Методологія дослідже ...

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Абака - верхня плита капітелі колони класичних ордерів, підкладка під архітрав.

Абстрактний експресіонізм - рух в абстрактному мистецтві, що акцентує увагу на процесі живопису, властивостях самого процесу малювання і взаємодії художника, фарби і полотна.

Абстракціонізм (абстрактне мистецтво) – напрямок в мистецтві ХХ ст., послідовники якого вибудовують свої твори виключно із формальних елементів: лінія, кольорова пляма, відхилена конфігурація.

Авангардизм - узагальнена назва художніх напрямів європейського мистецтва 1905—1930-х рр. (фовізм, кубізм, абстракціонізм, експресіонізм, дадаїзм, сюрреалізм, футуризм) і повоєнного часу (неоавангардизм). Для всіх напрямів авангардизму характерне прагнення до експерименту й переосмислювання значення форми і змісту та завдань мистецтва.

Академізм - в образотворчому мистецтві напрям, що склався в художніх академіях 16—19 ст. Він наслідував формальні риси мистецтва античної й ренесансної епох, відображав умовні ідеалізовані образи.

Акант - стилізоване декоративне зображення зубчатих листків рослини аканту.

Акварель (франц. аquarelle від лат. aqua – вода) – фарби, де фарбуючий пігмент зв’язується рослинним клеєм, медом, гліцерином. Вони легко розводяться у воді, тому основні якості акварельного живопису – прозорість фарб, через які просвічуються тон і фактура основи (частіше за все паперу, шовку), чистота кольору.

Акведук — споруда для подачі води до населених пунктів або зрошувальних полів з більш високого місця, у вузькому сенсі — міст чи естакада з водоводом (трубою чи каналом) для переведення трубопроводів або каналів через балки, річки та дороги.

Акрополь — височинна частина давньогрецького міста.

Ампір (від франц. empire - імперія) художній стиль в архітектурі й прикладному мистецтві пізнього класицизму, що виник у Франції за часів наполеонівської імперії на початку ХІХ ст. Орієнтований на древньоримські та древньоєгипетські форми.

Аналітичний кубізм – етап розвитку кубізму (1909-1912 рр.), коли предмети або особи поділяються на геометричні форми (зазвичай велике число маленьких, переважно тих же трикутників); межі і обриси предметів/осіб розмиті і нечіткі

Анімалістичний жанр (від лат. animal – тварина) – зображення тварин в живопису, скульптурі і графіці.

Антаблемент - основний елемент класичної архітектурної споруди – горизонтальна частина, що спирається на колони; складається з архітрава, фриза і карнизу.

Архаїка - ранній етап в розвитку мистецтва. Термін архаїка звичайно вживається щодо мистецтва Стародавнього Єгипту та Греції.

Архаїчна посмішка — особливий тип усмішки, що використовувався скульпторами грецької архаїки, особливо у другій чверті VI ст. до н. е., можливо, для того, щоб продемонструвати, що предмет зображення — живий.

Архітектурний ордер - конструктивна система, що виросла на основі доведеної до вищого ступеня досконалості стійко-балкової конструкції.

Архітрав - головна балка, що перекриває пройму між колонами; в архітектурному ордері — нижня частина антаблемента.

Аттик — стінка, що міститься над карнизом і завершує споруду, значно вища за парапет.

База — основа, підніжжя колони.

Балюстрада – огорожа з балясин (маленьких фігурних колонок), укріплених на цоколі та з’єднаних по верху горизонтальною балкою. Нею увінчувалися споруди, огороджувалися тераси, балкони, сходи.

Барельєф (від франц. bas relief) – низький рельєф, де випукле зображення виступає над площиною фону не більше, ніж на половину свого об’єму.

Бароко – художній стиль, що отримав розповсюдження наприкінці XVI – середині XVII ст. в країнах Європи. Характеризується декоративною пишністю, динамічними складними формами, мальовничістю живописністю.

Батальний жанр - жанр образотворчого мистецтва, присвячений темам війни, а також різновид історич­ного жанру.

Батик - техніка ручного розпису тканини. Полягає у нанесенні на тканину малюнка непроникливою для фарби сумішшю — резервом (при «гарячому» батику — розігрітим воском, при «холодному» — сумішшю з клеєм на гумовій основі) з наступним пофарбуванням тканини.

