Педагогіка тренерськ ...

План:

1. Етапи і кризи спортивної кар’єри

2. Проблеми спортсменів на різних етапах спортивної кар’єри

3. Способи подолання кризи

 1. Етапи і кризи спортивної кар’єри

Спортивна кар’єра – це багаторічні заняття людиною спортом, націлені на високі досягнення і пов’язані з постійним удосконаленням спортсменом у обраному виді спорту.

Виділяють чотири етапи спортивної кар’єри: підготовку, старт, кульмінацію і фініш. Підготовка включає вибір виду спорту, старт – початок занять спортом, кульмінація – досягнення піку результатів, фініш – завершення спортивної кар’єри, закінчення занять спортом.

Як пише Н.Б. Стамбулові, «якщо на етапі початкової спеціалізації спорт за звичай сприймається як гра, на етапі поглибленого тренування – як сфера учіння, то на етапі спорту вищих досягнень спорт стає образом життя, а потім і професією, джерелом існування».

Особливостями спортивної кар’єри у зрівнянні з професійною кар’єрою є її ранній початок (частіше ще у старшому дошкільному віці, це стосується плавання, фігурного катання, спортивної і художньої гімнастики, стрибків у воду), рання спеціалізація і кульмінація (у 18-30 років в залежності від виду спорту) і раннє закінчення. В середньому тривалість спортивної кар’єри складає 10,5 років (Н.Б. Стамбулові). Більш тривала спортивна кар’єра у легкоатлетів, лижників, спорт гравців, борців. При цьому дівчата і жінки досягають кульмінації і завершують спортивну кар’єру на 1-2 роки раніше ніж чоловіки. На терміни завершення спортивної кар’єри впливають отримані спортсменами травми і погіршення спортивних результатів.

Як правило, спортивна кар’єра не складається рівно (гладенько). У який-то момент поступовий розвиток спортсмена і ріст його досягнень стають неможливим у даних умовах. Це викликає негативні переживання, зниження самооцінки, соціальне відчуження, бажання щось змінити у тренувальному процесі або змінити тренера, команду. Тоді говорять за початок у кар’єрі кризи.

Феномен кризи розглядається подвійно:

1) як зворотну точку, вирішальний момент у розвитку чого-небудь;

2) як час, що характеризує собою небезпеку і трудність).

Передумовами до появи кризи можуть бути:

1) гіпермотивація на високий результат за відсутності обдарованості до даного виду спорту;

2) прийняття на себе підвищених зобов’язань

3) ріст конкуренції

4) посилення вимог додотримання режиму;

5) ломка тренером техніки виконання спортивного навику або стилю діяльності;

6) незвично важкий і тривалий спортивний сезон (Н.А. Государев).

Кризи у спортивній кар’єрі можуть виникати і при переході спортсмена з однієї вікової категорії у іншу (із юнаків в юніори, із юніорів в молодіжну категорію, із молодіжної категорії у дорослу), із аматорського статусу у професіональний. Саме на цих перехідних етапах втрачається багато талановитих спортсменів, оскільки вони не витримують великих навантажень і посиленої конкуренції.

Кризи може виникнути після значимої поразки і навіть перемоги, наприклад на Олімпіаді, яка приводить до різкої зміни соціального статусу спортсмена.

Можуть викликати кризу спортивної кар’єри «поза спортивні» обставини, наприклад, проблеми і трагедії у особистому житті (Р.М. Загайнов).

Виявлено, що видатний спортсмен здатний пережити, не погіршуючи своєї діяльності, не більше п’яти типових кризисних ситуацій. Чим старше спортсмен, тим більше вірогідність виникнення кризи і тим більше виникає необхідність у спеціально організованій психологічній допомозі спортсмену.

Кризи, на думку психологів, можуть грати і позитивну роль, так як допомагають спортсмену «зрости», придбати новий досвід.

 2. Проблеми спортсменів на різних етапах спортивної кар’єри

На етапі початкової спортивної спеціалізації юні спортсмени зустрічаються перш за все із невідповідністю реального тренувального процесу з їх уявленням за нього та за обраний вид спорту.

Протиріччя, що виникають наступні:

1) спорт – це не «свято», а «чорнова робота», іноді досить нудна і, що вимагає терпіння і зусиль над собою;

2) перш ніж підступити до засвоєнню основних спортивних умінь або гри, необхідно виконати загально розвиваючи вправи, що не мають прямого відношення до обраного виду спорту;

3) спортивні досягнення спочатку майже не помітні, ростуть не зразу з початком тренувального процесу, а лише за мірою засвоєння техніки вправи і розвитку якостей.

