Завдання до теми 3

1. На основі фактів,  зібраних у тексті про Одеських кінофестиваль, написати радіоповідомлення хронометражем до 1 хв.

2. Із наведених фактів і коментарів створіть інформаційне повідомлення для передачі на радіо

У Кременчуці група однодумців винайшла магніт, який рятує поранених бійців

У Кременчуці група однодумців винайшла магніт. І не лише винайшла, а ще й почала виробляти його мало не у промислових кількостях. Спеціалізація кременчуцького магніту – рятувати поранених бійців, ну, і решту всіх, хто отримує схожі ушкодження.

Вадим Орел – кандидат технічних наук, фахівець з автомобілебудування:

– Взагалі метод видалення феромагнітних уламків з тіла не є щось нове. Він відомий ще з часів Першої Світової війни. У Харкові після 2014-го в був розроблений такий магніт, але коли в квітні цього року до нас звернулись наші кременчуцькі лікарі, ми почали роботу, виходячи з дещо інших критеріїв. Тобто ми намагались створити універсальний пристрій.

Московити віддають перевагу артилерії, а отже наших бійців вражають в основному уламки й осколки артилерійських снарядів та мінометних мін. А їх виготовляють зі сталі, яка має властивість притягуватися до магніту.

– Часто вогневе ураження відбувається внаслідок дії уламків та скалок, що, незважаючи на досить малі розміри і вагу, мають високу кінетичну енергію, внаслідок чого уражаються незахищені ділянки тіла. При хірургічному втручанні є певні складнощі вилучення таких скалок, оскільки т. зв. інвазивний канал (що відповідає шляху руху скалки) досить часто є недостатнім для захоплення та надійного утримання скалки під час її вилучення. У цьому випадку канал розширюють розсіченням до моменту, коли скалка чітко і однозначно спостерігається хірургом, та може бути захоплена й утримана пінцетом, затискачом та ін.

Але будь-яке, навіть акуратне хірургічне розсічення тіла в місці втручання – це додаткова травма, яка подовжує час загоєння рани, не кажучи вже про можливі ускладнення. Та й нема гарантії, що в польових умовах лікар зможе помітити й видалити всі дрібні частинки осколка. А це – небезпека інфекції. Мало там що на своєму шляху може підхопити уламок снаряда... Використання ж пристрою, розробленого кременчужанами, дозволяє ввести його в інвазивний канал, зафіксувати уламок в магнітному полі наконечника – і витягти назовні, не завдаючи враженим тканинам додаткових ушкоджень.

– А ідея виникла дуже просто. До нас звернувся хірург – на жаль, він сьогодні прийти не зміг, у нього позапланова операція. У них було обладнання - електричний магніт середини 80-х років минулого століття. Ми багато чого для медицини раніше виготовляли, і зараз продовжуємо виготовляти. У нас є можливість спілкуватись з лікарями. От вони й попросили зробити магніт. Вихідні параметри ми брали саме з їхнього пристрою. У нас сформувався невеличкий колектив з інженерів-практиків та інженерів теоретиків, тих, хто працює у вишах – і безпосередньо на підприємствах. Після попередньої роботи було вирішено запропонувати саме такий варіант на неодимових магнітах, тобто відмовитись від електрики. Чому? Тому що в умовах фронтових чим простіше прилад, тим краще. Він простий, зламатися в ньому нема чому, і витримує будь-які умови стерилізації. Ми відвезли наш апарат в лікарню, яка знаходиться в прифронтовій зоні. У них за кілька тижнів до того трапився випадок, коли знадобився магніт, а його не було – довелося замовляти в Києві. А це майже 700 кілометрів.

 

– Якщо говорити про ергономіку, то ми намагалися наблизити його зовнішній вигляд до звичайної авторучки, щоб зручно було проводити хірургічні маніпуляції. Нам відомо уже про понад сімдесят успішних операцій з нашими магнітами. Ми підібрали потрібну марку нержавіючої сталі – такої, яку можна намагнітити (бо є такі марки, що не мають магнітних властивостей). Звернулись до постачальника десь на початку квітня, а вже у 20-х числах квітня в нас був готовий прототип. Потім ще два тижня усували недоліки прототипу і десь на початку травня уже передали працюючий зразок. На початковому етапі матеріали придбали повністю власним коштом. Потім шукали коробочки для приладів, і знайшли одну, що використовує для своїх прикрас відома ювелірна фірма. Звернулись до неї – і вона вже закупила для нас 60 неодимових магнітів. Знайшли в ювелірів допомогу в закупівлі матеріалів. Все, що ми виготовляли до цього часу – робилось власним коштом.

І трохи про бюрократію. Обережно спитав, чи не буде у команди проблем із контролюючими органами. На що Вадим Орел відповів, що вже має патент на свій винахід і що всі свої дії в медичній галузі ретельно узгоджує з лікарями. Які, між іншим, теж беруть на себе велику частку відповідальності, застосовуючи пристрій в операціях. Їм, може, навіть важче в цьому плані, але коли треба рятувати життя та здоров’я бійців – вибирати не доводиться. Наразі успішно проведено більше семи десятків операцій, а інженери розробляють нову модифікацію магнітів – для торакальної хірургії. Точніше, вже розробили і навіть випробували на легенях пацієнтів. Теж вдало.