Порівняльне конститу ...

(англ. impoundment, від impound – забирати, конфіску¬вати) – у конституційній практиці США відмова президента повністю чи частково витрачати кошти, законодавчо виділені конгресом на передбачені бюджетом цілі, з подальшим використанням їх на власний розсуд.

форма взаємозв'язків депутата парламенту, іншого представницького органу зі своїми виборцями. Обов'язковими елементами І. м. є пов'язаність депутата волею виборців (накази виборців) і можливість відкликання депутата виборцями. Принцип І. м. закріплювався в «радянських» конституціях.

(англ. impeachment, від фр. empeechement – осуд, обвинувачення) – у ряді країн конституційно встановлена процедура притягнення парла¬ментом до відповідальності вищих посадових осіб держави (президента, міністрів, суддів вищих судів та ін.) за порушення ними законів.

(від лат. inauguro - посвячую) – урочиста церемонія вступу на пост глави держави.

(від лат. – одягати, оточувати) –процедура, пов'язана з парлам. способом формування уряду. Передбачена конституціями більшості держав з парлам.-монархіч., парлам.-респ. і змішаною республіканською формами правління. Ґрунтується на спільних діях парламенту і глави держави, хоча характер та послідовність їхніх дій різняться. У багатьох країнах з відповідними формами правління кандидат на посаду глави уряду після його висунення главою д-ви має у встановлений конституцією строк подати парламентові або нижній палаті двопалат. парламенту склад уряду і часто – урядову програму, щоб отримати довіру, тобто санкцію на саме існування уряду. Відповідне рішення парламенту приймається абсолютною більшістю голосів.

(від лат. indemnitas (indemnitatis) - відшкодування збит¬ків) – 1. Звільнення депутата парламенту від юридичної відповідально¬сті за результати голосування або висловлювання в парламенті та його органах під час здійснення повноважень (за винятком відповідальності за образу чи наклеп). 2. Винагоро¬да депутата за його парламентську діяльність, що містить заробітну плату, оплату проїзду і користування засобами зв'язку, утримання апа¬рату тощо.

(від лат. interpellatio – переривання промови, позов, вимога) – звернена до уряду в цілому чи до окремих його членів вимога групи депутатів парламенту дати пояснення з приводу проводжуваної ними загальної політики або з якого-небудь суспільно важливого конкретного питання. І. є особ¬ливим видом депутатського запиту Від звичайного запиту вона відрізняється передусім процедурою внесення і правовими наслідками.