Етика бізнесу ...

- економічна суть управлінських відносин, система взаємин і взаємодій результатів системи управління і витрат на управлінську діяльність або об'єму використаних при цьому ресурсів, що відбиваються в значеннях змінних (показників).

- соціальний результат управлінської діяльності, що характеризує міру використання потенційних можливостей трудового колективу і кожного працівника, його творчих здібностей, успішність вирішення соціальних завдань розвитку колективу.

- форма організації управління, при якій на чолі органу управління (його структурного підрозділу) установи або організації стоїть одна особа, правомочна ухвалювати в межах своєї компетенції юридично обов'язкові рішення. Є. створює можливість більш оперативного ухвалення рішень, підвищує персональну відповідальність за загальний стан справ у цьому органі, організації, установі.

- загальноприйняті погляди, що становлять значну частину системи понять цієї групи, проте такі, що помітно не впливають на групові цінності і дії; вплив на моральні цінності або поведінку.

- загальноприйняті погляди, що становлять значну частину системи понять цієї групи і суттєво впливають на групові цінності і поведінку індивідів.

- один із головних принципів управління складними, різноманітними і взаємозв'язаними процесами; характеризується рівнями управління, кількість яких залежить від системи управління; система кожного рівня є об'єктом управління для більш високого рівня; передбачає певну автономію управління на кожному рівні; відбиває співпідпорядкованість підсистем управління в складній системі управління.

– образ ділової людини, стійке уявлення про її відмітні характеристики, що складаються у оточення, її репутація; образ фірми, товару, послуги, що забезпечує їхнє позиціювання на ринку і вірність споживача фірмовій марці.

- набір етичних правил і рекомендацій,що конкретизують етичний кодекс корпорації для кожного співробітника компанії; містить також ім'я і телефон консультанта компанії з етичних питань; активно застосовується в японських компаніях.

– вперше введений І. Кантом у книзі "Критика практичного розуму" (1788) для позначення основного закону його етики, що містить три основних формулювання. Перше - вимагає завжди поступати так, щоб твій вчинок міг стати моральним зразком для усіх, тобто міг бути зведений у ранг універсального морального закону. Друге - закликає не робити іншим нічого такого, що ти сам не хотів би зазнати з боку інших. Третє - суворо забороняє розглядати і використовувати інших людей як засіб для досягнення власних (бодай найвищих і суспільно значущих) цілей. Вбачається як універсальний обов'язковий принцип, яким повинні керуватися усі люди незалежно від походження, положення тощо.

- зведення моральних норм, обов‘язкових до виконання; основні принципи і правила ділової поведінки (корпоративної, професійної, національної і всесвітньої тощо). Корпоративний К.Е. зазвичай включає принципи цієї корпорації, правила поведінки, відповідальність адміністрації щодо своїх робітників, зобов'язання з охорони довкілля тощо. За типами К.Е. бувають: а) регулятивним документом з детально розробленими правилами, зокрема санкціями за порушення кодексу; б) скороченим кодексом, що містить абстрактні положення про цінності, філософію, цілі корпорації; в) детальним кодексом соціальних зобов'язань організації перед вкладниками, співробітниками тощо.