Біохімія 102 хімія ...

складається з двох або більш поліпептидних ланцюгів (зустрічається не у всіх білків). Кожен такий ланцюг називається субодиницею (протомером) даноїмолекули. Тому білки, що володіють четвертинною структурою, називають олігомерними білками. До складу білкової молекули можуть входитиоднакові або різні субодиниці. Наприклад, молекула гемоглобіну «А» складаєтьсяз двох субодиниць одного типу і двох субодиниць іншого типу, тобто є тетрамером. Фіксуються четвертинні структури білків усіма типами слабких зв'язків, а іноді ще і дисульфідними зв'язками.

залоза внтурішньої секреції хребетних. Виробляє і секретує у кров тироніни, або тиреоїдні гормони. Вперше як самостійний орган диференціюється у риб. У ссавців Щ.з. розташована у середній зоні шиї і має форму щита або підкови; у людини Щ.з. (маса біля 15-20 г) складається із 2 долей, сполучених перешийком. Основна морфологічна і функціональна одиниця Щ.з. - фолікули. Епітеліальні, або т. зв. фолікулярні, клітини фолікулів володіють вираженою здатністю поглинати йод із кровотоку (хвилинний об'єм кровотоку Ш.з у 3-7 разів перевищує масу залози) і синтезувати у складі специфічного білка тиреоглобуліну йодовмісні гормони тироксин і трийодтиронін, вивільнення яких відбувається при внутріклітинному протеолізі тиреоглобуліну.
Ці гормони беруть участь у регуляції процесів росту, розвитку, диференціювання тканин. Вони підвищують інтенсивність обміну речовин, особливо основного обміну, посилюючи окиснювальні процеси і теплопродукцію в тканинах (тварини з гіперфункцією Щ.з. погано переносять охолодження), підтримують на оптимальному рівні енергетичний і біосинтетичний процеси в організмі опосередковано через регуляцію тканинного дихання.
В усіх хребетних гормони Щ.з. впливають на будову покривів і їх похідних - стимулюютьрозмноження клітин у базальному шарі епідермісу. У особливих клітин Щ.з. ссавців (С - клітинах, або парафолікулярних клітинах) виробляється гормон кальцитонін.
Він регулює обмін кальцію і фосфору в організмі. Функція Щ.з. регулюється ЦНС; гормон тироліберин, що виробляється гіпоталамусом, стимулює секрецію гіпофізом тиротропіну, який,
у свою чергу, стимулює розвиток і функцію Щ.з.

це кількість ферменту, що перетворює 1 мкмоль субстрату
за 1 хвилину. 1 Юніт = 16,67 нкатал.

щільне тільце всередині ядра більшості клітин еукаріот. Складається із РНП - попередників рибосом. Звичайно у ядрі є одне Я., рідше кілька або багато (наприклад, у ядрах ростучих яйцеклітин риб).
Я. формується на відповідних локусах хромосом (ядерцевих організаторах), де є серії генів, що кодують рибосомну РНК (рРНК), і утворюється на зовнішньо-хромосомних копіях ядерцевого організатора. Я. складається з зони внутрішньоядерцевого хроматину, зони фібрил РНП товщиною 5-10 нм (містять свіжосинтезовані молекули прерибосомної РНК
з константою седиментації 45 S) і зони гранул діаметром 10-20 нм - попередників великих і малих субодиниць рибосом, які містять молекули рРНК з константами седиментації 28S і 18S. Прерибосомні гранули відділяються від Я. і мігрують у цитоплазму, де й відбувається монтаж рибосом.

обов'язкова частина клітини у багатьох одноклітинних і всіх багатоклітинних організмів. За наявністю чи відсутністю в клітинах сформованого Я. всі організми поділяють відповідно на еукаріотичні і прокаріотичні. Основна відмінність полягає у ступені відокремлення генетичного матеріалу (ДНК) від цитоплазми і в утворенні в еукаріот складних ДНК-вмістимих структур - хромосом. Шляхом реалізації спадкової інформації, що міститься в генах, Я. керує білковим синтезом, фізіологічними і морфологічними процесами у клітині. Функції Я. здійснюються в тісній взаємодії з цитоплазмою. Я. вперше спостерігав Я. Пуркіне (1825 р.) в яйцеклітині курки.
В рослинних клітинах Я. описав Р. Броун (1831-1833 рр.),
у тваринних - Т. Шванн (1838-1839 рр.). Більшість клітин еукаріот містить одне Я., переважно сферичної або еліпсоїдної форми. Розміри від 1 мкм (у деяких найпростіших) до 1 мм (у яйцях деяких риб). Нерідко трапляються двоядерні і багатоядерні клітини (наприклад, поперечносмугасті м'язові волокна).
У інфузорій одночасно існують Я. двох типів - макронуклеуси і мікронуклеуси. Зустрічаються Я., які містять гігантські політенні хромосоми (наприклад у клітинах слинних залоз двокрилих комах), а також Я., в яких відбулося дво- або багатократне збільшення числа наборів хромосом.
Я. оточене 2-мембранною ядерною оболонкою, пронизаною порами, на краях яких зовнішня мембрана переходить у внутрішню. Вміст інтерфазного (неділимого) Я. складають каріоплазма і занурені у неї сформовані елементи - хроматин, ядерці та структури, які синтезуються в ядрі: перихроматинові фібрили (товщина 3-5 нм), перихроматинові гранули (діаметром 40-50 нм), інтерхроматинові гранули (20-25 нм) і у амеб - штопороподібні "ядерні спіралі”. При делеції Я. весь хроматин конденсується у хромосомі. Основний спосіб поділу Я. - мітоз. Одначе Я. небагатьох клітин, особливо поліплоїдні, можуть ділитися простою перетяжкою і не тільки на 2, але й на багато частин, а також при цьому можуть поділятися цілі хромосомні набори (т. зв. сегрегація геномів). У цьому випадку виявлені ознаки прихованого мітозу.