Біологія індивідуаль ...

втрата видом у ході його еволюції або особиною у процесі онтогенезу ознак або фаз розвитку, що були у предків, наприклад зникнення у ссавців зябрових щілин у ході еволюції і заростання їх у процесі ембріонального розвитку, редукція хвоста у зародків людини.

відсутність статі. Агамними видами називають види нижчих рослин і тварин, що розмножуються без запліднення. Агамні види зустрічаються і серед хребетних тварин, наприклад деякі форми кавказьких ящірок.

безстатеве розмноження, яке відбувається шляхом поділу, брунькування тощо.

одна із зародкових оболонок амніот. У нижчих амніот (плазунів і птахів) бере участь у газообміні та екскреції, а у вищих амніот (ссавців) алантоїс разом із серозою утворюють хоріон.

ділення ядра, а згодом і клітини, шляхом поділу ядерця з подальшою перетяжкою всього тіла ядра без утворення хромосом і ахроматинового веретена, як це спостерігається при мітозі.

одна з оболонок амніот, позазародковий орган, що створює рідинне середовище для розвитку плоду. Розвивається у вигляді складки ектодерми та мезодерми. Складається з одношарового епітелію та сполучної тканини, що пов’язує амніон із хоріоном.

вищі хребетні тварини(плазуни, птахи, ссавці), пристосовані до розвитку на суші, у яких на ранніх стадіях розвитку утворюється амніон.

хребетні тварини, у яких на ранніх стадіях розвитку не утворюється амніон. До анамній належать круглороті, риби, земноводні.

форма розмноження організмів, при якій у розвитку зародка бере участь ядро чоловічої гамети, характерна деяким видам комах, наприклад, наїзники Habrobracom, та рослин, зокрема кукурудза, деякі сорти тютюну.

генетично запрограмована форма загибелі клітин у результаті активних внутрішньоклітинних процесів.

відноситься до основи, розташований біля основи, звернений до неї, наприклад базальний кінець клітини, базальні тільця тощо.

шар однотипних клітин, що утворюється у результаті поверхневого дроблення яйця та розташовується на жовтку. На черевному боці зародка бластодерма утворює поздовжнє потовщення – зародкову смужку. З клітин бластодерми, які розташовуються між поверхневим шаром і жовтком, утворюється зачаток ентодерми. З цього моменту бластодерма стає ектодермою.

клітина зародка, що утворюється в результаті дроблення заплідненої яйцеклітини – зиготи.

отвір, за допомогою якого порожнина двошарового зародка з’єднується із зовнішнім середовищем. У первинноротих тварин (черви, молюски, членистоногі) бластопор перетвориться у рот, у вторинноротих (плечоногі, голкошкірі, хордові) на місці бластопору утворюється анальний отвір, а на передньому кінці тіла формується ротовий отвір.

первинна порожнина тіла тварини на стадії бластули, яка не має власних стінок. Утворюється між бластомерами.

фаза зародкового розвитку багатоклітинних тварин, якою завершується процес дроблення. Утворюється одношаровий зародок, який має форму диска або порожнистої кулі, у якій розрізняють бластодерму і бластоцель, який заповнено рідиною.

черевний, відноситься до черевного боку тіла тварини, звернений до нього.

внутрішній, звернений до ентодерми, листок мезодерми, спланхнотома.

різке інтенсивне зростання цитоплазматичних компонентів та відкладання жовтку в ооциті. За походженням жовток може бути ендогенним та екзогенним. Екзогенний синтез жовтка характерний для більшості тварин, а ендогенний для кишковопорожнинних, молюсків, глошкірих.

група тварин (плечоногі, голкошкірі, хордові), у яких при ембріональному розвитку рот утворюється не з бластопору, а на протилежній стороні зародка.

статеві, або репродуктивні, клітини з гаплоїдним набором хромосом – яйцеклітини та сперматозоїди. Гамети однакової величини називаються ізогамети, неоднакової – анізогаметами, великі – макрогаметами, дрібні – мікрогаметами. Гамети забезпечують передачу спадкової інформації від батьків нащадкам. В результаті злиття різностатевих гамет утворюється зигота з диплоїдним набором хромосом.

процес утворення та розвитку статевих клітин – гамет. Розмноження та диференціювання жіночих статевих клітин – оогенез, чоловічих – сперматогенез.

отвір, через який порожнина зародку на стадії гаструли з’єднується із зовнішнім середовищем.

порожнина зародка на стадії гаструли – первинна травна порожнина.

