Порівняльне конститу ...

переважання конституції і законів над ін¬шими нормативними актами – глави держави, органів державної виконавчої влади, суб'єктів федерації, автономних утворень, органів місцевого самовряду¬вання. В.з. є формально-юридичною характеристикою суспільних відносин.

найважливіший принцип правової держави, який означає панування права в усіх сферах суспільних відносин, підпорядкування всіх громадян і держави правовим законам. Принцип В.п. передбачає розрізнення права, як системи правових норм, що відповідають загальнолюдським ціннос¬тям – вимогам гуманізму, справедливості, свободи, демократії тощо, і закону, як встановленого державою загальнообов'язкового припису, що таким вимогам може не відповідати. У теорії правової держави синонімом права є не закон вза¬галі, а тільки правовий закон — той, що відповідає вимогам права.

(від лат. veto - забороняю) – акт, що призупиняє або не допус¬кає введення в дію рішення яких-небудь органів.

спосіб формування органу державної влади, органу місце¬вого самоврядування або наділення повноваженнями їхньої посадової особи шляхом голосування уповноважених на те осіб і визначення ре¬зультатів такого голосування встановленою більшістю голосів цих осіб за умови, коли на здобуття кожного мандата мають право балотуватися два і більше кандидатів.

спосіб набуття громадянства застосовується у випадку коли усі жителі території, якщо вони не відмовляються це робити, на день утворення нової держави визнаються її громадянами.

гілка державної влади, здійснення якої згідно з теорією поділу влади покладається на систему органів В. в.- сукупність органів державної влади, наділених компетенцією в галузі державного управління та матеріальними, фінансовими, кадровими, інформаційними та іншими ресурсами, необхідними для її реалізації в організаційних і правових формах та із застосуванням методів діяльності.

це спосіб припинення громадянства за волевиявленням громадянина, тобто відмова громадянина від громадянства.

форма взаємозв'язків депутата парламенту, іншо¬го представницького органу зі своїми виборцями, яка характеризується тим, що депутат вважається представником усього народу (територіальної громади), ніхто не може відкликати його або давати обов'язкові накази.

(лат. votum - бажання, воля) – рішення, ухвалене більшістю го¬лосів виборців або членів представницької установи.

у країнах з парламентарними і деякими змішаними формами державного правління висловлене парламентом (нижньою палатою) шляхом голосування несхвалення політичної лінії, законопроекту або певної акції уряду чи окремого міністра.