Біохімія 102 хімія ...

органоїд клітин тварин і грибів, який здійснює внутрішньоклітинне перетравлювання. Містить як у матриксі, так і у мембрані набір гідролітичних ферментів (кисла фосфатаза, нуклеази, катепсин, колагеназа, глюкуронідаза та ін. − всього понад 20) активних у слабкокислому середовищі. У клітині містяться десятки Л. Утворюються в комплексі Гольджі і спочатку містять всі ферменти в неактивній формі (первинні Л., або запасаючі гранули). Після злиття первинних Л. з ендоцитозинними міхурцями (фагосомами) ферменти активуються, і починаються процеси травлення поглинутого матеріалу - виникають вторинні Л. (гетерофагосоми), або харчотравні вакуолі. У випадках перетравлювання частин самої клітини - автолізі - їх називають аутофагуючими вакуолями (аутофагосомами, цитолізосомами). Л. можуть брати участь у ліквідації цілих клітин і міжклітинної речовини: ресорбції хвоста у пуголовок, утворенні кістки замість хряща, розрідженні тканин в осередку запалення. У випадку неповного перетравлювання матеріалу вторинними Л. утворюються залишкові тільця, які або виводяться, або накопичуються, що вказує на старіння клітини.

фермент класу гідролаз; каталізує гідроліз β-1,4-глікозидних зв'язків між залишками аміноцукрівN-ацетилглюкозаміну і N-ацетилмурамової кислоти в поліцукоридних ланцюгах муреїнів (гетерополіцукоридів стінок бактеріальних клітин), що веде до руйнування оболонки бактеріальної клітини. Виявлений у фагів, бактерій, рослин, тварин
(у слині, сльозах, слизовій носа). У великих кількостях є у білку курячого яйця. В організмі виконує функцію неспецифічного антибактеріального бар'єра.

ненасичена (2 подвійних зв'язки) жирна кислота. У вигляді гліцеридів у високих концентраціях (більше 50% відвмісту жирних кислот) виявлена в багатьох рослинних оливах, у тваринних жирах міститься в менших кількостях. Вищі рослини синтезують її із олеїнової кислоти. Ссавці не здатні синтезувати Л.к. і мусять одержувати її з кормом (незамінна жирна кислота). Л.к. - біохімічний попередник арахідонової і ліноленової кислот.

ненасичена (3 подвійних зв'язки) вища жирна кислота. Міститься у складі гліцеридів у багатьох рослинних оливах ітваринних жирах.
У рослинах синтезується з олеїнової кислоти, у ссавців -
із лінолевої. Належить до незамінних жирних кислот.

ферменти класу гідролаз; каталізують гідроліз складноетерних зв'язків у тригліцеридах з утворенням жирної кислоти і гліцеролу. Виявлені у тваринних, рослинних клітинах і мікроорганізмах.

У ссавців містяться переважно у соці панкреатичної (підшлункової) залози; функціонують у кишківнику і шлунку. Діють тільки на жири, попередньо емульговані солями жовчних кислот. У плазмі крові міститься ліпопротеїдліпаза, що діє на тригліцериди зв'язані з білками.

жироподібні речовини, входять до складу всіх живих клітин і відіграють важливу роль у життєвих процесах. Будучи одним зосновних компонентів біологічних мембран, Л. впливають на проникність клітин та активність багатьох ферментів, беруть участь у передачі нервових імпульсів, м'язовому скороченні, створенні міжклітинних контактів, в імунохімічних процесах. Інші функції Л. - утворення енергетичного резерву і створення захисних водовідштовхуючих і термоізоляційних покривів у тварин і рослин, а також захист різних органів від механічних діянь. Більшість Л. - похідні вищих жирних кислот, спиртів або альдегідів. Прості Л. включають речовини, молекули яких складаються тільки із залишків вищих жирних кислот (або альдегідів) і спиртів. До них відносяться жири, воски і діольні Л. (естери жирних кислот і етиленгліколю (етандіолу) або інших двоатомних спиртів).

В організмі Л. піддаються ферментативному гідролізу під впливом ліпаз. Вивільнені при цьому жирні кислоти активуються взаємодією з аденозинтрифосфатами (головним чином з АТФ) і коферментом А, а потім окиснюються. При цьому виділяється енергія, яка використовується для утворення АТФ.

комплекси білків і ліпідів. Складають структурну основу всіх біологічних мембран, у вільному стані наявні в плазмі крові і лімфі. Утворюються в печінці і стінці товстого кишківника. Займають ключові позиціїв транспорті і метаболізмі ліпідів. За швидкістю осідання при центрифугуванні Л. плазми крові людини діляться на 4 класи: Л. високої щільності; Л. низької щільності; Л. дуже низької щільності; хіломікрони. Л. являють собою надмолекулярні утворення, ядро яких складається із тригліцеридів і етерів холостеролу, а оболонка - з білків, фосфоліпідів і вільного холостеролу.

гормон гіпофіза, який характеризується ліпідомобілізуючою дією. За структурою - білок, побудований із 92 залишків амінокислот. У результаті збільшення концентрації Л. у крові відбувається стимулювання розщеплення триацилгліцеролів у клітинах жирової тканини, а поступаючі у кров жирні кислоти, що надходять у кров використовуються для окиснення у різних тканинах. Л. утворюється в результаті розщеплення глікопротеїну.

гонадотропний гормон хребетних, виробляється базофільнимиклітинами передньої частини аденогіпофізу; стимулює розвиток інтерстеціальної тканини в статевих залозах, біосинтез статевих гормонів, овуляцію і розвиток жовтого тіла. За хімічною природою - глікопротеїд. Біосинтез і виділення Л. є під контролем гіпоталамічного рилізинг-гормону-люліберину. Рівень секреції регулюється статевими гормонами (естрогенами, тестостероном та ін.).

природні сполуки, що містять багаті енергією, або макроергічні зв'язки; містяться в усіх живих клітинах, беруть участь у нагромадженні і перетворенні енергії. До М. с. відноситься головним чином АТФ та речовини, здатні утворювати АТФ у ферментативних реакціях переносу фосфатних груп. Всі відомі М.с. містять фосфорильну (-РО^-2₃) або ацильну групи і описуються формулою х - у, де х - атом N, O, S чи С, а у - атом Р або С. До М.с. зараховують також нуклеозидтри (або ди-) - фосфатні кислоти, пірофосфатну і поліфосфатну кислоти, креатинфосфатну, фосфопіровиноградну, 1,3-дифосфогліцеринову кислоту, ацетил- і сукцинілкофермент А, аміноацильні похідні аденілової, рибонуклеїнових кислот та ін. М.с. зв'язані між собою ферментативними реакціями переносу фосфатних груп, причому, проміжним продуктом звичайно служить АТФ - кофермент багатьох ферментативних реакцій. В цілому біологічне значення АТФ і зв'язаних з ним М.с. обумовлене їх центральним положенням на перетині шляхів обміну речовин і енергії: вони забезпечують виконання різних видів робіт, відіграють відповідальну роль у фотосинтезі, біолюмінесценції, біосинтезі природних сполук.