фаза зародкового розвитку багатоклітинних тварин, наступна за бластулою, яка є двошаровим утворенням, зовнішній шар гаструли – ектодерма, внутрішній – ентодерма.

складний процес розмноження, переміщення і диференціювання клітинного матеріалу зародка, що приводить до утворення зародкових листків – ектодерми, ентодерми і мезодерми і початку формування осьових зачатків органів.

тип статевого процесу, при якому зливаються гамети, що відрізняються за зовнішнім виглядом та розміром – оогамія.

зміна способів розмноження у організмів впродовж двох або більше поколінь.

чергування статевих та партеногенетичних поколінь. Характерна для безхребетних тварин.

особлива форма статевого розмноження, під час якого після запліднення не відбувається злиття ядер статевих клітин, а в подальшому розвитку бере участь тільки ядро яйцеклітини, або запліднення не відбувається, а сперматозоїд лише активує яйцеклітину до подальшого розвитку. При гіногенезі виникає організм з гаплоїдний набором хромосом, що має лише материнські ознаки. Зустрічається дуже рідко, відомий для деяких круглоротих, червів, риб та амфібій.

ембріональна клітина, з якої згодом утворюються статеві клітини – сперматозоїди та яйцеклітини.

спосіб гаструляції шляхом розшарування єдиного пласта бластодерми на два шари клітин – зовнішній – ектодерму та внутрішній – ентодерму.

дорсо-латеральна ділянка сомита, що є зачатком сполучнотканинної основи шкіри.

спинний, що відноситься до спинної сторони тіла тварини, звернений до неї.

ряд послідовних мітотичних ділень бластомерів без зростання дочірніх клітин. Дроблення закінчується утворенням бластули.

зовнішній зародковий листок 3-шарового зародка. Ектодерма утворює нервову трубку, головний мозок, зубну емаль, епідерміс.

процес зародкового (ембріонального) розвитку організму.

організм тварини у ранні періоди розвитку – від початку дроблення яйця до виходу з яйцевих оболонок або з материнського організму.

це виникнення в процесі еволюції здатності до проходження частини стадій розвитку під захистом материнського тіла або спеціальних оболонок.

внутрішній зародковий листок 3-шарового зародка. У первинноротих ентодерма вистилає порожнину первинної кишки, з якої утворюється середня кишка та всі її додаткові залози. У вторинноротих утворює внутрішній шар кишкової трубки. У хребетних з ентодерми розвивається слизова оболонка всього кишечнику та пов’язані з ним залози (печінка, підшлункова залоза та інші), а у риб також плавальний міхур і внутрішні зябра, а у вищих хребетних – легені. Ентодерма та її похідні у хордових тварин здійснюють індукційний вплив на розвиток хордомезодерми і деяких похідних ектодерми.

спосіб відтворення потомства, при якому зародок розвивається у материнському організмі. Характерно для ссавців (крім єхидні та качкодзьоба), деяким плазeнам (черепахи, ящірки, змії), амфібіям (жаби і саламандри) та акуловим рибам.

поза зародковий орган, який з’являється в еволюції вперше у риб; має ентодермальне походження, вкритий вісцеральною мезодермою та безпосередньо з’єднаний із кишковою трубкою зародка; у зародків із значною кількістю жовтка приймає участь у живленні.

онтогенез є коротке та швидке повторення філогенезу, у ході якого індивідуальний розвиток є джерелом нових напрямів еволюції, а вона відображається на онтогенезі. Закон сформулював Е. Геккель (1866 р.) на основі ідей Ч.Дарвіна та досліджень Ф.Мюллера, тому носить назву біогенетичного закону Геккеля-Мюллера.

узагальнення закономірностей зародкової організації та ембріонального розвитку різних класів хребетних тварин: загальне утворюється у зародку раніше, ніж спеціальне; зародки різних класів спочатку подібні, а потім відхиляються у розвитку один від одного: «зародок подібної тваринної форми ніколи не буває схожий на іншу тваринну форму, а лише на її зародка».

злиття чоловічої (сперматозоїд) і жіночої (яйце) статевих клітин, у результаті якого утворюється зигота. Розрізняють зовнішнє та внутрішнє запліднення. Запліднення забезпечує об’єднання у нащадків спадкових задатків батьківських організмів.

початкова стадія розвитку зародка; одноклітинний організм, що утворюється у результаті злиття гамет з диплоїдним набір хромосом.

примітивна форма статевого процесу, при якому зливаються дві однакові морфологічно і за величиною гамети.

