Порівняльне конститу ...

назва уряду в цілому або його частини у деяких країнах. У країнах з парламентарними формами правління К. очолюється главою уряду, у президентських республіках – главою держави.

(італ. cadenza, від лат. Cado – падаю, припиняюся) - про¬міжок часу, протягом якого виборна особа (орган) здійснює свої повно¬важення.

(нім. Kanzler, від лат. cancellarius – воротар) – назва деяких вищих посадових осіб у ряді країн. В Австрії і ФРН Федеральний К. – глава уряду. У Великобританії К. казначейства – міністр фінансів, Лорд-канцлер – глава Палати Лордів, а також голова Апеляційного суду і вищий юридичний радник уряду. У Швейцарії К. Союзу – керівник секретаріату вищих федеральних органів влади й управління (Союзних Зборів і Союзної Ради).

(лат. quaestor, від quaero – шукаю, розшукую, веду слідство) – посадова особа у парламентах деяких країн. К. обираються з числа депутатів і входять до складу керівного колегіального органу парламенту. В обов'язки К. входять підтримання порядку в залі засідань, в кулуарах, підрахунок голосів при відкритому голосуванні тощо. У Франції К. керують діяльністю адміністративних і фінансових служб парламенту.

(від лат. quorum (praesentia sufficit) – чиєї (присутності до¬статньо)) – кількість членів колегіального органу, присутність яких на його засіданнях необхідна для обговорення та ухвалення рішень.

(лат. competentio, від competo – взаємно прагну; відпо¬відаю, підходжу) – сукупність предметів відання та повноважень органу публічної влади або посадової особи, що визначають його місце в систе¬мі органів державної влади (в системі місцевого самоврядування).

особливий, квазісудовий орган конституційного контролю, що існує у Франції та її колишніх колоніях. Розглядає питання про конституційність того чи іншого закону, адміністративного акту чи іншого заходу за допомогою обговорення доповіді, наданої одним з членів Ради з даного питання («система досьє»). Формується на змішаних засадах: частина членів призначається президентом, частина – головою палат парламенту чи іншими органами.

особливий вид юри¬дичної відповідальності, яка передбачається конституційно-правовими нормами і настає за конституційний делікт (правопорушення). К.-п. в. має політичний і моральний характер. Її формами є: скасування або призупинення дії правового акта; дострокове припинення повноважень, усунення з поста; визнання виборів або результатів референдуму недійс¬ними.

загальнообов'язкове правило по¬ведінки, встановлене або санкціоноване державою з метою охорони та регулювання суспільних відносин, які складають предмет галузі кон¬ституційного права.

відносно самостійний відо¬кремлений комплекс конституційно-правових норм, що регулюють у межах галузі конституційного права певну сферу або групу однорідних суспільних відносин. Виділяють загальні (генеральні), головні та почат¬кові К.-п. і.