Порівняльне конститу ...

(фр. abolition – відміна, скасування) – відміна закону, рішення.

(лат. abrogatio) – відміна застарілого Закону. Здійснюється новим законом. Види А.: власне аброгація – повна заміна старого закону новим; дерогація – часткова відміна старого закону; оброгація – внесення часткових змін у старий закон; суброгація – доповнення старого закону.

(від лат. absens – відсутній) – добровільна неучасть вибор¬ців у голосуванні на виборах чи референдумі. У демократичних країнах зазвичай голосують близько 50 відсотків виборців.

різновид монархічної форми державного правління, що характеризується юридичним і фактичним зосередженням усієї пов¬ноти державної влади – законодавчої, виконавчої і судової – у руках монарха. Нині у світі зберігаються сім A.M.: Бахрейн, Бруней, Ватикан, Катар, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Сау¬дівська Аравія.

(пер. з грец. - незалежність) - самоврядування пев¬ної частини території держави, тобто її право самостійно вирішувати окремі питання організації та здійснення влади в межах повноважень, установлених конституцією держави.

(фр. autoritarisme, від лат. autoritas – вплив, влада) – тип політичного режиму, який характеризується зосередженням державної влади в руках однієї особи чи групи осіб або в одному її органі.

система взаємовідносин вищих і центральних органів державної влади з органами публічної вла¬ди адміністративно-територіальних одиниць держави.

(лат. acclamatio, від acclamo – виголошую) – прийняття пар¬ламентом рішення без підрахунку голосів, на основі реакції парламентаріїв, що виявляється у вигуках, різних репліках тощо. Застосовується зазвичай у разі, коли симпатії явної більшості неважко передбачити. Висновок про рішення робить голова палати. Практикується у Великобританії і США.

(лат. actus, від ago - приводжу в рух) - офіційний письмовий документ органу публічної влади, в якому вміщується правова норма (нормативно-правовий А.) або владний припис, винесений в резуль¬таті вирішення конкретної юридичної справи (правозастосовний акт).

право обирати до представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування, брати участь у рефе¬рендумах. У демократичних державах належить усім повнолітнім громадянам незалежно від національної і расової приналежності, статі, роду занять, майнового стану, освіти тощо. Виборче право є найважливішим політичним правом грома¬дянина.