Організаційна поведі ...

- особисте, суб'єктивне сприйняття (оцінка) людиною власного статусу в системі внутрішньогрупових стосунків; дійсний статус і його сприйняття людиною не завжди співпадають: люди часто переоцінюють або недооцінюють власну значущість у різних організаціях.

- асиметричні відносини між людьми, коли одна людина отримує можливість впливати на іншу.

- соціальні та психологічні потреби людей.

- організації, які прагнуть до інтеграції різних культур, причому спроби формування почуття спільності поєднуються з заохочувальним підходом до ефективної реалізації здібностей всіх співробітників.

- практика управління, що передбачає значну автономію працівників у встановленні найкраще відповідного їхньому стилю життя графіка роботи.

- формальні, закріплені ієрархічною структурою організації канали комунікації з метою обміну ділoвoю інфopмaцією між співробітниками, які рівні за організаційним статусом як всередині окремого підрозділу, так і між підрозділами.

- обмежена в розмірах сукупність індивідів, що виокремлюється із спільності людей (соціуму) на основі певних ознак, зокрема: чисельність (великі, малі і мікрогрупи - діади, тріади); соціальний статус (формальні і неформальні); рівень розвитку (дифузні, корпорації, асоціації, колективи); значущість членства (референтні, нереферентні, антиреферентні); характер взаємозв'язків між членами (реальні, умовні).

- соціальний процес взаємодій індивідів у малих групах.

- процес засвоєння індивідом зразків поведінки, психологічних установок, соціальних норм і цінностей, знань, навичок, що дозволяють йому успішно функціонувати в групі.

- як правило, тісно пов'язані між собою члени невеликих груп не ризикують суперечити поглядам більшості, або з готовністю приєднуються до думки найбільш впливових її учасників, що користуються авторитетом, довірою, або просто наполегливо відстоюють свої доводи.