Педагогіка тренерськ ...

це не мета, а наслідок вправи, поява механізму, що полегшує виконання дії і контроль над нею

Цей стиль керівницт-ва тренера характеризується повною його єдиноначальністю, тобто одноосібним прийняттям рішень, прагненням залишити за собою виняткове право заохочувати і карати

це група вихованців, членів конкретного колективу, які усвідомлюють вимоги керівника колективу, допомагають йому в організації життєдіяльності членів колективу, виявляють певну ініціативу

основними ознаками вольової активності спортсмена є: свідома постановка мети і подолання труднощів, що ви­никають на шляху до її досягнення. Вольові дії різні як за своєю трива­лістю, так і за компонентами.

Розрізняють ряд психічних станів у вольовій активності:

а)         вольової активності й пасивності;

б)         рішучості й нерішучості;

в)         впевненості й непевності;

г)         боротьби мотивів;

д)         стриманості, нестриманості й каяття.

необхідність вибору спортсменом одного з двох протилежних взаємовиключних мотивів змагальної діяльно­сті (наприклад, нападати чи захищатися). Види мотиваційних альтернатив:

Психотактична альтернатива диктує техніко-тактичний харак­тер дій:

«Нападати чи не нападати?», «Якщо нападати, то як?», «Якщо напа­ду я, то що буде робити супротивник: захищатися чи відступати, конта­ктувати?» та ін.

Притягально-імовірна альтернатива — характеризує протиріччя між рівнем домагань спортсмена і сумнівами у своїх можливостях: «Хочу виграти, але супротивник сильніше!», «Маю виграти, але недо­статньо готовий!», «Можу бути першим, але можу й програти» і т.ін.

Морально-поведінкова альтернатива — визначає морально-етичну сторону діяльності спортсмена: «Треба бути коректним, але спортивно злим», «Для команди доцільний один варіант дій, а особисто для мене — інший».

передбачення спортсменом майбутніх ситуацій, на основі чого для нього відкривається можливість здійснення своєчасних і відповідних ситуацій, дій з необхідним для спортсмена результатом. Здатність спортсмена діяти у просторі й часі з випередженням подій, обставин, майстерності, реалізованих у минулому — сьогоденні. Це розгорнуте уявлення про те, чого хоче спортсмен (і тренер), до чого він прагне, у напрямки чого діє.

різновид суб'єктивних труднощів спорт­смена, що виявляються, як правило, на змаганнях у спорті вищих досяг­нень у формі надмірного хвилювання, загостреного почуття відповідаль­ності, нерішучості, нестримного бажання перемоги чи нав'язливих думок про можливу поразку, у розгубленості й пригніченості, у непевності спортсмена в собі тощо. Б. п. формують негативні психічні стани, вони створюються під впливом форсованої підготовки спортсмена, завищеного рівня домагань перемоги, надмірної самостимуляції, несприятливої обста­новки змагань, недоліків у психологічній підготовленості спортсмена, його непідготовленості до великих психічних і фізичних навантажень тощо. Нерідко в Б.п. спортсмена винний тренер, який вимагає неможливого чи ігнорує потреби спортсмена. У цих випадках послаблюється воля спорт­смена: губиться контроль над собою, своїми думками і почуттями; усклад­нюється зосередження, порушуються розподіл і перенесення уваги в тех­нічних і тактичних діях, що в кінцевому підсумку не дає змоги повною мірою реалізувати свої можливості на змаганнях. Щоб попередити виник­нення Б.п., тренерові та психологу необхідні психологічна грамотність й індивідуальний підхід до спортсмена.

В

фізична, емоційна, психологічна, се­нсорна, розумова витривалість спортсмена.

процес впливу педагога, колективу, громадських організацій, засобів масової інформації, багатьох зовнішніх умов, що спрямовані на свідомість і психіку учня з метою формування його особистості

освоєння цінностей фізичної культу­ри у зв'язку з пізнанням їх історичного й гуманістичного потенціалу.

