Центральне положення класичної філософії полягає в тому, що перша і основна точка зору пізнання – це точка зору життя, практики. Без практики немає і не може бути наукової теорії, практика є критерієм істини, джерелом пізнання і зоною прикладання теоретичних положень. Як стверджував відомий фізик Л. Больцман: "Немає нічого практичніше, ніж хороша теорія". Саме здобуті теоретичні знання під час аудиторних занять мають стати основою для набуття практичних навичок викладацької діяльності та виконання завдань історичної освіти в якості вчителя історії. Визначальною ознакою компетентності є здатність доцільно діяти у виробничих умовах: помічати та формулювати проблеми, спираючись на здобуті теоретичні знання, та ефективно їх розв'язувати.
Педагогічна практика спрямована передовсім на розвиток критичного мислення майбутніх викладачів, оскільки цей вид мислення використовується для вирішення конкретних ситуативних завдань, тобто є передовсім практич-ним мисленням і, як стверджують фахівці, є мисленням в дії, для дії і діями. Практичне мислення педагога конкретне, так як "підігнане" до конкретних обставин діяльності. Вітчизняна наукова традиція практичне мислення порівнює із теоретичним. Основна відмінність між ними полягає в тому, що теоретичне мислення спрямоване на пізнання реальності, на відкриття законів та властивостей об'єктів, в той час як практичне мислення спрямоване на змінювання цієї реальності. Практичне мислення пов'язане із цілепокладанням, розробленням планів, проектів і часто розгортається в умовах дефіциту часу, що подекуди робить його складнішим за теоретичне мислення. Цілепокладання передбачає самостійність та рефлективність, напрацювання планів без обґрунтованості, контрольованості та самоорганізованості неможливо, адже створення плану слід обґрунтувати, а його виконання слід контролювати і коректувати. Отже, під час педагогічної практики важливо опанувати основи проектної діяльності – розроблення моделей об'єктів та процесів та процедури реалізації спроектованих моделей в реальність.
Практичне мислення спрямоване на проектування майбутньої реальності та реалізацію цих проектів. Варто відзначити, що практичне мислення зовсім не виключає теоретичне мислення, більше того теоретичне мислення нерідко залучається в процесі розв'язування практичних завдань, які вимагають передбачення та правильного застосування загальних положень. А передбачення та правильне застосування є функціями теоретичного мислення. Часто практичні завдання без теоретичного мислення не розв'яжеш, згадаймо висловлювання Л. Больцмана: "Немає нічого практичніше, ніж хороша теорія". Поділ на практичне та теоретичне мислення здійснюється не стільки за відмінністю психологічного механізму самого процесу розмірковування (хоча відмінності деякі є, безумовно), скільки за спрямованістю та кінцевим результатом: що на виході – теорія чи практика? За Б. Тепловим, теоретичне мислення є переходом (сходженням) від часткового до загального, а практичне мислення, навпаки, – є за-стосуванням загальних принципів до конкретних обставин. Під час теоретичного мислення формується пізнавальний спосіб ставлення до світу, під час практичного мислення – прагматичний. Принагідно зауважимо, що не завжди наявні загальні принципи, щоб їх можна було застосувати до конкретних обставин, тоді теоретичне мислення (відкриття цих загальних принципів) входить в структуру практичного мислення і підкоряється його завданням.
Безперечно, найкращий варіант – це доповнення кожним видом мислення одне одного, лише в такому випадку є дієвий результат – нова практика. В іншому випадку – або теоретичне мислення породжує безпредметні схеми, або практичне не вирішує проблем. На цю взаємообумовленість та взаємодоповнюваність неодноразово звертали увагу науковці.
Отже, виробнича педагогічна практика є завершальним етапом методичної освіти та покликана розвинути практичне мислення майбутніх вчителів історії для розв'язування нагальних проблем історичної освіти та власної викладацької діяльності. В цьому виданні систематизовано викладені цілі, основні завдання, зміст, організація, форми й методи оцінювання, методичні поради та вимоги щодо проходження безперервної педагогічної практики студентами III-IV року навчання історичного факультету ЗНУ.
За навчальним планом на третьому курсі у п'ятому семестрі передбачена навчальна (ознайомлювальна) практика. Ця форма практичної підготовки є пропедевтичною, основне завдання якої полягає в ознайомленні із системою навчальної роботи закладу освіти, вивченні учнівського гурту, участі у поточній навчально-виховній роботі вчителя і класного керівника. На IV курсі протягом 5 тижнів у сьомому семестрі проводиться виробнича (педагогічна) практика у середній ланці загальноосвітніх навчальних закладів. Ця практика є початковим етапом засвоєння основ педагогічної професії та спрямована на вивчення психолого-педагогічних та організаційно-методичних засад навчально-виховного процесу. Студенти-практиканти самостійно проводять окремі види занять з учнями, знайомляться з роботою вчителя зі спеціальності, беруть участь у навчально-виховній та методичній роботі вчителів.