Бідермаєр - напрям у німецькому та австрійському мистецтві 30—40-х рр. ХІХ ст., вважається перехідним періодом між класицизмом і романтизмом.

Боді-арт (від англ. — тіло і мистецтво) — напрям усередині концептуального мистецтва, яке виникло в Західній Європі та США на межі 1960—1970-х рр. В боді-арт розмальовується жива модель.

Болонська школа - одна з шкіл італійського живопису 14—18 ст., художники якої, йдучи за високими зразками мистецтва Відродження, створювали картини й фрески на релігійні та міфологічні теми для палаців і церков.

Бюст - скульптурне зображення голови і верхньої частини тіла людини.

Ванітас - жанр живопису епохи бароко, алегоричний натюрморт, композиційним центром якого традиційно є людський череп.

Ведута (італ. veduta, «вид, виднокол») — жанр європейського живопису доби Ренесансу, що являє собою картину, малюнок або гравюру із зображенням міського пейзажу.

Веризм (від італ. vero — правдивий) — течія в італійському мистецтві, яка виникла наприкінці XIX ст. Веризму притамані риси критичного реалізму та натуралізму, перебільшення ролі фізіологічних чинників.

Вернісаж (від франц. vernissage – лакування) – урочисте відкриття художньої виставки.

Вітраж (від франц. vitrage від лат. vitrum - скло) – орнаментальна або сюжетна декоративна композиція (у вікні, дверях, у вигляді самостійного панно) зі скла або іншого матеріалу, що пропускає вітло.

Волюта (від латин. — сувій, спіраль) — скульптурна оздоба у вигляді спірально скрученого завитка.

Горельєф - різновид випуклого рельєфу; скульптурний твір, у якому зображення виступає над пло­щиною фону більш ніж на половину свого об'єму.

Гравюра (від франц. gravure) – вид графіки, де зображення є друкованим відтиском рельєфного малюнку, нанесеного на дошку гравером. Відтиски з таких дощок також називають гравюрою.

Граттаж - спосіб виконання малюнка шляхом процарапуванії пером або гострим інструментом паперу або картону, залитих тушшю.

Графіка (від грец. — пишу, малюю) — один із видів образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний переважно на папері олівцем, пером, пензлем, вуглем.

Гризайль (від франц. — сірий) — декоративий живопис, ви­конаний відтінками одного кольору, звичайно сірого; іноді імітує скульптурний рельєф.

Гуаш (фр. Gouache, італ. guazzo — водяна фарба) — різновид водорозчинних фарб. На відміну від акварелі — непрозорі через домішки крейди, свинцевих білил чи каоліну. Це досить щільні, але недостатньо міцні фарби, і при нанесенні товстим шаром осипаються, не мають блиску.

Дадаїзм (від франц. dada – конячка, dadaisme – дитяче бурмотіння) – авангардистський напрям у західноєвропейській культурі, переважно у французькому і німецькому мистецтві (1916 – 1922 рр.). Дадаїзм залучував до творчого процесу предмети з позахудожньої сфери діяльності. Він послужив одним із джерел поп-арту.

Декоративно-ужиткове мистецтво – вид пластичного мистецтва, тісно пов’язаного з побутом народу, в якому застосовуються народні традиції. Художні засоби підпорядковані практичному призначенню предмета і зумовлені особливостями матеріалу і техніки.

Дивізіонізм - накладання різних барв з таким розрахунком, щоб з певної відстані барви сприймалися злитими в певний колір.

Дученто (іт. duecento — двісті) - італійська назва XIII століття, яка в історії культури і мистецтва використовується для позначення певного періоду в розвитку італійського мистецтва Відродження, початок Проторенесансу.

Еекслібрис (латин., букв. — із книг) — у художньому оформленні книжки графічна композиція невеликих розмірів із позначенням імені власника книжки, віддрукована у вигляді ярлика та призначена для наклеювання на зворотний бік обкладинки.

Експресіонізм (від франц. expressionisme від expression – вираження, виразність) – напрямок у європейському мистецтві та літературі першої третини ХХ ст. Для нього характерне тяжіння до ірраціонального, загострена емоційність, фантастичний гротеск.