1) система організаційно-методичних захо­дів, які передбачають педагогічні, психологічні, соціологічні та медико-біологічні методи дослідження, на основі яких виявляють здібності під­літків та юнаків для спеціалізації в конкретному виді чи у групі видів спорту. Відповідно діяльність психолога передбачає спортивний відбір за допомогою психологічних засобів;

- процедура пошуку найбільш обдарованих людей, здатних досягти високих результатів у конкретному виді спорту;

- вид професійного відбору найбільш обдарованих і підготовлених спортсменів. Розрізняють кілька етапів і різновидів В.с., які у сукупнос­ті становлять єдину систему, використовувану в підготовці спортсме­нів: а) профорієнтація спортивна; б) первинний відбір; в) вторинний відбір; г) завершальний відбір.

Спортивна профорієнтація має на меті виявити схильності і най­більш загальні задатки в новачків та оцінити ступінь їх придатності для занять конкретним видом спорту. Первинний відбір використовується на початковому етапі спортивної підготовки і забезпечує залучення до регулярних спортивно-тренувальних занять найбільш здібного контин­генту. Вторинний відбір здійснюється після завершення .базового етапу спортивної підготовки. Виявляють перспективних й обдарованих спортсменів, дають рекомендації з індивідуалізації їх підготовки (на­приклад, про доцільність подальшої спеціалізації в тому чи іншому виді чи дисципліні, на тому чи іншому місці в ігровій команді тощо). Завер­шальний відбір проводять на етапі переходу з юнацького спорту у спорт вищих досягнень. Його мета полягає у виявленні темпів приросту спортивної майстерності і, отже, у прогнозі подальших перспектив спортсмена як аматора чи професіонала.

фактор, що дає змогу розробити оптима­льний режим роботи й відпочинку спортсмена у спортивному трену­ванні.

це можливість здійснювати спортивні дії відповідно певним правилам, інструкції

Цей стиль керівництва характеризується передачею тренером частини своїх повноважень і функцій учасникам команди чи своїм помічникам

чітка вимова, полегшує розуміння мови. Недбалість у вимові закінчень слів (їх «проковтання») – ці недоліки дикції можуть понизити увагу спортсменів до того, що говорить тренер

комплекс рухів або поведінкових навичок, що виконуються у певній послідовності, пов’язані під впливом багатократних повторень у єдиний ланцюг, де кінець попереднього акту є сигналом для початку наступного

1) це складний багатоознаковий об'єкт, котрий становить собою систему, інтегруючим компонентом якої є суб'єкт праці що забезпечує її життєдіяльність і здійснює взаємодію всіх компонентів системи з урахуванням різноманіття ознак, які відо­бражають її специфіку; 2) активність, спрямована на задоволення по­треб і соціально обумовлена за метою.

показник спортивної майстерності і здіб­ностей спортсмена, виражений у конкретних результатах. У кожному кон­кретному випадку спортивне досягнення визначено обдарованістю спорт­смена, ефективністю реалізованої системи підготовки. Найвищі спортивні досягнення є показником, що відбиває можливості людини в даному виді спорту на конкретному етапі її розвитку. Найвищі спортивні досягнення, якщо вони виражені в точних, звичайних мірах, називають спортивними рекордами. В інших видах спорту абсолютно найвищим досягненням є пе­ремога у змаганнях найвищого масштабу.

це педагогічний процес, в якому людина прагне до фізичного і морального вдосконалення, розвитку своєї особистості підвищенню життєдіяльності, використовуючи для цього спеціальні форми рухової діяльності,

а також самовиховання і раціоналізацію способу життя

багатогранний процес, який включає в собі  наступні основні сторони:

1. Забезпечення умов щодо проведення ефективної підготовки спортсмена.

2. Визначення індивідуальних особливостей і можливостей спортсмена.

3. Встановлення мети та тривалості шляхів її досягнення.

4. Встановлення більш конкретних завдань навчання, виховання та

підвищення функціональних можливостей.

5. Вибір засобів, методів, величин навантажень, циклів, періодизації, всього того, із чого складається програма підготовки.

6. Складання загальних і індивідуальних планів підготовки.

7. Практичне виконання програми підготовки і її корекція на основі співвідношення наміченого і виконаного.

8. Облік та оцінка стану і динаміка працездатності спортсмена, прийняття рішень на майбутнє.

це соціально значима група людей, які об’єднані спільною метою, узгоджено діють у напрямку досягнення означеної мети і мають органи  самоврядування

широке і ємке багатокомпонентне поняття, але перш за все – це грамотність побудови фраз.

