. Іванов, В. Є. Сердюк ; [передм. В. П. Мостового ; 3-є вид., випр.]. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. – 224 с. 
     31.	 Іванов В. Ф. Журналістські права та обов’язки у світлі Європейської конвенції з прав людини // Іванов В. Ф. Законодавство про засоби масової інформації: український та зарубіжний досвід. – К. : Школяр, 1999. – С. 105-128.  
     32. Иванов В. Ф. Массовая коммуникация : монография / В. Ф. Иванов. – К. : Акад. укр. прессы, центр свободн. прессы, 2013. – 902 с. 
     33. Іванов В. Ф. Масова комунікація як соціальне явище [Електронний ресурс] / В. Ф. Іванов. – Режим доступу:  http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=118. – Назва з екрану.
     34. Іванов В. Ф. Техніка оформлення газети : курс лекцій / Валерій Іванов. – К. : Знання : КОО, 2000. – 222 с.
     35. Инджиев А. А. Универсальный справочник начинающего журналиста / А. А. Инджиев. – Ростов н/Д. : Феникс, 2007. – 469 с. (Профессиональное мастерство). – С. 25-33. 
     36. Індутка К. І. Розвиток книговидавничої справи в Україні / Індутка К. І. – [Електронний ресурс].  – Режим доступу: http://clck.yandex.ru/redir/dv/*data=url%3Dhttp%253A%252F%252Feip.org.ua%252Fdocs%252FEP_10_2_145.pdf%26ts%3D1462731359%26uid%3D680901161307811062&sign=524f950d300439b0d0565bd1fafb9786&keyno=1. – Назва з екрану.
     37. Информационные жанры газетной публицистики : хрестоматия / [сост.: В. Д. Пельт, М. З. Тузова]. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1986. – 295 с.
     Ким М. Н. Жанры современной журналистики / М. Н. Ким. – СПб. : Изд-во Михайлова В. А., 2004. – 355 с. – (Библиотека профессионального журналиста).
     38. Князев А. Основы тележурналистики и телерепортажа : учеб. пособ. / Александр Князев. – Бишкек, КРСУ, 2001. – эл. ресурс - закладки  
     39. Костенко Н. В. Ценности профессиональной деятельности (опыт социологического исследования кино) : моногр. /  Н. В. Костенко, В. Л. Оссовский ; [отв. ред. В. А. Матусевич] ; [АН УССР ; Ин-т философии]. – К. : Наукова думка, 1986. – 152 с.
     40.	Кобинець А. В. Газета – соціотворча структура й підприємство : навч. посіб. / А. В. Кобинець. – Запоріжжя : КПУ, 2011. – 264 с. 
     41. Колесниченко А. Жанры прикладной журналистики / Александр Колесниченко // Журналистика и медиарынок. – 2008. – № 2. – С. 33–36.
     42. Корконосенко С. Г. Основы журналистики : учеб. для вузов.  / Корконосенко С. Г. – М. : Аспект Пресс, 2001. – 287 с. – [Электронный ресурс].  – Режим доступа: http://knigi.link/jurnalistika-uchebniki/osnovyi-jurnalistiki-uchebnik-dlya-vuzov.html. – Загл. с экрана.
     43. Костюк В. В. Портфоліо у журналістській професійній освіті / В.В.Костюк // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. – 2014. - № 3 (37). – С. 240-247.   
     44. Костюк В. В. Проблеми сучасної журналістської освіти / Костюк В. В. – [Електронний ресурс].  – Режим доступу: http://www.stattionline.org.ua/pedagog/80/14109-problemi-suchasnoї-zhurnalistskoї-osviti.html  – Назва. з екрану.
      45. Костюк В. В. Професійна журналістська освіта: запорізький досвід (до десятиріччя факультету журналістики ЗНУ)  В.В.Костюк // Наукові записки Інституту журналістики. – 2014. – Вип. 56. – С. 229-232.
     46. Костюк В. В. Теорія і методика журналістської творчості [Текст]: тематика семінар. занять та метод. вказ. до вивчення курсу / В. В. Костюк. – Запоріжжя: ЗДУ, 2005. – 65 с.