Емаль – матеріал, що застосовується у декоративно-ужитковому мистецтві, легкоплавний склад, котрим покривають поверхню, головним чином, металевих виробів.

Енкаустика - техніка малювання, в якій сполучною речовиною для фарб є віск.

Жанр (від франц. genre – рід, вид) - поняття узагальнює риси, притаманні групі творів якої епохи, нації або світового мистецтва в цілому. Наприклад, побутовий жанр, історичний, батальний.

Жанровий живопис – живописні твори, в яких відтворюються сцени повсякденного життя.

Живопис – вид образотворчого мистецтва, твори якого створюються фарбами, нанесеними на будь-яку поверхню. Тема і сюжет твору живопису втілюються за допомогою композиції, малюнку і кольору (колориту). За технікою виконання живопис розділяється на масляну, темперну, фрескову, воскову, мозаїчну, вітражну, акварельну, гуашеву, пастельну. За жанрами розрізняють живопис станковий, монументальний, декоративний, театрально-декоративний, мініатюрний.

Золотий перетин – принцип зображення предмета в архітектурі, скульптурі і живопису, що полягає у встановленні найбільш гармонійних пропорцій. У пошуках гармонії художники іноді інтуїтивно слідували цьому принципу, тим чи іншим чином наближаючись до ідеальних співвідношення, але теоретично принцип золотого перетину було сформульовано в епоху Відродження.

Імпресіонізм (від франц. impression – враження) – напрямок у мистецтві останньої третини ХІХ – початку ХХ ст. Найповніше вираження отримав у французькому живопису. Художники-імпресіоністи прагнули зберегти силу і свіжість першого враження, що дозволяє відтворити у живописному творі неповторно характерні риси.

Історичний жанр — галузь мистецтва, присвячена зображенню конкретних історичних подій суспільного життя минулого та сучасного, а також діяльності історичних осіб.

Капітель (від латин. — головка) — в архітектурі верхня частина колони, пілястри або стовпа, що розміщена між стовбуром опори та антаблементом.

Капріччо – жанр пейзажного живопису. На картинах цього жанру зображувалися архітектурні фантазії, в основному руїни вигаданих античних споруд.

Караваджизм - різновид стилю бароко у 17 столітті в мистецтві Західної Європи. У караваджизма характерний інтерес до точної передачі особливостей натури, підкреслений реалізм у зображенні предметів.

Каріатида — статуя одягненої жінки, введена у вжиток давньогрецькими архітекторами для підтримки антаблемента, та інших несучих функцій

Кватроченто (італ. quattrocento, «чотириста», скорочено від mille quattrocento - «тисяча чотириста») - загальноприйняте позначення епохи італійського мистецтва XV століття, що співвідноситься з періодом раннього італійського Відродження.

Квіллінг - мистецтво виготовлення плоских або об'ємних композицій зі скручених у спіралі смужок паперу.

Кінетичне мистецтво, кінетизм — напрям сучасного модернізму що використовує т. з. мобілі (пристрої, які приводяться в рух вітром, водою, електрикою, силами магнетизму тощо).

Класицизм (від лат. classicus – зразковий ) – напрям у європейському мистецтві та літературі XVII – початку ХІХ ст., художній стиль і відповідна йому естетична теорія, що зверталися до античної спадщини як що норми та ідеального зразку.

Колаж (від франц. collage - наклеювання) – прийом в образотворчому мистецтві, що полягає у наклеюванні на будь-яку основу матеріалів, які відрізняються від неї кольром і фактурою.

Колона - — архітектурно оброблена вертикальна опора, як правило, кругла в перерізі. Елемент тримальної конструкції споруд та архітектурних ордерів.

Кракелюр (фр. craquelé - потрісканий, італ. crettatura) — тріщинки які з часом утворюються на витворах мистецтва, переважно в олійному живописі, а також на кераміці.

Кругла скульптура - це тривимірний об'ємний витвір, що зумовлює необхідність дотримання реальних пропорцій зображуваного і містить такі різновиди: статую, групу статуй, бюст тощо. Кругла скульптура передбачає огляд з різних кутів зору.

