General
Впродовж всієї історії людства держави здійснювали свою зовнішню політику силовим шляхом. Військова сила виступала основним інструментом боротьби за території та ресурси. Історія була переліком діянь великих полководців, які підкорювали країни і континенти. Олександр Великий, Чингісхан, Наполеон - ці імена знає кожна людина, яка освоїла елементарний шкільний курс; вони і сьогодні символізують перемогу і служать взірцем особистої мужності та надихають багатьох людей з різних країн та континентів.
Проте, починаючи з ХХ ст. ситуація почала змінюватися. З активним виходом на світову арену широких мас населення на перший план почав висуватися концепт загального добробуту. Передові країни світу більше не могли собі дозволити застосовувати військову силу у широких масштабах. Перша та особливо Друга світові війни показали, що руйнування економіки та численні людські жертви - занадто висока ціна задля досягнення зовнішньополітичних цілей.
Тому наприкінці ХХ ст. в США з'явилася концепція "м'якої сили" - досягнення державою зовнішньополітичних цілей за рахунок привабливості власної культури, на противагу "жорсткій", воєнній силі як традиційного інструменту зовнішньополітичного впливу.
"М'яка сила" - термін, що з'явився в американському науковому просторі, але він цілком притаманний і східним культурним концептам, зокрема китайським, сформульованим ще стародавніми мисливцями (наприклад Сунь Цзи писав, що найкраща перемога це та, яка одержана без бою).
Різниця і нюанси західних та східних моделей м'якої сили і є предметом розгляду цього курсу.