     47. Костюк Ю.  В. Типологічні характеристики сучасного регіонального радіомовлення / Ю.В.Костюк // Наукові записки Інституту журналістики. – 2014. – Вип. 56. – С. 30-34.
     48. Кузнєцова Т. В. Аксіологічні моделі сучасної мас-медійної інформації : монографія / Тетяна Кузнєцова. – Суми : Університет. кн., 2010. – 304 с.
     49. Кузнєцова Т. В. Цінності в текстах друкованих ЗМІ / Кузнєцова Т. В. // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. – 2008. – Т. 21 (60). – № 1. – С. 370–375. – (Серия: Филология. Социальная коммуникация).
     50. Кучина Н. І. Розвиток книговидавничої справи в незалежній Україні– : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук ; 17.00.01 – теорія та історія культури  / Кучина Наталія Іванівна. – К., 2009. [Електронний ресурс].  – Режим доступу: http://revolution.allbest.ru/history/00458275_0.html. – Назва. з екрану.
     // 
     51. Лазутина  Г. В. Основы творческой деятельности журналиста [учебник для вузов ; 2-е изд., перераб. и доп.] / Г. В. Лазутина. – М. : Аспект Пресс, 2007. – 240 с.  (http://evartist.narod.ru/text6/39.htm)
     52. Ла Рош В. Вступ до практичної журналістики : [навч. посіб.] / Вальтер фон Ла Рош ; [за заг. ред. В. Ф. Іванова та А. Коль]. – К. : Акад. укр. преси,   2005. – 229 с.
     53. Лук А. Н. Психология творчества / А. Н. Лук. – М. : Наука, 1978. – 128 с. – (Серия “Наука и технический прогресс”).
     54. Лукина М. Технология інтервью : учеб. пособие для вузов / Мария Лукина. – 2-е изд., доп. – М. : Аспект Пресс, 2005. – 192 с.
     55. Мак-Комбс Максвел. Встановлення пріоритетів : масмедії та громадська думка / Максвел Мак-Комбс ; пер. з англ. – К. : К.І.С., 2007. – 256 с. 
     56.	Марущак Ю. Д. Структура газетного жанра : лекция /                         Ю. Д. Марущак . –– М. : ВКШ при ЦК ВЛКСМ, 1983. –– 20 с.
     57.	Мельник Г. С. Общение в журналистике : секреты мастерства / Г. С. Мельник. – СПб. : Питер, 2006. – 217 с. 
     58.	Менделеев А. Г. Что за газетным словом?: об эффективности печатной пропаганды в обществе развитого социализма / А. Г. Менделеев. – М. : Мысль, 1979. – 181 с.
     59.	Метельова Т. Культурні цінності / Т. Метельова // Філософський енциклопедичний словник. – К. : Абрис, 2002. – С. 316.
     60. Миронченко В. Я. Основи інформаційного радіомовлення : підручник / В. Я. Миронченко. – К. : ІЗМН, 1996. – С. 101-105. 
     61. Михайлин І. Л. Основи журналістики : підручник [вид. 3-е доп. і поліпш.] / Михайлин І. Л. – К : ЦУЛ. – 2002. – 284 с.  (http://pidruchniki.com/1584072024050/zhurnalistika/osnovi_zhurnalistiki)
     62. Моисеев В. А. Журналистика и журналисты / В. Моисеев. – К. : Дакор, 2002. – 400 с.
     63. Москаленко А. З. Основи масово-інформаційної діяльності : підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов. – К. : КНУ ім. Тараса Шевченка, 1999. – 634 с. 
     64. Немировская Л. З. «Ницше: мораль «по ту сторону добра и зла» (Из цикла «История этических учений». – М. : Знание, 1991. – 64 с. (Новое в жизне, науке, технике. Сер. «Этика»; № 6).
     65.	Нерух О. Першооснови журналістської творчості. Навчальний посібник для студентів філологічного ф-ту, спеціальність “журналістика” / Міністерство освіти України, ХНУ ім.В.Н.Каразіна. - Х.: Світ дитинства. - 2000. – 108 с.