Ксилографія (від грец. — зрубане дерево і пишу, малюю) — гравюра на дереві, основний технічний різновид випуклої стародавньої гравюри.

Кубізм (від франц. kubisme від cube – куб) – авангардистська течія в образотворчому мистецтві першої чверті ХХ ст. Головна увага художників цього напряму приділялася формальним експериментам – конструювання об’ємних форм на площині, розчленування складних форм на прості, виявлення простих геометричних форм.

Кьяроскуро (італ. chiaroscuro, буквально - світлотінь) - вид графічного мистецтва, кольорова ксилографія; створення кількох друкованих форм (для кожного кольору - окрема дошка), з яких послідовно проводиться друк.

Ландшафтне мистецтво - об'ємно-просторова організація території, об'єднання природних, будівельних і архітектурних компонентів у цілісну композицію, що несе певний художній образ.

Леонардески (італ. мн.ч. leonardeschi, од. ч. leonardesco) - ломбардські художники епохи Відродження, чий стиль відчув сильний вплив манери Леонардо да Вінчі міланського періоду.

Лесування – художній прийом у живопису, де використовується прозорість фарб. Лесування застосовують для надання кольору нових відтінків, інколи для створення нового кольору, для посилення його інтенсивності. Тонкі прозорі або напівпрозорі шари фарб, що наносяться на вже сухий шар, значно збагачують колорит.

Майоліка – вид кераміки, вироби з кольорової пористої обпеченої глини, покрите глазур’ю.

Мак'яйолі ( італ. Macchiaioli) - назва творчого товариства художників з міста Флоренція, що працювали в період 1855 - 1880 рр. в Італії.

Маньєризм (від італ. manierismo від maniera – стиль) – напрямок у західноєвропейському мистецтві XVI ст., що відобразив кризу гуманістичних ідей Відродження.

Марини (італ., від латин. — морський) — твір пейзажного живопису, присвячений зображенню моря.

Маскарон (фр. mascaron, італ. mascherone) — вид скульптурної прикраси (барельєф або горельєф) у формі голови людини, тварини чи фантастичної істоти.

Мінімалізм (від лат. minimum — найменше) — напрямок у ряді мистецтв, що виходить з мінімальної трансформації використовуваних у процесі творчості матеріалів, простоти й однаковості форм, монохромності, творчого самообмеження художника.

Модернізм – загальна назва напрямків мистецтва і літератури початку ХХ ст. (кубізм, дадаїзм, сюрреалізм, футуризм, експресіонізм, абстрактне мистецтво та ін.), які характеризуються розривом з минулими традиціями, спирання на умовність стилю і пошуком нових естетичних принципів.

Мозаїка (від грец. — святилище муз) — особливий технічний різновид монументального живопису, при якому зображення створюється зі шматочків смальти, природного кольорового каміння, керамічних плиток, які щільно припасовані один до одного і закріплені цементом або спеціальною мастикою безпосередньо на стіні чи площині, яку декорують.

Натуралізм - напрямок у мистецтві, що прагнув до об’єктивно точного відтворення видимої реальності

Натюрморт (від франц. nature morte – мертва природа) – жанр образотворчого мистецтва, присвячений зображенню неживих предметів (квітів, фруктів, атрибутів будь-якої діяльності), композиційно організованих в єдину групу.

Неокласицизм (від грец. — молодий, новий і класицизм) — напрям у мистецтві другої половини 19 — початку 20 ст., мета якого — відродження «чистого стилю» та дотримання класичних традицій. Для неокласицизму характерна стилізація форм античного мистецтва, італійського Відродження та класицизму.

Ню - художній жанр в скульптурі, живопису, фотографії та кінематографі, що зображає оголене людське тіло чи якісь його частини та їх інтерпретації.

Олійний живопис — різновид художньої техніки з використанням фарб на органічній олії, яка здатна добре сохнути і утворювати тривалі плівки на поверхні.

Оп-арт (від англ. op art (optical art)) або оптичне мистецтво - стиль сучасного мистецтва, який широко використовує оптичні ілюзії. Митці оп-арту досягають створення ілюзій руху або мерехтіння нерухомих об'єктів через зображення періодичних структур і влучне використання кольорів та форм.