занурення заплідненого яйця(зародка)вищих ссавців у слизову оболонку матки; зазвичай відбувається на ранніх стадіях його розвитку (наприклад, у людини на сьому добу після запліднення).

злиття пронуклеусів (ядер)двох клітин під час заплідненні.

різні форми статевого процесу у деяких водоростей, нижчих грибів та інфузорій. У бактерій кон’югація – це контакт між двома клітинами, під час якого генетичний матеріал однієї переноситься до іншої. Кон’югацією хромосом називається їх попарне з’єднання в процесі мейозу; в цей період гомологічні хромосоми обмінюються гомологічними ділянками, тобто відбувається кросинговер.

з’єднання двох особин під час статевого акту; копуляцією також називають злиття двох гамет, що майже не відрізняються, у разі відмінності статевих клітин їх злиття називається заплідненням.

жіноча статева клітина або особина (у найпростіших), зазвичай нерухома та більша за чоловічу.

великі бластомери, що утворюються під час нерівномірного дробленні яйця.

зародкова сполучна тканина більшості багатоклітинних тварин. Виникає за рахунок клітин, які виселяються із різних зародкових листків: екто-, енто- і мезодерми. З мезенхіми утворюються власне сполучна тканина, кровоносні судини та їх ендотелій, клітини крові, м’язи, вісцеральний (внутрішній) скелет, пігментні клітини, нижній шар сполучнотканинної частини шкіри.

середній зародковий листок, який утворюється шляхом виселення та диференціювання клітин ектодерми (хордові) і первинної смужки (ссавці та людина), розташованої у вигляді шару клітин між екто- та ентодермою.

процес розподілу дозріваючих статевих клітин (гамет), у результаті якого відбувається зменшення (редукція) числа хромосом.

процес перетворення ювенільних (личинки або німфи) фаз розвитку у дорослих тварин, що супроводжується анатомо-морфологічною та фізіологічною перебудовою організму.

чоловіча статева клітина, більш дрібна, ніж макрогамета та зазвичай рухлива.

дрібні клітини на анімальному полюсі бластули, з яких утворюється зовнішній шар (ектодерма) двошарова стадії розвитку зародка багатоклітинних тварин.

отвір в оболонці яйця ряду видів тварин (комах, павукоподібних, деяких молюсків, риб та інших), через яке в нього проникає сперматозоїд.

дорсомедіальна частина соміта, що дає начало стовбурним міогенним клітинам, з яких розвивається скелетна м’язова тканина.

проникнення та запліднення яйцеклітини однією чоловічою гаметою (сперматозоїдом, спермієм). Це основний тип запліднення у більшості рослин і тварин.

багатоклітинний зародок, представлений щільним скупченням бластомерів без відокремленої порожнини.

процес розвитку структур організму в онтогенезі та філогенезі.

зародок на стадії нейруляції.

стадія розвитку зародка хордових тварин, наступна за гаструляцією, на якій відбувається формування нервової трубки та осьових структур.

здатність організмів до розмноження на ранніх стадіях розвитку,наприклад,на личинкових стадіях. Характерна для аксолотля – личинки амбістоми, деяких членистоногих (павукоподібних і комах), червів та багатьох рослин (мохоподібних, папоротей та інших).

ембріональний зачаток тканин всієї нервової системи.

сегментована частина мезодерми, розташована між сомітами та спланхнотомом, з якої розвивається сечостатева система.

індивідуальний розвиток організму від запліднення яйцеклітини, початку життя органу вегетативного розмноження, ділення материнської особини, до кінця життя особини.

тип статевого процесу, при якому у заплідненні беруть участь гамети, що відрізняються друг від друга за анатомо-морфологічними та фізіологічними ознаками. Зустрічається у багатьох рослин та багатоклітинних тварин.

утворення жіночих статевих клітин – яйцеклітин.

процес формування та розвитку органів протягом індивідуального життя – онтогенезу.

процес зближення статевих клітин, який забезпечує їх зустріч, передує заплідненню. Залежно від того, де відбувається виділяють зовнішнє та внутрішнє осіменіння.

пристінковий, розташований або прилягаючий до стінок якої-небудь порожнині тіла, наприклад, черевної порожнини.

