Педагогіка тренерськ ...

План:

1. Предмет педагогіки спорту.

2. Наукові основи та джерела педагогіки спорту.

3. Основні поняття спорту як педагогічного явища.

                                     1. Предмет педагогіки спорту

 Основним завданням педагогічної діяльності тренера є підготовка спортсмена. Метою спортивної підготовки є досягнення оптимального для цього спортсмена рівня техніко-тактичної, фізичної, психічної підготовленості відповідно до специфіки виду спорту та прагнення досягнути високих результатів у змагальній діяльності.

Предметом педагогіки спорту як навчально-наукової дисципліни – є дослідження закономірностей навчання спортивній техніки та тактики, спрямованого фізичного розвитку, виховання на спортивних заняттях та їх побудова. Відмінна педагогіки спорту від інших педагогічних наук складається в тому, що вона встановлює свої принципи і правила, визначає засоби, методи і умови вирішення своїх завдань, ґрунтуючись головним чином на закономірностях оволодіння руховими діями, розвитком форм тіла, функцій організму та руховими здібностями, а також формування особистості в процесі рухової діяльності.

Головна мета педагогіки спорту: перетворити педагогічні знання конкретно до діяльності тренера, керівника спортивних секцій. Діяльність спортивного педагога, в першу чергу, пов’язана  із підвищенням спортивних можливостей його вихованців, яка відбувається в процесі спортивної підготовки.

Головним із всіх видів спортивної підготовки – є вправи у вибраному виді спорту, що синтезують результати застосування всіх останніх видів підготовки (моральної, психологічної, техніко-тактичної, теоретичної, загальної та спеціальної фізичної підготовок).

Реалізація всіх видів підготовки здійснюється через виховання, навчання та тренування.

Виховання – процес впливу педагога, колективу, громадських організацій, засобів масової інформації, багатьох зовнішніх умов, що спрямовані на свідомість і психіку учня з метою формування його особистості.

Навчання – спрямований педагогом процес надбання учнем технічних і тактичних навичок і вмінь, розвитку фізичних якостей і оволодіння змагальними здібностями, теоретичними знаннями тощо. Навчання, що побудоване на свідомому сприйнятті педагогічних впливів і активному відношенні до цього процесу, завжди пов’язане із самонавчанням.

Тренування – процес систематичного виконання вправ з метою підвищення їх ефективності та збільшення працездатності відповідних органів і систем спортсменів. Тренуванням керує тренер, але воно з успіхом може проводитися і спортсменом за наявності у нього спеціальних знань та досвіду. Повинна відбуватися взаємодія частин, а саме: навчаючи, ви в певній мірі виховуєте, тренуючи – навчаєте і виховуєте.  Тому поділення на навчання, виховання та тренування здійснюється за ознакою переважного впливу, переважної спрямованості.

                                      2. Наукові основи та джерела педагогіки спорту.

 Педагогіка спорту сформувалася і розвинулася на стику суспільних та природничих наук. Всі наукові дисципліни, що складають її основу і є її джерелами, які можуть бути поділені на чотири групи: 1) дисципліни, що досліджують загальні закономірності розвитку природи та суспільства, − філософія, соціологія, історія, етика та ін.;  2) дисципліни, що досліджують закономірності навчання, розвитку та виховання, − педагогіка та психологія; 3) дисципліни, що досліджують біологічні закономірності формування та розвитку людини, − біологія, анатомія, генетика, фізіологія, біохімія та ін.; 4) дисципліни, що обрали у якості об’єкту дослідження тільки проблеми спорту, − ТМФВ, історія фізичної культури, психологія спорту тощо.

Як прикладна наука педагогіка спорту покликана, разом із ТМФВ і окремих видів спорту, озброїти людей знаннями щодо вирішення спортивно-педагогічних завдань.

Зв’язок педагогіки спорту із іншими науками двосторонній. З однієї сторони, вона користується їх даними у якості підґрунтя щодо визначення спортивно-педагогічних принципів і правил, що ведуть до удосконалення практики занять спортом; з іншої – спортивно-педагогічна і спортивно-виконавська діяльність, що організована у відповідності з її положеннями, сприяє збагаченню новими даними багато наук, предмет дослідження яких – людина і суспільство.

