Педагогіка тренерськ ...

План:

 1.Зміст педагогічної діяльності тренера

2. Система спеціальних знань, що необхідна спортсменові

3. Взаємовідносини тренера і спортсмена під час змагальної діяльності

1. Зміст педагогічної діяльності тренера

 Професійна майстерність тренера є синтезом його постійно зростаючих професійних знань та умінь, організаційних здібностей і особистих якостей. А проявляється тренерська майстерність у неодноразовому досягненні спортивної мети найраціональнішим чином, гарантованому знаннями й інтуїцією.

Розглянемо основні складові тренерської майстерності:

Блок професійних знань і навичок включає в себе загальнотеоретичну базову підготовку і спеціальну теоретичну підготовку.

До загальнотеоретичної підготовки відноситься комплекс дисциплін, які формують світоглядний рівень фахівця, включаючи знання з історичних, філософсько-правових, соціальних, медико-біологічних, спортивно-педагогічних галузей.

Спеціальну теоретичну підготовленість забезпечують знання з історії, теорії, методики, організації і педагогіки спорту, глибокі знання систем підготовки спортсменів і умов реалізації спортивного результату. Тренер мусить не лише теоретично засвоїти і постійно поповнювати арсенал своїх теоретичних знань, але й навчатися використовувати їх у конкретних умовах для виконання конкретних завдань, тобто сформувати на теоретичній базі арсенал навичок і умінь. Ґрунтовні знання техніки і тактики обраного виду спорту, методів і засобів розвитку фізичних якостей, у поєднанні з педагогічними і організаторськими навичками характеризують рівень підготовленості тренера.

Організаційні здібності тренера на будь-якому рівні спортивної підготовки є абсолютно необхідним. Тренер є організатором процесу спортивної підготовки і саме через організацію процесу він може проявити свої знання, досвід, навіть інтуїцію. Інакше як через організацію процесу, тобто інакше як через конкретні дії і вчинки тренер не зможе проявити своїх особистих якостей, які, безумовно, сприяють або не сприяють результативності його праці.

До позитивних якостей тренера найчастіше відносять:

- доброту та уважність до учнів, комунікабельність;

- справедливість, чесність;

- принциповість, працьовитість, жертовність;

- професійну талановитість, широкий світогляд тощо.

Шкала цінностей тренерської праці в розумінні самих спортсменів постійно змінюється. Коли на початковому етапі тренувань молоді спортсмени найбільше цінують позитивне ставлення до себе, приємні манери, дотепність наставника, то з часом більшу ціну в очах спортсменів набувають професійні якості тренера, його організаційні здібності, інтелект тощо.

Особливості темпераменту тренера не мають вирішального значення. Звичайно, бажаними є урівноваженість і емоційна стабільність, проте їх відсутність може компенсовуватися іншими важливими рисами характеру і властивостями темпераменту.

Загальними ознаками професіоналізму тренера є:

- володіння спеціальними знаннями про мету, зміст, об'єкт і засоби діяльності;

- володіння спеціальними уміннями здійснювати діяльність на всіх етапах підготовки спортсмена;

- спеціальні властивості особи і риси характеру, що дозволяють здійснювати діяльність і домагатися заданого результату.

Ефективність праці тренера залежить від економічного, соціального, організаційного, наукового, ситуаційного та інших факторів.

Основними критеріями ефективності роботи тренера є:

- рівень спортивних досягнень;

- склад та стан навчальних груп.

Непрямим показником ефективності тренерської праці є також суспільне визнання, але воно може носити суб'єктивний характер і не завжди має об'єктивне підтвердження.

Функціональні обов'язки тренера є дуже широкими. Вони зводяться до вирішення комплексу задач - педагогічних, виховних, організаційно-управлінських, господарських тощо.

На практичному рівні їх можна звести до таких обов'язків:

- комплектація навчальних груп;

- організація тренувального процесу;

- організація підготовки та участі в змаганнях;

- забезпечення комплексності виховання;

- організація матеріально-технічного забезпечення.

Комплектація навчальних груп (команд) є першим і надзвичайно відповідальним етапом у роботі тренера. Від вдалої або невдалої комплектації часто залежить не тільки результативність праці тренера в найближчі роки, але подекуди і вся тренерська кар'єра.

Комплектація навчальних груп має три види: набір, відбір і підбір. Не зважаючи на співзвучність цих слів вони мають різне смислове наповнення.

Набір здійснюється на початковому етапі тренувань і передує тренувальному процесові. Найчастіше він ведеться методом усних (на уроці, шкільних зборах) або письмових (в газеті, на шкільних стендах) оголошень. Його основою характеристикою є добровільність, тобто висловлення в тій чи іншій формі згоди на участь у тренувальному процесі учнів без врахування їхніх здібностей та рівня фізичного розвитку.