одна з форм статевого розмноження, коли жіночі статеві клітини розвиваються без запліднення. Партеногенез поширений серед комах (попелиці, бджоли), ракоподібних, коловерток, найпростіших, як виняток зустрічається навіть у рептилій (деякі ящірки). Розрізняють партеногенез природний і штучний, а також постійний, облігатний і циклічний. При партеногенезі народжується потомство, як правило, однієї статі – тільки самиці (телітокія) або тільки самці (арренотокія) народження потомства двох статей (амфітокія, дейтеротокія) зустрічається рідко (попелиці). Партеногенетичне розмноження на личинкової стадії розвитку (деякі мухи) називається педогенезом.

форма партеногенезу, при якій незапліднені яйцеклітини, що дають початок новому поколінню, розвиваються ще в тілі личинок. Спостерігається у деяких безхребетних тварин (мух, морських ракоподібних).

групи тришарових тварин (крім голкошкірих, плечоногих, хордових) у яких рот при ембріональному розвитку утворюється із бластопору, тобто первинного отвору, що з’єднує порожнину тіла із зовнішнім середовищем.

багатоядерна цитоплазматична структура, що розташовується між зародком та жовтком і дозволяє зародку використовувати поживні запаси.

злиття цитоплазми під час запліднення.

поза зародковий орган ссавців, що складається з плодової частини – хоріальних ворсинок (хоріона ворсинчастого), які розростаються, та материнської частини – видозміненої слизової оболонки матки, це орган зв'язку зародка з тілом матері в період внутрішньоутробного розвитку у плацентарних ссавців, а також сальп, живородні акули.

запліднення жіночої особини багатьма чоловічими. Зустрічається у комах і птахів (деякі курячі, колібрі, кулики).

розвиток з однієї яйцеклітини 2-х або більше зародків. При цьому яйцеклітина, що дробиться,дає початок декільком морулам, які розвиваються у самостійні зародки. Всі вони однояйцеві двійні, трійні однієї статі. Поліембріонія поширена серед наїзників, кишковопорожнинних, мохуваток, личинковохордових, зустрічається у кільчастих червів та ссавців (у броненосців). У рослин поліембріонія відносять до вегетативного розмноження.

проникнення в яйцеклітину при заплідненні кількох сперматозоїдів. Спостерігається у рослин та представників окремих груп тварин (молюсків, павуків, комах, голкошкірих, акулових риб, птахів, деяких ссавців).

частина яйця, що містить найбільшу кількість цитоплазми. На анімальному полюсі знаходиться клітинне ядро перед заплідненням.

область яйця, у якій розташований жовток (найбільш багата поживними речовинами область).

незначне пропорційне збільшення маси ядра та цитоплазми.

гаплоїдні ядра гамет у складі зиготі.

відновлення організмом втрачених або пошкоджених органів та тканин, а також відновлення цілого організму з його частин. Регенерація клітин і тканин буває фізіологічна (природний процес оновлення) і репаративна (відновлення після ушкодження).

утворюється у процесі оогенезу в результаті першого та другого мейотичного поділу. Полярне тіло має гаплоїдний набір хромосом.

збільшення маси індивіда, його органів (частин), що відбувається внаслідок збільшення числа та розмірів клітин і неклітинних утворень; у рослин нерідко триває все життя, у тварин зазвичай обмежений у часі та регулюється головним чином гормонами. Має добову, сезонну та іншу ритмічність; може відбуватися з неоднаковою швидкістю у різних органів та змінювати пропорції тіла особини; в цьому значенні ріст, як чисто кількісний процес, протиставляється розвитку.

незворотний, закономірно спрямований процес взаємопов’язаних кількісних та якісних змін особини з моменту народження до її смерті. Розрізняють розвиток зародковий, або ембріональний та постембріональний розвиток; прогресивний (з розвитком нових органів і систем) і регресивний (із зникненням окремих органів і їх систем, наприклад, з редукцією органів у паразитичних червів) розвиток; прямий та непрямий розвиток.

відтворення собі подібних, що забезпечує безперервність і спадкоємність життя з її видовою специфікою та загальною фізико-хімічною єдністю. Характерна та обов’язкова властивість усього живого. Розрізняють безстатеве, включаючи вегетативне та статеве розмноження. У деяких груп живого відбувається чергування статевого та безстатевого розмноження.

виникнення двох і більше особин в результаті поділу або брунькування одноклітинних та інших нижчих організмів, а також внаслідок спороутворення та відокремлення групи соматичних клітин, здатних до подальшого самостійного існування.