     66. Ортега-и-Гассет Х.  “Дегуманизация искусства” и другие работы. Эссе о литературе и искусстве : сборник / Хосе Ортега-и-Гассет ; пер. с исп. – М. : Радуга, 1991. – 639 с. – (Антология литературно-эстетической мысли).
     67. Основы творческой деятельности журналиста : учеб. для студ. вузов по спец. “Журналистика” / ред.-сост. С. Г. Корконосенко. – СПб. : Знание ; СПбИВЭСЭП, 2000. – 272 с.  (http://evartist.narod.ru/text5/58.htm)
     68. Парцей М. П. Авторський фактор у публіцистиці / М. П. Парцей. – Львів : Світ, 1990. – 200 с. 
     69. Перепечина Г. В. Эмпатия – профессионально важное качество тележурналиста / В. Г. Перепечина // Вестник Московского университета. – 1998. – № 5. – С. 12–25. – (Серия 10. Журналистика).  
     70. Петрушка А. І. Спеціальні знання в структурі компетентності фахівців у мас-медійній діяльності як вияв конвергенції / А. І.  Петрушка // Наукові записки Інституту журналістики. – 2014. – Вип. 56. – С. 234-239.
     71. Подолян М. П. Публіцистика як система жанрів / Микола Подолян ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т журналістики. – К. : Ін-т журналістики, 1998. – 42 с. – (Слово-зброя ; № 4). 
     72. Поликарпова Е. Аксиологические функции масс-медиа в современном обществе [Электронный ресурс] : монография / Поликарпова Е.  – Режим доступа: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Gurn/Polikarp/index.php - 10.09.13. – Загл. с экрана.
     73.	Потятиник Б. Медіа-сфера: нетрадиційний екологічний підхід / Борис Потятиник // Вісник Львівського університету. –– 2002. – Вип. 22. – С. 172–175. – (Серія Журналістика).
     74. Почепцов Г. Информационные войны. Основы военно-коммуникативных исследований [Электронный ресурс] / Георгий Почепцов. – Режим доступа: http://www.ligis.ru/librari_2/049/contents.html. – Загл. с экрана. 
     75. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации / Г. Г. Почепцов. – М. : Рефл-бук ; К. : Ваклер, 2001. – 656 с.
     76. Приступенко Т. О. Журналістська етика і вибори [Електронний ресурс] / Т. О. Приступенко. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1024. – Назва з екрану.
     77. Прохоров Е. П. Введение в теорию журналистики : учеб. для студентов вузов, обучающихся по направлению и специальности “Журналистика” / Е. П. Прохоров. – 5-е изд., испр. и доп. – М. : Аспект Пресс, 2003. – 367 с. – (Классический университетский учебник). 
     78. Різун В. В. Лінгвістика впливу : монографія / В. В. Різун, Н. Ф. Непийвода, В. М. Корнєєв. – К. : Київ. ун-т, 2005. – 148 с.
     79. Різун В. В. Розвиток науки про масову комунікацію в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка // Соціальні комунікації сучасного світу : наук.-теор. зб. / гол. ред. О. М. Холод. – 2009. – С. 8–12. 
     80. Рощин С. К. Психология и журналистика / С. К. Рощин. – М. : Наука, 1989. – 192 с. 
     81. Самарцев О. Р. Творческая деятельность журналиста : очерки теории и практики [учеб. пособ. ; под общ. ред. Я. Н. Засурского] / О. Р. Самарцев. – М. : академический Проект, 2007. – 528 с. (Gaudeamus). 
     82. Санакоєва Н. Д. Теорія та історія реклами: навчально-методичний посібник для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» спеціальності «реклама». – Запоріжжя : Просвіта, 2014. – 144 с.
     83. Свитич Л. Г. Введение в специальность: профессия: журналист [учеб. пособ., 2-е изд., испр. и доп.] / Л. Г. Свитич. – М. : Аспект Пресс, 2007. – 255  с.
