Біологічно активні р ...

"змішування" однієї s- і однієї p-електронних хмар атома.

"змішування" однієї s- і двох p-електронних хмар атома.

"змішування" однієї s- і трьох p-електронних хмар атома.

насичені циклічні сполуки.

група вуглеводнів загального складу СnН2n+2.

група вуглеводнів загального складу СnН2n.

група вуглеводнів загального складу СnН2n-2.

сполуки, що містять функціональну альдегідну групу.

функціональна група –СНО.

полімер лінійної будови, що входить до складу крохмалю.

полімер розгалуженої будови, що входить до складу крохмалю.

сполуки, що містять функціональну аміногрупу.

функціональна група -NН2.

сполуки, що містять дві функціональні групи – карбоксильну й аміногрупу.

амін, похідна бензену складу С6Н5NН2.

негативно заряджений йон.

вуглеводні, похідні бензену загального складу СnН2n-6.

найдрібніша електронейтральна частинка речовини, що складається з позитивно зарядженого ядра і негативно заряджених електронів.

загальна назва солей оцтової кислоти.

штучний шовк на основі естеру целюлози.

ненасичений вуглеводень складу С2Н2.

сполуки з відкритим, тобто незамкнутим, ланцюгом.

біополімер, побудований із залишків амінокислот.

сполуки, утворені атомами двох елементів.

структура амінокислот у формі "внутрішньої солі.

кут між напрямами хімічних зв’язків у молекулах і кристалах.

сукупність взаємодій між атомами в речовині, це кількість ковалентних зв’язків, що утворює атом у даній сполуці.

речовини, які під час хімічної реакції віддають електрони.

здатність віддавати електрони іншим атомам.

величина, що дорівнює відношенню маси атома елемента до 1/12 маси атома Карбону.

величина, що дорівнює відношенню маси речовини певного формульного складу до 1/12 маси атома Карбону.

штучний шовк на основі естеру целюлози.

особливий вид хімічного зв’язку, що виникає в тих випадках, коли атоми Гідрогену опиняються між двома електронегативними атомами.

клас органічних сполук, до складу яких входять атоми Карбону, Гідрогену й Оксигену.

клас органічних сполук, до складу яких входять атоми Карбону (колишня назва – вуглець) та Гідрогену (колишня назва – водень).

сполуки, похідні вуглеводнів, у яких атоми (атом) Гідрогену заміщені на атоми Флуору, Хлору, Брому чи Йоду.

реакція органічної сполуки з галогеном.

реагенти й каталізатор перебувають у різних агрегатних станах.

розривання електронної пари з утворенням йонів.

сполуки, цикли яких містять, крім атомів Карбону, атоми інших елементів.

"змішування" електронних хмар атома в момент утворення молекули, в результаті чого утворюються гібридизовані електронні хмари іншої форми.

реакція приєднання води.

група атомів – ОН, яка зумовлює належність до класу основ і спільні хімічні властивості.

реакція приєднання атомів Гідрогену.

речовини, що мають подібну будову молекул і подібні хімічні властивості та різняться між собою на одну чи декілька груп СН2.

група СН2 у складі гомологів.

відщеплення води від молекули речовини.

клас сполук складу RCOOR.

реакція утворення естеру (складного ефіру) зі спирту й карбонової кислоти.

клас сполук складу R-O-R.

ненасичений вуглеводень складу С2Н4.

двохатомний спирт складу СН2(ОН)–СН2(ОН).

естер трьохатомного спирту гліцерину і вищих карбонових кислот.

хімічний зв’язок, в утворенні якого беруть участь дві пари електронів.

хімічний зв’язок, в утворенні якого беруть участь три пари електронів.

сполуки, що мають однакові молекулярні формули, але різну будову молекул.

явище існування хімічних сполук однакового складу, але різної хімічної (або просторової) будови, внаслідок чого вони мають різні властивості.

функціональна група -СООН.

технічна назва фенолу.

сполуки, що містять функціональну карбоксильну групу -CООН.

сполуки, цикли яких побудовані лише з атомів Карбону.

процес зміни швидкості реакції під впливом каталізатора.

речовини, які змінюють швидкість хімічної реакції, але не входять до складу її продуктів.

реакції, що відбуваються в присутності каталізатора.

натрієва або калієва сіль вищої карбонової кислоти.

