Аксіологія

– надзвичайна подія в історії розвитку людської цивілізації, яка використовується в якості прикладу для наслідування.

– напрямок філософської думки, який включає в себе дослідження цінностей, ціннісних відносин та взаємодії реального та ціннісного світів. Специфіка аксіології полягає в тому, що вона має нормативний та рефлексуючий характер.

– сукупність філософських та громадських поглядів, які обґрунтовують згубний вплив науки на перспективу людського існування.

– умовно визначена одиниця виміру для проведення аксіологічної оцінки.

– сукупність предметів, які використовуються для жертвоприношення та ритуалів, що різняться за своєю важливістю у залежності від ситуації.

– універсальне етичне правило, напрацьоване за допомогою осмислення зразків людської поведінки.

– давньогрецький ідеал для гармонійного розвитку вільної людини, який передбачав баланс фізичної та морально-духовної досконалості.

– лінгвістична форма концентрації ціннісних орієнтацій, яка включає в себе сукупність переконань та поглядів людини на світ у вигляді одного або декількох речень.

– це художнє відображення міста або держави, яке побудовано на основі суб’єктивного бачення ідеального суспільного устрою.

– суб’єктивно напрацьований набір цінностей, прийнятих у житті людини, який виступає вектором для організації його діяльнісної активності, а також мірилом для оцінки інших суб’єктів суспільних відносин.