Головним критерієм оцінки результатів педагогічної практики є рівень викладацької компетентності: фахово значущі знання, уміння та цінності май-бутніх викладачів (зацікавленість у педагогічній професії, активність, творче та відповідальне ставлення до роботи вчителя тощо).
Педагогічна практика спрямована передовсім на розвиток критичного мислення майбутніх викладачів, оскільки цей вид мислення використовується для вирішення конкретних ситуативних завдань, тобто є передовсім практич-ним мисленням і, як стверджують фахівці, є мисленням в дії, для дії і діями. Практичне мислення педагога конкретне, так як "підігнане" до конкретних обставин діяльності. Вітчизняна наукова традиція практичне мислення порівнює із теоретичним. Основна відмінність між ними полягає в тому, що теоретичне мислення спрямоване на пізнання реальності, на відкриття законів та властивостей об'єктів, в той час як практичне мислення спрямоване на змінювання цієї реальності. Практичне мислення пов'язане із цілепокладанням, розробленням планів, проектів і часто розгортається в умовах дефіциту часу, що подекуди робить його складнішим за теоретичне мислення. Цілепокладання передбачає самостійність та рефлективність, напрацювання планів без обґрунтованості, контрольованості та самоорганізованості неможливо, адже створення плану слід обґрунтувати, а його виконання слід контролювати і коректувати. Отже, під час педагогічної практики важливо опанувати основи проектної діяльності – розроблення моделей об'єктів та процесів та процедури реалізації спроектованих моделей в реальність.
Практичне мислення спрямоване на проектування майбутньої реальності та реалізацію цих проектів. Варто відзначити, що практичне мислення зовсім не виключає теоретичне мислення, більше того теоретичне мислення нерідко залучається в процесі розв'язування практичних завдань, які вимагають передбачення та правильного застосування загальних положень. А передбачення та правильне застосування є функціями теоретичного мислення. Часто практичні завдання без теоретичного мислення не розв'яжеш, згадаймо висловлювання Л. Больцмана: "Немає нічого практичніше, ніж хороша теорія". Поділ на практичне та теоретичне мислення здійснюється не стільки за відмінністю психологічного механізму самого процесу розмірковування (хоча відмінності деякі є, безумовно), скільки за спрямованістю та кінцевим результатом: що на виході – теорія чи практика? За Б. Тепловим, теоретичне мислення є переходом (сходженням) від часткового до загального, а практичне мислення, навпаки, – є за-стосуванням загальних принципів до конкретних обставин. Під час теоретичного мислення формується пізнавальний спосіб ставлення до світу, під час практичного мислення – прагматичний. Принагідно зауважимо, що не завжди наявні загальні принципи, щоб їх можна було застосувати до конкретних обставин, тоді теоретичне мислення (відкриття цих загальних принципів) входить в структуру практичного мислення і підкоряється його завданням.
Безперечно, найкращий варіант – це доповнення кожним видом мислення одне одного, лише в такому випадку є дієвий результат – нова практика. В іншому випадку – або теоретичне мислення породжує безпредметні схеми, або практичне не вирішує проблем. На цю взаємообумовленість та взаємодоповнюваність неодноразово звертали увагу науковці.
Отже, виробнича педагогічна практика є завершальним етапом методичної освіти та покликана розвинути практичне мислення майбутніх вчителів історії для розв'язування нагальних проблем історичної освіти та власної викладацької діяльності. В цьому виданні систематизовано викладені цілі, основні завдання, зміст, організація, форми й методи оцінювання, методичні поради та вимоги щодо проходження безперервної педагогічної практики студентами III-IV року навчання історичного факультету ЗНУ.
За навчальним планом на третьому курсі у п'ятому семестрі передбачена навчальна (ознайомлювальна) практика. Ця форма практичної підготовки є пропедевтичною, основне завдання якої полягає в ознайомленні із системою навчальної роботи закладу освіти, вивченні учнівського гурту, участі у поточній навчально-виховній роботі вчителя і класного керівника. На IV курсі протягом 5 тижнів у сьомому семестрі проводиться виробнича (педагогічна) практика у середній ланці загальноосвітніх навчальних закладів. Ця практика є початковим етапом засвоєння основ педагогічної професії та спрямована на вивчення психолого-педагогічних та організаційно-методичних засад навчально-виховного процесу. Студенти-практиканти самостійно проводять окремі види занять з учнями, знайомляться з роботою вчителя зі спеціальності, беруть участь у навчально-виховній та методичній роботі вчителів.
Головним критерієм оцінки результатів педагогічної практики є рівень викладацької компетентності: фахово значущі знання, уміння та цінності май-бутніх викладачів (зацікавленість у педагогічній професії, активність, творче та відповідальне ставлення до роботи вчителя тощо).
- Docente: Терно Сергій Олександрович
Кредити: 3