Основу цієї номенклатури закладено на Міжнародній конференції в 1892 р. (Женевська номенклатура). У 1930 р. на Х конгресі хіміків правила були розширені й доповнені (Л’єзька номенклатура). Основні правила сучасної номенклатури органічних сполук, прийняті на ХІХ конгресі IUPAC (1957), передбачають декілька способів утворення назв органічних сполук

горюча корисна копалина, суміш вуглеводнів.

загальна назва п’яти- і шестичленних циклопарафінів.

сполуки, до складу яких входять атоми Нітрогену.

сполуки, що містять функціональну нітрогрупу –NО2, сполучену з вуглеводневим радикалом.

система назв сполук органічної природи, а також правила складання цих назв. Застосовують тривіальну, раціональну і міжнародну номенклатуру.

сполуки, до складу яких входять атоми Оксигену.

реакція утворення спирту й карбонової кислоти з естеру, зворотна реакції естерифікації

група –СОNН-, що утворюється між залишками амінокислот у білках.

зв’язок між залишками амінокислот у білках.

реакція утворення полімеру, в результаті якої виділяється також низькомолекулярний продукт.

високомолекулярна речовина, що складається з послідовно сполучених мономерних ланок.

процес послідовного сполучення молекул низькомолекулярної речовини з утворенням високомолекулярної.

продукт полімеризації амінокислот.

визначає напрямок приєднання гідрогенгалогенідів до несиметричних алкенів.

горюча корисна копалина, суміш газуватих вуглеводнів, у якій переважає метан.

частинка, що має неспарений електрон.

група атомів, що утворюється в результаті відщеплення від молекули вуглеводню атома Гідрогену.

враховує будову сполук. При складанні назв сполуки розглядають як продукти ускладнення простого (не обов’язково першого) представника гомологічного ряду, наприклад: тетраметилметан (І), метилпропілетилен (ІІ), диметилкарбінол (ІІІ).

реакція між альдегідом і амоніачним розчином арґентум (І) оксиду, якісна реакція на альдегідну групу.

реакція між простою та складною речовинами, у процесі якої атоми простої речовини заміщують атоми одного з елементів у складній речовині, внаслідок чого утворюються нова проста й нова складна речовини.

взаємодія кислоти з основою, в результаті якої утворюються сіль і вода.

реакція, у процесі якої дві складні речовини обмінюються своїми складовими частинами.

хімічна реакція, під час якої з однієї складної речовини утворюється дві або більше нових речовин (простих чи складних).

реакція, під час якої з двох або декількох речовин утворюється одна нова речовина.

вуглевод складу С12Н22О11.

волокно, вироблене із синтетичного полімеру.

сполуки, що містять функціональну гідроксильну групу.

реакція перетворення глюкози на спирт під дією ферментів.

умови, в яких перебуває речовина: тиск 101325 Па (1 атм) і температура, що дорівнює 298,15 К (25 °С).

показує послідовність зв’язків між атомами в молекулі.

встановлює залежність між складом, хімічною будовою та властивостями речовин.

назви органічних сполук відображають природні джерела сполук (мурашина, лимонна кислоти, сечовина, кофеїн), характерні властивості (кокадил, пікринова кислота), способи добування (пірогалол, піровиноградна кислота) або ім’я першовідкривача (реактив Гриньяра, кетон Міхлера).

хімічна назва жиру.

сполуки, що містять функціональні гідроксильні групи, сполучені з бензеновим кільцем.

полімер, продукт поліконденсації фенолу та формальдегіду.

найпростіший альдегід складу НСНО.

вуглевод складу С6Н12О6, ізомер глюкози.

група атомів, характерна для певного класу речовин, яка визначає їхні властивості.

порядок (послідовність) сполучення атомів у молекулі.

сукупність електромагнітних взаємодій між атомами хімічних елементів, що зумовлює утворення стійких систем – молекул, йонів, радикалів, у тому числі й електростатична взаємодія позитивно заряджених ядер і негативно заряджених електронів.

вуглеводень складу (С6Н10О5)n.

сполуки із замкнутим ланцюгом атомів.

насичені вуглеводні циклічної будови.

просторова ізомерія, зумовлена наявністю різних замісників у атомів Карбону, сполучених подвійним зв’язком.

волокно, вироблене із природного полімеру целюлози.