Потім з’являються різні острахи: боязнь тренера, старших спортсменів, боязнь участі у змаганнях, боязнь стати неперспективним На етапі поглибленого тренування у обраному виді спорту починається робота «на результат». Це приводить до збільшення тренувальних навантажень (з 2-3 раз на тиждень до 5-6). Спортсмени після тренувальних занять відчувають себе важко (смертельно) стомленими, «вижатими». У багатьох з’являється острах не витримати навантаження, боязнь отримати травму, захворіти, оскільки вони вважають, що тренерів не хвилює, вспіє спортсмен відновитися або ні. Саме на цьому етапі спортсмени за вимогою тренера починають використовувати різні пігулки щодо прискорення відновлення, приросту сили тощо. У дівчат постає проблема регулювання ваги.

На значних змаганнях багато дівчат і юнаків (перші частіше) відчувають страх і розгубленість, так як зустрічають сильну конкуренцію із боку інших учасників. Однією із головних проблем стає нестабільність результатів на змаганнях. Перед спортсменами постає питання за психологічну стійкість.

Важливою проблемою стає поєднання занять спортом із навчанням.

На етапі вищих досягнень, як правило, здійснюється перехід із юнацького спорту у дорослий, коли спорт стає головною справою життя. Тренування здійснюються по 2-3 рази на день 6 днів на тиждень. Спортсмени прагнуть попасти у спортивну еліту і утриматися в неї. Велике значення надається пресі і реакції вболівальників, завоюванню авторитету серед спеціалістів. У зв’язку із дорослішанням спортсменів і набуття ними власного досвіду і погляду на тренувальний і змагальний процеси часто порушуються взаємовідношення із тренерами, які склалися у юнацькі роки, які продовжують повністю визначати і контролювати життя своїх учнів у спорті і поза нього. У результаті кожен четвертий спортсмен міняє тренерів із-за погіршення взаємовідношень із ними.

Спортсмени починають відчувати на собі недоброзичливість партнерів, відчувають їх заздрість, виникають конфлікти із старшими за віком членами команди. Посилюється острах невдалого виступу на великих змаганнях, боязнь реалізувати себе, з’являється страх конкретного суперника, «чужого поля», боязнь отримати травму. У деяких спортсменів з’являється «зіркова хвороба».

На етапі переходу у професіонали, однією з проблем стає необхідність спортсмена самому турбуватися за підтримку спортивної форми, причому багато визнають, що зробити це без використання фармакологічних препаратів неможливо. Виникає необхідність самостійних тренувань, а це вимагає нових знань, причому не тільки у галузі спорту, але й у економіці, юриспруденції. На перший план виходить самоорганізація і самодисципліна спортсмена.

При укладанні контракту за кордоном виникає проблема вивчення іноземної мови. Виникають суб’єктивні труднощі у зв’язку з відривом від батьків, дому, сім’ї

На етапі закінчення спортивної кар’єри в силу вікових змін спортивні результати починають знижуватися. Наближається кінець спортивної кар’єри.

Розуміючи це, більшість прагне залишитися діючими спортсменами, відтягнути на більш тривалий термін ухід із спорту. Але оскільки їх результати вже не так високі і стабільні, вони починають вклонятися від змагань, де їх престижу може бути нанесена шкода.

Причини завершення спортивної кар’єри у порядку значимості розташовані наступним чином (Н.Б. Стамбулові):

- відсутність перспектив у спорті;

- поява інших інтересів;

- психічна стомленість;

- відношення із тренером;

- погіршення результатів;

- стан здоров’я;

- травми і їх наслідки;

- фізичне стомлення;

- вік;

- відношення із спортивними керівниками;

- відношення в сім’ї;

- відношення в команді.

У чоловіків ухід частіше пов’язаний з об’єктивними обставинами (зниження результатів, відсутність перспективи, травми, несумісність з тренерами або партнерами). Причинами у жінок є бажання мати сім’ю, друзів, професію, розваги, тобто поява нових інтересів.

Гострота протікання кризи, пов’язаної з уходом із спорту, посилюється при раптовому уході, відсутності попередньої підготовки до нього, пасивної позиції спортсмена, відсутності матеріальної і психологічної підтримки. Заважають адаптації до нового образу життя такі властивості особистості, як образливість, впертість, тривожність, нерішучість, сором’язливість і пасивність.

