Біохімія 102 хімія ...

пуринова основа. Поряд з аденіном і піримідиновими основами міститься в усіх живих клітинах у складі нуклеїнових кислот (ДНК і РНК). Структурний компонент низькомолекулярних коферментів, вихідна речовина при біосинтезі птеринів, рибофлавіну, фолієвої кислоти. Нуклеотид Г. (гуанозинтрифосфат, ГТФ) приймає участь в біосинтезі білка, активації жирних кислот, циклі трикарбонових кислот, глюконеогенезі. Важлива регуляторна роль належить циклічному гуанозинмонофосфату.

нуклеозид, який побудований із пуринової основи гуаніну і цукру рибози. Широко розповсюджений в живих організмах у складі РНК. Фосфорні етери Г. (гуанозинфосфатні кислоти) відіграють важливу роль в обміні речовин. Г. утворюється при розпаді РНК і гуанілових нуклеотидів.

один із механізмів координації процесів життєдіяльності в організмі, який здійснюється через рідкі середовища організму (кров, лімфу, тканинну рідину) за допомогою біологічно активних речовин, що виділяються клітинами, тканинами і органами при їх функціонуванні. Важливу роль в Г.р. відіграють гормони.

ферменти класу оксидоредуктаз, які каталізують реакції відщеплення Гідрогену від одного субстрату і перенос його на інші. Приймають участь у процесах катаболізму всіх типів поживних речовин. Коферментам Д., які виступають акцепторами атомів Гідрогену, служать НАД, НАДФ, ФАД, ФМН. Реакції за участю Д. лежать в основі біологічного окиснення, якеміцно зв'язане іззабезпеченням клітин енергією. Реакції, що каталізують Д., як правило, оборотні, тому деякі Д. приймають участь у відновлюючих біосинтетичних процесах. Найпоширеніша і добре вивчена є алкогольдегідрогеназа. Відіграє важливу роль у спиртовому бродінні.

стероїдний гормон хребетних, виробляється корою наднирників. Регулює водно-сольовий обмін в організмі (мінералокортикоїд). Проміжний продукт біосинтезу кортикостерону і альдостерону.

моноцукорид із групи дезоксицукрів; входить до складу дeзоксирибонуклеїнових кислот (ДНК) − матеріальних носіїв спадковості.

У ДНК існує в фуранозній формі, перший атом Карбону Д. зв'язаний з азотистою основою, а С₃ і С₅ атоми утворюють естерний зв'язок із залишками фосфатної кислоти, формуючи вуглеводно-фосфатний скелет ДНК. Біосинтез Д. в організмі відбувається на рівні рибонуклеотидів у присутності АТФ, в якості відновлюючого агента виступає НАДФ·Н і білок тіоредоксин, що містить меркаптогрупи.

ферменти класу гідролаз і групи нуклеаз, які каталізують реакції розщеплення фосфоетерних зв'язків в полінуклеотидному ланцюзі ДНК. Широко розповсюджені в клітинах тварин, рослин і мікроорганізмів. Приймають участь в регуляції розпаду і синтезу ДНК в клітинах, а також в репарації молекул ДНК шляхом вилучення пошкоджених ділянок полінуклеотидного ланцюга.

нуклеїнові кислоти, які містять в якості вуглеводного компоненту дизоксирибозу, а в якості азотистих основ аденін (А), гуанін (Г), цитозин (Ц), тимін (Т).

Присутні в клітинах будь-якого організму, а також входять до складу багатьох вірусів. Первинна структура молекули ДНК (послідовність нуклеотидів в нерозгалуженому полінуклеотидному ланцюзі) суворо індивідуальна і специфічна для кожної природної ДНК і відображає кодову форму запису біологічної інформації (генетичний код).

нуклеотиди, які містять вуглеводдезоксирибозу, пуринову (аденін або гуанін) основу і залишки фосфатної кислоти; мономери, із яких побудовані ДНК. В живих організмах синтез Д. здійснюється із рибонуклеотидів (на рівні нуклеозиддифосфатів) шляхом прямого відновлення на 2-вуглецевому атомірибози багатоферментною системою, що включає білок тіоредоксин і відновлений НАДФ; у окремих організмах відбувається відновлення нуклеозидтрифосфату за участю кобаламіну (вітаміну В₁₂). Біосинтез тимідилової кислоти відбувається в результаті метилювання дезоксиуридилової кислоти. Синтез дезоксирибонулеотидтрифосфатів − безпосередних попередників ДНК - з вершується в реакціях фосфорилювання дезоксирибонуклеозид моно- і дифосфатів за участю АТФ.

моноцукориди, в яких одна або декілька гідроксильних груп заміщені атомами Гідрогену, наприклад дезоксирибоза.