Управління працею на ...

А

 Атестація робочих місць — система виявлення й використання резервів підвищення продуктивності праці, здійснювана на основі комплексної оцінки кожного робочого місця на його відповідність нормативним вимогам і передовому досвіду.

Б

Баланс робочого часу — система показників, що характеризують розподіл і використання ресурсів робочого часу по видах витрат.

В

Внутрішня мотивація - мотивація, зв'язана не із зовнішніми обставинами, а із самим утримуванням діяльності.

Використання людських (трудових) ресурсів - вид діяльності, спрямований на: підвищення рівня зайнятості працездатного населення; розподіл працівників по галузях і сферам національної економіки; ефективність використання працівників у сфері матеріального проведення й у невиробничій сфері.

Вимір продуктивності праці — кількісна оцінка ефективності витрат праці з використанням в основному дві показників: вироблення продукції в одиницю часу (В) або витрат праці (часу) на проведення одиниці продукції, тобто трудомісткість (Т).

Винагорода за працю — виплачується, як правило, у грошовій формі відповідно до кількості і якістю праці працівника, його трудовим внеском і результатами роботи.

Виробіток — кількість зробленої продукції в одиницю часу.

Г

Генеральна угода — інструмент колективно-договірного регулювання трудових відносин, що визначає погоджені позиції сторін по основних принципах проведення соціально - економічної політики в майбутній період їх спільних дій по її реалізації.

Д

Договірне (колективно-договірне) регулювання — форма реалізації соціального партнерства в сфері праці, що припускає проведення переговорів і висновок трудових угод на різних рівнях керування.

Е

Економічно активне населення — особи, зайняті в економіці, у виробництві товарів і послуг, а також безробітні, що активно шукають роботу.

Економічна ефективність - результат виробничої діяльності, що виражається у вигляді співвідношення між підсумками господарської діяльності й витратами ресурсів.

Ефективність організації - співвідношення результатів діяльності й витрачених на їхнє досягнення трудових і матеріальних ресурсів.

Ефективність по Парето (англ. Pareto efficiency) - рівень організації економіки, при якій: уже неможливо здійснити які-небудь зміни на користь одного особи або групи осіб, не погіршивши положення іншої особи або групи осіб; вхідні ресурси використовуються найбільше ефективно (ефективність виробництва), а результат забезпечує максимально можливу корисність для споживачів (ефективність розподілу ресурсів).

Ефективність виробництва - відношення між витратами обмежених ресурсів і зробленим у результаті їх використання обсягом товарів або послуг.

Ефективність праці - характеристика використання трудових ресурсів; виміряється як відношення результату до витрат живої праці у всіх сферах діяльності. Основними показниками ефективності праці служать показники продуктивності праці.

Ефективність праці персоналу управління - економічний показник, що характеризує результативність трудової діяльності через порівняння витрат і результатів праці персоналу керування.

З

Заробітна плата як форма вартості робочої чинності — основна частка фонду життєвих коштів працівників, частина доходу підприємства, що розподіляється між працівниками відповідно до кількості і якістю витраченого ними праці й залежна від кінцевих результатів роботи трудового колективу.

Захист соціальний — сукупність закріплених економічних, правових і соціальних гарантій, що забезпечують кожному члену суспільства дотримання найважливіших соціальних прав, а також право на гідна людину рівень життя, необхідний для нормального відтворення й розвитку особистості.

Змістовні теорії мотивації - теорії мотивації, що базуються на ідентифікації потреб, які змушують людей діяти так, а не інакше: теорія потреб А.Маслоу, дво-факторна теорія Ф. Херцберга й ін.

Зовнішня мотивація - мотивація, не пов'язана зі змістом певної діяльності, але обумовлена зовнішніми стосовно суб'єкта обставинами.

І

Індекс розвитку людського потенціалу — середньоарифметичне трьох індексів: очікуваної тривалості життя, рівня освіти й ВВП на душу населення в паритетах купівельної здатності.

Індивідуальне регулювання трудових відносин — форма угоди між роботодавцями й найманим робітником на основі висновку індивідуального трудового договору (контракту).

К

Кваліфікація — набір необхідних для виконання роботи навичок, знань і досвіду.

Кількість праці — характеристика сукупності витрат мускульної й нервово-емоційної енергії працівника в процесі його трудової діяльності.

