Самостійна робота з теми 3. Вертикальна структура ландшафту.
Основні положення аналізу вертикальної структури геосистем. Міжкомпонентні відносини в ландшафтних екосистемах. Роль потоку енергії і речовини в геосистемі. Трансформація енергії. Міграція та обмін речовин. Потоки вологи в геосистемі. Вертикальні межі ландшафтної екосистеми.
Питання які вивчаються самостійно:
- Вертикальні межі ландшафтної екосистеми.
- Формування вертикальної структури.
1. Вивчаючи питання, слід звернути увагу на те, щозалежно від мети аналізу геосистеми розрізняються й критерії виділення вертикальних меж. Характерні особливості верхніх меж геосистем - це їх мінливість у часі залежно від пори року, погодних умов та стану розвитку фітоценозу, а також слабка вираженість цих меж зумовлена відкритість геосистем у вертикальному напрямку. При дослідженні біотичних процесів геосистеми, її продуктивності, за верхню межу можна прийняти межу верхнього рослинного ярусу (аерофітогоризонту); те саме при дослідженні ґрунтових процесів, зокрема міграції та акумуляції різних речовин. У нижні межі геосистем включають ті товщі гірських порід, які зумовили становлення даної геосистеми. При генетико-еволюційному аналізі нижню межу геосистем проводять по гірських породах, які є субстратом формування сучасного рельєфу. При аналізі міграційних потоків у геосистемі положення її нижньої межі визначається глибиною можливого проникнення мігруючої речовини. При балансових дослідженнях нижньою межею геосистеми вважають: для водного балансу - рівень ґрунтових вод; для теплового балансу - рівень, починаючи з якого зникає річна амплітуда температури ґрунту; для колообігу органічної речовини - межа між геогоризонтами, які охоплюють процеси гуміфікації та де такі процеси вже не відбуваються.
2. Вивчаючи друге питання, слід сформувати уявлення про еволюцію у формуванні геосистем, яка відбувалась 2 стадії: абіотична і біотична стадії. Абіотична стадія - формування вертикальної структури починається з нуль-моменту, тобто появи наземного твердого абіотичного субстрату. Цим моментом може бути вихід території з під рівня моря, звільнення від льодовика, покриття поверхні вулканічною лавою та ін. Такі геосистеми мають найпростішу вертикальну структуру, у якій немає біологічних компонентів. Надходження мікроорганізмів з атмосфери або з поверхневими водами починає формування й поступове зростання вмісту органічної речовини у верхньому шарі гірських порід.
Біотична стадія починається з моменту виникнення фітоценозу. Для цієї стадії характерна інтенсифікація гумусоутворення, заселення тваринами та формування зооценозу, значна швидкість сукцесійних змін ґрунту, рослинності та микробоценозів, стабілізація рельєфоутворювальних процесів, значна трансформація ґрунтового шару атмосфери (у зв'язку із зростанням транспірації). Слід звернути увагу на те, що зміни та зв'язок між геокомпонентами значно ускладнюється. Однобічні відносини змінюються на двобічні. фауни. Зростає самостійність розвитку окремих геокомпонентів у процесі еволюції. Крім того, слід виокремити антропічний аспект у формуванні вертикальної структури, адже втручання людини у процес розвитку геосистем призводить до конфліктності еволюційно обумовлених відношень між його компонентами.
Питання для самоконтролю:
1.Які існують критерії виділення вертикальних меж?
2.Верхня межа вертикальної структури.
3.Характерні особливості верхніх меж.
4.Нижні межі вертикальної структури.
5.Абіотичнаформування вертикальної структури.
Біотична формування вертикальної
структури.