Цьому стилю характерне мінімальне втручання тренера в процес керівництва командою, і тому йому зазвичай немає місця в спорті вищих досягнень

це той член колективу, який у важливих ситуаціях здатний помітно впливати на поведінку членів колективу, проявляти ініціативу в діях, брати на себе відповідальність за діяльність колективу

модель „після бою‖, що передбачає комплекс зовнішніх умов, тотожних або близьких тим, із чим зустрічається спортсмен на майбутніх змаганнях, а також тренування у цих умовах

а точніше, прогнозуємої участі у змаганнях, напряму пов’язана з моделлю підготовленості

головна складова при розробці мети і перспективи учня або команди на рік і більше

важливий фактор організації і планування підготовки спортсмена, що дає можливість прогнозувати бажаний рівень досягнення, правильно ставити завдання, використовувати найбільш ефективні засоби тренування і наочно бачити шляхи до мети

це психологічний вплив однієї людини на іншу (або однієї людини на групу осіб, або навпаки), яке здійснюється за допомогою мови і немовних засобів (жестів, міміки тощо) і відрізняється зниженою аргументацією

спрямований педагогом процес надбання учнем технічних і тактичних навичок і вмінь, розвитку фізичних якостей і оволодіння змагальними здібностями, теоретичними знаннями тощо

є уповноваженими колективу на основі демократичних виборів, які допомагають педагогові здійснювати керівні функції, підтримувати зв’язки з уповноваженими інших колективів

це процес і результат оволодіння системою наукових і практичних знань і пов’язаних з ними умінь і навичок

це наука, що вивчає мету, зміст, закономірності виховання (освіти і навчання) при заняттях фізичними вправами і спортом та керування цим процесом

це неперервне вирішення педагогічних завдань

Його основою слугує роз’яснення причинно-наслідкових зв’язків і відношень, виділення соціальної особистісної значимості рішення того чи іншого питання

це мета, «завтрашня радість» (А.С. Макаренко), що виступає стимулом у діяльності колективу й окремих його членів

є дослідження закономірностей навчання спортивній техніки та тактики, спрямованого фізичного розвитку, виховання на спортивних заняттях та їх побудова

наука про закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності

досліджує закономірності психічної діяльності окремих людей і колективів в умовах тренувань і змагань

це галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності прояву, розвитку та формування психіки людини у специфічних умовах фізичного виховання та спорту під впливом учбової, учбово-тренувальної та змагальної діяльності

характеризується здатністю організму адекватно проявляти рухові здібності

характеризується наявністю конкретної мети: тренер знає, що і кому він хоче навіювати

це сукупність навчально-виховних та культурно-освітніх закладів, які відповідно до Конституції та інших законів України здійснюють освіту і виховання її громадян

метод вивчення міжособистісних відносин в первинному колективі і в інших малих групах

це особлива форма рухової діяльності, що характеризується змагальним початком. Він складається із окремих видів і різновидів, що являють собою рухові дії як предмет змагання

це багаторічні заняття людиною спортом, націлені на високі досягнення і пов’язані з постійним удосконаленням спортсменом у обраному виді спорту

ефективність спортивної діяльності у річному тренувальному циклі

це протиборство окремих осіб або груп (команд) в ігровій формі, що здійснюється в межах встановлених правил для виявлення переваги в рівні фізичної підготовленості і оволодінні мистецтвом рухів, оволодінні спеціальними приладами (снарядами) та в розвитку деяких сторін психіки

це цілеспрямоване, планомірне сприйняття об’єктів з метою їх пізнання

це вираження внутрішньої діалектики його становлення, в основі якої лежить рівень взаємовідносин між вихователем і вихованцями, між членами колективу

це різновид або форма звичаю, що відрізняється особливою стійкістю і зусиллями людей, спрямованими на збереження незмінних форм поведінки, які успадковані від попередніх поколінь

процес систематичного виконання вправ з метою підвищення їх ефективності та збільшення працездатності відповідних органів і систем спортсменів

глибоке самобутнє явище, аналогів якій не було в світі. Вона мала декілька ступенів: дошкільне, родинне та родинно-шкільне виховання, яке перш за все утверджувало високий статус батьківської і материнської народної козацької педагогіки

це процес зміни природних морфо функціональних властивостей організму, який відбувається згідно природних законів