     84. 43. Словник журналіста : Терміни, мас-медіа, постаті / [за заг. ред. Ю. М. Бідзілі]. – Ужгород : ВАТ «Закарпаття», 2007. – 224 с.
     85. Cловник української мови. Академічний тлумачний словник в 11-ти Т. [Электронный ресурс].  – Режим доступа: http://sum.in.ua/. – Загл. с экрана.
     86. Соколов А. В. Общая теория социальной коммуникации : учеб. пособие / А. В. Соколов. – СПб. : Изд-во Михайлова В. А., 2002. – 461 с.
     87.	Солганик Г. Я. Автор как стилеобразующая категория публицистического текста / Г. Я. Солганик // Вестник московского университета. – 2001. – № 3. – С. 74–83. – (Серия 10. Журналистика).
     88. Социальная практика и журналистский текст / под. ред. Я. Н. Засурского, Е. И. Пронина. – М. : Изд-во МГУ, 1990. – 176 с. 
     89. Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова і цензура Україні: парламентські слухання 4 грудня 2002 // Журналіст України. – 2002. – червень-грудень. – С. 18-68.	
     90. Тертычный А. Интервью вездесущего лик… / Александр Тертычный // Журналист – 2002. – № 3. – С. 69–71.
     91. Тимошик М. С. ЇЇ величність книга. Історія видавничої справи Київського університету. 1834-1999 : монографія [передмова В. В. Скопенка] / Микола Тимошик. – К. : Наша культура і наука, 1999. – 308 с. 
     92. Усманова О. В. Альманах як тип неперіодичного видання в історії української журналістики / О. В. Усманова // Наукові записки Інституту журналістики. – 2014. – Вип. 56. – С. 335-339.
     93. Фихтелиус Э.  Десять заповедей журналистики / Фихтелиус Э. ; пер. со шведского В. Менжун. – Швеция : Вэрнамо, 2003. – 155 с .
     94.	Харрис Р. Психология массовых коммуникаций [Электронный ресурс] / Ричард Харрис. – 4-е междунар. изд. – СПб. : Прайм-Еврознак ; Нева ; М. : Олма-Пресс, 2002.  – Режим доступа: http://evartist.narod.ru/text5/01.htm. – Загл. с экрана.
     95. Ховалыг Д. В. Коммуникативная природа ценностей и их трансформация в медийном пространстве / Ховалыг Д. В. // Полис (Политические исследования). – 2008. – № 1 (103). – С. 61–66.   
     96. Чабаненко М. В. Інтернет-ЗМІ як складова частина системи засобів масової інформації України : монографія / Мирослава Чабаненко. – Запоріжжя : ЗНУ, 2011. – 183 с.
     97. Шаповал Ю. Г. Мистецтво журналізму : монографія / Юрий Шаповал. – Львів : [б.в.], 2007.  – 320 с.
     98. Шебеліст С. Трансформаційні процеси в системі журналістських жанрів / С. Шебеліст // Вісник Львів. ун-ту. – 2010. – Вип. 9. Ч. 1. – С. 274–280. – (Серія теле- та радіожурналістика).
     99. Шостак М. Интервью / Марина Шостак // Журналист. – 1997. – № 11. – С. 61–64.
     100. Язык СМИ как объект междисциплинарного исследования [Электронный ресурс] : [учеб. пособ.] / ответ. ред. д.ф.н. проф. Володина М. Н. – М. : Изд-во МГУ, 2003. – Режим доступа:  http://evartist.narod.ru/text12/01.htm. – Загл. с экрана.
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     Навчально-методичне видання
     (українською мовою)
     
     Баранецька Анна Дмитрівна
     
     
     ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ
     
     
     Навчально-методичний посібник
     для здобувачів ступеня вищої освіти бакалавра
     напряму підготовки «Журналістика»
     
     Рецензент О. О. Семенець
     Відповідальний за випуск Т. М. Плеханова
     Коректор А.Д.Баранецька
     
     
     
     
     
     
     
     
2