Педагогіка тренерськ ...

це не мета, а наслідок вправи, поява механізму, що полегшує виконання дії і контроль над нею

Цей стиль керівницт-ва тренера характеризується повною його єдиноначальністю, тобто одноосібним прийняттям рішень, прагненням залишити за собою виняткове право заохочувати і карати

це група вихованців, членів конкретного колективу, які усвідомлюють вимоги керівника колективу, допомагають йому в організації життєдіяльності членів колективу, виявляють певну ініціативу

основними ознаками вольової активності спортсмена є: свідома постановка мети і подолання труднощів, що ви­никають на шляху до її досягнення. Вольові дії різні як за своєю трива­лістю, так і за компонентами.

Розрізняють ряд психічних станів у вольовій активності:

а)         вольової активності й пасивності;

б)         рішучості й нерішучості;

в)         впевненості й непевності;

г)         боротьби мотивів;

д)         стриманості, нестриманості й каяття.

необхідність вибору спортсменом одного з двох протилежних взаємовиключних мотивів змагальної діяльно­сті (наприклад, нападати чи захищатися). Види мотиваційних альтернатив:

Психотактична альтернатива диктує техніко-тактичний харак­тер дій:

«Нападати чи не нападати?», «Якщо нападати, то як?», «Якщо напа­ду я, то що буде робити супротивник: захищатися чи відступати, конта­ктувати?» та ін.

Притягально-імовірна альтернатива — характеризує протиріччя між рівнем домагань спортсмена і сумнівами у своїх можливостях: «Хочу виграти, але супротивник сильніше!», «Маю виграти, але недо­статньо готовий!», «Можу бути першим, але можу й програти» і т.ін.

Морально-поведінкова альтернатива — визначає морально-етичну сторону діяльності спортсмена: «Треба бути коректним, але спортивно злим», «Для команди доцільний один варіант дій, а особисто для мене — інший».

передбачення спортсменом майбутніх ситуацій, на основі чого для нього відкривається можливість здійснення своєчасних і відповідних ситуацій, дій з необхідним для спортсмена результатом. Здатність спортсмена діяти у просторі й часі з випередженням подій, обставин, майстерності, реалізованих у минулому — сьогоденні. Це розгорнуте уявлення про те, чого хоче спортсмен (і тренер), до чого він прагне, у напрямки чого діє.

різновид суб'єктивних труднощів спорт­смена, що виявляються, як правило, на змаганнях у спорті вищих досяг­нень у формі надмірного хвилювання, загостреного почуття відповідаль­ності, нерішучості, нестримного бажання перемоги чи нав'язливих думок про можливу поразку, у розгубленості й пригніченості, у непевності спортсмена в собі тощо. Б. п. формують негативні психічні стани, вони створюються під впливом форсованої підготовки спортсмена, завищеного рівня домагань перемоги, надмірної самостимуляції, несприятливої обста­новки змагань, недоліків у психологічній підготовленості спортсмена, його непідготовленості до великих психічних і фізичних навантажень тощо. Нерідко в Б.п. спортсмена винний тренер, який вимагає неможливого чи ігнорує потреби спортсмена. У цих випадках послаблюється воля спорт­смена: губиться контроль над собою, своїми думками і почуттями; усклад­нюється зосередження, порушуються розподіл і перенесення уваги в тех­нічних і тактичних діях, що в кінцевому підсумку не дає змоги повною мірою реалізувати свої можливості на змаганнях. Щоб попередити виник­нення Б.п., тренерові та психологу необхідні психологічна грамотність й індивідуальний підхід до спортсмена.

В

фізична, емоційна, психологічна, се­нсорна, розумова витривалість спортсмена.

процес впливу педагога, колективу, громадських організацій, засобів масової інформації, багатьох зовнішніх умов, що спрямовані на свідомість і психіку учня з метою формування його особистості

освоєння цінностей фізичної культу­ри у зв'язку з пізнанням їх історичного й гуманістичного потенціалу.