Курс „Методологічні засади літературознавчих досліджень” знайомить із системою основних наукових знань, пов’язаних із еволюцією зарубіжного й вітчизняного літературознавства як комплексу уявлень про сутність та значення художньої літератури, про закони літературного процесу та його загальні категорії, про структуру літературного твору та механізми його впливу на читача, а також із широким спектром методологічних підходів до дослідження художнього тексту у літературознавстві порубіжжя ХХ-ХХІ століть. В такий спосіб, матеріали курсу стануть у нагоді не лише фахівцям-літературознавцям, але й усім дослідникам-гуманітаріям, які безпосередньо чи опосередковано звертаються у своїх наукових дослідженнях до художнього тексту як історичного, культурного, соціального, психологічного, лінгвістичного й лінгвокогнітивного феномену.
Мета курсу полягає у поглибленні, розширенні та систематизації наявних знань з історії й методології літературознавства, теорії літератури тощо; у формуванні в аспірантів уявлення про місце й роль різних літературознавчих методологій у дослідженні літературного процесу й художнього тексту; у сприянні засвоєнню аспірантами ключових проблем сучасного літературознавства та актуального категоріально-поняттєвого апарату науки про літературу; у створенні в аспірантів методологічного підгрунтя для опанування сучасних методів літературознавчого аналізу.
Завданням теоретичного блоку курсу є формування в аспірантів засадничих системних знань про історію й сучасний стан науки про літературу, про специфіку літературознавчого підходу у загальнометодологічному полі сучасної гуманітарної науки, про місце й роль вітчизяних літературознавчих концепцій у світовому науковому контексті, про науковий апарат сучасного літературознавства, про роль літературознавчих підходів у моделюванні та дослідженні проблем культурно-цивілізаційного процесу.
Завданням практичного блоку курсу є розвиток самостійного наукового філологічного мислення, загальнометодологічних та спеціальних вмінь та навичок аспірантів; опанування розмаїтих методологій літературознавчого аналізу та відповідних технік наукового письма, необхідних для науково-дослідницької діяльності.
За підсумками засвоєння курсу аспірант має знати:
- місце й роль літературознавства у системі сучасних гуманітарних дисциплін;
- логіку історичного розвитку науки про літературу, періодизацію літературознавства, систему ключових понять, що обумовлюють єдність науки про літературу у її історичній мінливості;
- основні історичні концепції сутності й функцій художнього тексту, структури художнього твору, природи творчості, жанрово-родової системи літератури тощо;
вміти:
- орієнтуватися в історично мінливих змістах основних поетологічних та літературознавчих понять;
- вирізняти основні етапи еволюції літературознавства;
- диференціювати методологічні засади провідних наукових шкіл у літературознавстві ХІХ та ХХ століть;
- співставляти різні підходи до літератури й аналізу художнього тексту, розроблені провідними представниками світового літературознавства;
- виокремлювати новаторські й традиційні, продуктивні та контрпродуктивні моменти у теоретичних конструктах літературознавців різних шкіл;
- орієнтуватися у системі пояснювальних можливостей та обмежень цих можливостей для основних історико-літературних концепцій світового літературознавства;
- творчо застосовувати засвоєні наукові методології у власній освітній, науково-дослідницькій та практичній (педагогічній) діяльності.
Структура курсу:
1. Літературознавство у системі сучасного гуманітарного знання.
2. Основні етапи та тенденції розвитку теоретико-літературної думки у країнах Європи від античності до кінця ХІХ ст.
3. Основні школи, методи та напрямки в літературознавстві ХХ століття.
4. Літературознавство початку ХХІ століття: виклики та перспективи.
- Teacher: Тупахіна Олена Володимирівна