Офорт (від франц. eue-forte – азотна кислота) – вид гравюри. Малюнок здійснювався спеціальною голкою на шарі кислотно-опірного лаку, що покривав металічну пластину. «Видряпані» місця протравлюються кислотою, а отримане заглиблене зображення заповнюється фарбою і відбивається на папір.

Пастель (франц.) — м'який кольоровий олівець (без оправи), виготовлений із спресованих, стертих у порошок фарб з домішками скріплювальних розбілювальних речовин (клею, крейди та ін.); фарби наносяться на папір і картон.

Пастораль (від лат. pastoralis — пастуший) — жанр у літературі, театрі, музиці і балеті, сюжет яких пов'язаний з ідеалізованим зображенням сільського життя, відтворенням підкреслено простих, наївних переживань на лоні природи. Був популярний в 17—18 столітті в Італії та Франції.

Пейзаж (від франц. — країна, місцевість) — жанр образотворчого мистецтва, присвячений зображенню природи, міст, архітектурних комплексів тощо.

Передвижники — учасники «Товариства пересувних художніх виставок», об'єднання художників-реалістів, що виникло в 1870 р.

Периптер — тип давньогрецького храму. Це прямокутна в плані будівля, з чотирьох сторін обрамлена колонадою, відстань від якої до стін наоса дорівнює одному інтерколумнію.

Перистиль — прямокутний двір або сад, площа, зала, оточені з чотирьох сторін критою колонадою.

Перспектива (від латин. — бачу наскрізь, уважно розглядаю) — спосіб зображення об'ємних фігур на площині залежно від їх розміщення у просторі відповідно до зорового сприйняття людиною.

Перфоманс (від англ. performance — вистава, спектакль від perform) — одна з форм акціоністського мистецтва, де твором вважають дії автора, за якими глядачі спостерігають у режимі реального часу.

Північне Відродження — культурний рух та мистецька епоха у північноєвропейських країнах в останнє десятиріччя XV століття та першу чверть XVI століття.

Пілястр (від італ. pilastro від лат. pilo - сповп) – плаский вертикальний конструктивний або декоративний виступ прямокутного перетину на поверхні стіни або стовпа.

Пленер (франц., букв. — вільне повітря) — живопис під відкритим небом, що відображає різнобарвне багатство натури, сонячне освітлення й повітряне середовище.

Поп-арт (від англ. pop-art, скороч. від popular art – загальнодоступне мистецтво) – модерністський художній рух, що виник у 1950-х рр. в США і Великобританії. Поп-арт культивує навмисно випадкове поєднання готових побутових предметів.

Портик - галерея з відкритою колонадою на поздовжньому боці будівлі; вхід, прикрашений відкритою колонадою, арками, завершується фронтоном або аттиком.

Портрет — один із жанрів живопису, скульптури й графіки, присвячений зображенню певної конкретної людини чи групи людей.

Прерафаеліти - об'єднання молодих англійських художників, засноване в 1848 році. Мали на меті відродити щирість раннього італійського мистецтва до Рафаеля і Високого Відродження.

Пуантилізм - манера письма роздільними мазками правильної, точкової або прямокутної форми.

Реалізм (від лат. realis – речовий, справжній) – у мистецтві правдиве, об’єктивне відображення дійсності специфічними засобами, притаманними тому чи іншому виду художньої творчості.

Рельєф (франц., від латин. — піднімаю) — один із основних видів скульптури; випукле скульптурне зображення на площині.

Ренесанс (фр. Renaissance — «Відродження») — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності.

Рококо – стильовий напрям у мистецтві кінця першої половини XVIII ст., який характеризується відходом від життя у світ фантазії, театралізованої гри, міфологічних і пасторальних сюжетів, витонченістю, декоративністю, вишуканістю.

