Історія української ...

(франц. clarnette, італ. сlarinetto: дерев'яний духовний музичний інструмент) – стильова якість синтетичної лірики раннього П.Тичини, походить від назви його збірки "Сонячні кларнети" (1918); термін запропонований Ю.Лавріненком та В.Баркою. Називає ідіостиль, що позначився на стильових тенденціях української поезії першої половини ХХ століття. Для кларнетизму характерна "активно ренесансна одушевленість життя" (Ю.Лавріненко), перейнята енергійними світлоритмами, сконцентрована у стрижневій філософській "ідеї всеєдності", яка витворює поетичний всесвіт достеменної "гармонії сфер", органічної єдності "мікрокосму" та "макрокосму", суголосного ментальному кардіоцентризму та антеїзму.