Ландшафтна екологія ...

Загальні форми стійкості екосистем. Інертність, відновлюваність, пластичність геосистем. Кількісні показники стійкості геосистем. Поняття «відмови геосистем». Показники інертності. Показники відновлюваності і пластичності. Основні методи оцінювання стійкості екосистем. Екологічні ризики та їх оцінка. Картографування і типологія геосистем за їх стійкістю.

Питання які вивчаються самостійно:

1. Загальні форми стійкості екосистем.

2. Екологічні ризики та їх оцінка.

1. Можна виділити три загальні форми стійкості геосистем (М.Д. Гродзинський, 1983):

-інертність - здатність геосистеми при дії фактора f не виходити із заданої області станів z₀ протягом інтервалу часу ∆t;

-відновлюваність - здатність геосистеми повертатися за час ∆t до області станів z₀  після виходу з неї під впливом фактора f;

-пластичність -  наявність у геосистемі кількох областей станів z₀  в рамках інваріанта Z та її здатність переходити при дії фактора f з однієї такої області до інших, не залишаючи завдяки цьому інваріантної області протягом часу ∆t.

Комплекс показників стійкості грунтується на понятті відмови геосистеми. Під нею розуміють подію, що полягає у виході геосистеми з заданої області станів. Відповідно до змінної, що вийшла за межі діапазону своїх нормальних або допустимих значень, виділяються різні види відмов, наприклад,

-«галоморфізація геосистеми» (якщо вміст солей перевищить токсичні межі),

- «гідроморфізація геосистем» (якщо рівень ґрунтових вод піднявся вище критичної глибини його залягання),

«дегуміфікація грунту» (якщо вміст гумусу стане меншим деякого встановленого значення) тощо

2. Під ризиком здебільшого розуміють ймовірність виникнення в геосистемах вкрай небажаних змін, особливо пов'язаних із загрозою для здоров'я людини. Як екологічні ризики розглядаються небезпека різко токсичного забруднення екосистем та їх окремих середовищ, вимирання окремих видів тварин, рослин, опустинення, дегуміфікація, засолення грунтів, стихійні лиха тощо. Добре видно, що екологічний ризик у такому розумінні збігається з поняттям відмови геосистеми і всі методи визначення ймовірності її виникнення є водночас і методами оцінювання ризику.

Більш глибокий аналіз екологічного ризику передбачає не тільки визначення можливості (ймовірності) його виникнення, а й оцінку втрат, які можуть бути з ним пов'язані. Дійсно, такі види відмови геосистеми, як осолонцювання нижніх горизонтів грунту та усього його гумусового горизонту, можуть мати однакові ймовірності виникнення, проте вони розрізняються за ступенем зміни структури геосистеми, що виникають через ці відмови. Різні й їх економічні наслідки: першої відмови - зниження врожайності здебільшого малосуттєве, другої - геосистема повністю втрачає свій агропотенціал.

Оцінка екологічного ризику, крім визначення ймовірності події, яка вважається ризикованою (тобто ймовірності відмови геосистеми), передбачає ще чотири складові:

-природно-ландшафтну (як ступінь зміненості геосистеми внаслідок відмови);

-соціоекономічну (як розмір економічних втрат, спричинених відмовою);

-антропоцентричну (як рівень загрози для здоров'я та самопочуття людини);

-естетичну (як втрату естетичної привабливості ландшафту).

Питання для самоконтролю:

1. Загальні форми стійкості екосистем.
2.  Інертність, відновлюваність, пластичність геосистем.
3.  Кількісні показники стійкості геосистем.
4. Поняття «відмови геосистем».
5. Показники інертності.
6. Показники відновлюваності і пластичності.
7. Основні методи оцінювання стійкості екосистем.
8. Екологічні ризики та їх оцінка.
9. Картографування і типологія геосистем за їх стійкістю.