розвиток нової особини або частини колонії з частинки материнського організму. Розрізняють брунькування (гідра прісноводна) та фрагментацію, в ході якої з частини тіла регенерує самостійна особина (моськи зірки, черви). Множинне брунькування без відділення від батьківських особин (корали) призводить до утворення колоній. Вегетативне розмноження широко поширене у рослин та тварин (кишковопорожнинних, губок, плоских і деяких кільчастих червів). До вегетативного розмноження відносяться також штучні його форми – живцювання та прищеплювання.

розвиток нової особини, як правило, з зиготи, що утворюється від злиття жіночих і чоловічих статевих клітин, тобто в результаті запліднення. Характерно для всіх еукаріот. До статевого розмноження відносять також партеногенез та його різновиди.

розташований у передньо-задньому напряму, що йде уздовж тіла; серединна сагітальна площина – площина, що ділить тіло поздовжньо на рівні праву та ліву половини.

оболонка, що вистилає поверхню внутрішніх порожнин тіла (очеревина, плевра).

злиття чоловічої та жіночої статевих клітин рослин і тварин, синонім запліднення.

ядро дроблення або ядро зиготи, яке утворюється у результаті злиття чоловічого та жіночого пронуклеусів. Оболонки пронуклеусів у місцях їх контактів руйнуються, а їх вміст об’єднується під загальною ядерною оболонкою.

ділянки(сегменти) дорсального відділу мезодерми, які з’являються у процесі диференціювання мезодермального пласта.

утворення чоловічих статевих клітин (сперматозоїдів) у нижчих рослин в антеридіях, у вищих рослин –у пилковій трубці, у тварин у сім’яниках.

зріла чоловіча статева клітина, що містить гаплоїдний набір хромосом.

вентролатеральна частина мезодерми, що не піддається сегментації, але що розщеплюється на парієнтальний та вісцеральний листки, між якими формується вторинна порожнина тіла, – цілому.

зародкові клітини на основі яких формується мезодерма, що розташовані між ектодермою та ентодермою двошарового зародка – гаструли.

властивість клітин реалізовувати генетичну інформацію ядра, що забезпечує їх диференціювання, а також розвиток до цілісного організму.

еволюційні перетворення організмів у результаті змін ходу розвитку і структур ранніх (зародкових, ембріональних) стадій онтогенезу їхніх предків, що призводять до появи нових стійких ознак у дорослих організмів.

історичний розвиток організмів, еволюція органічного світу, різних систематичних груп, окремих органів та їх систем.

структурний компонент яєчника, що складається з яйцеклітини, що оточена шаром епітеліальних клітин і двома шарами сполучної тканини.

зовнішня зародкова оболонка, прилегла до шкаралупи або материнських тканин, виникаюча, як і амніон, з ектодерми і соматоплеври. Хоріон служить для обміну між зародком і навколишнім середовищем. У яйцеродних видів основна його функція – газообмін; у ссавців він виконує набагато обширнішу функцію, беручи участь крім дихання у живленні, виділенні, фільтрації й синтезі речовин, наприклад гормонів.

порожнина між стінками тіла та внутрішніми органами, що має на відміну від первинної порожнини тіла (бластоцелі), власні стінки. У вторинноротих тварин цілом розвивається з мезодерми шляхом утворення порожнистих кишеньоподібних виступів (целомічних мішків), а у первинноротих – із парних мезодермальних смужок, що лежать між екто- та ентодермою.

статевонезрілі; по відношенню до віку або фазам розвитку тварин – личинковий та німфальний.

яйцеклітина з оточуючими її оболонками, у тому числі вторинними, що утворюються за рахунок оточуючих яйцеклітину фолікулярних клітин яєчника (у комах називається хоріоном) і третинними, що утворюються зі спеціальних органів виділення самиці (драглеподібна оболонка яйця у черевоногих молюсків, муринова – у ссавців, білкова та шкарлупова – у птахів, акул, плоских червів.

спосіб відтворення тваринами потомства, при якому зародок повністю розвивається в яйці, що знаходиться у тілі матері, але звільняється від яйцевих оболонок у момент відкладання яєць (характерний для скорпіонів, кліщів, живородної ящірки, звичайної гадюки, та інших).

зазвичай нерухома жіноча статева клітина, яка утворюється у результаті оогенезу, що містить ядро з гаплоїдним набором хромосом; у більшості видів тварин у цитоплазмі містяться жовточні включення.

спосіб відтворення тваринами потомства, при якому зародок розвивається в яйці поза організмом матері (під її наглядом або без нього). Характерно для більшості безхребетних, амфібій, плазунів, птахів, однопрохідних ссавців.