                                 3. Основні поняття спорту як педагогічного явища.

 В педагогіці спорту розглядаються тільки ті поняття, що входять в коло інтересів даної дисципліни. Науковим підґрунтям щодо їх визначення є вчення за фактори формування та розвитку людини.

Прогресивні діячі науки (Ж.Ламарк, І.Сеченов, І.Павлов, П.Лесгафт та ін.) стверджували, що психічне і фізичне в людині виступає в поєднанні і у взаємозв’язку, тому відповідна організація рухової діяльності може стати одним із факторів формування особистості в цілому.

Спорт – це особлива форма рухової діяльності, що характеризується змагальним початком. Він складається із окремих видів і різновидів, що являють собою рухові дії як предмет змагання.

Заняття спортом – це педагогічний процес, в якому людина прагне до фізичного  і морального вдосконалення, розвитку своєї особистості підвищенню життєдіяльності, використовуючи для цього спеціальні форми рухової діяльності, а також самовиховання і раціоналізацію способу життя.

Задачами заняття спортом є: 1) засвоєння системи знань; 2) оволодіння спортивною технікою; 3) покращення фізичного розвитку та фізичної підготовленості; 4) формування особистості в цілому.

Заняття спортом моделюють ознаки, що характерні для змагань в даному виді спорту. Бігун намагається оволодіти мистецтвом більш швидкого подолання дистанції, боксер – ведення бою із суперником, тенісист – гри із суперником тощо.

Таким чином, змагальний початок характерний для спорту, але це не означає, що єдина мета занять – це підготовка до участі у змаганнях. Мотивами спортивних занять можуть бути: укріплення здоров’я, забезпечення різнобічного розвитку, навчання техніки рухів тощо.

В залежності від цілеспрямованості занять, контингенту, що займається, особливостей організації та керування розрізняють масовий спорт і спорт вищих досягнень. Різниця між ними у відношенні побудови і проведення занять складається у більших вимогах до спортсмена в галузі спорту вищих досягнень, в більш широкому використанні нетрадиційних засобів і методів тренування, засобів відновлення спортивної працездатності та різнобічністю  форм і умов проведення занять.

Спортивні змагання – це протиборство окремих осіб або груп (команд) в ігровій формі, що здійснюється в межах встановлених правил для виявлення переваги в рівні фізичної підготовленості і оволодінні мистецтвом рухів, оволодінні спеціальними приладами (снарядами) та в розвитку деяких  сторін психіки.

В історії людства спортивні змагання передували організованим заняттям спортом. В наш час заняття спортом і участь у спортивних змаганнях тісно взаємопов’язані.

Зрушення, що відбуваються в організмі і в психіки спортсмена в умовах змагань, як правило, перевершують рівень, характерний для звичайних занять.

 Контрольні запитання:

1.     Що є предметом педагогіки спорту?

2.     Розкрийте головну мету педагогіки спорту.

3.     Що є головним видом спортивної підготовки?

4.     Дайте визначення поняттям навчання, виховання тренування.

5.     Назвіть наукові основи та джерела педагогіки спорту.

6.     Дайте характеристику спорту.

7.     Що таке спортивні змагання?

 Рекомендована література

 1. Петровська Т.В. Майстерність спортивного педагога: Навчальний посібник. / Т.В. Петровська. – К.: НУФВСУ, вид-во «Олімп. л-ра», 2015. – 184 с.

2. Воронова В.І. Психологія спорту: Навчальний посібник. / В.І. Воронова. – К.: Олімпійська література, 2007. – 298 с.

3. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.; За ред. І.А. Зязюна. – 2-ге вид. допов. і переробл. – К.: Вища пік., 2004. – 422 с.

4. Петровська Т.В. Майстерність спортивного педагога: навчальний посібник. / Т.В.Петровська. – К.: Олімпійська література, 2012. – 184 с.

5. Якимов А.М. Основы тренерского мастерства. Учебно-методическое пособие / А.М. Якимов. – М.: Терра-Спорт, 2003 – 176 с.