Асамблювання — форма міжнародного виробництва, за якої компоненти виготовляються в різних країнах та збираються на підприємствах у країні з нижчими витратами.
Аутсорсинг — передача окремих функцій підприємства зовнішнім виконавцям, зазвичай у країнах з нижчими витратами праці.
Багатонаціональна корпорація (БНК) — компанія, що веде операційну діяльність не менш ніж у двох країнах, але не має інтегрованого глобального управління, на відміну від транснаціональних корпорацій.
Бренд-глобалізація — поширення відомих торгових марок на міжнародні ринки з єдиним позиціонуванням та маркетинговою стратегією.
Вертикальна інтеграція — об’єднання підприємства з постачальниками або дистриб’юторами для контролю всього виробничо-збутового ланцюга.
Внутрішньокорпоративна торгівля — обмін товарами, послугами та технологіями між підрозділами транснаціональної компанії в різних країнах.
Глобалізація бізнесу — процес зростання взаємозалежності національних економік та розширення діяльності компаній за межі країни походження.
Глобальна стратегія — модель управління, що передбачає стандартизацію продукції та процесів у всіх країнах діяльності компанії.
Децентралізоване управління — управлінська модель, у якій значні повноваження делегуються закордонним філіям.
Директ-інвестиції (ПІІ) — вкладення іноземного капіталу у підприємства за межами країни з метою довгострокового контролю.
Експортна стратегія — початкова форма виходу компанії на міжнародні ринки шляхом продажу товарів за кордон.
Екстериторіальність бізнесу — здатність компанії функціонувати незалежно від кордонів та національних систем регулювання.
Інтернаціоналізація бізнесу — процес поступового розширення діяльності компанії на зовнішні ринки.
Інтеграція ринків — об’єднання ринкових середовищ різних країн у єдиний простір збуту, праці та капіталу.
Кластер транснаціональний — об’єднання підприємств, дослідницьких центрів та постачальників у різних країнах навколо спільного виробничого ланцюга.
Корпоративна дипломатія — діяльність компанії щодо встановлення зв’язків з урядами, міжнародними організаціями й діловими спільнотами для досягнення бізнес-цілей.
Локалізація — адаптація продукту, управління чи маркетингу до умов конкретної країни.
Логістика глобальна — управління міжнародними потоками товарів, інформації та фінансів у масштабах транснаціональної мережі.
Міжнародна конкурентоспроможність — здатність підприємства ефективно конкурувати на закордонних ринках.
Мультинаціональна стратегія — модель, що передбачає максимальну адаптацію продукції та бізнес-процесів до кожного ринку.
Наднаціональне регулювання — регулювання економічної діяльності міжнародними організаціями (ЄС, СОТ, ОЕСР).
Непрямі іноземні інвестиції — придбання іноземних цінних паперів без контролю над компанією.
Операційний центр (хаб) — ключовий підрозділ транснаціональної компанії, що координує діяльність у певному регіоні.
Офшоринг — перенесення виробництва або бізнес-процесів у країни з вигіднішими умовами оподаткування чи нижчою собівартістю.
Підрозділ (філія) ТНК — дочірнє підприємство компанії, що працює на території іншої держави.
Планування глобальне — довгострокове стратегічне планування діяльності транснаціональної корпорації у міжнародному середовищі.
Регіоналізація бізнесу — концентрація діяльності компанії у межах окремих регіональних ринків.
Ресурсна мобільність — можливість швидкого переміщення капіталу, технологій і кадрів між підрозділами корпорації.
Синергія міжнародна — додатковий ефект, який виникає завдяки взаємодії філій компанії у різних країнах.
Стратегічні альянси — партнерства компаній різних країн для спільних інновацій, виробництва чи проникнення на ринки.
Транснаціональна корпорація (ТНК) — компанія, що має виробництво чи управлінські структури у кількох країнах і глобально інтегровану систему управління.
Трансфертне ціноутворення — встановлення цін на товари й послуги в операціях між підрозділами ТНК у різних країнах.
Управління глобальними ланцюгами вартості — координація всіх етапів створення продукту від сировини до продажу по різних країнах світу.
Філія іноземна — юридично відокремлений підрозділ компанії за кордоном, що здійснює операційну діяльність.
Холдингова структура ТНК — форма організації, у якій головна компанія контролює декілька дочірніх у різних країнах.
Центр прибутку — підрозділ компанії, який самостійно планує та формує свій фінансовий результат у міжнародній мережі.
Штаб-квартира ТНК — головний офіс, що визначає стратегію, політику та координує діяльність усіх зарубіжних підрозділів.
Ядро глобальної мережі — ключові ринки або підрозділи, що забезпечують основний прибуток та стратегічний розвиток транснаціональної компанії.