Колективний договір — угода, що укладається профспілковим комітетом від імені трудового колективу з адміністрацією в особі керівника підприємства (об'єднання) після обговорення й схвалення його проекту на загальних зборах (конференції) трудового колективу, яке уповноважує профком підписати колективний договір.

Корпорація - форма організації підприємницької діяльності, що передбачає пайову власність учасників, самостійний юридичний статус і зосередження функцій керування в руках професійних керуючих (менеджерів), що працюють по найманню. Розрізняють державні й приватні корпорації.

М

Методи нормування праці — способи дослідження й проектування трудового процесу для встановлення норм витрат праці.

Мотивація - динамічний процес фізіологічного й психологічного керування поведінкою людину, що визначає його спрямованість, організованість, активність і стабільність.

Мотивація трудової діяльності - сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, що спонукують людину до трудової діяльності, що й надають цієї діяльності спрямованість, орієнтовану на досягнення певних цілей.

Н

Наукова організація праці (НОТ) — організація праці, заснована на досягненнях науки й передовому виробничому досвіді. НОТ застосовується як кошт підвищення продуктивності праці, ефективності проведення з метою підвищення рівня життя народу.

Норма часу — мінімальні витрати часу на одиницю роботи, обумовлені для одного або групи працівників відповідної до кваліфікації в даних організаційно-технічних умовах.

 Норма виробітку — максимальний обсяг роботи (кількість одиниці продукції), яку працівник або група працівників відповідної до кваліфікації зобов'язано виконати в одиницю робочого часу в певних організаційно-технічних умовах.

Норма обслуговування — кількість зроблених об'єктів (одиниць устаткування, робочих місць і т.д.), які працівник або група працівників відповідної до кваліфікації зобов'язано обслуговувати в одиницю робочого часу в певних організаційно-технічних умовах.

О

Організація заробітної плати — організаційний механізм, що забезпечує облік кількості праці, витраченого працівниками.

Охорона праці й техніка безпеки — комплекс заходів щодо забезпечення безпеки на проведенні, запобіганню працівників від різного роду травм і шкідливих впливів, пов'язаних з несприятливими умовами праці, по усуненню причин, що викликають ці явища, поліпшенню й оздоровленню умов праці.

П

Персонал управління - персонал організації, що здійснює безпосереднє керівництво керованим об'єктом, вироблення необхідних рішень і підготовку інформації.

Планування людських (трудових) ресурсів - функція керування трудовими ресурсами, що укладається у визначенні потреби в людях працездатного віку і їх здатностей до трудової діяльності. Планування трудових ресурсів має імовірнісний характер і залежить: від рівня попиту та пропозиції робочої чинності в конкретному регіоні; від рівня зайнятості; від організації процесу працевлаштування населення й інших факторів.

Праця — процес свідомої доцільної діяльності людей, за допомогою якої вони видозмінюють предмети природи й пристосовують їх для задоволення своїх потреб. Процес праці містить у собі три основні фактори: доцільну діяльність людину; предмет, на який спрямована праця; кошту праці, за допомогою яких людина впливає на предмет праці.

Продуктивність праці - показник ефективності використання ресурсів праці (трудового фактору), яка виміряється: або кількістю продукції в натуральному або грошовому вираженні, зробленим одним працівником за певний, фіксований час (година, день, місяць, рік); або кількістю часу, затрачуваним на проведення одиниці товарної продукції.

Процесуальні теорії мотивації - теорії мотивації, що виходять із поведінки людей з обліком їх сприйняття й пізнання.  Процесуальні теорії виходять із того, що індивіди оцінюють різні види поведінки через отримані результати, які можна виміряти.  До процесуальних теорій мотивації ставляться: теорія очікувань, теорія справедливості, модель мотивації Портера - Лоулера й ін.

Р

 Рівень безробіття — виражена у відсотках частка безробітних у складі економічно активного населення.

Рівень життя — розвиток і ступінь задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб громадян.

Робоча сила — сукупність фізичних і духовних здатностей, якими має людей і які використовуються їм у процесі праці при створенні товарів або наданні послуг.

Робоче місце — оснащена необхідними засобами просторова зона, закріплена за одним робітником або групою робітників для виконання певних робіт.

