Історія української ...

умовна назва літературно-мистецької генерації 20-х – початку 30-х років ХХ століття (М.Зеров, М.Драй-Хмара, П.Филипович, Є.Плужник, Д.Фальківський, О.Влизько, В.Підмогильний, Г.Косинка, М.Івченко, В.Свідзинський, М.Йогансен, М.Семенко, В.Поліщук, К.Буревій, Лесь Курбас, М.Куліш та інші), репресованої радянською владою. Назву "розстріляне відродження" запропонував Ю.Лавріненко.

(франц. roman, від старофранц. romans: оповідь романською мовою, і італ. novella, від лат. novellus: новітній) – різновид роману, який немає цілісної композиції, складається з кількох автономних новел, об'єднанних спільною ідеєю або темою, які розкриваються під різними кутами зору. Українськими письменниками, які творили в цьому жанрі, були А.Любченко ("Вертеп"), Ю.Яновський ("Чотири шаблі", "Вершники"), О.Гончар ("Тронка").

(франц. romantigue: романтичний і лат. vitae: життя) або Активний романтизм – стильова ознака в українській літературі 20-х років ХХ століття з притаманним їй пафосом творчого експерименту й національного відродження. Письменники, які входили до ВАПЛІТЕ, передусім М.Хвильовий, А.Любченко, М.Йогансен, Ю.Яновський, творили літературу національного ренесансу, в якій виражали концепцію його повноцінного життя, втілювали ідеал активної, сильної, здатної до боротьби людини.