ПІРИМІДИНОВІ ОСНОВИ

група природних сполук (цитозин, урацил, тимін, а також мінорні П.о.), похідні гетероциклічної азотистої основи піримідину.

Входять до складу нуклеїнових кислот; завдяки здатності специфічно (за принципом комплементарності) взаємодіяти з пуриновими основами, вони беруть участь у кодуванні і передачі спадкової інформації. 

Структурні компоненти нуклеотидних коферментів, які відіграють важливу роль в обміні вуглеводів (похідні уридинфосфату) і ліпідів (похідні цитидинтрифосфату), антибіотиків і багатьох інших біолоігчно активних сполук. Біосинтез П.о. розпочинається з утворення піримідинового кільця оротової кислоти з карбамоїлфосфату і аспарагінової кислоти. Після приєднання до оротової кислоти D-рибозо - 5/- фосфатного бокового ланцюга утворений нуклеотид (оротидилова кислота) декарбоксилюється з утворенням нуклеотиду урацилу (уридинмонофосфат). Уридинтрифосфат, утворений після дворазового фосфорилювання УМФ, амінується до цитидинтрифосфату. Нуклеотид тиміну (дезокситимінова кислота) виникає в реакції метилювання дезоксиуридинмонофосфату. Вільні П.о., що утворюються при розпаді нуклеїнових кислот, можуть повторно використовуватися для синтезу нуклеїнових кислот або підпадати під подальшу деградацію. Розпад П.о. відбувається в основному по відновлювальному шляху з утворенням деяких β-амінокислот. У більшості організмів вільні П.о. розпадаються до сечовини і NH3. Окиснювальний шлях розпаду П.о. виявлений у деяких бактерій; він включає стадію барбітурової або метилбарбітурової кислоти і закінчується утворенням сечовини і малонової
(з урацилу) або метилмалонової (із тиміну) кислот.

» Глосарій