Предметом вивчення дисципліни «Фізіологічні аспекти патології» є загальні закономірності (насамперед функціонального характеру на рівні клітини, органів, систем і організму в цілому), що визначають виникнення й перебіг хвороби, механізми резистентності, передхвороби, одужання і наслідки. Загальні закономірності виводяться на підставі дослідження механізмів розвитку (патологічних процесів, станів і патогенезу) різних синдромів і захворювань.
Таким чином, завдання дисципліни «Фізіологічні аспекти патології» полягає у вивченні проблем як загальної патології (загальне вчення про хворобу, загальна етіологія, загальний патогенез та ін.), що пов’язано з трактуванням загальних понять медицини, так і спеціальної — вивчення патофізіологічних закономірностей при різних хворобах і синдромах, що сприяє вирішенню питань профілактики та виявленню окремих нозологічних форм.
Фізіологічні аспекти патології пов’язані з біологічними дисциплінами зокрема з біологією, нормальною фізіологією, біологічною хімією тощо. Дисципліна тісно пов’язана з анатомією, оскільки вивчення функції окремо від структури клітини та органа неможливо. Близький зв’язок із нормальною фізіологією не означає, однак, їх тотожності. Різноманітність порушень життєдіяльності клітин, органів, організму в цілому не припускає існування повного прообразу цих порушень у здоровому організмі. Залежно від причини, яка викликала захворювання, реактивності організму та навколишнього середовища в організмі створюються різні комбінації порушень функції та реактивних змін. При хворобах деякі зміни зумовлені виробленими в процесі еволюції й закріпленими спадковістю формами реагування клітинних елементів, органів, фізіологічних систем в умовах патології. Так, клітини системи мононуклеарних фагоцитів у процесі фагоцитозу починають синтезувати і виділяти так звані ендогенні пірогени, що індукують запальну реакцію як типовий симптом для багатьох хвороб. У процесі еволюції також сформовані кашльовий рефлекс, реакція системи гіпофіз — кора надниркової залози на стресорні подразники, здатність імунокомпетентних клітин реагувати на антигени продукцією антитіл і т.д. Це загальні, неспецифічні механізми розвитку хвороб і процесів одужання. Крім того, хвороби мають специфічні механізми патогенезу, характерні тільки для певної групи хвороб (променева хвороба, інфекційні хвороби та ін.).
З поглибленням вивчення механізму розвитку хвороби відкриваються її нові, специфічніші особливості. Ступінь пізнання специфічності механізму патогенезу визначає ступінь розкриття сутності кожного виду хвороби як нозологічної одиниці. Таким чином, дисципліна «Фізіологічні аспекти патології» вивчає загальні, неспецифічні механізми розвитку хвороби, або «програми» життя, які формуються в організмі причиною хвороби і біологічними видовими та індивідуальними особливостями реактивності хворого організму. Чітка різниця між неспецифічними і специфічними механізмами не завжди можлива.
- Teacher: Задорожня Вікторія Юліївна
Кредити: 5
Семестр: 121