Історія української ...

(лат. constructio: побудова) – напрям авангардизму, що виник на початку ХХ століття, пов'язаний з темпами індустріального розвитку. Йому притаманні тенденції інтелектуальної доцільності, математичної раціоналізації мистецтва, передусім архітектури, а також скульптури і театру, визначальними для яких стали критерії розрахунку, економності, лаконічності формотвірних засобів, що призводило до спрощення та схематизації естетичних чинників на користь улітарних (виробничих) інтересів. У конструктивістів окреслювалися наміри ліквідувати мистецтво як духовне явище, підмінити митця інженером, розчинити художню творчість у річищі "життєбудування", у виробництві "технічно доцільних речей", апологетизувати технократичні запровадження в літературі, малярстві, музиці тощо. Конструктивізм позначився на творчості Нової Генерації, "Молодняка", ВУСППу, почасти ВАПЛІТЕ, на експериментальній прозі, на ліриці П.Тичини, на функціональній поезії, що друкувалася на сторінках авангардівських альманахів, журналів "Нова генерація", "Молодняк" тощо.