Лабораторна робота №6

Тема: Особливості відновлення показників системи дихання після виконання навантаження різного характеру.

Мета: Вивчити особливості відновлення показників системи дихання

після виконання навантаження різного характеру.

Короткі теоретичні відомості:

ЗАГАЛЬНА

ЄМНІСТЬ

ЛЕГЕНЬ

ЖЄЛ

Резервний об‘єм вдиху

Дихальний об‘єм

Резервний об‘єм видиху

Залишковий об‘єм

Залишковий об‘єм

Життєва ємність легенів (ЖЄЛ, л або мл) – частина загальної ємності легенів – максимальний об‘єм повітря, який можливо видихнути після максимального вдиху. Цей показник характеризує функціональні можливості органу зовнішнього дихання, а не його функціональний стан. Структуру життєвої ємності легенів складають: дихальний об’єм, а також резервні об’єми вдиху (РОвд) і видиху (РОвид). В середньому у здорових нетренованих чоловіків величина ЖЄЛ складає 3,0–5,5 л, у жінок – 2,5–4,0 л. Для спортсменів, які тренуються у видах спорту, спрямованих на розвиток витривалості (плавання, веслування, біг на довгі дистанції, велоспорт, лижні гонки тощо), характерним є істотне підвищення величини життєвої ємності легенів.

Дихальний об'єм (ДО, л або мл) – кількість повітря, яку реципієнт вдихає і видихає з кожним диханням. Цей показник істотно залежить від статі, віку, довжини тіла, розвитку грудної клітини, рівня фізичної підготовленості і ряду інших чинників. В середньому, у дорослих здорових нетренованих осіб величина ДО складає 300-600 мл. У спортсменів зазвичай, спостерігається деяке збільшення цього показника. Нерідко зміна ДО супроводжує ожиріння, поразки легень, недостатність кровообігу і деякі інші перед-  і патологічні стани. Метод спірометрії передбачає визначення величини дихального об’єму шляхом спокійного (звичайного) видиху в спірометр після попереднього спокійного вдиху з навколишнього середовища.

Резервний об’єм вдиху (РОвд, л або мл) – кількість повітря, яку реципієнт може додатково вдихнути після спокійного вдиху. Величина РОвд зазвичай, складає від 1,0 до 2,5 л і характеризує потенційні можливості системи зовнішнього дихання.

Метод спірометрії застосовують для визначення величини цього показника шляхом попереднього наповнення спірометра повітрям (наприклад, до відмітки “3 літри”) і подальшого глибокого вдиху із спірометра (попередньо цьому вдиху повинен бути спокійний вдих з навколишнього середовища). Різниця між початковим і прикінцевим свідченнями спірометра відповідатиме величині РОвд.