Роль тренера при такій формі комплектації є другорядним, додатковим фактором і зводиться до здійснення відповідних формальностей (організація медогляду, оформлення заяв тощо). Отже набір, як форма комплектації, є слушною у випадках, коли передбачуваний спортивний результат є невисоким (шкільна секція, оздоровчий клуб і т.п.).

Відбір — це форма залучення до занять спортом із врахуванням певних передумов: віку, наявності конкретних антропометричних даних, заданого рівня розвитку фізичних якостей і здібностей, рис характеру, націленості на спортивне вдосконалення.

При відборі бажання учня стати членом тренувальної групи має значення при умові його відповідності вказаним параметрам. У таких випадках, крім педагогічного і медичного спостереження за кандидатом, застосовують відповідні тести, методи медико-фізіологічних досліджень. Дуже інформативним є попереднє ознайомлення з медичними картами і характеристиками претендентів на зарахування до групи.

Процес комплектації навчальних груп методом відбору є доволі тривалим. Крім тренерів до нього можуть залучатися фахівці інших спеціальностей (психолог, фізіолог, соціолог). Але затрачений час істотно позначиться на якості укомплектованої групи й на досягненні поставленої мети в спорті.

Підбір є персональною формою комплектації або доукомплектації спортивних команд, особливо з ігрових видів спорту. При підборі першочерговими є два чинники: потреба в комплектації (доукомплектації) команди спортсменами відповідного класу і спортивного амплуа та наявність відповідних кандидатів та організаційно-фінансових можливостей. Підбір, як метод доукомплектації команди, провадиться постійно, або етапно. Переважно він стосується не новачків, а спортсменів достатньо високого рівня підготовки. Підбір може здійснюватися тренером, призначеним спеціально для цієї мети.

Відсів з навчальних груп є явищем природнім і закономірним. Причинами відсіву є:

- втрата інтересу спортсмена до подальшої тренувальної роботи з причин незацікавленості у спортивному зростанні, відсутність перспективи спортивного вдосконалення, неможливість приділяти спортивно-тренувальній роботі достатньо часу і зусиль. Найбільший процент відсіву спостерігається у групах початкової підготовки та на етапі базової підготовки, коли проявляється справжня або мнима безперспективність спортсменів;

- «невписування» окремих атлетів у спортивний колектив через особисті якості або несхвальні вчинки;

- травми, захворювання або переїзд на інше місце проживання спортсмена.

Ініціатором відходу може бути сам спортсмен (найчастіше), тренер або колектив групи (команди).

Наступним завданням тренера є:

- вивчення техніки і тактики обраного виду спорту;

- забезпечення необхідного рівня розвитку рухових якостей, можливостей функціональних систем;

- виховання необхідних моральних та вольових якостей;

- забезпечення необхідного рівня спеціальної психічної підготовленості;

  - набуття теоретичних знань та практичного досвіду, що необхідні для результативної змагальної діяльності;

- комплексне удосконалення різних розділів підготовленості спортсмена;

Наведені завдання визначають основні напрями спортивної підготовки: технічну, тактичну, фізичну психічну, теоретичну та інтегральну. Кожний з цих напрямів має відносно самостійні завдання та зміст.

В    межах технічної підготовки такими завданнями є створення уявлень про техніку виду спорту; формування необхідних вмінь та навичок;

- вдосконалення техніки через коригування її кінематичних, динамічних, ритмічних характеристик; вивчення нових прийомів та елементів техніки, забезпечення її варіативності, адекватності умовам змагальної діяльності та функціональним можливостям спортсмена, стійкості до збиваючих факторів.

Тактична підготовка передбачає вдосконалення найбільш доцільних для конкретного спортсмена тактичних схем, тренування оптимальних варіантів тактики в умовах моделювання змагальних ситуацій та змагального стану спортсмена.

В процесі фізичної підготовки відбувається розвиток рухових якостей (сили, бистрості, витривалості, гнучкості, координаційних здібностей), а також здатність до їх прояву в змагальній діяльності.

Психічна підготовка спрямована на виховання моральних, вольових якостей та розвиток спеціальних психічних функцій, здатності до управління власним психічним станом в умовах тренувальної та змагальної діяльності. Окрема група завдань пов'язана з інтегруванням якостей, вмінь, навичок, знань та досвіду.

Таким чином, в структурі педагогічної діяльності тренера, як і в будь-якій педагогічній діяльності присутні такі складові як навчання (техніці, тактиці, набуття знань), розвиток (рухових та психічних якостей) і виховання особистості спортсмена.

 3. Взаємовідносини тренера і спортсмена під час змагальної діяльності

 Досягнення високих спортивних показників залежить не тільки від відповідного рівня технічної, тактичної, фізичної підготовки, але й від психологічної підготовки спортсменів. Адже емоційні переживання під час змагань відрізняються значним насиченням, швидкістю зміни станів, інтенсивністю протікання процесів. Тому важливу роль у досягненні вагомих спортивних результатів відіграє та атмосфера спільних творчих пошуків між спортсменом та тренером, яка формується на тренуваннях і під час змагань, оскільки ступінь щоденної віддачі фізичних, духовних і моральних сил атлета в значній мірі визначається тією взаємно довірливою формою відносин, яка встановлюється між ним і тренером.

