Біохімія 102 хімія ...

складні білки, які містять кольорову простетичну групу - гем (хромопротеїни); гемоглобін, міоглобін, цитохроми, каталаза, пероксидаза та ін.

сульфатований мукополіцукорид, природний інгібітор системи згортання крові.

Синтезується штучними клітинами, які розташовані уздовж стінок кровоносних судин.

кислий мукополіцукорид, складовий компонент сполучної тканини.

У значних кількостях міститься у скловидному тілі ока, синовіальній рідині і шкірі. Утворює високов'язкі розчини, дає комплекси з білками. В організмі регулює розподіл води, забезпечує вибіркову проникність тканин, служить змащувальним матеріалом в суглобах.

ферменти класу оксидоредуктаз, які використовують молекулярний Гідроген. Найважливішим представником Г. - феродоксин - дегідрогеназа, коферментом якої є феродоксин. У процесі ферментативної реакції він піддається оборотному окисненню і відновленню. Здійснюючи відновлення сполук за рахунок Н₂, цей фермент бере участь в реакціях біологічної азотфіксації.

стероїдний гормон хребетних. Синтезується корою наднирників і володіє вираженою глюкокортикоїдною активністю.

клас ферментів, що каталізують реакції гідролізу, тобто розщеплення органічних сполук з приєднанням за місцем розриву елементів молекули води (Н⁺ і ОН^-). У залежності від характеру, на який діє Г., ці ферменти діють на підкласи: діють на складноетерні зв'язки (наприклад, ліпази), на глікозидні зв'язки (наприклад, амілази), на кислотно-ангідридні (наприклад, аденозинтрифосфатази) і т.д. Г. широко розповсюджені у природі, до них відносяться всі протеолітичні ферменти. В лізосомах живих клітин Г. здійснюють внутрішньоклітинне перетравлення білків, вуглеводів, нуклеїнових кислот, ліпідів.

інтоксикація організму людини або тварин, спричинена надмірним вживанням вітамінів.

захворювання людини й тварин, зумовлене недостатнім забезпеченням організму вітамінами.

відділ проміжного мозку; вищий центр регуляції вегетативних функцій організму і розмноження; місце взаємодії нервової і ендокринної систем. Філогенетично Г. давній відділ головного мозку. Утворений нагромадженням нервово-провідних і нейросекреторних клітин і великим числом нервових шляхів зв'язаний з вище- і нижче розташованими відділами ЦНС.

нижній мозковий придаток − мозковий придаток у формі округлого утворення, разташованого на нижній поверхні головного мозку в костномукармані, виробляє гормони, які впливають на ріст, обмін речовин, репродуктивнуфункцію. Є центральним органом ендокринної системи; взаємодіє з гіпоталамусом. Гіпофіз складається з двох різних за походженням і структурі долей: передньої − аденогіпофізу (складає 70-80 % маси органу) і задньої − нейрогіпофізу. Розміри гіпофізу індивідуальні: передньозадній коливається від 5 до 11 мм, верхньонижній − від 6 до 7 мм, поперечний − від 12 до 14 мм; маса 0,3-0,7 г.