Ринок праці — система економічних відносин із приводу купівлі, продажу й використання робочої чинності (відтворення, функціонування, соціального захисту) на різних рівнях господарювання.

С

Система управління - сукупність ланок, що здійснюють керування, і зв'язків між ними.

Соціальний захист — функції держави, що забезпечують дотримання прав і гарантій людини в області підвищення рівня життя. Основні напрямки соціального захисту: регулювання відносин наймання й політики зайнятості, гарантії мінімальних доходів, індексація доходів у зв'язку з ростом цін, форми контролю над цінами, обов'язкове соціальне страхування працюючих, соціальне забезпечення непрацездатних, безкоштовне загальне й професійної освіта, державна охорона здоров'я громадян, соціальна допомога у важкій життєвій ситуації і т.д.

Соціальне партнерство — форма співробітництва найманих робітників (їх союзів) з роботодавцями (їх об'єднаннями).

Соціальний результат удосконалювання управління людськими ресурсами: зміна кількості робочих місць у регіоні; поліпшення житлових і культурно-побутових умов працівників; зміна умов праці працівників; зміна структури виробничого персоналу; зміна рівня здоров'я працівників і населення; економія вільного часу населення.

Т

Тарифна система — сукупність нормативів, за допомогою яких здійснюється регулювання розмірів заробітної плати працівників залежно від складності робіт, рівня кваліфікації працівників, інтенсивності праці й умов його здійснення, значимості сфер додатка праці, природно-кліматичних умов місця розташування підприємств (організацій, установ, фірм). Тарифна система включає тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників (єдиний, галузеві), кваліфікаційний довідник посад керівників, фахівців і інших службовців, тарифні сітки, тарифні ставки, посадові оклади, доплати й надбавки тарифного характеру.

Теорія мотивації - система наукових досліджень причин, що спонукують людину до трудової діяльності. Розрізняють змістовні й процесуальні теорії мотивації.

Територіальна тарифна угода — інструмент колективно-договірного регулювання заробітної плати, що визначає погоджені позиції територіальних об'єднань профспілок, роботодавців і органів влади, і спільні дії по їхній реалізації.

Трудові ресурси - частина населення країни, що володіє фізичним розвитком, розумовими здатностями й знаннями, необхідними для роботи.

Трудові функції - утримування об'єктивних факторів праці, як відбиття необхідного від людини досвіду, необхідного для їхнього виконання. Трудові функції визначаються умовами праці й предметом праці.

У

Управління (керування): як апарат - сукупність структур і людей, що забезпечують використання й координацію всіх ресурсів соціальних систем для досягнення їх цілей; як мистецтво - здатність ефективно застосовувати дані науки керування в конкретній ситуації; як наука - система впорядкованих знань у вигляді концепцій, теорій, принципів, способів і форм керування; як процес - сукупність управлінських дій, які забезпечують досягнення поставлених цілей шляхом перетворення ресурсів на "вході" у продукцію на "виході"; як функція - цілеспрямований інформаційний вплив на людей і економічні об'єкти, здійснюване з метою направити їхньої дії й одержати бажані результати.

Управлінська праця - вид трудової діяльності по виконанню функцій управління в організації. Призначенням управлінської праці є забезпечення цілеспрямованої й скоординованої діяльності трудового колективу за рішенням вартих перед ним завдань. Об'єктом управлінської праці є сфера додатка управлінської праці: територія, організація, структурний підрозділ і т.д. Предметом управлінської праці є інформація про стан об'єкта керування й про необхідні зміни в його функціонуванні й розвитку. Засобом управлінської праці є організаційна й обчислювальна техніка. Результатом управлінської праці є управлінський розв'язок.

Управління людськими (трудовими) ресурсами - цілеспрямована діяльність державних органів усіх галузей влади, спрямована на визначення загальної стратегії відносно трудових ресурсів.

Умови праці — сукупність елементів виробничого середовища, які впливають на стан здоров'я працівника в процесі праці, його відношення до праці й результати виробничої діяльності.

 

Ф

Форми й системи оплати праці — елементи організації заробітної плати, за допомогою яких реалізується тарифна система й здійснюється зв'язок заробітної плати з результатами праці.

Я

Якість праці — характеристика конкретної праці, що відображає ступінь його складності, напруженості (інтенсивності), умови й значимості для розвитку економіки.