«Сезанівський кубізм» — період розвитку туризму (1907-1909 рр.), коли застосування в структурі малюнку простих геометричних форм (переважно трикутників), з яких формуються предмети, які виразно знаходять подібність із реально існуючими; у кольоровій гамі переважають також «сезанівські» тони, щоправда більш «розмиті» — зелений та його відтінки (від салатового до брунатного), коричневий (болотяний), ліловий

Синтетичний кубізм — період розвитку туризму (1912-1919 рр.), для якого переважно зображувані предмети (музичні інструменти, посуд, різні прилади та пристосування, напр. люльки для паління тощо) мають дещо спільне з реальними предметами, але водночас фактично є алегорією до якихось понять, настроїв, ситуацій тощо.

Скрапбукінг - вид рукодільного мистецтва, що полягає у виготовленні та оформленні сімейних чи особистих фотоальбомів.

Скульптура (від лат. sculptura від sculpo – вирізаю, висікаю) – вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну тримірну форму.

Станкове мистецтво – назва походить від станку, на якому створюються твори (станок у скульптора, мольберт у художника). Твори станкового мистецтва завжди мають самостійне значення. Їх ідейно-художні особливості не залежать від оточення, в якому вони знаходяться. На відміну від творів монументального і декоративно-ужиткового мистецтва, вони не призначені для певного місця у приміщенні, просторі або для декоративних цілей.

Статуя (лат. statua, від statuo «ставлю») — твір круглої скульптури, що зображує людину або тварину (подеколи також міфологічні і/або фантастичні істоти); один з основних видів скульптури.

Супрематизм - напрям авангардного мистецтва, безпредметність, абстрактний геометризм, що виник на початку XX століття. Засновником напряму був К. Малевич.

Сфумато – певний художній засіб, характерний м’якістю виконання, невловимістю предметних обрисів, пов’язаний з живописом епохи Відродження, починаючи з творчості Леонардо да Вінчі.

Сюрреалізм (франц. — надреалізм) — авангардистський напрям у мистецтві, що виник у Франції на початку 20 ст. Оголосив джерелом мистецтва сферу підсвідомості (інстинкти, сновидіння, галюцінації), а методом мистецтва – заміну логічних зв’язків на суб’єктивні асоціації.

Темпера – водяно-клейові фарби, виготовлені з сухих порошків, змішаних з яєчним жовтком, розведеним клейовою водою. Темперними фарбами можна писати густо, як масляними, і рідко, як акварельними, розбавляючи їх водою.

Треченто (іт. trecento - триста, а також 1300-і рр.). - прийняте в італійській мові найменування XIV ст. В історії мистецтва і культури «треченто» використовується для позначення певного періоду в розвитку італійського мистецтва Відродження - періоду Проторенесансу. Провідним видом образотворчого мистецтва треченто був живопис: найбільш типова - сієнські школа живопису.

Туш (нім.) — рідка чорна фарба (хімічного походження) для малювання пером або пензлем. Китайська туш виготовляється у плитках.

Фовізм — авангардистський напрям у західноєвропейському мистецтві початку 20 ст. Митці цього напряму прагнули відобразити в картинах свої враження, настрої. Головні засоби виразності — барвисте декорування і колір.

Форум (від лат. forum – ринкова площа) – центр політичного і культурного життя римського міста, площа для народного зібрання, здійснення правосуддя, місцезнаходження найбільш занчимого храму.

Фреска – одни з основних видів монументального живопису. Зв’язуючою речовиною у фарбах тут слугує вода або водяний вапняний розчин. У поєнанні з речовиною штукатурки на стіні вони утворюють міцний кольоровий шар.

Фронтон – трикутна поверхня, що завершує фасад будинку, утворюється нахиленими звісами покрівлі та горизонтальним карнизом.

Футуризм (від лат futurum – майбутнє) – авангардистський напрям у європейському мистецтві початку ХХ ст., що проголошувало розрив з традиційною культурою і прагнуло створити «мистецтво майбутнього».

Хепенінг (англ. happening — випадок, подія) — різновид мистецтва дії (перформанс, мистецтво процесу, мистецтво демонстрації), один із проявів акціонізму, спрямованого на заміну традиційного художнього твору простим жестом, розіграною виставою, спровокованою подією.

Чінквеченто (італ. cinquecento - п'ятсот, а також 1500-ті роки) італійська назва XVI століття. Істориками мистецтва і культури використовується для позначення певного періоду в розвитку італійського мистецтва Відродження - періоду кінця Високого Відродження і Пізнього Відродження.