У цей період спортсмени особливо потребують психологічної допомоги і підтримки рідних і друзів.

3. Способи подолання кризи

Способи і прийоми, за допомогою яких спортсмени долають виникаючі кризи, носять індивідуальний характер і часто складають особисту тайну спортсмена. Більшість звертається за допомогою до лікаря, психолога, будують групи підтримки.

Група психологічної підтримки будується самим спортсменом і складається із самих близьких і дорогих для нього людей, що міцно завоювали його довіру (близькі родичі, друг або подруга, тренер, психолог). В цю групу включають і тих людей, яких вже немає в живих, але пам’ять за яких для даного спортсмена жива і свята.

Групи психологічної підтримки можуть бути постійними і ситуативними. За допомогою першої групи спортсмен вирішує завдання реабілітації і відпочинку, за допомогою другої групи – тільки завдання основної (спортивної) діяльності (Загайнов Р.М., 1992). Чисельність груп визначається особливостями спортсмена.

Більш розширений склад спостерігається у спортсменів, що мали важке дитинство або невисокий статус у спортивній команді.

Р.М. Загайнов успішно використовує в роботі щоденник значимих переживань, у якому спортсмени ведуть записи інтимного характеру (за свої переживання, різних аспектах своєї діяльності, своїх помилках). За допомогою аналізу записів цих щоденників спортсмен здійснює самопізнання, регуляцію стану і поведінки, звільнюється від переживань (катарсис). В результаті спортсмен завдяки щоденнику здійснює самосекундування, що особливо важливо, якщо відсутні психолог і особистий тренер.

Психолог повинен прийняти цінності спортсмена і його значимі переживання, відкрити спортсмену свій внутрішній світ, свої переживання і проблеми. За Р.М. Загайновим, останнє пов’язане з використанням методу випереджаючого переймання (сопереживання), який зарекомендував себе як не підмінний в ситуації, коли спортсмен за якою-небудь причиною «закрився» від усіх, «пішов в себе», в тому числі і від психолога. В цьому випадку психолог сам перший ділиться зі спортсменом своїми переживаннями, звертається до нього за порадою і підтримкою. Ефект даного прийому посилюється за рахунок фактору неочікуваності, так як спортсмен, що пішов в свої переживання, майже не уявляє, що його допомога потрібна іншому. Першою фразою психолога при цьому може бути наступна: «Мені необхідно з тобою порадитися».

Іноді спортсменами використовується такий спосіб виходу із кризи, як перехід у інший вид спорту (наприклад, з легкої атлетики і лижних гонок у греблю).

Особливе місце займає кризи, пов’язаний з уходом із спорту. Він обумовлений зміною «я-образу» (уявлення за себе, своєї значимості), так як спортсмен з’являється у новій життєвій ситуації, до якої він іноді зовсім не підготовлений.

Контрольні запитання:

1. Що таке спортивна кар’єра і які основні її етапи?

2. Що є передумовами до появи кризи у кар’єрі спортсмена?

3. Розкрийте проблеми спортсменів на різних етапах спортивної кар’єри.

4. Що є причинами завершення спортивної кар’єри?

5. Розкрийте способи і прийоми подолання кризи.

Рекомендована література

 Основна:

1. Петровська Т.В. Майстерність спортивного педагога: навч.посіб. / Т.В. Петровська. – К.: НУФВСУ, вид-во «Олімп. л-ра», 2015. – 184 с.

2. Андреев В.И. Педагогика. Учебный курс для творческого саморазвития / В. И. Андреев – 2-е изд. – Казань, 2000. – 600 с.

3. Бордовская Н.В. Педагогика. Учебник для вузов / Н.В. Бордовская, А.А. Реан – СПб: Издательство «Питер», 2011. – 304с.

4. Воронова В.І. Психологія спорту: Навчальний посібник.                                / В.І. Воронова. – К.: Олімпійська література, 2007. – 298 с.

5. Гогунов Е.Н. Психология физического воспитания и спорта                                  / Е.Н. Гогунов. Учеб. пособие. – М.: «Академия», 2000. - 288 с.

6. Деркач А.А. Педагогическое мастерство тренера / Предисл.                           Н.В. Кузьминой, А.Ц. Пуни, А.В. Тарасова / А.А. Деркач, А.А. Исаев. – М.: Физкультура и спорт, 2001. – 375 с.