Взаємовідносини тренера і спортсмена під час змагальної діяльності багато в чому відрізняються від тих взаємовідносин, які формуються під час тренувальних занять. Спортивне змагання за своїм характером – складний психологічний процес, де величезну роль відіграють емоції спортсмена і тренера. У спортсмена можуть виникнути панічний стан, невпевненість у своїх можливостях. Він чекає від тренера підтримки, допомоги порадою. Важлива в цьому випадку навіть не стільки словесна стимуляція, скільки сама присутність тренера. Секундування зазвичай здійснюється у двох формах: настанов, що даються перед початком змагання, і порад підказок, що даються у ході змагання. Поради-підказки, що даються тренером в ході змагальної боротьби, теж треба використовувати обережно, оскільки вони також можуть призвести до негативного ефекту. Найчастіше це пов’язано з тим, що підказки не дають спортсмену зосередитися, відволікають його від аналізу змінюючої під час змагання ситуації, заважають самостійно вирішувати змагальні завдання. Систематичне застосування підказок робить спортсмена безпорадним, коли йому доводиться виступати без тренера або коли умови змагань не дозволяють тренеру «суфлірувати».

Практичний досвід роботи спортивних психологів дозволив сформулювати рекомендації, які необхідно враховувати тренерові і спортсмену, будуючи свої взаємини під час змагальної діяльності.

До них відносяться наступні: недоцільно надмірно «роздувати» переваги суперника, не можна дратуватися з приводу будь-яких порушень в техніці або незвичайності її поведінки. Якщо є необхідність дати спортсменові які-небудь вказівки щодо його дій чи поведінки, то фрази повинні бути короткими і зрозумілими. У моменти розгубленості, невпевненості спортсмена жорсткий, авторитетний наказ виконувати певну дію може виявитися цілком виправданим, якщо він відданий в манері, яка не залишає ніяких сумнівів у правильності та необхідності саме цих, а не якихось інших дій. Оцінювати дію спортсмена необхідно спокійним тоном. Краще, якщо серед оцінок будуть переважати позитивні. Спортсмену, що закінчив виступ невдало, потрібно приділити особливу увагу. Не можна виражати розчарувань з приводу його результату, підкреслюючи безперспективність спортивного майбутнього. Отже, у ході змагальної діяльності тренер повинен безперервно, твердо і гнучко управляти поведінкою спортсменів. Він зобов’язаний проявляти почуття міри у своїх вказівках, не дратуватися, знайти потрібну форму спілкування. Глибоке знання індивідуальних особливостей своїх учнів допомагає йому когось з учнів налаштувати на перемогу, а деяких заспокоїти, відвернути від негативних думок. Таким чином, вищезазначене дозволяє зробити висновок про те, що тренер повинен збирати рекомендації, і ще краще, формувати їх для себе, нескінченно уточнюючи і доповнюючи їх протягом усієї своєї професійної діяльності.

 Контрольні запитання:

1. Назвіть основні складові тренерської майстерності

2. Перелічите, що відносять до позитивних якостей тренера

3. Перелічите загальні ознаки професіоналізму тренера

4. Назвіть основні критерії ефективності роботи тренера

5. Перелічите функціональні обов'язки тренера

6. Що таке тактична підготовка, психічна підготовка

 Рекомендована література

1. Петровська Т.В. Майстерність спортивного педагога: навч.посіб. / Т.В. Петровська. – К.: НУФВСУ, вид-во «Олімп. л-ра», 2015. – 184 с.

2. Воронова В.І. Психологія спорту: Навчальний посібник. / В.І.Воронова. – К.: Олімпійська література, 2007. – 298 с.

3. Деркач А.А. Педагогическое мастерство тренера / Предисл. Н.В.Кузьминой, А.Ц.Пуни, А.В.Тарасова / А.А. Деркач, А.А. Исаев. – М.: Физкультура и спорт, 1981. – 375 с.

4. Жмарев Н.В. Управленческая и организаторская робота тренера / Н.В. Жмарев. – К.:Здорове, 1986. – 128с.

5. Основи педагогічної майстерності: навчально-методичний посібник / Е.І. Федорчук, Т.І. Конькова, В.О. Заремба; За заг. ред. Е.І. Федорчук. – Кам’янець-Подільський: видавець Зволейко Д.Г. 2008. – 272 с.

6. Мулик Вячеслав. Сучасні вимоги до рівня підготовленості тренера // Теорія і методика фізичного виховання і спорту / Вячеслав Мулик. – 2002 – №4 – С. 11-15.

7. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.; За ред. І.А. Зязюна. – 2-ге вид. допов. і переробл. – К.: Вища пік., 2004. – 422 с.