7. Жмарев Н.В. Управленческая и организаторская робота тренера                           / Н.В. Жмарев. – К.:Здорове, 2006. – 128 с.

8. Ильин Е. П. Психология физического воспитания / Е. П. Ильин. – М., 2000. – 486 с.

9. Карпушин Б.А. Педагогика физической культуры: учебник                                / Б.А. Карпушин.– М.: Советский спорт, 2013. – 300 с.

10. Кузьмінський А.І. Педагогіка: Підручник / А.І. Кузьмінський,                        В.Л. Омеляненко. – К.: Знання, 2007. – 447с.

11. Лисянська Т.М. Педагогічна психологія: Практикум: Навч. посіб. – К.: Каравелла, 2009. – 224 с.

12. Ложкин Г.В. Психология спорта: схемы, комментарии, практикум: учеб. пособ. / Г.В. Ложкин. – К.: Освіта України, 2011. – 484 с.

13. Мащенко Н.І. Основи педагогіки і психології вищої освіти: Курс лекцій / Н.І. Мащенко. –Кременчук: ПП Щербатих О.В., 2005. – 288 с.

14. Основи педагогічної майстерності: навчально-методичний посібник / Е.І. Федорчук, Т.І. Конькова, В.О. Заремба; За заг. ред. Е.І. Федорчук. – Кам’янець-Подільський: видавець Зволейко Д.Г. 2008. – 272 с.

15. Педагогика физической культуры и спорта: учебник / под ред.                        С.Д. Неверковича. – М.: Физическая культура, 2006. – 528 с.

16. Педагогіка: Хрестоматія / Уклад.: А.І. Кузьмінський,                               В.Л. Омельяненко. –К.: Знання-Прес, 2003. – 700 с.

17. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.; За ред. І.А. Зязюна. – 2-ге вид. допов. і переробл. – К.: Вища пік., 2004. – 422 с.

18. Петровська Т.В. Майстерність спортивного педагога: навчальний посібник. / Т.В. Петровська. – К.: Олімпійська література, 2012. – 184 с.

 Додаткова:

1. Алиев Э. Г. Проблемы агентской деятельности в мини-футбольных клубах / Эмиль Гуметович Алиев, Олег Семенович Андреев, Константин Викторович Еременко // Ученые записки. – 2008. – №10(44). – С. 3-5.

2. Бринзак С. Координатно-соціограмний аналіз міжособистісних стосунків членів спортивної команди / Сава Бринзак // Молода спортивна наука України : зб. наук. пр. з галузі фіз.культури та спорту. – Л., 2007 – Вип. 11, т. 4. – С. 177.

3. Бріскін Ю. Структура та зміст навчальної дисципліни «Професійна майстерність фахівців олімпійського та професійного спорту» / БріскінЮ. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. пр. / за ред. С. С. Єрмакова. –Х. : ХХПІ, 2000. – №2. – С. 19-22.

4. Воронко Л.А. Особливості професійного спілкування як важливий компонент педагогічної майстерності тренера фізичної культури / Воронко Л. А., Колєватова Н. М.// Вісник Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка. Серія : Педагогічнінауки. Фізичне виховання та спорт. – Чернігів, 2007. – Вип. 44. – С. 28-32.

5. Коробкина В. И. Спор и конфликтные ситуации, поиск приемлемого решения /В. И. Коробкина, В. Ф. Ардельяноеа, A. B. Швардыгулин // Физическая культура и спорт в ХХІ веке : материал ІV Междунар. науч.-пркт. конф. – Волгоград, 2008. – Вып. 4. – С. 152-155.

6. Мулик Вячеслав. Сучасні вимоги до рівня підготовленості тренера // Теорія і методика фізичного виховання і спорту / Вячеслав Мулик. – 2002 – №4 – С. 11-15.

7. Практикум по спортивной психологии / Под ред. И.П. Волкова. - СПб.: Питер, 2002. - 288 с.

8. Социально-педагогические основы деятельности тренера: монография / Т.В. Михайлова. – М. : Физическая культура, 2009. – 288 с.

9. Горбунов Г. Д. Психопедагогика спорта / Г. Д. Горбунов. - М. : Советский спорт. - 2007. - 296 с.

10. Пірен М. І. Конфліктологія : підручник / М. І. Пірен. - К. : МАУП, 2003. -360 с.

11. Якимов А.М. Основы тренерского мастерства. Учебно-методическое пособие / А.М. Якимов. – М.: Терра-Спорт, 2003 – 176 с.